ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.01.2019Справа № 910/2876/17

За позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в

особі Кабінету Міністрів України

До 1. Одеської обласної державної адміністрації

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Продукт ЛТД»

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, 1.Державне підприємство «Адміністрація морських портів України»

2. Міністерство інфраструктури України

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання

недійсним договору оренди

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

Без виклику учасників судового процесу:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа за позовом ЗаступникаГенерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до відповідачів, 1. Одеської обласної державної адміністрації та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Продукт ЛТД» про визнання незаконним та скасування розпорядження №21/А-2016 від 16.01.2016р. Одеської обласної державної адміністрації «Про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго Продукт ЛТД» в оренду на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)»; визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки від 17.02.2016р., укладеного Одеською обласною державною адміністрацією з Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Продукт ЛТД», про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером №5122755400:01:002:0129, площею 4,46 га, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.02.2016р. за №13344819.

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 11.04.2016 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз (65026, Одеська область, місто Одеса, вул. Ланжеронівська, буд.21, ЄДРПОУ 02883110) та зупинено провадження у справі.

Ухвалою від 18.06.2018р. призначено повторну судову експертизу по справі №910/2876/17, проведення якої доручено Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Заслуж.пров.М.С.Бокаріуса та зупинено провадження по справі.

Постановою від 05.09.2018р. Київського апеляційного господарського суду хвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2018р. у справі № 910/2876/17 скасовано; матеріали справи 910/2876/17 повернено до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду по суті.

Ухвалою від 29.10.2018р. Верховного Суду відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №910/2876/17 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Продукт ЛТД» на постанову від 05.09.2018р. Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою від 22.01.2018р. судом призначено підготовче засідання на 26.12.2018р.

26.12.2018р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.01.2019р.

24.01.2019р. представником відповідача 2 було подано заяву про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/2876/17.

В обґрунтування означеної заяви відповідач 2 посилався на наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Продукт ЛТД» сумнівів щодо об'єктивності та неупередженості судді при розгляді спору по суті через задоволення апеляційної скарги позивача на ухвалу суду про призначення судової експертизи, а також наявні рішення судді Спичака О.М., які було прийнято на користь заступника Генерального прокурора України та Кабінету Міністрів України.

Розглянувши подану відповідачем 2 заяву, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості заявленого відводу та наявність підстав для передачі заяви на авторозподіл для вирішення питання про відвід у відповідності до ч.3 ст.39 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд зазначає наступне.

За приписами ч.1 ст.35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Проте, за висновками суду, обставини, що наведені відповідачем 2, не є належними та достатніми у розумінні ст.35 Господарського процесуального кодексу України для того щоб вважати, що суддя Спичак О.М. не може розглядати справу №910/2876/17 та підлягає відводу. При цьому, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тобто, у даному випадку посилання заявника на наявність в матеріалах справи висновку експертизи, поданого позивачем, та скасування судового рішення про призначення повторної експертизи ніяким чином не може вказувати на упередженість чи необ'єктивність суду при вирішенні спору по суті.

Крім того, слід звернути увагу учасників судового процесу на те, що ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Слід зазначити, що згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Згідно Європейської Хартії «Про закон «Про статус суддів» судді при виконанні своїх обов'язків повинні бути доступними та виявляти повагу по відношенню до осіб, які до них звертаються; повинні турбуватися про підтримання високого рівні компетентності, необхідного рівня вирішення справ в кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Одночасно, ст.15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006р. №2006/23 від 19.05.2006р., незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.

Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Згідно п.п.2.1, 2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів.

Тобто, слід зазначити, що задоволення апеляційної скарги Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України на ухвалу суду про призначення повторної судової експертизи ніяким чином не впливає на неупередженість судді Спичака О.М. та не обмежує його в повному та всебічному з'ясуванні всіх обставин справи та об'єктивності оцінки всіх наявних в матеріалах справи доказів в сукупності.

Крім того, посилання відповідача 2 на наявність ухвалених суддею Спичаком О.М. рішень на користь Генеральної Прокуратури України та Кабінету Міністрів України також не вказує на наявність підстав для відводу судді, оскільки рішення приймається за наслідками оцінки саме доказів та обставин по кожній справі окремо та ніяким чином не залежить від того, яка особа є позивачем чи відповідачем.

Тобто, всі викладені відповідачем 2 у відзиві обставини є лише припущеннями відповідача та не свідчать про необ'єктивність, упередженість чи обмеження судді Спичака О.М. правовою позицію одного з учасників спору, а отже, не є підставами для відводу.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позивачем відводу, та необхідність передачі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Продукт ЛТД» про відвід судді Спичака О.М. для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись приписами ст.ст.32, 39, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Продукт ЛТД» про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/2876/17 передати для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

2. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню не підлягає.

Повний текст складено та підписано 24.01.2019р.

Суддя Спичак О.М.