Судове рішення 522/7191/23 від 23.04.2024

Особи

Учасники процесу:

представник заявника: Ролінський Володимир Володимирович
заявник: Авраменко Інна Іванівна
заява: Малихін Андрій Іванович
заява: 22023160000109

Показати/приховати управління відображенням осіб

Ім`я	Замінене і`мя	Особа

Судове рішення #766013684

Справа № 522/7191/23

Провадження по справі № 1-кс/522/671/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання процесуального керівника у кримінальному провадженні - прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023160000000109 від 17.03.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч.ч. 2, 3 ст. 436-2, ч. 3 ст. 110-2, ч.ч. 2, 3 ст. 114-2, ч. 1 ст. 161, ч. 1 ст. 111-2 КК України, про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчим відділом УСБУ в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023160000000109 від 17.03.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч.ч. 2, 3 ст. 436-2, ч. 3 ст. 110-2, ч.ч. 2, 3 ст. 114-2, ч. 1 ст. 161, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Одеською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво кримінальним провадженням № 22023160000000109 від 17.03.2023.

Досудовим розслідуванням встановлено, що група невстановлених осіб, які діють на території м. Одеси та Одеської області, здійснюють умисні дії, з метою зміни меж території державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічно розповсюджують матеріали із закликами до вчинення таких дій.

Згідно матеріалів виконаної постанови про проведення слідчих (розшукових) дій, які надійшли з ВКІБ УСБУ в Одеській області за №65/2/2324 від 25.10.2023, №65/2/06 від 02.01.2024 та протоколу огляду від 25.10.2023, встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення, може бути причетний громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; працює на посаді інженера з програмного забезпечення комп`ютерів Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Теплодар, вул. Піонерна, буд. 7, використовує абонентський номер телефону: НОМЕР_1 ), який, зокрема, може приймати активну участь у діях хакерського угрупування «Народная CyberАрмия», яке координується спецслужбами російської федерації, кінцевою метою якого є зміна меж території державного кордону України.

31.01.2024, в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Nokia, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 з cім-картою мобільного оператора «Київстар» з номером телефону НОМЕР_1 ; мобільний телефон «Sony Ericsson» IMEI: НОМЕР_4 з cім-картою мобільного оператора «Київстар» з номером телефону НОМЕР_5 ; мобільний телефон чорного кольору марки «Cagabi»; мобільний телефон чорного кольору марки «Meizu»; мобільний телефон «Iphone» IMEI: НОМЕР_6 з cім-картою мобільного оператора «Водафон» з номером телефону НОМЕР_7 ; паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_4 серії НОМЕР_8 ; паспорт для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_4 НОМЕР_9 ; системний блок чорного кольору «Cooler Master» s/n RC370KKP4601110900368; системний блок чорного кольору «Cooler Master» s/n RC371KKP4601122100034; роутер «D-Link» s/n F3B2171001556 та ноутбук «Acer Aspire 5315 series».

Вказані предмети та документи містять інформацію, яка потребує дослідження в ході проведення досудового розслідування, у тому числі експертного, можливо вказані предмети використовувались в ході вчинення кримінального правопорушення, а також містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення.

Зазначені предмети та документи мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а також можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.

Зазначені предмети мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а також можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.Зважаючи на те, що зазначені у клопотанні речовини мають значення речових доказів потребують спеціальних досліджень, проведення оглядів, з метою недопущення її пошкодження та втрати та забезпечення їх належного зберігання, слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно.

Позиція учасників судового розгляду.

Прокурор, слідчий в судове засідання не з`явились, згідно заяви прокурора ОСОБА_3 , останній просив розглядати клопотання за його відсутності.

Власник вилученого майна ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви, просив розглядати клопотання за його відсутності, не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, приходжу до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Мотиви суду.

У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Частина 2 ст. 170 КПК України передбачає, що слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України. Зокрема, якщо дані речі підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з їх незаконним обігом; набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову. стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України). До таких ризиків вказаний абзац відносить можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку необхідності збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні УСБУ в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023160000000109 від 17.03.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч.ч. 2, 3 ст. 436-2, ч. 3 ст. 110-2, ч.ч. 2, 3 ст. 114-2, ч. 1 ст. 161, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді, було 31.01.2024 року було проведено обшук АДРЕСА_1 , в ході проведення якого було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Nokia, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 з cім-картою мобільного оператора «Київстар» з номером телефону НОМЕР_1 ; мобільний телефон «Sony Ericsson» IMEI: НОМЕР_4 з cім-картою мобільного оператора «Київстар» з номером телефону НОМЕР_5 ; мобільний телефон чорного кольору марки «Cagabi»; мобільний телефон чорного кольору марки «Meizu»; мобільний телефон «Iphone» IMEI: НОМЕР_6 з cім-картою мобільного оператора «Водафон» з номером телефону НОМЕР_7 ; системний блок чорного кольору «Cooler Master» s/n RC370KKP4601110900368; системний блок чорного кольору «Cooler Master» s/n RC371KKP4601122100034; роутер «D-Link» s/n F3B2171001556 та ноутбук «Acer Aspire 5315 series».

