Справа 22ц-3618 Головуючий у 1 інстанції Нікулін О.А.

Категорія 46 Доповідач Червинська М. Є.

УХВАЛА

Іменем України

30 липня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі

Головуючої: Червинської М. Є. Суддів: Єлгазіної Л.П., Хейло Я.В.

При секретарі Мартіросовій А.Б.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 27 березня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя,

встановив:

Рішенням Дебальцевського міського суду від 27 березня 2008 року за ОСОБА_2 визнане право власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_1, вартістю 3667 гривень, квартири залишена в спільному користуванні сторін, за ОСОБА_2 визнане право власності на автомобіль ВАЗ 2108, вартістю 10000 гривень, за ОСОБА_1 визнане право власності на телевізор „Соні", меблеву стінку, м’які меблі, пральну машину „Вірпул", кухоні меблі, всього на суму 11080 гривень, в задоволені решта вимог позивачу відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 залишений без розгляду, з відповідачки на користь позивача стягнуто 143, 91 гривень в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідачка просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 1996 року перебували у зареєстрованому шлюбі, 25 червня 2007 року шлюб розірвано, суд дійшов до висновку, що придбане під час шлюбу майно підлягає розподілу між колишнім подружжям, частки сторін у сумісній власності є рівними. Суд залишив в квартиру у сумісному користуванні сторін, визнав право власності позивача на 1\2 частку квартири, в розподілі гаража відмовив, оскільки відсутні документи про право власності сторін на гараж, виділив відповідачу автомобіль, відповідачці - меблі та побутову техніку.

В судовому засіданні позивач просив апеляційну скаргу відхилити, відповідачка в судове засідання не з'явилась, про час і місце судового засідання повідомлена, просила справу розглянути у її відсутність.

Заслухавши доповідача, доводи позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав:.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення суду-ухвалене з додержанням, норм-матеріального і процесуального права, доводи. апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час шлюбу придбали квартиру, автомобіль, меблі, побутову техніку. Вирішуючи спір, суд дійшов до висновку, що оскільки майно придбане під час шлюбу, то воно відповідно до вимог статті 60 Сімейного кодексу України є спільною сумісною власністю подружжя, частки подружжя є рівними, оскільки інше не було визначено домовленістю між подружжям або шлюбним договором ( ст. 70 Сімейного кодексу).

В апеляційній скарзі відповідачка не спростовує вказане, але посилається на те, що судом не враховано, що між нею та позивачем при розірвані шлюбу була досягнута домовленість про поділ майна, відповідно до якої позивач отримав автомобіль і 4000 гривень й обіцяв не мати інших вимог щодо розподілу

В матеріалах справи міститься розписка, з якої випливає, що позивач дає обов'язок не мати претензій до відповідачки, й що він отримав машину і гроші (а. с. 13). Проте з вказаної розписки не виплаває, що сторони дійшли згоди щодо розподілу майна, позивач в судовому засіданні вказане заперечував, посилався на те, що розписка надана щодо аліментних обов'язків, інших доказів щодо розподілу майна подружжя не надано.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного вирішення спору в частині розподілу квартири неспроможні. Встановлено, що квартира на праві власності належить відповідачки на підставі договору купівлі-продажу, укладеному на біржі та зареєстрованому в БТІ, квартира придбана в період шлюбу та є об’єктом сумісної власності подружжя.

Вирішуючи спір, суд дійшов до висновку, що квартира в рівних частках належить позивачу та відповідачка, визнав за позивачем право власності на 1\2 частку квартири, та залишав квартиру в сумісному користуванні сторін. Такий висновок суду відповідає доказам по справі, ґрунтується на нормах матеріального права. Суд не мав підстав для стягнення на користь позивача грошової компенсації, оскільки вартість 1\2 частки квартири не була внесена на депозитний рахунок суду, як це передбачено ч. 2 ст. 365 ЦК України. Оскільки інші вимоги щодо розподілу квартири в натурі, визначення порядку користування квартирою тощо не були пред’явлені, суд мав підстави для висновку про залишення квартирі у сумісному користуванні співвласників - позивача та відповідачки.

Інші доводи скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дебальцевського міського суду від 27 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.