ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/542/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

прокуратури - Мовчан О. В.,

третьої особи без самостійних вимог - Шалгінських І. Е., Андреєв А. Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 (судді: Діброва Г. І. - головуючий, Принцевська Н. М., Богацька Н. С.) і рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 (суддя Петренко Н. Д.) у справі

за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України",

про стягнення 1 438 952,58 грн, розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов`язання повернути майно,

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, прокуратури Одеської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -Державне підприємство "Адміністрація морських портів України",

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і судових рішень

1.1. У березні 2018 року заступник прокурора Одеської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (далі - РВ ФДМУ) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яхт Клуб "Одеса-2009" (далі - ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009", наразі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський Клуб ТЦФ" (далі - ТОВ "Морський Клуб ТЦФ")) про: 1) стягнення 1 162 880,45 грн заборгованості та 276 072,13 грн пені; 2) розірвання договору оренди державного нерухомого майна, укладеного 20.09.2005 між РВ ФДМУ і товариством (далі - договір оренди від 20.09.2005); 3) зобов`язання повернути державі в особі РВ ФДМУ передане у строкове платне користування за договором оренди від 20.09.2005 державне нерухоме майно, а саме 54/1000 комплексу будівель морського вокзалу у літ. "Б": 81 малий елінг, 96 великий елінг, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 97, 98, 99, 100 рундуки на першому поверсі, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62 рундуки на другому поверсі, 16 магазин, 20 склад магазину, 41, 42 вмивальня, 43, 44, 45, 48, 49 душова, 50, 46, 47 туалети, 38 кладова, 34, 24 диспетчерські, 15, 16, 17, 25 офіс, 23 коридор, 26, 27, 28 приміщення, 12 кімната для переговорів, 13 кухня, 11 кают-компанія, 18, 22 вмивальня, 19, 21 туалети, 20 ванна, загальною площею 2084,8 м2; 54/1000 холу 8, площею 4,96 м2, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6.

На обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на порушення відповідачем зобов`язань за договором від 20.09.2005 (з урахуванням змін) щодо своєчасного та повного перерахування орендної плати у період із березня 2016 року по лютий 2018 року.

1.2. Водночас до Господарського суду Одеської області із позовом до ТОВ "Морський Клуб ТЦФ", РВ ФДМУ та прокуратури Одеської області звернувся ОСОБА_1 як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, в якому (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до заявленої прокурором в інтересах РВ ФДМУ заборгованості ТОВ "Морський Клуб ТЦФ" за договором оренди від 20.09.2005 у загальному розмірі 1 438 952, 58 грн, з яких: 1 162 880,45 грн основного боргу та 276 072,13 грн пені.

На обґрунтування позову третя особа посилалася зокрема на те, що внаслідок укладення в усній формі між сторонами договору про внесення змін до договору оренди від 20.09.2005 та у зв`язку з відсутністю повноважень у директора товариства на укладання цієї угоди порушено корпоративні права ОСОБА_1 .

1.3. Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

1.4. Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.10.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2021, в задоволенні позовів прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ та третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору - ОСОБА_1 відмовлено через необґрунтованість та недоведеність позовних вимог прокурора та непорушення у наведеному випадку корпоративних прав ОСОБА_1 .

1.5. Постановою Верховного Суду від 23.11.2021 касаційні скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) (далі - ДП "Адміністрація морських портів України") та прокурора задоволено частково. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 і рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2020 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області з підстав допущення судами порушення норм матеріального і процесуального права та неповноти судового дослідження.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що суди обох інстанцій, обмежившись дослідженням лише одного доказу - акта приймання-передачі державного нерухомого майна від 01.03.2016 (далі - акт приймання-передачі від 01.03.2016), не перевірили та не встановили саму обставину передання такого майна, що, з урахуванням приписів статті 73 Господарського процесуального кодексу України, може підтверджуватися будь-якими іншими доказами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та не надали оцінки доводам та іншим наявним у матеріалах справи доказам на підтвердження відповідних обставин, обмежившись формальним висновком про неприйняття до уваги доводів прокурора та ДП "Адміністрація морських портів України" про те, що 01.03.2016 нерухоме майно, яке виступало об`єктом оренди за договором №ДФ-28 від 20.09.2005, було передане Товариству з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ", тобто знаходилося у нього в користуванні та експлуатувалося останнім.

