ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.08.2006 Справа № 37/128 (П37/929)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сизько І. А. (доповідача)
суддів: Швець В.В., Тищик І.В.
при секретарі судового засідання: Врона С.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Стригунова Г.І., довіреність №1/2004 від 30.06.04, директор
від відповідача: Колпакова Т.В., довіреність №14536/10/100 від 04.08.06, начальник юридичного відділу;
Фесенко О.О., довіреність №14537/10/100 від 04.08.06, старший держподатревізор-інспектор відділу контрольно-перевірочної роботи
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції, м.Кривий Ріг
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.06р.
у справі № 37/128(П37/929)
за позовом приватного підприємства “Аллонж”, м.Кривий Ріг
до Південної міжрайонної державної податкової інспекції, м.Кривий Ріг
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Позивач, приватне підприємство “Аллонж”, м.Кривий Ріг, звернувся з позовом до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 15.04.2003р. №0000322301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 3349,00грн. та №0000332301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 9203,87грн.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2006р. у справі №37/128(П37/929) (суддя –Кеся Н.Б.) позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції, м.Кривий Ріг від 15.04.2003р. №0000332301/0. Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції, м.Кривий Ріг від 15.04.2003р. №0000322301/0 на суму податку на прибуток в сумі 1990,00грн. та штрафні санкції в сумі 270,00грн. В решті позову відмовлено. З Державного бюджету України на користь Приватного підприємства “Аллонж” стягнуті судові витрати в розмірі 2576,15грн.
Постанову суду обґрунтовано тим, що твердження позивача про відсутність заниження підсумкової суми валових витрат у ІУ кварталі 2001р. не підтверджено матеріалами справи; судово-економічною експертизою підтверджений висновок податкової служби щодо заниження валових витрат підприємства у IV кварталі 2001 року на 0,2тис.грн. Висновки відповідача щодо завищення сум валових витрат на 6,35тис.грн., яке відбулося за рахунок заниження суми приросту вартості товарів на складі на суму 29,9тис.грн., не підтверджені матеріалами справи. Щодо факту заниження валового доходу на суму 3329,70грн. у зв’язку з не включенням до його складу суми приросту балансової вартості товарів на складі, то висновком судово-економічної експертизи встановлено, що від’ємне значення оподатковуваного прибутку підприємства позивача у IV кварталі 2002року, що підлягає перенесенню на наступний період, відсутнє.
Не погодившись з постановою господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, не надано повної, всебічної, об’єктивної оцінки розглянутих в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи.
На думку скаржника, судом не прийнято до уваги, що на підприємстві позивача не ведуться картки складського обліку, оборотні відомості товарно-матеріальних цінностей за видами товарно-матеріальних цінностей, тому дослідити рух товарно-матеріальних цінностей неможливо. Судом не прийнято до уваги, що судово-економічною експертизою встановлено, що за результатами зіставлення облікового залишку товарно-матеріальних цінностей і даних інвентаризації товарно-матеріальних цінностей встановлені надлишки на суму 28568,79грн. Судом порушені вимоги п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
У своєму запереченні позивач вважає доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі безпідставними, необґрунтованими, просить залишити скаргу без задоволення, постанову без змін.
Розглянувши апеляційну скаргу відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Працівниками ДПІ проведена планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП “Аллонж”. За результатами перевірки складений Акт №23/1-06/14 від 11.04.03р.
На підставі даного акту видано податкове повідомлення-рішення від 15.04.2003року №0000322301/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 2980,00грн. та штрафні санкції в сумі 369,00грн., а також податкове повідомлення-рішення від 15.04.2003року №0000332301/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 5999,85грн. та штрафні санкції в сумі 3204,02грн.
Перевіркою встановлено, що у IV кварталі 2001 року в порушення вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” підприємством завищено валові витрати на 0,2 тис.грн. суму витрат на оплату праці, оскільки відсутні документальні підтвердження. Актом перевірки встановлений факт заниження валового доходу за січень 2003р. на суму 3329,70грн. у зв’язку з не включенням до його складу суми приросту балансової вартості товарів на складі відповідно до абзацу 4 п.5.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Господарський суд дійшов висновку що в даній частині позовні вимоги не обґрунтовані.
В цій частині постанова господарського суду сторонами по справі не оскаржується. Відповідно до ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Перевіркою також було встановлено нестачу товару (підшипників) на загальну вартість 29879,54грн. при порівнянні встановлених за результатами перевірки залишків товарів з даними інвентаризаційного опису. Сума податку на додану вартість по придбаних підшипниках повністю включена підприємством до податкового кредиту ПП ”Аллонж” у відповідних періодах згідно податкових накладних на загальну суму 5975,10грн.
