Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #76624916

Справа №: 398/3055/17


провадження №: 2/398/72/19

РІШЕННЯ

Іменем України

"14" січня 2019 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Коліуш Г.В., за участю секретаря судового засідання Михно О.Л., Замкової Ю.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації

за участю:

представника позивача – ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду, з урахуванням уточнених позовних вимог, з позовом про визнання недостовірною, такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію, інформацію розміщену ОСОБА_2 на його особистій сторінці «Facebook» під публікацією від 05.08.2017 року в коментарях о 13 год. 51 хв. на сторінці http://www/facebook.com/profile.php?id=100006718780322&ail;fref=ts, а саме: «ОСОБА_4 ПАНИБРАТЕНКО в городе знают все. Правда, каждый знает по своему. Для тех, кто детально не знаком с его биографией и некоторыми вопиющими сценическими поступкам, ОСОБА_5 – парень интересный, но, очевидно, с исковерканной судьбой. Мало кто знает о том каким он был, когда был пацаном. Заметный след в его жизни оставила работа в милиции, столичной ППС, а так же работа в уголовном розыске. Детство и юность ОСОБА_5 провел в поселке Ново-Стародуб, где возможно, на его последующую жизнь повлияла находящаяся рядом колония строгого режима №49. Может быть, еще тогда, ему хотелось быть похожим на авторитеты», которые находились где-то там – за недосягаемой проволокой.

В армии Панибратенко попал в милицейский полк ППС. Говорят, что ввиду некоторых обстоятельств, он был вынужден прислуживать администратором в подпольном борделе, частично выполняя функции сутенера. Наверное, это способствовало закреплению связей с людьми, не очень дружащими с Законом. Рассказывают, что становлению его карьеры в некотором роде способствовал ОСОБА_6, с которым он познакомился не то на вечеринке, не то на концерте. Грандиозность планов этого одиозного политика, якобы, произвела на него большое впечатление и способствовала его дальнейшему выбору. Тоже в некоторой степени – одиозному.

После окончания срочной службы ПАНИБРАТЕНКО возвращается дамой, где не находит себе особого места: привык за время службы к другим реалиям. В общем, «сорвался» человек.

Зарабатывать на скромную жизнь ОСОБА_5 вынужден был уже по другому. Но столкнувшись с серьезными проблемами, по совету умных товарищей трудоустроился в милицию ОСОБА_3. Он стал частью мощной структуры, которая позволяла не особо опасаться закона. Работая в органах, ОСОБА_5 имел доступ к коммерческой информации о предпринимателях. А это тотальный контроль над денежными потоками криминального мира. И не только криминального.

Однако вершиной карьеры стала все же сфера, далекая от уже протоптанного пути. ОСОБА_5 запомнился горожанам как непревзойденный артист оригинального жанра, умело инсценировавший собственную смерть. А так же, по слухам, сумевший хорошо на этом заработать. Вроде бы, провожая в «последний путь», его сослуживцы хорошо «скинулись». Предлога вернуть эти деньги он якобы не нашел.

Рассказывают, что ОСОБА_5 был жестоким оперативником уголовного розыска, который часто применял запрещенные приемы «дознания» в милиции подобные методы даю «хорошие показатели» раскрываемости. Однажды, судачат, он «чуток» перестарался: на допросе изувечил подозреваемого до такой степени, что тот через двое суток умер в больнице. А ОСОБА_5 попал в изолятор. Впрочем, он и здесь разрешил проблему: «договорился» о переквалификации статьи. В результате ПАНИБРАТЕНКО оправдали, но из уголовного розыска уволили.

Однако желание служить городу ОСОБА_3 осталось по сегодняшний день».

«Панибратенко приписывают также и такой вид деятельности как охрана скрывающихся от кого-либо частных лиц. Якобы, благодаря своим связям, ОСОБА_5 неофициально нанимал бойцов из государственной службы охраны, а попутно – спортивных ребят ПАСИНЧУКА. Охраняли нуждающихся в защите клиентов, руководствуясь гениально простым принципом: первые находились внутри здания непосредственно с клиентом, а бойцы ГСО вели наблюдение снаружи.»

