Справа № 505/1245/18 н/п № 2/517/60/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2019 р. смт.Захарівка

Фрунзівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Гончар І.В.

при секретарі Заболотній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Державний ощадний банк України", співвідповідача ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про визнанння недійсним договору відновлюваної кредитної лінії №08-1 від 04.03.2008 р. між ВАТ "Державний ощадний банк України" та громадянином ОСОБА_2, скасування нотаріально засвідченого приватним нотаріусом Котовського міського нотаріального округу Одеської області договору іпотеки від 14.04.2009 р., зареєстрованого в реєстрі за № 910 та 12/2009 р., нотаріально засвідченого приватним нотаріусом Котовського міського нотаріального округу Одеської області договору іпотеки від 12.03.2008 р., зареєстрованого в реєстрі за № 807 та 34/2008 р., суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до ПАТ "Державний ощадний банк України", третя особа - ОСОБА_3 про визнанння недійсним нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Котовського міського нотаріального округу Одеської області договору іпотеки від 14.04.2009 р., зареєстрованого в реєстрі за № 910 та 12/2009 р.

14 серпня 2018 року позивачка звернулася до суду з уточненим позовом до ПАТ "Державний ощадний банк України", третя особа - ОСОБА_3 про визнання недійсним договору відновлюваної кредитної лінії №08-1 від 04.03.2008 р. між ВАТ "Державний ощадний банк України" та громадянином ОСОБА_2, скасування нотаріально засвідченого приватним нотаріусом Котовського міського нотаріального округу Одеської області договору іпотеки від 14.04.2009 р., зареєстрованого в реєстрі за № 910 та 12/2009 р., нотаріально засвідченого приватним нотаріусом Котовського міського нотаріального округу Одеської області договору іпотеки від 12.03.2008 р., зареєстрованого в реєстрі за № 807 та 34/2008 р.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 14 квітня 2009 р. між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 було укладеного договір іпотеки, яким було забезпечено зобов'язання ОСОБА_2, що випливали з "Договору відновлюваної кредитної лінії № 08-11 від 04.03.2008 року укладеного між ВАТ " Ощадний банк України" та ОСОБА_2

Рішенням Котовського міськрайонного суду від 15 липня 2015 року у цивільній справі №505/775/15-ц за позовом ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, у задоволенні позову було відмовлено.

Рішенням Котовського міськрайонного суду від 19.02.2013 року у цивільній справі № 1516/5174/2012 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ВАТ " Державний ощадний банк України" про визнання договору відновлюваної кредитної лінії "08-1 від 04.03.2008 р. недійсним, стягнення матеріальної і моральної шкоди, було встановлено факт відсутності доказів укладення громадянином ОСОБА_2 з ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Балтського відділення № 2822, "Договору відновлюваної кредитної лінії №08-1" від 04.03.2008 р. Тому у даному позові було відмовлено, з мотивів того, що неіснуючий договір не може бути визнаний судом недійсним.

Позивачка стверджує, що Договір іпотеки від 14.04.2009 р., був підписаний нею у нотаріуса під впливом очевидного грубого обмана з боку колишнього виконуючого обов'язки керуючого Балтським відділенням №2822 ПАТ "Ощадбанк" ОСОБА_5, який достовірно знаючи, що ОСОБА_2 кредитний договір не укладався, здійснив підпис від імені ПАТ "Ощадбанк" за іншу невповноважену особу. Тому звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору відновлюваної кредитної лінії №08-1 від 04.03.2008 р. між ВАТ "Державний ощадний банк України" та громадянином ОСОБА_2, скасування нотаріально засвідченого приватним нотаріусом Котовського міського нотаріального округу Одеської області договору іпотеки від 14.04.2009 р., зареєстрованого в реєстрі за № 910 та 12/2009 р., нотаріально засвідченого приватним нотаріусом Котовського міського нотаріального округу Одеської області договору іпотеки від 12.03.2008 р., зареєстрованого в реєстрі за № 807 та 34/2008 р. Позивачка у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача ПАТ "Державний ощадний банк України" в судове засідання не з'явився. Надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі. Крім того представник відповідача просить застосувати строки позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1

Співвідповідач ОСОБА_2, в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв, клопотань до суду не надавав. Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином Дослідивши наявні докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04.03.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», в особі виконуючого обов'язки керуючого Балтським відділенням №2822 ВАТ «Ощадбанк» ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено договір відновлюваної кредитної лінії № 08-1.

У якості забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору, між Банком та ОСОБА_1 було укладеного договір іпотеки, посвідчений ОСОБА_7 приватним нотаріусом Котовського міського нотаріального округу Одеської області та зареєстрований за №910 та 12/2009 р., згідно якого Банку було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлова цегляна будівля насосної станції площею 32,2 кв.м. - літера «А», з майстернею "Б" площею 17,0 кв.м, водяним резервуаром "В", ганком"а", огорожею 1, воротами 2, яка знаходиться в АДРЕСА_1, на земельній ділянці розміром 990кв.м., яка належить Територіальній громаді м.Котовська та знаходиться у фактичному користуванні Іпотекодавця.