Зазначене майно має значення для органу досудового розслідування.

Аналізуючи викладені вище обставини, слідчий суддя вважає, що у даному випадку наявні достатні підстави вважати, що тимчасово вилучені предмети, а саме мобільні телефони, ноутбук, роутер, системні блооки, відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та у органу досудового розслідування існує можливість їх використання у якості доказу у кримінальному провадженні.

Метою накладення арешту є збереження вказаного майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні.

Слідчим суддею не встановлено негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, який в цьому випадку є найбільш дієвим та виправдовує ступінь втручання у право власності.

Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними завданням кримінального провадження.

З мобільного телефону орган досудового розслідування має дослідити наявну в ньому інформацію на факт причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення у вказаному кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна, оскільки проводяться першочергові слідчі дії, це сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування та забезпечення збереження речових доказів, таке втручання у право на власність є пропорційним, та завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню в частині накладення арешту на телефони та комп`ютерну техніку.

Щодо накладення арешту на паспорти.

Вимоги ч.2 ст.171 КПК України передбачають вичерпний перелік відомостей, які повинні бути зазначені у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна, а саме: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, слідчий не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні щодо накладення арешту на паспорт.

Окрім цього, слідчий в своєму клопотанні повинен чітко зазначити що вилучений документ відповідає критеріям, визначеним ст.167 ч.2 КПК України, є речовим доказом та накладення арешту є необхідним для його збереження.

У урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, вважаю, що досягнення цілей і мети досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, не може бути компенсоване таким підходом органу досудового розслідування щодо невмотивованого ініціювання питання про накладення арешту на майно, яке не має відношення до предмету доказування по даному кримінальному провадженню.

Більш того, на переконання слідчого судді, ініціювання органом досудового розслідування питання про накладення арешту на зазначені в клопотанні паспорти не відповідають положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.

Верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Вимогами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачений перелік документів, які дозволяють вільне пересування громадян за винятком обмежень, які встановлені законом.

За таких обставин, вимоги клопотання прокурора щодо накладення арешту на майно в цій частині, слід визнати необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно в іншій частині, а саме щодо накладення арешту на паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_4 серії НОМЕР_8 ; паспорт для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_4 НОМЕР_9 , оскільки прокурор в своєму клопотанні не достатньо обґрунтував підстави для накладення арешту на зазначене майно та застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до порушення прав власника вказаного майна.

Керуючись ст.ст. 131, 167-173 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання процесуального керівника у кримінальному провадженні - прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна – задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, яке було виявлене та вилучене 31.01.2024, в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на наступні предмети та документи:

- мобільний телефон марки Nokia, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 з cім-картою мобільного оператора «Київстар» з номером телефону НОМЕР_1 ;

- мобільний телефон «Sony Ericsson» IMEI: НОМЕР_4 з cім-картою мобільного оператора «Київстар» з номером телефону НОМЕР_5 ;

- мобільний телефон чорного кольору марки «Cagabi»;

- мобільний телефон чорного кольору марки «Meizu»;

- мобільний телефон «Iphone» IMEI: НОМЕР_6 з cім-картою мобільного оператора «Водафон» з номером телефону НОМЕР_7 ;

- системний блок чорного кольору «Cooler Master» s/n RC370KKP4601110900368;

- системний блок чорного кольору «Cooler Master» s/n RC371KKP4601122100034;

- роутер «D-Link» s/n F3B2171001556;

- ноутбук «Acer Aspire 5315 series».

В частині накладення арешту на паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_4 серії НОМЕР_8 ; паспорт для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_4 НОМЕР_9 , – відмовити з підстав, вказаних в мотивувальній частині ухвали слідчого судді, зобов`язавши слідчого та прокурора повернути вказані документи власнику.

Виконання ухвали покласти на старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_5 , або інших слідчих з групи у кримінальному провадженні за № 22023160000000109.

Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження у порядку, передбаченому частиною 1 статті 174 КПК України.

Копію ухвали слідчого надіслати до УСБУ в Одеській області, для відома та виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_6

08.02.2024

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження 1-кс/522/2204/23