«…по просьбе уважаемого всеми ОСОБА_5, одному из предпринимателей «создавались проблемы». Ее за определенную сумму брался решать «партнер по бизнесу». Вообще ПАНИБРАТЕНКО обладал талантом убеждать людей, когда имел ксиву мента. Рассказывают случай, что однажды к нему на встречу приехали предприниматель на собственном авто, а после «конструктивного» разговора отдал ключи и ушел пешком», та зобов’язати ОСОБА_2 протягом 1 (одного) місяця з дня набрання законної сили рішення суду спростувати вказану інформацію таким чином, яким ця інформація була поширена, а не у довільній формі, зобов’язати відповідача вилучити з власної сторінки в соціальній мережі веб-сайту FACEBOOK опублікування під назвою «Местечковые группировки и их авторитеты» (http://ord-ua.com/2013/01/15/mestechkovye-gruppirovki-i-ih-avtoritety/), розмістити на особистій сторінці «FACEBOOK» резолютивну частину рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 серпня 2017 року на свої сторінці у «Facebook» громадянин України, мешканець міста Олександрія Кіровоградської області – ОСОБА_2 поділився публікацією місцевого журналіста ОСОБА_7, в якій йдеться про головного спеціаліста управління інформації та інформаційно-аналітичної політики Олександрійської міської ради. Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_7 мають широку аудиторію, яка читає їхні публікації, що виражається необмеженим колом користувачів, під даним записом на сторінці ОСОБА_2 у «Facebook» з’явилося чимало коментарів різного характеру. ОСОБА_2, побачивши, що багато людей читає дану статтю, свідомо розмістив під цією публікацією на своїй сторінці у «Facebook» посилання на сайт «ОРД», а саме на публікацію, в якій поширюється відносно позивача недостовірна, неправдива інформація. Ця публікація під назвою «Местечковые группировки и их авторитеты» (http://ord-ua.com/2013/01/15/mestechkovye-gruppirovki-i-ih-avtoritety/) не відповідає дійсності, містить неправдиву інформацію та принижує його честь, гідність і ділову репутацію. Зокрема в ній зазначено наступне: «ОСОБА_4 ПАНИБРАТЕНКО в городе знают все. Правда, каждый знает по своему. Для тех, кто детально не знаком с его биографией и некоторыми вопиющими сценическими поступкам, ОСОБА_5 – парень интересный, но, очевидно, с исковерканной судьбой. Мало кто знает о том каким он был, когда был пацаном. Заметный след в его жизни оставила работа в милиции, столичной ППС, а так же работа в уголовном розыске. Детство и юность ОСОБА_5 провел в поселке Ново-Стародуб, где возможно, на его последующую жизнь повлияла находящаяся рядом колония строгого режима №49. Может быть, еще тогда, ему хотелось быть похожим на авторитеты», которые находились где-то там – за недосягаемой проволокой.

В армии Панибратенко попал в милицейский полк ППС. Говорят, что ввиду некоторых обстоятельств, он был вынужден прислуживать администратором в подпольном борделе, частично выполняя функции сутенера. Наверное, это способствовало закреплению связей с людьми, не очень дружащими с Законом. Рассказывают, что становлению его карьеры в некотором роде способствовал ОСОБА_6, с которым он познакомился не то на вечеринке, не то на концерте. Грандиозность планов этого одиозного политика, якобы, произвела на него большое впечатление и способствовала его дальнейшему выбору. Тоже в некоторой степени – одиозному.

После окончания срочной службы ПАНИБРАТЕНКО возвращается дамой, где не находит себе особого места: привык за время службы к другим реалиям. В общем, «сорвался» человек.

