СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2019 р.                                                                   Справа № 913/273/18  

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя  Шевель О.В.

за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Агрекс” (вх. № 985 Л/2) та апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Батьківщина” (вх. № 1037 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 05.10.2018 у справі № 913/273/18 (прийняте у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Зюгановою Н.М., повне рішення складено 12.10.2018)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрекс”, м. Київ,

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Батьківщина”, с. Чабанівка Новойдарського району Луганської області,

про стягнення 3152916,96 грн та зобов’язання відповідача допоставити насіння соняшникове   на суму 1392574,04 грн,

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2018 року ТОВ «Агрекс» звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з СВК «Батьківщина» 1   297 095,63 грн штрафу за прострочення  повернення оплати та несвоєчасну поставку товару, 1   382   330,19 грн пені за недопоставку товару, зобов‘язання відповідача допоставити насіння соняшникове  на суму 1   392   574,04 грн.

04.07.2018 позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені, в якій позивач збільшив розмір пені до 1855821,33 грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 05.10.2018 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Батьківщина” на користь ТОВ “Агрекс” 740066,02 грн штрафу за відмову від поставки товару, 713872,11 грн пені за недопоставку товару та 21809,07 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ТОВ “Агрекс” з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить частково скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 05.10.2018 у справі №913/273/18 в частині незадоволення позовних вимог, а саме: стягнення штрафу, передбаченого п. 6 Специфікації №24 від 15.03.2018 до договору поставки №1296 від 30.01.2018 у розмірі 417772,21 грн; стягнення пені, передбаченої п. 6.2 договору поставки №1296 від 30.01.2018 у розмірі 1141949,22 грн; стягнення штрафу, передбаченого п. 6.2 договору поставки №1296 від 30.01.2018 у розмірі 139257,40 грн; зобов’язання Сільськогосподарський виробничий кооператив “Батьківщина” поставити ТОВ “Агрекс” насіння соняшникове врожаю 2017 в кількості 127,18 тон на загальну суму 1392574,04 грн з ПДВ на умовах, передбачених в Специфікації №24 від 15.03.2018 до договору поставки №1296 від 30.01.2018.

Прийняти нове рішення, яким визнати позовні вимоги ТОВ “Агрекс” в повному обсязі, а саме:

- зобов’язати Сільськогосподарський виробничий кооператив “Батьківщина” поставити ТОВ “Агрекс” насіння соняшникове врожаю 2017 в кількості 127,18 тон на загальну суму 1392574,04 грн з ПДВ, на умовах, передбачених в Специфікації №24 від 15.03.2018 до договору поставки №1296 від 30.01.2018;

- стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Батьківщина” на користь ТОВ “Агрекс” пеню, загальний розмір якої становить 1      855 821,33 грн;

- стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Батьківщина” на користь ТОВ “Агрекс” штраф, передбачений п. 6 Специфікації №24 від 15.03.2018 до договору поставки №1296 від 30.01.2018 у розмірі 417 772,21 грн;

- стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Батьківщина” на користь ТОВ “Агрекс” штраф, передбачений п. 7 Специфікації №24 від 15.03.2018 до договору поставки №1296 від 30.01.2018 у розмірі 740 066,02 грн;

- стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Батьківщина” на користь ТОВ “Агрекс” штраф, передбачений п. 6.2 договору поставки №1296 від 30.01.2018 у розмірі 139 257,40 грн.

Судові витрати в розмірі 170456,88 грн, з яких: 68182,38 грн (судовий збір, сплачений за подання позовної заяви) та 102274,50 грн (судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги), покласти на відповідача. Стягнути з відповідача додаткові судові витрати на правову допомогу.

Скарга обґрунтована тим, що позивач та відповідач підписали видаткові накладні на весь обсяг поставленого за специфікаціями №1-24 до договору поставки №1296 від 30.01.2018 товару, що є, відповідно до п.4.4. договору, доказом поставки товару (його частини), та фіксацією остаточної ціни товару, яка визначається на підставі показників по якості визначених лабораторією ТОВ «Сватівська олія», відповідно до п.5 специфікації №1-24 до договору, з якою представники сторін погоджуються, підписуючи відповідні видаткові накладні. Таким чином, як зазначає позивач, підписавши видаткові накладні сторони узгодили всі питання та розбіжності стосовно визначення якості товару.