Суди обох інстанцій не з`ясували самої обставини передання відповідного майна у спірний період. При цьому сама лише відсутність в акті приймання-передачі майна посилань або застережень стосовно того, що він складався та підписувався саме на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі № 916/4494/15 або наказу від 04.01.2016, виданого на виконання даного рішення, автоматично не може свідчити про те, що відповідне майно не могло бути передане на виконання відповідного судового рішення, а сама суть такого доказу як акт приймання-передачі майна зводиться до документального підтвердження факту здійснення відповідних дій, однак не є єдиним доказом, який може підтверджувати або спростовувати відповідну обставину.

Крім цього, суди обох інстанцій не надали оцінки доводам заявників апеляційних скарг стосовно того, що, на їх думку, обставини справи стосовно передання майна відповідачу були неодноразово встановлені судами в аналогічних справах між адміністрацією та товариством, а саме: № 916/2536/16 (про стягнення заборгованості з орендної плати 30 % з товариства на користь адміністрації за період березень-липень 2016 року), № 916/3089/16 (аналогічно за період серпень-вересень 2016 року), № 916/342/17 (аналогічно за період жовтень-грудень 2016 року), № 916/3245/17 (аналогічно за період січень-листопад 2017 року), № 916/1743/18 (аналогічно за період грудень 2017 року-червень 2018 року), № 916/1570/17 (про стягнення заборгованості за комунальні послуги з товариства на користь адміністрації), та зазначили, що посилання скаржників на преюдиційні обставини, встановлені в межах розгляду вказаних судових справах, а саме: справ № 916/2536/16, №916/3089/16, №916/342/17, оцінюються критично, оскільки фактично зводяться до зазначення правової оцінки, наданої судами факту користування ТОВ "Морський клуб ТЦФ" зазначеним нерухомим майном.

1.6. За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 (суддя Петренко Н. Д.) у задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено у повному обсязі; здійснено розподіл судових витрат. У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відмовлено.

1.7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора, суд першої інстанції виходив із того, що наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі від 01.03.2016 не містить жодних посилань або застережень стосовно того, що він складався та підписувався саме на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі № 916/4494/15 або наказу від 04.01.2016, виданого на виконання цього рішення у зв`язку з чим суд вважав цей акт неналежним доказом на підтвердження виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі № 916/4494/15 стосовно засвідчення обставин передачі майна за договором оренди у спірний період. Зважаючи на це, суд першої інстанції зазначив, що оскільки передане відповідачеві за актом приймання-передачі від 01.03.2016 нерухоме майно державної форми власності було набуте останнім не на підставі договору від 20.09.2005, поновленого за рішенням суду у справі № 916/4494/15, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ "Морський клуб ТЦФ" орендної плати, нарахованої позивачем за період із березня 2016 року по лютий 2018 року, а також пені. В той же час, місцевий господарський суд вказав, що оскільки позовні вимоги прокурора щодо розірвання договору та зобов`язання повернути майно є похідними від вимог про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, то такі вимоги також не підлягають задоволенню. Разом із тим, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із того, що укладанням договору, наслідки нікчемності якого просить застосувати ОСОБА_1 , його корпоративні права не порушені.

1.8. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 (судді: Діброва Г. І. - головуючий, Принцевська Н. М., Богацька Н. С.) рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 залишено без змін. Суд апеляційної інстанції, зважаючи на те, що прокурор оскаржив рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 у цій справі лише в частині відмови суду у задоволенні позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, пені, розірвання спірного договору та повернення майна державної власності, в силу вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України не переглядав рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні вимог третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору - ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд погодився з мотивами суду першої інстанції щодо відмови у позові прокуророві.

2. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

2.1. Заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 і рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 у справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора та просить скасувати вказані судові рішення у відповідній частині та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов прокурора в повному обсязі. Отже, прокурор не оскаржує судові рішення у справі в частині відмови у позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що оскаржені у справі судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 73, 75, 76, 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, при неправильному застосуванні норм матеріального права, зокрема, статей 174, 179, 193, 283 Господарського кодексу України, статей 11, 15, 16, 509, 526, 626, 759, 795 Цивільного кодексу України, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, та стверджує, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилався на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема, (1) суд апеляційної інстанції застосував частину 1 статті 795 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 925/1596/16, стосовного того, що при вирішенні питання щодо визначення початку користування орендованим майном (момент виникнення орендних правовідносин і відповідних прав та обов`язків) та щодо обрахування початку перебігу строку оренди має значення наявність будь-якого належного доказу, що підтверджує відповідні обставини, а не виключно назва документу - акт приймання-передачі, прямо передбачена законодавством, що підтверджує прийняття майна в оренду; (2) судами попередніх інстанцій застосовано положення статті 75 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновку щодо її застосування, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 916/542/18, зокрема, з огляду на те, що судові рішення (в інших справах) набрали законної сили і є обов`язковими для виконання, у зв`язку з чим правильність зроблених у них висновків презюмується, суд не може надавати протилежну оцінку встановленим ними обставинам у даній справі, не навівши достатньо переконливих підстав для неврахування висновків, зроблених за результатами дослідження відповідних обставин у відповідних справах. Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Скаржник наголошує на тому, що хоча й акт приймання-передачі від 01.03.2016 не містить посилання на рішення суду у справі № 916/4494/15, це проте не спростовує факту повернення майна за договором оренди від 20.09.2005 у користування ТОВ "Морський Клуб ТЦФ", адже, предметом цього акта є нерухоме майно за однією і тією ж адресою з відповідними літерами та площами приміщень, що дозволяє його ідентифікувати згідно з вказаним договором. Також зазначений акт містить відомості про дату складання документа, назву підприємств, від імені яких складено документ, зміст та обсяг господарської операції (приймання-передача майна). Відсутність в акті приймання-передачі від 01.03.2016 посилання на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі № 916/4494/15 не впливає на оцінку обставини складання самого акта як первинного документа на підтвердження господарської операції з приймання- передачі майна за договором оренди від 20.09.2005. Тим більше, що вказаний акт від 01.03.2016 містить посилання безпосередньо на договір оренди від 20.09.2005.

Разом із цим скаржник зазначає, що правовідносини, які виникли на підставі спірного договору оренди, неодноразово були предметом судового розгляду у справах № 916/3089/16, № 916/2536/16, № 916/342/17, у яких стягувалась заборгованість з орендної плати за таким договором з урахуванням складеного та підписаного сторонами акта приймання-передачі від 01.03.2016. Вказаними судовими рішеннями встановлені преюдиційні обставини, зокрема, передачі державного майна у користування ТОВ "Морський Клуб ТЦФ" відповідно до договору оренди від 20.09.2005 за актом приймання-передачі від 01.03.2016, що відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню під час розгляду цієї справи. Однак зазначені обставини безпідставно, в порушення положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, не прийняті судами попередніх інстанцій до уваги. За твердженнями прокурора підписання акта приймання-передачі від 30.09.2020 у забезпеченій державним примусом процедурі виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі № 916/4494/15 не спростовує фактичних обставин отримання відповідачем у користування майна за актом приймання-передачі від 01.03.2016 поза межами цієї процедури.

2.2. ДП "Адміністрація морських портів України" у відзиві на касаційну скаргу підтримало доводи касаційної скарги прокурора; наголосило на неправильному застосуванні судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у цій справі.

2.3. РВ ФДМУ у відзиві на касаційну скаргу також підтримало доводи касаційної скарги прокурора, просило продовжити строк на подання відзиву на касаційну скаргу з посиланням на положення статті 119 Господарського процесуального кодексу України та наявність поважних причин пропуску строку на подання відзиву на касаційну скаргу.