Зарабатывать на скромную жизнь ОСОБА_5 вынужден был уже по другому. Но столкнувшись с серьезными проблемами, по совету умных товарищей трудоустроился в милицию ОСОБА_3. Он стал частью мощной структуры, которая позволяла не особо опасаться закона. Работая в органах, ОСОБА_5 имел доступ к коммерческой информации о предпринимателях. А это тотальный контроль над денежными потоками криминального мира. И не только криминального.

Однако вершиной карьеры стала все же сфера, далекая от уже протоптанного пути. ОСОБА_5 запомнился горожанам как непревзойденный артист оригинального жанра, умело инсценировавший собственную смерть. А так же, по слухам, сумевший хорошо на этом заработать. Вроде бы, провожая в «последний путь», его сослуживцы хорошо «скинулись». Предлога вернуть эти деньги он якобы не нашел.

Рассказывают, что ОСОБА_5 был жестоким оперативником уголовного розыска, который часто применял запрещенные приемы «дознания» в милиции подобные методы даю «хорошие показатели» раскрываемости. Однажды, судачат, он «чуток» перестарался: на допросе изувечил подозреваемого до такой степени, что тот через двое суток умер в больнице. А ОСОБА_5 попал в изолятор. Впрочем, он и здесь разрешил проблему: «договорился» о переквалификации статьи. В результате ПАНИБРАТЕНКО оправдали, но из уголовного розыска уволили.

Однако желание служить городу ОСОБА_3 осталось по сегодняшний день».

«Панибратенко приписывают также и такой вид деятельности как охрана скрывающихся от кого-либо частных лиц. Якобы, благодаря своим связям, ОСОБА_5 неофициально нанимал бойцов из государственной службы охраны, а попутно – спортивных ребят ПАСИНЧУКА. Охраняли нуждающихся в защите клиентов, руководствуясь гениально простым принципом: первые находились внутри здания непосредственно с клиентом, а бойцы ГСО вели наблюдение снаружи.»

«…по просьбе уважаемого всеми ОСОБА_5, одному из предпринимателей «создавались проблемы». Ее за определенную сумму брался решать «партнер по бизнесу». Вообще ПАНИБРАТЕНКО обладал талантом убеждать людей, когда имел ксиву мента. Рассказывают случай, что однажды к нему на встречу приехали предприниматель на собственном авто, а после «конструктивного» разговора отдал ключи и ушел пешком».

ОСОБА_2 усвідомлюючи, що зазначена інформація є недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, умисно поширив її через свою сторінку у «Facebook». Зокрема, поширена інформація, що позивач нібито понівечив людину до смерті під час допиту і був звільнений за це з органів правопорядку є неправдивою, оскільки відповідно до запису трудової книжки БТ-11 №189900 від 30 грудня 1994 року та виписки з наказу УМВС України в Кіровоградській області №1 о/с від 01 січня 1995 року говориться про те, що оперуповноваженого відділення карного розшуку Олександрійського МВ УМВС України лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з органів МВС України за власним бажанням. Він нікого під час допиту, ні в будь-який інший час не вбивав. ОСОБА_8 того, інформація, що позивач нібито прислужував адміністратором в підпільному борделі, частково виконував функції сутенера, не відповідає дійсності та по суті є нічим іншим, як наклепом. Також, щодо інформації, що він здійснював охорону приватних осіб, зазначає, що він охороною не займався та особу на прізвище «Пасинчук» ніколи не знав. Через розповсюдження неправдивих відомостей позивач морально та психологічно страждає, страждає його сім’я, рідним та близьким доводиться слухати перекази і інтерпретації відповідної інформації від друзів, однолітків, постійно відповідати та спростовувати зміст публікацій.