Відповідно до ст. 202 ч. 1 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Цивільним кодексом України термін «обман» визначений у ст. 230, яка регламентує, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як роз'яснено у п. 20 Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009р., правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Отже, для визнання правочину недійсним з підстав, передбаченихст. 230 ЦК України необхідним є наявність одночасно трьох підстав: факту обману; істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману та наявність умислу в діях відповідача.

З наведених вимог закону видно, що підставою для визнання правочину недійсним відповідно до зазначеної норми, є введення однією стороною іншої сторони правочину в оману щодо обставин, які мають істотне значення, зокрема, щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням; при цьому, законодавцем визначено, що обов`язковою умовою для визнання недійсним правочину, укладеного внаслідок обману, є істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Відповідно дост. 638 ч. 1 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності слід дійти висновку, що ОСОБА_1 не довела, не підтвердила належними та допустимими доказами істотність значення обставин, щодо яких її було введено в оману. Такі посилання у позові на обман ґрунтуються на припущеннях, що не може бути прийнято судом, як доведений факт.

Також, слід зазначити, що ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності в частині заявлених вимог про визнання недійсним договору іпотеки з наступних підстав.

Ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 дізналася про вищевказані обставини після того, як ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ " Ощадбанк" звернулося до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У відзиві представник ПАТ "Державний ощадний банк України" вказує, що представник АТ "Ощадбанк" в приміщенні Котовського міськрайонного суду Одеської області ознайомився з матеріалами кримінальної справи № 1-260 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.222, ч.1 ст.366 КК України, з якої вбачається, що в квітні 2009 року ОСОБА_1 була примусово доставлена до прокуратури Ананьївського району Одеської області для допиту. На той час вона була дружиною ОСОБА_3 та їй було достовірно відомо про розслідування даної кримінальної справи, яке проводилося в період з 2009 по 2011 рр.

Згідно постанови Котовського міськрайонного суду Одеської області від 27.10.2011 року, ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальну справу за ч.1 ст.366, ч.1 ст.222 КК України припинено на підставі п."е" ст.1, ст.6 ЗУ "Про амністію".

Отже, у виниклих між сторонами правовідносинах строк позовної давності складає три роки.

Як зазначено вище, договір іпотеки був укладений між сторонами 14.04.2009 року. З позовними вимогами ОСОБА_1 звернулася до суду 02.05.2018 року, про що свідчить відмітка на позовній заяві. Тобто, позивач звернулася до суду з пропуском визначеного законом трирічного строку.

Статтею 267 ЦК України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Розглянувши правомірність застосування правилст. 267 ЦК України, суд дійшов наступних висновків. Згідно з п. 11Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові на цих підставах, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленої до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Таким чином, пропущення строку позовної давності є підставою для відмови в позові в разі доведеності позовних вимог. Тому враховуючи, що стороною позивача позовні вимоги недоведені, суд відмовляє в їх задоволенні на загальних підставах, незалежно від спливу строку позовної давності.

У постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 464/5089/15 від 14.03.2018 року зазначено, що Європейський суд з прав людини зауважив, що відмова національного суду обґрунтувати причину відхилення заперечення стосовно спливу позовної давності є порушенням статті 6 Конвенції.

Тлумачення частини першої та п'ятої статті 261 ЦК свідчить, що потрібно розрізняти початок перебігу позовної давності залежно від виду позовних вимог. Вимога про визнання правочину недійсним відрізняється від вимоги про виконання зобов'язання не лише по суті, а й моментом виникнення права на захист. Для вимоги про визнання правочину недійсним перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про вчинення цього правочину. Натомість для вимоги про виконання зобов'язання початок перебігу позовної давності обумовлюється виникненням у кредитора права на вимогу від боржника виконання зобов'язання. Тому положення частини п'ятої статті 261 ЦК застосовуються до вимог про виконання зобов'язання, а не до вимог про визнання правочину недійсним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 202, 230, 253, 257, 261, 267, 638 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 259ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до ПАТ "Державний ощадний банк України", співвідповідача ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про визнанння недійсним договору відновлюваної кредитної лінії №08-1 від 04.03.2008 р. між ВАТ "Державний ощадний банк України" та громадянином ОСОБА_2, скасування нотаріально засвідченого приватним нотаріусом Котовського міського нотаріального округу Одеської області договору іпотеки від 14.04.2009 р., зареєстрованого в реєстрі за № 910 та 12/2009 р., нотаріально засвідченого приватним нотаріусом Котовського міського нотаріального округу Одеської області договору іпотеки від 12.03.2008 р., зареєстрованого в реєстрі за № 807 та 34/2008 р. - відмовити. Повний текст рішення складено 21 січня 2019 року. Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

СУДДЯ