2.4. Від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу прокурор, в якому третя особа просила відмовити у задоволенні касаційної скарги, а ухвалені у справі судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані. Водночас ОСОБА_1 просив розглядати справу за його відсутності.

2.5. ТОВ "Морський клуб ТЦФ" у відзиві на касаційну скаргу також заперечило проти її доводів, просило відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора, а оскаржені судові рішення, як ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, залишити без змін.

3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

3.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

3.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 20.09.2005 між РВ ФДМУ (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Морський клуб ТЦФ" (орендар), правонаступником якого є відповідач, укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д. Г., зареєстрований в реєстрі за № 2592.

За умовами пункту 1.1 цього договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно, що не є цілісним майновим комплексом (об`єкт оренди), а саме 54/1000 комплексу будівель морського вокзалу: у літ. "Б": 81 малий елінг; 96 великий елінг; 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 97, 98, 99, 100 рундуки на першому поверсі; 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62 рундуки на другому поверсі; 16 магазин; 20 склад магазину; 41, 42 вмивальня; 43, 44, 45, 48, 49 душова; 50, 46, 47 туалети; 38 кладова; 34, 24 диспетчерські; 15, 16, 17, 25 офіс; 23 коридор; 26, 27, 28 приміщення; 12 кімната для переговорів; 13 кухня; 11 кают-компанія; 18, 22 вмивальня; 19, 21 туалети; 20 ванна; загальною площею 2084,8 м2; 54/1000 холу 8, що перебуває на балансі Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (далі - ДП "Одеський морський торговельний порт"), розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6.

Відповідно до пункту 1.2 договору оренди від 20.09.2005 згідно з незалежною оцінкою вартості об`єкта оренди, що була проведена Товариством з обмеженою відповідальністю "Інюг Експертиза" (далі - ТОВ "Інюг Експертиза"), вартість об`єкта оренди станом на 14.07.2005 становить 1 563 000,00 грн.

У пункті 1.3 вказаного договору передбачено, що мета використання об`єкта оренди - для розміщення офісу, кают-компанії, зберігання та сервісного обслуговування яхт (інше використання нерухомого майна).

Орендар вступає у строкове платне користування об`єктом оренди з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна. Обчислення строку договору починається з моменту підписання сторонами акта приймання передачі (пункт 2.1 договору).

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на нього. Власником об`єкта оренди залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Об`єкт оренди залишається на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" із зазначенням того, що цей об`єкт є орендованим (пункти 2.2, 2.4 договору оренди від 20.09.2005).

Згідно з пунктом 2.3 договору передача об`єкта оренди в оренду здійснюється за станом та за вартістю, визначеними згідно з незалежною оцінкою вартості об`єкта оренди, що була проведена ТОВ "Інюг Експертиза"; вартість об`єкта оренди станом на 14.07.2005 становить 1 563 000,00 грн.

У пункті 3.1 договору оренди від 20.09.2005 визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2000 № 75, і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (липень 2005 року): 13 064, 08 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з пунктами 3.2- 3.4, 3.6 договору орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2005 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (липень 2005 року) на індекси інфляції серпня, вересня 2005 року включно. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Орендна плата перераховується орендарем до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % і 30 % щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Одночасно копії платіжних доручень на перерахування орендної плати до Державного бюджету 70 % і 30 % балансоутримувачу надсилається орендарем орендодавцеві. Розмір орендної плати підлягає перерахунку на вимогу однієї із сторін у разі змін чинного законодавства, Методики її розрахунку, змін цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно та не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.4 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.8 договору оренди від 20.09.2005).

Відповідно до пункту 5.2 названого договору орендар зобов`язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

За умовами пункту 9.3 договору оренди від 20.09.2005 орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди та (або) відшкодування збитків, зокрема, у разі нездійснення орендарем страхування об`єкта оренди відповідно до вимог пункту 5.5 договору на весь термін договору, затримання сплати орендної плати протягом 3-х місяців підряд (підпункт в)).

