Справа - №22ц-7617/08     Головуючий в 1 й інстанції -Джерелейко О.Є.,

Категорія -41     Доповідач - Сіромашенко Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого     Петренко О.І.,

суддів     Максюти Ж.І., Сіромашенко Н.В.,

при секретарі     Шило С.Ю..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення у житловий будинок та усунення перешкод у користуванні зі сторони відповідача,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення у житловий будинок та усунення перешкод у користуванні зі сторони відповідача задоволені частково; зобов'язано останнього усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 житловим АДРЕСА_2 та вселити ОСОБА_3 у вказаний будинок; в іншій частині позову відмовлено.

В апеляційні скарзі ОСОБА_2 порушив питання про скасування рішення суду з постановлениям ухвали про закриття провадження в даній справі.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був зареєстрований відділом РАЦС Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області 2 грудня 1989 року. ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 6 лютого 2003 року. Однак, з другої половини березня 2008 року ОСОБА_3 позбавлена можливості проживати за вказаною адресою, тому що проти цього заперечує ОСОБА_2, вважаючи, що вони добровільно домовилися про поділ майна і вона добровільно покинула будинок. Виходячи з того, що подружжя тривалий час проживало разом за вказаною адресою, суд прийшов до висновку про те, що вселення ОСОБА_3 мало місце зі згоди ОСОБА_2 При цьому суд зазначив, що визнати недобудований будинок тимчасовим приміщенням не можна, оскільки він газифікований, пристосований для проживання, в ньому продовжує проживати відповідач. Наявність у ОСОБА_3 іншого житлового приміщення не є перешкодою для того, щоб остання мала право користування спірним приміщенням. Суд також посилався на те, що на час розгляду справи шлюб між сторонами не розірваний, але і розірвання шлюбу між сторонами не є перешкодою для вселення позивачки, оскільки припинення шлюбних відносин з ОСОБА_2 не позбавляє її права користуватися займаним приміщенням. Суд не взяв до уваги посилання ОСОБА_2 на недотримання норми житлової площі, передбаченої ст. 47 ЖК України, при вселенні ОСОБА_3, т.я. сторонами не було надано доказів щодо площі забудови. При цьому суд вказав на те, що відсутні докази того, що будівництво є самочинним, будівництво велося в період шлюбу, для цієї мети була відведена земельна ділянка, на яку оформлений державний акт на ім'я ОСОБА_2, а тому сама по собі відсутність реєстрації об'єкту нерухомості в органах БТІ також не може бути перешкодою для вселення ОСОБА_3 в спірне приміщення.

Позовні вимоги щодо вселення ОСОБА_4 суд залишив без задоволення з тих підстав, що остання є повнолітньою, а, отже, вона має право самостійного звернення до суду за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав, а, окрім того, суду не надано доказів відносно її реєстрації за вказаною адресою, до того ж за нею зареєстровано право власності на 1/3 частину квартири в АДРЕСА_1.

Апеляційний суд вважає, що з'ясувавши в повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи, та, давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду є обгрунтованими і підтвердженні наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Апеляційний суд приходить до висновку про обгрунтованість висновків суду та безпідставність приведених в апеляційній скарзі доводів.

Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду 1 -ї інстанції є законним і обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 307-308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.