28.03.2018 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що оскаржувана інформація розміщена в статті «Местечковые группировки и их авторитеты», що розміщена на веб-сайті http://ord-ua.com (http://ord-ua.com/2013/01/15/mestechkovye-gruppirovki-i-ih-avtoritety/) із зазначенням авторів такої статті. Відповідач не є власником веб-сайту http://ord-ua.com, на якому розміщена стаття. ОСОБА_8 того для притягнення його до відповідальності, як власника сторінки в «Facebook», повинно бути доведено першочергове розповсюдження спірної інформації саме на даному Інтернет-ресурсі. Оскільки посилання на статтю, долучене у коментарях до публікації в мережі «Facebook», ним не редагувалось, є прямим посиланням на першочерговий веб-портал http://ord-ua.com, автором спірної статті є інша особа, то саме автор статті «Местечковые группировки и их авторитеты» має бути належним відповідачем у даній справі. Також застосування автором таких словосполучень як «Рассказывают», «Говорят», «Судачат», «Якобы», «Наверное» свідчить про невпевненість та припущення автора відносно поведінки позивача та подій, та не може вважатися висловлюванням фактичних даних із зазначенням конкретних обставин. При цьому, висловлювання у формі припущення зменшує їх фактологічність, оскільки з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів стаття подана у формі оціночних суджень, тому що в оспорюваних висловлюваннях вживаються такі мовно-стилістичні засоби як гіперболи, алегорії, сатира («договорились», «конструктивного», «партнер по бизнесу» та ін.) порівняння. Отже вказана стаття містить критичну оцінку автора відносно тривалої громадської та політичної діяльності позивача. Враховуючи викладене просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

03.01.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач зазначає, що в відзиві на позов відповідач фактично сам доводить свою вину, оскільки зазначає джерело інформації, інформація є публічною, доведеною до невизначеного кола осіб - жителів міста Олександрії та користувачів, стосується конкретних фізичних осіб, не носить оціночного характеру, а є конкретним обвинуваченням позивача в конкретних незаконних діях, у вигляді плток подається вигаданий життєвий шлях позивача.

Позивач в судове засідання не з’явився, про час, місце і дату повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позові, зазначив, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства не перевірив інформацію, посилання на яку розмістив на особистій сторінці в Фейсбук, він не мав права опубліковувати неперевірені дані, зазначена в статті інформація про позивача є недостовірною та такою, що принижує його честь та гідність.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час, місце і дату повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час, місце і дату повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, підтримав доводи, викладені в відзиві на позов.

Вислухавши вступне слово представника позивача, всебічно, повному, об’єктивно та безпосередньо дослідивши наявних у справі докази,  оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно з скріншотом з соціальної мережі «Facebook» 05.08.2017 року ОСОБА_2 на своїй сторінці в коментарях розмістив посилання на сайт «ОРД», а саме на публікацію під назвою «Местечковые группировки и их авторитеты» (http://ord-ua.com/2013/01/15/mestechkovye-gruppirovki-i-ih-avtoritety/) наступного змісту: «ОСОБА_4 ПАНИБРАТЕНКО в городе знают все. Правда, каждый знает по-своему. Для тех, кто детально не знаком с его биографией и некоторыми вопиющими сценическими поступкам, ОСОБА_5 – парень интересный, но, очевидно, с исковерканной судьбой.

Мало кто знает о том, каким он был, когда был пацаном. Заметный след в его жизни оставила работа в милиции, столичной ППС, а так же работа в уголовном розыске. Детство и юность ОСОБА_5 провел в поселке Ново-Стародуб, где, возможно, на его последующую жизнь повлияла находящаяся рядом колония строгого режима №49. Может быть, еще тогда, ему хотелось быть похожим на «авторитеты», которые находились где-то там – за недосягаемой проволокой.

В армии ПАНИБРАТЕНКО попал в милицейский полк ППС. Говорят, что ввиду некоторых обстоятельств, он был вынужден прислуживать администратором в подпольном борделе, частично выполняя функции сутенера. Наверное, это способствовало закреплению связей с людьми, не очень дружащими с Законом. Рассказывают, что становлению его карьеры в некотором роде способствовал ОСОБА_6 БРОДСКИЙ, с которым он познакомился не то на вечеринке, не то на концерте. Грандиозность планов этого одиозного политика, якобы, произвела на него большое впечатление и способствовала его дальнейшему выбору. Тоже в некоторой степени – одиозному.