Вказаний договір укладено терміном до 20.09.2012 включно та діє з моменту його підписання сторонами. Умови цього договору зберігають силу протягом всього терміну його дії, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати до виконання зобов`язань. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається поновленим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором за умови погодження Міністерства транспорту та зв`язку України (пункти 10.1, 10.2, 10.9 спірного договору).

20.09.2005 на виконання умов вказаного договору РВ ФДМУ, товариство і ДП "Одеський морський торговельний порт" підписали акт приймання-передачі державного нерухомого майна, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування об`єкт оренди.

05.03.2009 між сторонами укладено договір про внесення змін до договору від 20.09.2005, яким змінено його преамбулу та викладено у новій редакції пункти 3.1, 3.2, 12.2 договору: "3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (зі змінами та доповненнями), внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1846 і становить без врахуванням ПДВ за місяць розрахунку грудень 2006 року 22 627,00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. 3.2. Орендна плата за поточний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць оренди на індекс інфляції поточного місяця включно". "12.2. До цього договору додаються: - розрахунок орендної плати від 05.03.2009 року, а попередній розрахунок орендної плати вважати таким, що втратив чинність; Акт приймання-передачі від 05.03.2009 року, а попередній акт приймання-передачі вважати таким, що втратив чинність".

Разом із підписанням договору від 05.03.2009 про внесення змін до договору від 20.09.2005 сторони погодили та затвердили розрахунок плати за оренду державного нерухомого майна, відповідно до якого погоджено орендну ставку в розмірі 15 %.

Іншим договором від 06.07.2010 про внесення змін до договору від 20.09.2005 було змінено преамбулу договору від 20.09.2005, викладено окремі пункти останнього в новій редакції, у тому числі його пункт 10.1, згідно з яким продовжено дію договору до 06.07.2015, а договором від 13.06.2013 про внесення змін до договору оренди від 20.09.2005 (обліковий номер 20984009534) погоджено зміну балансоутримувача з ДП "Одеський морський торговельний порт" на його правонаступника в частині майна, прав та обов`язків відповідно до розподільчого балансу - ДП "Адміністрація морських портів України".

В подальшому, між РВ ФДМУ та ТОВ "Яхт-клуб "Одеса-2009" 06.11.2013 укладено договір про внесення змін до договору оренди від 20.09.2005 (обліковий номер договору 2098409534), відповідно до якого пункти 1.1, 1.2, 2.3, 2.4, 3.1 і 12.2 договору від 20.09.2005 викладено в новій редакції, зокрема:

"1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, що не є цілісним майновим комплексом (надалі об`єкт оренди), а саме: частину комплексу будівель морського вокзалу: у літ. "Б": 96 - великий елінг; 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 97, 98, 99, 100 - рундуки на першому поверсі; 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62 - рундуки на другому поверсі: 41, 42 - вмивальня; 43, 44, 45, 48, 49 - душова; 46, 47, 50 - туалети; 38 - кладова: 24,34 - диспетчерські; 15, 16, 17, 25 - офіс; 27 - приміщення: 18, 22 - вмивальні; 19, 21 - туалети; 20 - ванна; загальною площею 1457,5 кв.м, 54/1000 частин холу - 8, що перебувають на балансі Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) (надалі - Балансоутримувач), розташованих за адресою: місто Одеса, вулиця Приморська, 6. Об`єкт оренди належить державі в особі Верховної Ради України на підставі Свідоцтва про право власності (серія ЯЯЯ №061660), виданого 07.06.2005 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради; право власності зареєстроване 09.04.2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 737979, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 46475451101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №2704796, виданим 20.04.2013 року Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області";

"1.2. Згідно з незалежною оцінкою вартості об`єкту оренди, що була проведена Товариством з обмеженою відповідальністю "Інюг Експертиза", вартість об`єкту оренди станом на 14.07.2005 року становить: 1 093 821,77 грн.";

"2.3. Передача об`єкту оренди в оренду здійснюється за станом та за вартістю, визначеними згідно з незалежною оцінкою вартості об`єкту оренди, що була проведена Товариством з обмеженою відповідальністю "Інюг Експертиза", вартість об`єкту оренди станом на 14.07.2005 року становить: 1 093 821,77 грн.";

"3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року № 786 (зі змінами та доповненнями) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку - серпень 2013 року: 28 696,41 грн. Орендна плата за місяць оренди листопад 2013 року визначається шляхом коригування орендної плати за місяць серпень 2013 року на індекс інфляції вересня 2013 року, жовтня 2013 року та листопада 2013 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством".

