Справа № 752/6871/16-ц

Провадження № 2/752/218/19

РІШЕННЯ

Іменем України

15.01.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ізумруд» про стягнення сум, належних до виплати працівнику при звільненні, -

в с т а н о в и в:

в травні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСББ «Ізумруд» про стягнення сум, належних до виплати працівнику при звільненні. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.04.2012 року позивач приступив до роботи на посаду голови правління ОСББ «Ізумруд» на підставі протоколу правління ОСББ «Ізумруд» від 25.04.2012 року. З 30.09.2015 року позвиач був звільнений з посади голови правлення ОСББ «Ізумруд» на підставі рішення загальних зборів, що було оформлено відповідним наказом. В останній робочий день з ним не було проведено остаточний розрахунок належних виплат при звільненні, не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та не видано трудову книжку. Таким чином, роботодавцем на момент звільнення не було проведено розрахунок виплату всіх належних йому сум за весь час існування з ним трудових відносин, а тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просить суд стягнути з відповідача на його користь компенсацію за дні невикористаної відпустки в сумі 14470,54 грн., індексацію заробітної плати в сумі 5945,08 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення в сумі 34639,52 грн., а також стягнути на його користь витрати на правову допомогу в сумі 4500 грн.

В ході розгляду справи позивач неодноразово збільшував позовні вимоги (29.08.2016 р., 11.10.2016 р., 06.04.2017 р.) та, згідно останньої редакції заяви про збільшення позовних вимог від 12.03.2018 року, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь компенсацію за дні невикористаної відпустки в сумі 14470,54 грн., індексацію заробітної плати в сумі 2852,86 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення в сумі 141115,36 грн., а також стягнути на його користь витрати на правову допомогу в сумі 4500 грн.

Позивач в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з викладених в позові підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, які викладені в письмовому відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, допитавши свідків ОСОБА_2,ОСОБА_3,ОСОБА_4, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити а наступних підстав.

Основний Закон України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначив зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов'язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1, 3).

Складовою цього обов'язку є забезпечення державою соціальної спрямованості економіки, створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю (частина четверта статті 13, частини перша, друга, сьома статті 43 Конституції України).

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу засідання правління ОСББ «Ізумруд» від 25.04.2012 року, ОСОБА_1 було обрано головою правління ОСББ «Ізумруд» (а.с.13), а також відповідно до наказу ОССБ «Ізумруд», за підписом секретаря правління Чабан С.В., № 4-К від 27.04.2012 року позивача призначено з 01.05.2012 року головою правління ОСББ Ізумруд» з наданням права підпису фінансових документів (а.с.12).

Відповідно до копії листа № 13-12 від 13.07.2012 року, головою правління ОСОБА_1 начальника Деміївського відділення ПАТ Укрсоцбанк було повідомлено, що ОСОБА_1 трудову угоду із ОСББ «Ізумруд», не укладав (а.с.119).

Згідно із протоколом загальних зборів ОСББ «Ізумруд» № 3 від 30.09.2015 року, було вирішено припинити повноваження правління та ревізійної комісії (а.с.15-18).

Відповідно до наказу ОССБ «Ізумруд», за підписом голови правління Чабан С.В., № 2-к від 01.10.2015 року, ОСОБА_1 було звільнено з посади голови правління, у зв»язку з припиненням повноважень Правління ОСББ «Ізумруд» з 30.09.2015 року та вирішено питання щодо проведення повних розрахунків по оплату праці ОСОБА_1 у відповідності до чинного законодавства, а також уповноважено членів правління прийняти відповідні документи, оргтехніку, трудові книжки тощо, в термін до 30.11.2015 року про що скласти акт прийому передачі (а.с. 14).

Відповідно до довідки ОСББ «Ізумруд» № 104-16 від 04.07.2016 року, встановлено, що відповідно до наказу ОСББ «Ізумруд» від 01.10.2015 року № 2-к, розрахунки з ОСОБА_1 проведено в повному обсязі, про що також свідчить відомість зарахувань на картрахунки працівників № 55 від 29.09.2015 року, грошових коштів, зокрема, ОСОБА_1 в сумі 1827,08 грн (а.с.72, 73).

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Згідно зі ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»передбачено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК (в редакції закону 2004 року), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпПстягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», вищим органом управління об'єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів членів об'єднання відноситься: обрання членів правління об'єднання; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту. Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами.

Аналогічні положення містяться і у Статуті ОСББ «Ізумруд» (а.с. 45-65).

Пунктом 9.16 вказаного Статуту, передбачено, що правління зі свого складу обирає голову правління і його заступника. Голова правління забезпечує виконання рішень загальних зборів членів об»єднання та рішень правління, укладає в межах своєї компетенції угоди, розпоряджається коштами об»єднання відповідно до затвердженого кошторису.

Зазначеними нормами Закону України «Про ОСББ» та Статуту визначено, що член правління ОСББ, в тому числі і голова правління, отримує саме матеріальне заохочення, а не заробітну плату, які не являються тотожними поняттями.