Таким чином, як зазначає позивач, суд першої інстанції проаналізував рух грошових коштів та товарів за договором №1296 від 30.01.2018, не врахувавши фактичних обставин справи, повного обсягу обов’язків сторін за договором (обов’язок відповідача поставити товару на 33272252,66 грн, а не 11248783,14 грн), та дійшов хибних висновків по справі щодо відсутності підстав для зобов’язання відповідача допоставити насіння соняшникове.      

СВК “Батьківщина”           з рішенням суду першої інстанції також не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 05.10.2018 у справі №913/273/18 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ТОВ “Агрекс”.

Скарга обґрунтована тим, що в період поставки соняшника за специфікацією №24 від 30.01.2018, також і за попередніми специфікаціями між сторонами постійно виникали суперечки щодо визначення основних базових показників продукції, а саме, засміченості (смітна домішка) та вологості. Лабораторія ТОВ «Сватівська олія» при прийомці насіння соняшнику від відповідача, поставленого за специфікацією №24 (а також і за попередніми специфікаціями) постійно визначала показники вологості та засміченості, які не відповідають реально дійсним та викликають сумнів. Зі сторони ТОВ «Сватівська олія» відбувалось грубе порушення державних стандартів (норм ДСТУ) визначення якості завезеного соняшника в частині вологості та засміченості, в зв’язку з чим відповідач був змушений призупинити поставку соняшника.

Зважаючи на те, що в провадженні Східного апеляційного господарського суду знаходиться апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю “Агрекс” (вх. № 985 Л/2) та апеляційна скарга Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Батьківщина” (вх. № 1037 Л/2) на одне і теж рішення Господарського суду Луганської області від 05.10.2018 у справі № 913/273/18, колегією суддів прийнято їх до спільного розгляду.

10.01.2019 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача (вх.№243), в якому позивач проти апеляційної скарги заперечував. Просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.     

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Проти апеляційної скарги відповідача заперечував, просив у її задоволенні відмовити.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали вимоги своєї апеляційної скарги та просили суд її задовольнити. Проти апеляційної скарги позивача заперечували, просили у її задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи та вимоги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 30.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрекс”, покупцем, та Сільськогосподарським виробничим кооперативом “Батьківщина”, постачальником, укладено договір поставки № 1296, згідно з яким відповідач зобов’язався поставити, а позивач прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2017 року.

За умовами п. п. 2.1, 3.1, 4.2 договору сторони дійшли згоди, що кількість, ціна, загальна вартість, терміни поставки товару обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід’ємними частинами договору поставки.

Датою поставки товару (частини товару) покупцеві вважається день фактичної передачі товару, який зазначений у відповідній накладній на товар (його частина). Як доказ поставки товару (його частини) постачальник повинен передати покупцю відповідну видаткову накладну. Підписи сторін на накладних підтверджують факт приймання товару. При цьому, повноваження особи, відповідальної за приймання товару, посвідчуються довіреністю на отримання матеріальних цінностей (пункти 4.3., 4.4. договору).

Відповідно до п. 6.2. договору у разі несвоєчасної поставки або недопоставки товару постачальник сплачує пеню в розмірі 1% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожен день прострочення. В разі несвоєчасної поставки або недопоставки товару понад 20 календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару.

Відповідно до п.6.9. договору покупець має право призупинити подальшу оплату за договором до належного виконання постачальником своїх зобов’язань за договором.

Згідно з п.8.2. договору цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.08.2018, але в будь-якому випадку до остаточного його виконання сторонами.

В період з 30.01.2018 по 15.03.2018 позивач та відповідач уклали  до вказаного договору поставки  32 специфікації з обсягом постачання 3066,26 + 10% тон на загальну суму 33 272 252,66 грн + 10%.

Як зазначає позивач, відповідно до реєстру взаєморозрахунків за договором поставки позивач сплатив на поточний рахунок відповідача загальну суму 22   919   254,88 грн, а відповідач поставив на адресу позивача 1609,720 тон насіння соняшникового на загальну суму 16   752   037,72 грн. При цьому, відповідно до розрахунків за специфікаціями: №23-4 від 15.03.2018, №23-5 від 15.03.2018, №23-6 від 15.03.2018, №23-7 від 16.03.2018, №23-8 від 16.03.2018 до зазначеного договору, позивач не сплатив відповідачеві вартість поставленого товару в кількості 136,603 тони на загальну суму 1   392   573,74 грн.