После окончания срочной службы ПАНИБРАТЕНКО возвращается дамой, где не находит себе особого места: привык за время службы к другим реалиям. В общем, «сорвался» человек.

Зарабатывать на скромную жизнь ОСОБА_5 вынужден был уже по-другому. Но, столкнувшись с серьезными проблемами, по совету умных товарищей трудоустроился в милицию ОСОБА_3. Он стал частью мощной структуры, которая позволяла не особо опасаться закона. Работая в органах, ОСОБА_5 имел доступ к коммерческой информации о предпринимателях. А это - тотальный контроль над денежными потоками криминального мира. И не только криминального.

Однако вершиной карьеры стала все же сфера, далекая от уже протоптанного пути. ОСОБА_5 запомнился горожанам как непревзойденный артист оригинального жанра, умело инсценировавший собственную смерть. А так же, по слухам, сумевший хорошо на этом заработать. Вроде бы, провожая в «последний путь», его сослуживцы хорошо «скинулись». Предлога вернуть эти деньги он якобы не нашел.

Рассказывают, что ОСОБА_5 был жестоким оперативником уголовного розыска, который часто применял запрещенные приемы «дознания» в милиции подобные методы даю «хорошие показатели» раскрываемости. Однажды, судачат, он «чуток» перестарался: на допросе изувечил подозреваемого до такой степени, что тот через двое суток умер в больнице. А ОСОБА_5 попал в изолятор. Впрочем, он и здесь разрешил проблему: «договорился» о переквалификации статьи. В результате ПАНИБРАТЕНКО оправдали, но из уголовного розыска уволили.

Однако желание служить городу ОСОБА_3 осталось по сегодняшний день».

«Панибратенко приписывают также и такой вид деятельности как охрана скрывающихся от кого-либо частных лиц. Якобы, благодаря своим связям, ОСОБА_5 неофициально нанимал бойцов из государственной службы охраны, а попутно – спортивных ребят ПАСИНЧУКА. Охраняли нуждающихся в защите клиентов, руководствуясь гениально простым принципом: первые находились внутри здания непосредственно с клиентом, а бойцы ГСО вели наблюдение снаружи.»

«…по просьбе уважаемого всеми ОСОБА_5, одному из предпринимателей «создавались проблемы». Ее за определенную сумму брался решать «партнер по бизнесу». Вообще ПАНИБРАТЕНКО обладал талантом убеждать людей, когда имел ксиву мента. Рассказывают случай, что однажды к нему на встречу приехали предприниматель на собственном авто, а после «конструктивного» разговора отдал ключи и ушел пешком».

До позовної заяви позивач надав копію 8-9 аркушів БТ-ІІ №1899900 трудової книжки та виписки з наказу УМВС України в Кіровоградській області №І о/с від 01 січня 1995 року, з яких вбачається, що ОСОБА_1 з 01.10.1990 року по 30.12.1994 року працював в органах внутрішніх справ та звільнений за власним бажанням 30 грудня 1994 року.

Позивачем в обґрунтування вимог надана копія рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.07.2014 року по справі №398/1814/14-ц, яким  визнано недостовірною, такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1, інформацію, оприлюднену Олександрійським міським головою ОСОБА_2 на сайті «Олександрійська міська рада» в розділі головне, під час апаратної наради, яка висвітлена у відеоролику під назвою «Міський голова ОСОБА_2 закликає олександрійців долучитися до забезпечення спокою і стабільності в місті» та в мережі You Tube (www.youtube.com/?gl=UA&aві;hl=ru) у відеоролику під назвою «ОСОБА_2 закликає до спокою та стабільності», а саме:  «Все мы знаем кто такой Панибратенко. Мы знаем,  что было в дев’яносто третьем году, и за что его выгнали из милиции»; «Пришёл меня обвинять человек «который судимый» «Мы знаем, что он сегодня осужден, да по амнистии, попал под амнистию, но судимость не снята» та зобов'язано Олександрійську міську раду протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати вказану інформацію у той же спосіб, що вона була розповсюджена, а саме шляхом оприлюднення після набрання рішення суду законної сили, на сайті «Олександрійська міська рада» в розділі головне та в мережі You Tube під рубрикою «Спростування», резолютивної частини рішення Олександрійського міськрайонного суду від 18.07.2014 року.