Умовою визначення розміру матеріального заохочення голови правління ОСББ є наявність відповідного рішення загальних зборів ОСББ, як повноважного органу на вирішення цього питання, а тому правовідносини щодо оплати праці голови правління прямо врегульовані нормою ст. 10 Закону України «Про ОСББ».

Позивач, як голова правління ОСББ «Ізумруд», не був уповноважений одноособово вирішувати питання щодо встановлення самому собі матеріального заохочення.

Крім того, за змістом ст. 1 Закону України «Про оплату праці», ст. 21, 24 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, яка виплачується на підставі трудового договору роботодавцем на користь працівника за виконану ним роботу. Трудовий договір укладається у письмовій формі, що може бути оформлений у вигляді наказу. При цьому, до основних обов»язків працівника відноситься виконання роботи, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові підприємства.

В даному випадку, відносини, що виникли між сторонами, не мають характер трудових відносин, оскільки, посада голови ОСББ, яку займав позивач, є виборною, виконання обов»язків голови ОСББ не характеризується ознаками найманої праці, на позивача не було покладено обов»язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку ОСББ «Ізумруд».

За змістом ст. 10 Закону «Про ОСББ» повноважним органом, який відкликає із посади усіх членів правління, в тому числі і голову правління, є загальні збори ОСББ. До компетенції правління вирішення питання звільнення голови правління не належить.

Із матеріалів справи вбачається, що повноваження позивача, як голови правління, - були припинені на підставі рішення загальних зборів правління 30.09.2015 року, відповідно до якого було припинено повноваження правління та ревізійної комісії, а тому саме це рішення загальних зборів ОСББ «Ізумруд» визначає правову підставу та є підставою для звільнення позивача із займаної посади.

Згідно Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (стаття 16), Закону України «Про особливості здійснення прав власності в багатоквартирному будинку» (статті 10 п. 2 п.п. 7) та Статуту ОССБ «Ізумруд», рішення, зокрема, про затвердження кошторису, визначення розміру матеріального та іншого заохочення членів правління, встановлення розміру внесків і платежів співвласників, визначення порядку їх сплати відносяться виключно до компетенції загальних зборів співвласників.

Слід також зазначити, що згідно ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання є неприбутковою організацією, не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками і здійснює господарську діяльність використовуючи внески і платежі співвласників для обслуговування та утримання будинку.

Відповідно до матеріалів справи, позивач за час перебування на посаді повинен був і мав можливість, зокрема, своєчасно розробити та представити на затвердження загальним зборам ОСББ кошторис об'єднання, відкрити рахунок в банку, забезпечити внесення коштів співвласників будинку на рахунок ОСББ, а також діяти в питаннях нарахувань і виплати, зокрема, собі заробітної плати, матеріального заохочення, згідно із чинним законодавством України, проте, останнього, позивачем не було зроблено, що свідчить про відсутність з боку відповідача порушень прав позивача.

Крім того, суд вважає а необхідне звернути увагу на те, що в період виконання своїх функціональних обов»язків, позивачем жодних претензій з приводу ненарахувань або нарахування в неналежних розмірах, зокрема, заробітної плати до правління та загальних зборів ОСББ, заявлено не було.

Також, матеріали справи не містять доказів невчасного вручення або взагалі не вручення з вини відповідача позивачу трудової книжки, а матеріали справи, в свою чергу, містять копію трудової книжки із відповідним записом про звільнення позивача 30.09.2015 року, яка була долучена позивачем при подачі позову.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог щодо невчасної видачі позивачу трудової книжки, останній, посилається на копію заяви від 07.10.2015 року із вимогою до голови правління ОСББ «Ізумруд» видати трудову книжку, однак, суд відкидає даний доказ, як неналежний, та вважає, що останній не доводить обставину затримки видачі трудової книжки позивачу, оскільки, доказів на підтвердження належного відправлення та, в свою чергу, отримання відповідачем заяви позивача, - матеріали справи не містять.

Суд вважає слушними посилання сторони відповідача, зокрема, на те, що з боку позивача також не надано суду переконливих доказів належного нарахування позивачем розміру як грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, індексації заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення, оскільки, матеріали справи не містять, зокрема, рішення загальних зборів, яким було б визначено розмір матеріального або іншого заохочення голови та членів правління, а відтак відсутня належна правова підстава для оплати матеріального заохочення, та, відповідно, розрахунку інших виплат.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України , належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що позивачем не доведено порушення відповідачем його трудових прав при звільненні, судом не встановлено винної поведінки відповідача та не знайшли свого підтвердження розрахунки позивача щодо сум належних до виплати, які наведені в обґрунтуваннях до позовних вимог, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, в зв»язку з безпідставністю, необґрунтованістю та недоведеністю.

На підставі ст. 141 ЦПК України, витрати на правову допомогу, понесені позивачем у справі слід покласти на позивача, оскільки, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 141, 258-259, 263, 430 ЦПК України, ст. 23 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ізумруд» про стягнення сум, належних до виплати працівнику при звільненні, - відмовити.

Витрати на правову допомогу, понесені позивачем у справі покласти на ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий Н.П. Чередніченко