15.03.2018 між сторонами укладено специфікацію №24 до договору, відповідно до якої постачальник зобов’язався поставити, а покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2017 року у кількості 1500,00 тон за ціною 10950,00 грн на загальну суму 16   425   000,00 грн. Термін поставки: з 15.03.18 по 24.03.18 – 500 тон, з 25.03.18 по 03.04.18  – 500 тон, з 04.04.18 по 13.04.18 – 500 тон.

Відповідно до п. 2. цієї специфікації оплата за товар здійснюється наступним чином: попередня оплата 13140000,00 грн протягом 3 банківських днів з дати укладення специфікації; остаточні розрахунки - протягом 2 банківських днів з дати отримання покупцем квитанцій про реєстрацію податкових накладних на всю кількість поставленого товару.

Відповідно до п. 6. специфікації у разі прострочення поставки (не поставки) оплаченого товару постачальник зобов’язується повернути покупцю оплату, на яку не було поставлено товар протягом 5 банківських днів з моменту закінчення терміну поставки (передачі товару). У разі прострочення повернення оплати постачальник зобов’язаний сплатити покупцю штраф в розмірі 30% від вартості непоставленого в строк товару.

Відповідно до п.7 специфікації в разі відмови постачальника від виконання умов цього договору щодо поставки товару (частини товару) та прийняття постачальником рішення щодо повернення покупцю вартості товару (частини вартості товару), сплаченої відповідно до п.2 цієї Специфікації, постачальник зобов'язаний повернути покупцю таку вартість товару (частину вартості товару) та додатково сплатити в строки, передбачені п.6.6. цього договору наступні платежі:

-  компенсацію, яка розраховується як різниця між доларовим еквівалентом вартості товару (частини вартості товару), що повертається постачальником (визначається за офіційним курсом НБУ України гривні к долару США на день такого повернення) та доларовим еквівалентом вартості товару (частини вартості товару), що була сплачена покупцем (визначається за офіційним курсом НБУ України гривні к долару США на день такої оплати). Компенсація сплачується постачальником покупцю у гривнях України за офіційним курсом НБУ гривні України к долару США на день оплати такої компенсації;

- штраф у розмірі 12% від вартості товару, оплаченого покупцем та непоставленого постачальником, в зв'язку з відмовою останнього від поставки.

На виконання умов специфікації №24 від 15.03.2018 позивач платіжним дорученням №215 від 15.03.2018 на суму 9000000,00 грн, №234 від 19.03.2018 на суму 2070000,00 грн, №282 від 16.03.2018 на суму 2070000,00 грн перерахувало на поточний рахунок постачальника попередню оплату у розмірі 13   140   000,00 грн.

У період з 16.03.2018 по 02.04.2018 постачальник здійснив на умовах поставки DAP склади ТОВ «Сватівська олія», згідно «Інкотермс-2010» постачання товару  за специфікацією №24 від 15.03.2018 у кількості 529,840 тон на загальну суму 5   580   209,10 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними, підписаними повноважними представниками постачальника та покупця.

Таким чином, як зазначає позивач, станом на 02.04.2018 відповідач не поставив позивачу, згідно умов специфікації №24 від 15.03.2018 насіння соняшнику на загальну суму 7   559   790, 90 грн.

Платіжним дорученням №106_4D036/56 від 13.04.2018 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача грошові кошти у розмірі 6   167   216,86 грн з призначенням платежу «Повернення коштів за соняшник зг. договору поставки №1296 від 30.01.2018 в т.ч.ПДВ 20% - 1   027   869,48 грн».

Таким чином, як зазначає позивач, станом на 13.04.2018 відповідач заборгував та не поставив позивачу товар на суму 1   392   574,04 грн.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційних скарг виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до   ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього   Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 ЦК  України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір                є договором поставки.

Згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець  зобов’язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару.

Як вже зазначалось, 30.01.2018 між сторонами укладено договір поставки № 1296, згідно з яким відповідач зобов’язався поставити, а позивач прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2017 року.

Сторонами у справі не заперечується повне виконання своїх прав та обов’язків за специфікаціями 1-6, розрахунки по яким закрито.

Позивачем та відповідачем до матеріалів справи надано розгорнуті розрахунки, які відображають кількість поставленого товару з посиланням на видаткові накладні, ціну товару, відомості про облік за підписаними специфікаціями з урахуванням умов договору та фактичних показників якості товару тощо.     

