Справа 22ц-4281 Головуючий у 1 інстанції Карабан I.I.
Категорія 27 Доповідач Черемиська М. Є.
РІШЕННЯ
Іменем України
30 липня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі
Головуючої: Червинської М. Є. Суддів: Єлгазіної Л.П., Хейло Я.В.
При секретарі Мартіросовій А.Б.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського міського суду Донецької області від 12 травня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Промінвестбанку) про стягнення суми, відшкодування моральної шкоди,
встановив:
У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом. Посилався на те, що в 2002 році підприємство, де він працював, відкрило на його ім. "я у відділенні Промінвестбанку в м. Кіровське Донецької області банківський рахунок для перерахування на нього заробітної плати. В вересні 2006 року при перевірки залишку на його рахунку було встановлено, що невідома особа шляхом підробки його підпису отримала у відділенні банку готівкою 1000 гривень та 2000 гривень в липні і в вересні 2006 року. Просив стягнути вказану суму з банку та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 3000 гривень.
Рішенням Кіровського міського суду Донецької області від 12 травня 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що суд дійшов в рішенні
до висновків, які не ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, доказам по справі.
Суд першої інстанції встановив, що в 2002 році підприємство, на якому працював позивач, відкрило у відділенні Промінвестбанку у м. Кіровське рахунок для перерахування на нього заробітної плати, йому надали платіжну картку та ПІН-код. В 2006 році він не знімав гроші з рахунку, в вересні 2006 року після звернення до банку дізнався, що з його рахунку невстановлені особи шляхом підробки його підписи зняли 2000 та 1000 гривень готівкою. Суд дійшов до висновку, що відповідач не може нести відповідальність перед позивачем, оскільки законних підстав для ідентифікування позивача як клієнту банку не було, зняття грошей неможливо без карки та ПІН-коду, які знаходились у позивача, вини банку в заподіяні шкоди не має.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, представник відповідача просив апеляційну скаргу відхилити.
Заслухавши доповідача, доводи позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга - підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи. Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Встановлено, що у відділенні Промінвестбанку в м. Кіровське позивачу було відкрито рахунок для перерахування на нього заробітної плати, рахунок відкритий в 2002 році підприємством, на якому працює позивач.
З вказаного банківського рахунку 18 липня 2006 року та 9 вересня 2006 року готівкою було видано 2000 гривень та 1000 гривень (а. с. 13).
З постанови про порушення кримінальної справи від 12 жовтня 2006 року вбачається, що кримінальна справа порушена в зв"язку з тим, що невстановлена особа шляхом вільного доступу з рахунку позивача тайно заволоділа грошима в сумі 3000 гривень.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3000 гривень, суд першої інстанції виходив з того, що доказів про те, що шкода заподіяна позивачу внаслідок винних дій відповідача не здобуто, доводи про те, що при знятті грошей з рахунку, відповідач повинен був витребувати паспорт позивача неспроможні. З такими висновками суду погодитись неможливо.
З позовної заяви позивача вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача суму в 3000 гривень з посиланням на те, що банк не виконав зобов"язання щодо зберігання грошей, суму просив стягнути на підставі ст. ст. 1066-1076 ЦК України. Таким чином, не зважаючи на те, що позивач просив стягнути 3000 гривень й вважав це матеріальною шкодою, фактично позовні вимоги пред"явлені до відповідача про стягнення суми, яка безпідставно була видана банком іншій особі, а не позивачу-клієнту банка, з посиланням на норми матеріального права, якими регулюються правовідносини щодо банківського рахунку. Тому висновки суду першої інстанції щодо відсутності вини банку в заподіянні шкоди позивачу як на підставу у задоволені позову неможливо вважати обгрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зарахувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Статтею 1073 ЦК передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Встановлено, що заява про видачу готівкою та отримання суми 1000 та 2000 гривень з банківського рахунка позивача ним не підписана, зазначене встановлено слідчими органами при порушені кримінальної справи і випливає з експертизи, відповідно до якої підпис про отримання грошей не вчинена позивачем. Таким чином, без волевиявлення клієнта та у відсутність його розпорядження про видачу готівкою грошей банк видав з
його банківського рахунку 3000 гривень, тому відповідно до вимог ст. 1073 ЦК України повинен зарахувати на рахунок позивача вказану суму.
Позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки виникли правовідносини між сторонами регулюються главою 72 ЦК України „Банківський рахунок", якою не передбачено відшкодування моральної шкоди за виниклих правовідносин.
На користь позивача в порядку статті 88 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем при пред"явілені позову, пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме сплачений судовий збір 51 гривня, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 гривень, всього 81 гривня.
Керуючись ст. 307, п.3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, ст. ст. 1066, 1073 ЦК України, апеляційний суд
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Кіровського міського суду від 12 травня 2008 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Промінвестбанку)про стягнення суми задовольнити.
Стягнути з акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Промінвестбанку) на користь ОСОБА_1 3000 гривень (три тисячі гривень) шляхом їх зарахування на банківський рахунок ОСОБА_1, відкритий у відділенні Промінвестбанку у м. Кіровське Донецької області.
Стягнути з акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Промінвестбанку) на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 81 гривні (вісімдесят одна гривня).
В задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Промінвестбанку) про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом місяця з дня набрання законної сили.