ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49,  fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

21.01.2019м. ДніпроСправа № 904/5599/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Інвест", м. Полтава

до Приватного підприємства "Таврія", с. Новософіївка Нікопольського району Дніпропетровської області

про стягнення 1766606,36 грн   

Суддя  Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

у присутності представників:

від позивача: адвокат ОСОБА_2, довіреність № 02 від 11.01.2019;

від відповідача: заступник директора з правових питань ОСОБА_3, наказ № 37 від 26.12.2018,

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 13.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Інвест" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Таврія" (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення основного боргу в сумі 1688302,73 грн, пені у сумі 69979,28 грн, 3% річних у сумі 6221,77 грн та інфляційних втрат у сумі 2102,58 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки на умовах товарного кредиту №291803/АК, укладеного між сторонами 29.03.2018.

Разом з позовом позивач подав клопотання про забезпечення позову, посилаючись на недобросовісність Приватного підприємства "Таврія" як суб'єкта господарювання щодо погашення заборгованості.

Ухвалами суду від 13.12.2018 було залишено позовну заяву без руху та надано позивачу час для усунення недоліків на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також повернено заяву позивача про забезпечення позову у зв'язку з недодержанням ним вимог ст. 139 ГПК України.

Позивач повністю виконав вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, надіславши до суду 20.12.2018  відповідні докази усунення недоліків.

Крім того, 20.12.2018 позивач вдруге подав до суду клопотання про забезпечення позову, яке фактично є заявою, шляхом накладення арешту на грошові кошти ПП "Таврія", код ЄДРПОУ 32616850, що знаходяться на його розрахункових рахунках: р/р 26008471736 в АТ "ОСОБА_4 Аваль" у м. Києві, МФО 380605; р/р 26003050230938 в АТ КБ "Приватбанк", МФО 305299; р/р 26004210394845 в АТ "Прокредит Банк", МФО 320984 в межах заявленої до стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій в загальній сумі 1766606,36 грн.

Ухвалою від 22.12.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, встановленими ГПК України, з призначенням підготовчого засідання на 16.01.2019. Оскільки наведених позивачем пояснень та доданих до клопотання про забезпечення позову доказів недостатньо для розгляду цього клопотання по суті, суд призначив його розгляд у судовому засіданні разом з позовом та витребував у позивача додаткові матеріали для об'єктивного розгляду поданого клопотання.

На підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України у підготовчому засіданні 16.01.2019 було оголошено перерву до 21.01.2019.

18.01.2019 позивач подав заяву до клопотання про забезпечення позову. В обґрунтування свого клопотання позивач зазначає про те, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Приватне підприємство "Таврія" має статутний капітал у розмірі 91367,00 грн, що не дозволяє забезпечити задоволення вимог позивача в повному обсязі.  Разом з тим, відповідач має поганий фінансовий стан, оскільки протягом всього ведення своєї діяльності постійно має проблемні відносини з контрагентами в частині виконання взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого товар чи наданих послуг, про що свідчать рішення суду з інших господарських справ. На думку позивача, тривале невиконання відповідачем зобов'язання за договором, значний розмір існуючої заборгованості свідчать про наявність загрози невиконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Тож, як слідує з матеріалів справи, позивач з метою забезпечення заявлених позовних вимог просить суд накласти арешт на грошові кошти ПП "Таврія", код ЄДРПОУ 32616850, що знаходяться на його розрахункових рахунках:

р/р 26008471736 в АТ "ОСОБА_4 Аваль" у м. Києві, МФО 380605;

р/р 26003050230938 в АТ КБ "Приватбанк", МФО 305299;

р/р 26004210394845 в АТ "Прокредит Банк", МФО 320984 в межах заявленої до стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій в загальній сумі 1766606,36 грн.

Розглянувши заяву про забезпечення позову за наявними у справі матеріалами, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.  

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заява про забезпечення позову є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову, необхідного для забезпечення ефективного  захисту.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Так, відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В свою чергу, статтею 137 ГПК України зазначено вичерпний перелік заходів щодо забезпечення позову, серед яких, зокрема, є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Проаналізувавши подану заяву та додані до неї документи, суд не вбачає достатніх підстав для застосування заходів забезпечення позову, оскільки позивач не подає достатніх доказів, які б надавали суду можливість задовольнити заяву про забезпечення позову.

Доводи позивача про те, що наявність значного розміру заборгованості у відповідача за договором стане загрозою невиконання ним рішення суду є лише припущенням та не підтверджено жодними доказами.

Слід зазначити, що про фактичні обставини, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

До того ж, вивчивши подані матеріали, які наявні у справі, судом встановлено, що відповідач частково здійснює проплати заборгованості, про що також зазначає сам позивач у своїй заяві та надає докази з цього приводу.

Тож, посилання позивача на поганий майновий стан через проблемні відносини з контрагентами та на те, що тривале невиконання відповідачем зобов'язань за договором, в результаті чого виникла у відповідача заборгованість перед позивачем, не можуть прийматись судом як обставини, з якими закон пов'язує наявність підстав для застосування певного виду забезпечення позову.  

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Положеннями ч. 4 ст. 140 ГПК України визначено, що у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Саме для встановлення фактичних обставин справи та надання правової оцінки об'єктивності доводів позивача щодо доцільності забезпечення позову суд і призначив судове засідання.

Однак, незважаючи на подані додаткові письмові пояснення позивача, суд не знайшов підстав для накладення арешту на рахунки, що належить ПП "Таврія". Оскільки позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів у підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, не надано жодних доказів в обґрунтування наявності обставин, які б дійсно могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі.  

Таким чином, суд вважає, що у задоволенні клопотання, що фактично є заявою, про забезпечення позову слід відмовити за необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Інвест" про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення - 21.01.2019.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя ОСОБА_5