Втім, як вірно зазначено судом першої інстанції, розрахунки, за своїм змістом є документами, що відображають стан бухгалтерського обліку за спірними господарськими операціями покупця та продавця, а не загальноприйнятим  розрахунком позовних вимог позивача та контррозрахунком відповідача.   

Так, за розрахунком позивача “сальдо” складає 1   392   574,04 грн на користь покупця (за специфікацією № 24 від 15.03.2018). За підсумком реєстру взаєморозрахунків відповідача відображено загальну кількість одержаного товару на суму 11   248   783,14 грн.

Перевіривши надані розрахунки сторін, судом встановлено поставку насіння соняшнику на суму 11   248   783,14 грн за  наступними видатковими накладними:

- № 21 від 28.02.2018 на суму 252214 грн. 62 коп. (специфікація № 10),

- № 22 від 28.02.2018 на суму 229921 грн. 21 коп. (специфікація № 9),

- № 23 від 01.03.2018 на суму 261562 грн. 04 коп. (специфікація № 12),                    

- № 24 від 01.03.2018 на суму 129288 грн. 41 коп. (специфікація № 11);

- № 25 від 01.03.2018 на суму 127131 грн. 95 коп. (специфікація № 13);

- № 26 від 02.03.2018 на суму 124021 грн. 25 коп. (специфікація №15);

- № 27 від 02.03.2018 на суму 109188 грн. 24 коп. (специфікація № 14);

- № 28 від 05.03.2018 на суму 232994 грн. 17 коп. (специфікація № 16);

- № 29 від 08.03.2018 на суму 110171 грн. 99 коп. (специфікація № 17);

- № 30 від 08.03.2018 на суму 120197 грн. 00 коп. (специфікація № 18);

- № 31 від 08.03.2018 на суму 265138 грн. 68 коп. (специфікація № 19);

- № 32 від 0803.2018 на суму 265755 грн. 66 коп. (специфікація № 20);

- № 33 від 12.03.2018 на суму 263217 грн. 02 коп. (специфікація № 21);

- № 34 від 12.03.2018 на суму 264582 грн. 87 коп. (специфікація № 22);

- № 35 від 12.03.2018 на суму 244513 грн. 29 коп. (специфікація № 23);

- № 36 від 13.03.2018 на суму 293959 грн. 05 коп. (специфікація № 7);

- № 37 від 14.03.2018 на суму 262959 грн. 09 коп. (специфікація № 23-1);

- № 38 від 16.03.2018 на суму 241290 грн. 84 коп. (специфікація № 23-2);

- № 39 від 16.03.2018 на суму 267506 грн. 01 коп. (специфікація № 23-6);

- № 39/1 від 16.03.2018 на суму 335853 грн. 31 коп. (специфікація № 23-3);

-  № 40 від 16.03.2018 на суму 337462 грн. 85 коп. (специфікація № 23-4);

- № 43 від 17.03.2018 на суму 325022 грн. 65 коп. (специфікація № 23-5);

- № 49 від 18.03.2018 на суму 259341 грн. 98 коп. (специфікація № 23-8);

- № 44 від 17.03.2018 на суму 345279 грн. 65 коп. (специфікація № 23-7);

- № 42 від 16.03.2018 на суму 464598 грн. 79 коп. (специфікація № 24);

- № 45 від 18.03.2018 на суму 486945 грн. 41 коп. (специфікація № 24);

- № 46 від 19.03.2018 на суму 513632 грн. 67 коп. (специфікація № 24);

- № 47 від 25.03.2018 на суму 513426 грн. 10 коп. (специфікація № 24);

- № 48 від 28.03.2018 на суму 506679 грн. 13 коп. (специфікація № 24);

- № 50 від 30.03.2018 на суму 1039266 грн. 70 коп. (специфікація № 24);

- № 51 від 31.03.2018 на суму 336373 грн. 04 коп. (специфікація № 24);

- № 52 від 01.04.2018 на суму 542360 грн. 22 коп. (специфікація № 24);

- № 53 від 02.04.2018 на суму 1176927 грн. 04 коп. (специфікація № 24)

Позивачем було перераховано відповідачу 17   416 000,00 грн за платіжними дорученнями: № 25799 від 27.02.2018 на суму 1250000,00 грн, № 268 від 27.02.2018 на суму 910000,00 грн, № 25800 від 27.02.2018 на суму 2116000,00 грн, № 215 від 15.03.2018 на суму 9000000,00 грн, № 234 від 19.03.2018 на суму 2070000,00 грн, № 282 від 16.03.2018 на суму 2070000,00 грн.