"12.2. До цього договору додаються: - розрахунок орендної плати від 06.11.2013 року. Розрахунок орендної плати від 05.03.2009 року вважати таким, що втратив чинність; - Акт приймання-передачі від 06.11.2013 року. Акт приймання-передачі від 05.03.2009 року вважати таким, що втратив чинність".

На виконання вказаного договору про внесення змін до договору від 06.11.2013 були підписані відповідні акти, а саме:

- акт прийому-передачі (повернення) майна б/н від 06.11.2013 до договору оренди від 20.09.2005 нерухомого майна, що належить до державної власності (обліковий номер договору №2098409534), за яким орендар (ТОВ "Яхт-клуб "Одеса-2009") передає, а балансоутримувач (ДП "Адміністрація морських портів України") приймає у подальше господарське відання державне нерухоме майно: 23 - коридор 20,4 м2, 26, 28 - приміщення 37,4 м2, 11 - кают-компанія 98,2 м2, 12 - кімната для переговорів 48,6 м2, 13 - кухня 17,5 м2, 16 - магазин 35,8 м2, 20 - склад магазину 26,2 м2, малий елінг (літера Б) 343,2 м2, загальною площею 627,3 м2, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6;

- акт приймання-передачі державного нерухомого майна б/н від 06.11.2013, на підставі якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, що не є цілісним майновим комплексом (об`єкт оренди), а саме: частину комплексу будівель морського вокзалу: у літ. "Б": 96 - великий елінг 952 м2; 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 97, 98, 99, 100 - рундуки на першому поверсі 193,3 м2; 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62 - рундуки на другому поверсі 92,2 м2; 41, 42 - вмивальня 29,1 м2; 43, 44, 45, 48, 49 - душова 10 м2; 50, 46, 47 - туалети 7,9 м2; 38 - кладова 15,5 м2; 34, 24 - диспетчерські 48,5 м2; 15, 16, 17, 25 - офіс 86,8 м2; 27 - приміщення 14,9 м2; 18, 22 - вмивальня 2,7 м2; 19, 21 - туалети 2,3 м2; 20 - ванна 2,3 м2, загальною площею 1457,5 м2, 54/1000 частин холу - 8, що перебувають на балансі ДП "Адміністрація морських портів України", розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6.

Згідно з договором від 04.09.2014 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.09.2005 (обліковий номер договору 2098409534) пункти 3.1, 3.2 договору викладено в наступній редакції: "3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року № 786 (зі змінами та доповненнями) і становить без врахуванням ПДВ: за базовий місяць розрахунку - серпень 2011 року: 41 515,36 грн; за базовий місяць розрахунку - жовтень 2013 року: 29 153, 27 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. 3.2. Орендна плата за місяць оренди листопад 2013 року визначається шляхом коригування орендної плати за місяць жовтень 2013 року на індекс інфляції листопада 2013 року".

