АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-828/2009 рік. Головуючий по 1 інстанції

Категорія 46 Семеняка О.М.

Доповідач в апеляційній інстанції Ювпіин В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2009 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі головуючого Ювшина В.І.

суддів: Корнієнко Н.В., Скіця М. О.

при секретарі:: Наконечна М. М.

адвоката ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя, -

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя, посилаючись на те, що він перебував з ОСОБА_3 в шлюбі з 26 січня 2002 року по 09 вересня 2005 року. Від шлюбу мають дочку, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина дружини від першого шлюбу, якого він усиновив. За час перебування у шлюбі в грудні 2004 року на спільні кошти подружжя вони купили будинок в АДРЕСА_1, який являється їхньою спільною власністю подружжя. Зареєстрований будинок був на відповідачку. Між ними була домовленість про добровільний розподіл будинку в рівних частинах, але ОСОБА_3 дану домовленість не виконує, що змусило його звернутись до суду. Просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя, жилого будинку в АДРЕСА_1.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24 лютого 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Канівського міськрайонного суду від 24 лютого 2009 року скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, та постановити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги ОСОБА_2 частково, визнавши за ним право власності на 1/4 частину будинку, відмовивши йому в решті позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладеш в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки грунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та визнаючи за ним право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя, жилому будинку, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що жилий будинок з відповідними надвірними спорудами по АДРЕСА_1 куплений за кошти подружжя ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі, а тому відповідно до ст. 60 СК України дане майно являється спільною сумісною власністю подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України частки майна дружини та чоловіка в спільному майні подружжя є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Тому судом першої інстанції правильно визнано право власності на 1/2 частину будинковолодіння за позивачем.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне становище сім'ї, приховував, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. ОСОБА_2 добровільно надає матеріальну допомогу на виховання дітей, а позивачка не зверталась до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дітей, так як розмір наданої добровільно матеріальної допомоги влаштовує ОСОБА_3

При таких обставинах доводи апеляційної скарги про те, що суд необгрунтовано не застосував вимоги ч.3 ст. 70 СК України та не збільшив частку відповідачки в спільному майні подружжя є безпідставними, так як вона не зверталась до суду з позовом про стягнення аліментів та не довела суду, що розмір добровільно наданої матеріальної допомоги на утримання дітей є недостатнім для їхнього фізичного, духовного розвитку чи лікування. До суду з позовом про стягнення аліментів звернулася вже під час знаходження даної справи в суді, рішення про стягнення аліментів на дочку ОСОБА_4 набрало чинності вже після ухвалення рішення по справі про розподіл майна подружжя.

Судом першої інстанції всі зазначені в апеляційній скарзі обставини були досліджені і обґрунтовано відхилені. Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам і визначених відповідно до них правовідносинам та наданим сторонами доказам. Доводи апелянтів носять суб'єктивний характер, не обґрунтовані на законі та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24 лютого 2009 року відхилити, а рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двох місяців, починаючи з дня її проголошення.