Відповідач листом від 03.04.2018 повідомив позивача про те, що результати аналізу насіння соняшнику, поставленого з 16.03.2018 в частині засміченості та вологості, вказані в реєстрі розрахунку вартості товару, не відповідають реально дійсним та виникають сумнів. В зв’язку з тим, що порушення в частині визначення показників мають постійний та динамічний характер, просив перерахувати показники вологості та засміченості по поставленому соняшнику з 16.03.2018 у кількості 529,410 тон в сторону зменшення або зупинити придбання за специфікацією №24 від 15.03.2018 – в такому разі СВК «Батьківщина» буде повернено попередньо оплачені кошти.

Позивач у відповідь листом №1-116 від 05.04.2018 повідомив, що лабораторією ТОВ «Сватівська олія» були перераховані показники вологості та засміченості по поставленому відповідачем насінню соняшника у кількості 529,410 тон. Додатково повідомлено, що винні в порушенні умов приймання працівники лабораторії ТОВ «Сватівська олія» понесли відповідне покарання.

Однак, як зазначено відповідачем, позивачем не було здійснено перерахування показників вологості та засміченості.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч.6 ст.193 ГК України зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідач, з урахуванням п.7 специфікації №24 від 15.03.2018, яким передбачено, що в разі відмови постачальника від виконання умов цього договору щодо поставки товару (частини товару) постачальник зобов'язаний повернути покупцю таку вартість товару (частину вартості товару), повернув позивачу за платіжним дорученням № 106 від 13.04.2018 6167216,86 грн передплати, з призначенням платежу «Повернення коштів за соняшник зг. договору № 1296 від 30.01.2018, в т.ч. ПДВ 20% - 1027869,48 грн”.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, за правовідносинами сторін за договором № 1296 від 30.01.2018 розрахунки між постачальником та покупцем проведені таким чином, що кінцеве “сальдо” складає “0” (17416000,00 грн – 11248783,14 грн – 6167216,86 грн).

Факти перерахування коштів та поставки товару, які підтверджуються вказаними вище документами, сторонами не  заперечуються.

Однак, позивач наполягає на зобов‘язанні відповідача допоставити йому насіння соняшникове на суму 1392574,04 грн, посилаючись на те, що за умовами специфікації № 24 від 15.03.2018 у відповідача залишились кошти на вказану суму з урахуванням кількості поставленого товару саме за цією специфікацією та одержаної передплати (13140000,00 грн - 5580209,10 грн - 6167216,86 грн).

Відповідач у відзиві зазначає, що при відмові  від виконання  договору № 1296 від 30.01.2018 він повернув позивачу 6167216,86 грн, оскільки при розрахунках раніше до підписання  специфікації № 24 від 15.03.2018, позивач був винен  йому 1392574,04 грн, а саме: за специфікацією №7 від 26.02.2018 - 919296,57 грн та за специфікацією №8 від 26.02.2018 - 473277,47 грн, і він зарахував дану суму в рахунок наявної заборгованості.

Позивач не заперечує проти існування заборгованості на суму 1   392   574,04 грн зі своєї сторони перед відповідачем, але за правовідносинами, що склалися при проведенні розрахунків за специфікаціями №№ 23-4, 23-5, 23-6, 23-7, 23-8 до договору № 1296 від 30.01.2018.

З урахуванням пояснень, наданих представниками сторін ними в усній формі були досягнуті домовленості щодо зарахування платежів здійснених позивачем в рахунок поставок за іншими специфікаціями, однак дані пояснення відрізняються щодо номерів специфікацій за якими були враховані платежі. Однак, документами наявними в матеріалах справи та пояснення представників сторін, підтверджується наявність заборгованості позивача у розмірі 1 392 574,04 грн перед відповідачем за іншими специфікаціями.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що за період поставки соняшника за специфікацією №24, а також і за попередніми специфікаціями, між сторонами постійно виникали суперечки щодо визначення основних базових показників продукції, а саме, засміченості та вологості, з огляду на підписання видаткових накладних сторонами згідно умов п.4.3., 4.4. договору, з урахуванням чого дані обставини не входять до предмету дослідження в межах даної справи.