Згідно з актом прийому-передачі (повернення) майна б/н від 29.09.2014 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.09.2005 (обліковий номер договору № 2098409534) орендар (ТОВ "Яхт-клуб "Одеса-2009") передає, а Балансоутримувач (Державне підприємство "Адміністрація морських портів України") приймає у подальше господарське відання державне нерухоме майно: частину комплексу будівель морському вокзалу: у літ "Б": 96 - великий елінг; 83, 84, 85, 86 , 87, 88, 89, 90, 91, 92, 97, 98, 99, 100 - рундуки на першому поверсі; 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62 - рундуки на другому поверсі; 41, 42 - вмивальня; 43, 44, 45, 48, 49 - душова; 46, 47, 50 - туалети; 38 - кладова; 24, 34 - диспетчерські; 27 - приміщення; 18, 22 - вмивальні; 19, 21 - туалети; 20 - ванна, загальною площею 1370,70 м2; 54/1000 частин холу - 8 (4,96 м2), розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6 ; частину комплексу будівель морського вокзалу: у літ "Б": 15, 16, 17, 25 - офіс загальною площею 86,8 м2, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6. У цьому акті зазначено про те, що з моменту його підписання сторони не мають жодних претензій щодо складу та стану майна, зазначеного у пункті 1 акта, а також взаємних розрахунків за його платне використання.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі № 916/4494/15, яке набрало законної сили та є чинним, задоволено позов засновника ТОВ "Яхт-клуб "Одеса-2009" ОСОБА_1 та визнано договір оренди від 20.09.2005 (обліковий номер 2098409534) поновленим на строк і умовах, передбачених ним із дати набрання судовим рішенням законної сили; зобов`язано РВ ФДМУ здійснити передачу майна на підставі акта прийому-передачі згідно з договором оренди від 20.09.2005 (обліковий номер 2098409534).

У подальшому ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.05.2018 у справі № 916/4494/15 роз`яснено ОСОБА_1 , що договір оренди від 20.09.2005 року (обліковий номер 2098409534) визнано поновленим із дати набрання судовим рішенням законної сили, а саме 04.01.2016 на умовах договору оренди від 20.09.2005; роз`яснено ОСОБА_1 , що поновлений рішенням суду від 14.12.2015 у справі № 916/4494/15 договір оренди від 20.09.2005 року укладено між РВ ФДМУ та ТОВ з іноземними інвестиціями "Морський клуб ТЦФ", правонаступником якого є ТОВ "Яхт-клуб "Одеса-2009".

04.01.2016 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі № 916/4494/15 місцевим господарським судом видано відповідний наказ.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 13.03.2019 відкрито виконавче провадження № 58603506 з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 04.01.2016 № 916/4494/15.

22.05.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 58603506.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.07.2019 у справі № 916/4494/15, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного суду від 19.09.2019, задоволено скаргу ТОВ з іноземними інвестиціями "Морський клуб ТЦФ" в особі ОСОБА_1 на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у виконавчому провадженні № 58603506 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 04.01.2016 у справі № 916/4494/15; скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження № 58603506, винесену 22.05.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 30.09.2019 відновлено виконавче провадження № 58603506 із виконання наказу Господарського суду Одеської області від 04.01.2016 у справі № 916/4494/15.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.10.2019 у справі № 916/4494/15 було задоволено заяву РВ ФДМУ від 10.10.2019 № 10-07-01099 та визнано наказ Господарського суду Одеської області від 04.01.2016 у справі № 916/4494/15 таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2019, яка набрала законної сили, ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.10.2019 у справі № 916/4494/15 скасовано та відмовлено у задоволенні заяви РВ ФДМУ від 10.10.2019 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. У постанові зазначено, що обов`язок передати майно на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі № 916/4494/15 РВ ФДМУ не виконано.

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 10.09.2020 було прийнято постанову, якою відкрито виконавче провадження № 63004540 з виконання дублікату наказу Господарського суду Одеської області № 916/4494/15 від 04.01.2016.

РВ ФДМУ листом від 21.09.2020 № 11-06-04086 повідомило ТОВ "Морський клуб ТЦФ", Одеську філію ДП "Адміністрація морських портів України" та головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про організацію 24.09.2020 підписання акта приймання-передачі державного нерухомого майна, що перебуває на балансі ДП "Адміністрація морських портів України" до договору оренди від 20.09.2005.

Акт приймання-передачі державного нерухомого майна в оренду від 30.09.2020 підписано орендодавцем та орендарем, скріплено їх печатками.

У зв`язку з цим 06.11.2020 державний виконавець прийняв постанову про закриття виконавчого провадження з виконання наказу від 04.01.2016 № 916/4494/15.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, зокрема те, що в акті обстеження об`єктів Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту), які знаходяться у користуванні ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009" відповідно до договору оренди від 20.09.2005, складеному та підписаному уповноваженими особами адміністрації Одеського морського порту, РВ ФДМУ та директором ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009", вказано, що за результатами огляду встановлено, що зазначені у акті приміщення використовуються товариством в повному обсязі для здійснення своєї діяльності. При цьому в акті не вказано дати та місця його складання.