За вказаних обставин відповідачем зроблений висновок, що оскільки на складі виявлена нестача товару, то відсутні підстави вважати про використання цього товару в господарській діяльності. Тому витрати підприємства з придбання вказаного товару підлягають зменшенню, що впливає на показник приросту (убутку) товарів на складі. Відповідачем виведено завищення суми валових витрат на 6,15тис.грн., яке відбулося за рахунок заниження суми приросту вартості товарів на складі на суму 29,9тис.грн., донараховано податок на прибуток в сумі 1,99тис.грн. та штрафні санкції на суму 270грн., а також зменшено суму податкового кредиту на 5975,10грн.
Господарським судом в цій частині вимоги позивача правильно визнані обґрунтованими. За висновком судово-економічної експертизи №1509 від 28.12.2005р. факт наявності нестачі на складі позивача підшипників на суму 29879,54грн. в IV кварталі 2002 року документально не підтверджено. Експертом встановлено, що за результатами зіставлення облікового залишку товарно-матеріальних цінностей, (який встановлено в об’ємі наданих документів) і даних інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на орендуємому ПП “Аллонж” складі на території ТОВ “Домобудівельник”, сума надлишків товарно-матеріальних цінностей станом на 20.12.2002р. складає 28568,79грн.
Таким чином, факт нестачі товарів на складі у ІУ кварталі 2002 р. на суму 29,9тис.грн. документально Південною МДПІ не підтверджений. Отже, у податкового органу не було правових підстав робити висновок, що ПП "Аллонж" завищило валові витрати, які пов'язані із нестачою товарів на складі. Звідси, не було законних підстав визначати податкові зобов'язання з податку на прибуток у ІУ кварталі 2002р. в розмірі 1990грн. та застосовувати штрафні (фінансові) санкції у сумі 270грн.
Суд першої інстанції правомірно визнав недійсним податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток в тій частині, яка не відповідає вимогам законодавства стосовно наявності встановленого податковим органом факту порушення податкового законодавства.
За актом перевірки у грудні 2002 р. позивач завищив податковий кредит з ПДВ на суму 5975,10 грн., так як зобов'язаний був відкоригувати його у зв'язку із виявленою недостачею підшипників, вартість яких раніше було віднесено до валових витрат, а суму ПДВ, згідно податкових накладних, до податкового кредиту . Оскільки ПП “Аллонж” не здійснив коригування податкового кредиту, тобто не зменшив його на суму 5975,10грн., то на думку ДПІ підприємством було порушено п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.3.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Згідно пп.7.5.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата списання коштів з рахунку в оплату товарів або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.
ПП “Аллонж” отримавши податкові накладні на придбані підшипники віднесло суму ПДВ до податковою кредиту у відповідному періоді. Зауваження ДПІ що позивач зобов’язаний був у грудні 2002р. зменшити податковий кредит з ПДВ у зв’язку із виявленою недостачею не підтверджуються нормами права. Законом України “Про податок на додану вартість” такі вимоги не передбачені. Крім того, факт нестачі товарів у ІУ кварталі 2002р. не підтверджено документально.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про порушення судом першої інстанції при визнанні недійсним податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість вимог п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Проте, в чому конкретно полягає порушення судом першої інстанції цієї правової норми і якого факту воно стосується скаржником в апеляційній скарзі не зазначено.
Скаржник звертає увагу апеляційної інстанції на висновок експерта в частині, де зазначено про підтвердження у IV кварталі 2002 року , в об’ємі наданих документів, заниження ПП ”Аллонж” валового доходу в сумі 28,6тис.грн., заниження валових витрат на 23,7 тис.грн., в результаті заниження податку на прибуток за IV квартал 2002 року в сумі 1,5тис.грн. , зазначаючи при цьому про порушення судом першої інстанції вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
З цього приводу треба зазначити, що судом першої інстанції цілком правомірно не прийнято до уваги наявність факту надлишку товарів, який виявлено експертом, і відповідно наявність порушень п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки зазначений експертом факт порушення не пов'язується з обставинами, які викладені в акті перевірки, і не був підставою для донарахування спірної суми податку на прибуток.
Тобто, в акті перевірки та оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні з податку на прибуток у сумі 1990грн. та штрафних санкцій у сумі 270грн. за IV квартал 2002р. податковий орган не пов'язував це нарахування з фактом порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у зв'язку із надлишком товарів.
Розглядаючи справу за заявленим позовом суд оцінює законність прийнятого податкового повідомлення-рішення, а не самостійно встановлює факти порушень податкового законодавства та донараховує відповідні податкові зобов’язання.
Судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції, м.Кривий Ріг залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2006р. у справі № 37/128(П37/929) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.А.Сизько
Суддя В.В.Швець
Суддя І.В.Тищик
З оригіналом згідно.
Помічник судді О.В.Кравець