За таких обставин, враховуючи те, що 1 392 574,04 грн заборгованості позивача перед відповідачем виникла в межах одного договору поставки №1296 від 30.01.2018, вимога позивача щодо допоставки йому насіння соняшникового на суму 1392574,04 грн, є необґрунтованою, не ґрунтується на засадах добросовісності, розумності та справедливості, про які вказано у ст. 509 ЦК України, в зв’язку з чим не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення 1   297 095,63 грн штрафу за прострочення  повернення оплати та несвоєчасну поставку товару та 1   855 821,33 грн пені за недопоставку товару, колегія суддів зазначає наступне.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17 та від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17.

Відповідно до п. 6. специфікації № 24 від 15.03.2018 до договору поставки у разі прострочення поставки (не поставки) оплаченого товару постачальник зобов’язується повернути покупцю оплату, на яку не було поставлено товар протягом 5 банківських днів з моменту закінчення терміну поставки (передачі товару). У разі прострочення повернення оплати постачальник зобов’язаний сплатити покупцю штраф в розмірі 30% від вартості непоставленого в строк товару.

Позивач, просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі  417 772,21 грн, розрахований від спірної суми (1392574,04 х30%).

Враховуючи те, що судом було встановлено відсутність обов’язку відповідача допоставити позивачу насіння соняшникове на суму 1   392   574,04 грн, дана вимога позивача є необґрунтованою та правомірно не задоволена судом першої інстанції.

Відповідно до п.7. специфікації № 24 від 15.03.2018 в разі відмови постачальника від виконання умов договору щодо поставки товару (частини товару) та прийняття постачальником рішення щодо повернення покупцю вартості товару, сплаченої відповідно до п. 2. цієї специфікації, постачальник зобов’язаний повернути таку вартість товару та додатково сплатити, у строки, передбачені п.6.6. цього договору штраф у розмірі 12% від вартості товару, оплаченого покупцем та непоставленого постачальником, у зв’язку з відмовою останнього від поставки.

Позивачем заявлений штраф сумі 740066,02 грн (6 167 216,86 грн. х 12%).

Як вже було встановлено раніше, відповідачем було прийняте рішення про повернення суми передплати у розмірі 6   167   216,86 грн згідно платіжного доручення №106_4D036/56 від 13.04.2018, за таких обставин, як вірно зазначено судом першої інстанції, застосування до відповідача відповідальності у вигляді 12% штрафу на підставі п. 7 специфікації № 24 від 15.03.2018 за відмову від поставки оплаченого товару на суму повернутої передплати у розмірі 740066,02 грн є обґрунтованим та правомірно задоволено місцевим господарським судом.

Відповідно до п. 6.2. договору у разі несвоєчасної поставки або недопоставки товару постачальник має сплатити пеню в розмірі 1% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожен день прострочення.

Розмір пені, яку позивач заявив до стягнення складає: 867060,42 грн за період з 25.03.2018 по 24.04.2018, 515269,77 грн за період з 14.04.2018 по 31.05.2018 та 473491,14 грн за період з 01.06.2018 по 04.07.2018.

З урахуванням обставин, встановлених раніше, колегія суддів вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення пені за недопоставку товару в період з 25.03.2018 по 01.04.2018 на суму 199003,11 грн та в період з 04.04.2018 по 13.04.2018 на суму 514869,00 грн, яка правомірно задоволена судом першої інстанції та погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необґрунтованості вимоги про стягнення пені у розмірі  153188,31 грн за період з 14.04.2018 по 24.04.2018, 473491,14 грн за період з 01.06.2018 по 04.07.2018, 515269,77 грн за період з 14.04.2018 по 31.05.2018, які нараховані за непоставку (недопоставку) товару на суму 1   392 574,04 грн у кількості 127,18 тон.

Відповідно до п. 6.2. договору в разі несвоєчасної поставки або недопоставки товару понад 20 календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару.

Позивачем  заявлено 139 257,40 грн штрафу (1   392 574,04 грн. х 10%).  

Враховуючи те, що судом встановлено відсутність обов’язку відповідача допоставити насіння соняшникове на суму 1   392   574,04 грн, дана вимога позивача є необґрунтованою та правомірно не задоволена судом першої інстанції.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, в зв’язку з чим рішення Господарського суду Луганської області від 05.10.2018 у справі № 913/273/18 слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

          ПОСТАНОВИЛА:

          

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Агрекс” залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Батьківщина” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 05.10.2018 у справі № 913/273/18 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено   23.01.2019.

Головуючий суддя                                                                    Я.О. Білоусова

Суддя                                                                                           О.А. Пуль  

Суддя                                                                                           О.В. Шевель