Також позивачем надана копія рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14.04.2015 року по справі №398/6716/14-ц, яким стягнуто солідарно з Олександрійського міського голови ОСОБА_2 та з Олександрійської міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету на користь ОСОБА_1 5 000 (п’ять тисяч) грн., у відшкодування  спричиненої моральної шкоди.  

З довідки ТОВ «Інтернет-Інвест» від 01.09.2017 року №680 вбачається, що товариство не надає послуги з реєстрації доменного імені http://ord-ua.com та не розміщує однойменний сайт на своїх технічних майданчиках.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Аналогічні положення містяться в ст. 1 Закону України «Про інформацію».

Згідно із статтею 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

В ст. 3, 28 Конституції України визначено честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та кожен має право на повагу до його гідності.

Разом з цим ст. 34 Конституції України гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

За змістом ст. 278 ЦК України заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права - це спосіб захисту особистих немайнових прав фізичної особи. Мета застосування даного способу зводиться до того, що у випадку порушення особистого немайнового права особа має право вимагати припинити поширення інформації, якою здійснюється це порушення.

Відповідно до ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканними, фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, а на підставі ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації та може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Однак, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

В п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що згідно з положеннями ст. 277 ЦК України і ст. 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною необхідно повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

В параграфах 40-42 рішення у справі «Українська Прес-Група» проти України» від 29 березня 2005 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що журналістська свобода передбачає використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або навіть провокаційних. При дотриманні умов параграфа 2 статті 10 Конвенції право вільно передавати інформацію поширюється не лише на "інформацію" та "ідеї", які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає "демократичного суспільства". Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції (рішення у справі Lingens v. Austria, стор. 28, параграф 46).

Враховуючи те, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ у 90-х роках, інформація про його майновий стан, добросовісне виконання посадових обов’язків становить громадський інтерес та громадськість має право на отримання такої інформації, тому позивач має бути готовий до певної різкої критики з боку преси або пересічних громадян ОСОБА_8 того, стаття, яку розмістив на своїй сторінці відповідач має мовні звороти як «очевидно», «возможно», «может быть», «говорят», «наверное», «рассказывают», «якобы»,, що свідчить про те, що зміст статті є оціночним судженням про певну особу та події.

ОСОБА_8 того, відповідно до ст.277 ч.4 ЦК України  спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Відповідач не оспорює, що розмістив посилання на статтю на сторінці в соціальній мережі «Фейсбук», однак зазначає про те, що інформація, яка розміщена в статті є перепублікацією з веб-сайту http://ord-ua.com та позивач не є автором цієї статті. Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам дано роз'яснення, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта. Посилання позивача про те, що власник сайту невідомий не заслуговує на увагу, оскільки дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. ТОВ «Інтернет-Інвест», до якого звертався представник позивача не є адміністратором системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Отже, провівши системний аналіз діючого законодавства України, взявши до уваги відповідну судову практику, пояснення та заперечення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновків, що в ході судового розгляду не доведено факту поширення відповідачем недостовірної інформації та факту, що поширена інформація порушує особисті немайнові права або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам або перешкоджає особі позивача повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, відповідач не є автором статті, тому в задоволенні вимог в частині визнання інформації недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача слід відмовити.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог в частині визнання інформації такою, що є недостовірною та принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, то в задоволенні вимог про зобов’язання відповідача спростувати вищевказану інформацію також слід відмовити, оскільки ці вимоги є похідними.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4) про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області   протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його  складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 23 січня 2019 року. 

Суддя                                                                           Коліуш Г.В.


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація