УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22 ц-8120/08     Головуючий в 1-й інстанції - Шестакова З.С.

Категорія - 53     Доповідач - Пищида М.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2008 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Баранніка О.П.

суддів - Пищиди М.М., Кіктенко Л.М.

при секретарі -   Горобець К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровського державного аграрного університету на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Нікопольського коледжу Дніпропетровського державного аграрного університету, Дніпропетровського державного аграрного університету про стягнення заробітної плати за час затримки рішення про поновлення на роботу та відшкодування моральної шкоди ,-

встановила:

У жовтні 2007 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідачів про стягнення заробітної плати за час затримки рішення про поновлення на роботу у розмірі 3164, 07 грн. та відшкодування моральної шкоди у сумі 1000 грн.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона з 1966 року працювала викладачем фізики Нікопольського сільськогосподарського технікуму, який було реорганізовано у Нікопольський коледж Дніпропетровського державного аграрного університету. Наказом №51 від 27 серпня 2003 року була звільнена з роботи на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією технікуму.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2006 року поновлена на роботі.

Наказом № 715 від 28. 12. 2006 року Нікопольського коледжу Дніпропетровського державного аграрного університету її поновлено на роботі, але до роботи її не допущено, педагогічне навантаження не визначене.

Позивачка не працювала з 28. 12. 2006 року по червень 2007 року.

У жовтні 2008 року позивачка уточнила свої позовні вимоги та просила стягнути з відповідача заробітну плату за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 2669, 21 грн.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, стягнуто з Нікопольського коледжу Дніпропетровського державного аграрного університету на користь ОСОБА_1 суму заробітної плати за час невиконання рішення суду в період з 27. 12. 2006 року по червень 2007 року у розмірі 2669, 21 грн., моральну шкоду у розмірі 500 грн.

В апеляційній скарзі Дніпропетровський державний аграрний університет просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів не находить підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду.

З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи і давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями учасників процесу.

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що первісний відповідач затримав виконання рішення суду про поновлення позивачки на роботі та допуску її до роботи, а тому відповідно до ст. 236 КЗпП України обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час затримки.

Посилання апелянта на неправильний розрахунок розміру середньої заробітної плати ОСОБА_1 у сумі 452, 01 грн. помилкове, оскільки він був встановлений рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27. 12. 2006 року.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Задовольняючи частково позов про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, врахував усі обставини справи, правильно застосував норми матеріального права, а тому його рішення є законним та обґрунтованим.

Таким чином, приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Перевіривши справу в повному об'ємі, судова колегія приходить до висновку про обгрунтованість висновків суду та безпідставності приведених в апеляційній скарзі доводів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну   скаргу  Дніпропетровського  державного   аграрного  університету відхилити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2008 року   - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 2-х місяців.