12.02.2016 РВ ФДМУ повідомило директора ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009" у листі № 11-05-00673, зокрема про те, що на виконання пункту 3 рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі № 916/4494/15 надає на підписання три примірники актів прийому-передачі майна до договору оренди від 20.09.2005, а також про те, що вказаний договір, який поновлено зазначеним рішенням суду, необхідно привести у відповідність до вимог чинного законодавства у частині здійснення нової оцінки об`єкта оренди та відповідно перерахунку орендної плати.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи наявний договір добровільного страхування майна юридичних осіб від 20.07.2016, який свідчить, що ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009" застрахувало у ПрАТ СК "ПЗУ Україна" майнові інтереси з 21.07.2016 до 20.07.2017 відповідно до визначеного переліку такого майна за місцем страхування: м. Одеса, вул. Приморська, 6, на загальну страхову суму 1 563 000,00 грн, що встановлено на підставі акта приймання-передачі до договору оренди від 20.09.2005 (дату такого акта не зазначено); вигодонабувач в особі ДП "Адміністрація морських портів України" на підставі договору оренди від 20.09.2005.

У акті обстеження об`єктів Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту), які знаходяться у користуванні ТОВ "Морський клуб ТЦФ" відповідно до договору оренди від 20.09.2005, складеному 23.10.2019 та підписаному уповноваженими особами адміністрації Одеського морського порту, РВ ФДМУ, зазначено, що 23.10.2019 проведено огляд зазначених у акті приміщень, за результатами огляду встановлено, що об`єкти є переданими відповідно до акта приймання передачі від 01.03.2016 на виконання рішення господарського суду від 14.12.2015 у справі № 916/4494/15; зазначені приміщення є зачиненими, ключі знаходяться в орендаря, на письмові звернення щодо надання дублікатів ключів орендар не реагує, об`єкт використовуються товариством в повному обсязі для здійснення своєї діяльності.

3.3. Предметом позову у цій справі є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі РВ ФДМУ, до ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009" (наразі - ТОВ "Морський Клуб ТЦФ") про стягнення 1 162 880,45 грн заборгованості, 276 072,13 грн пені, розірвання договору оренди від 20.09.2005 та зобов`язання повернути державі в особі РВ ФДМУ передане у строкове платне користування за договором оренди від 20.09.2005 державне нерухоме майно згідно з переліком, наведеним у прохальній частині позову.

3.4. Також із позовом у цій справі як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернувся ОСОБА_1 та просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до заявленої прокурором в інтересах РВ ФДМУ заборгованості ТОВ "Морський Клуб ТЦФ" за договором оренди від 20.09.2005.

3.5. У задоволенні обох цих позовів місцевий господарський суд відмовив.

3.6. Відмовляючи у задоволенні позову прокурора, господарський суд першої інстанції виходив із недоведеності обставин передачі спірного майна за актом приймання-передачі від 01.03.2016 на виконання судового рішення у справі № 916/4494/15 та користування відповідачем орендованим майном упродовж спірного періоду на підставі договору від 20.09.2005. З такими висновками місцевого господарського суду погодився суд апеляційної інстанції.

3.7. Водночас за недоведеності порушення корпоративних прав ОСОБА_1 суд у задоволенні його позову теж відмовив.

3.8. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не було предметом апеляційного оскарження та не переглядалося судом апеляційної інстанції з огляду на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

3.9. Як свідчить зміст касаційної скарги, прокурор оскаржив ухвалені у справі рішення та постанову лише в частині відмови у задоволенні позову прокурора. В іншій частині судові рішення, а саме в частині відмови у позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, прокурором не оскаржені, тому в силу положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції не переглядаються.

3.10. Верховний Суд, переглянувши оскаржені рішення та постанову у межах доводів і вимог касаційної скарги, визнає висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову прокурора передчасними та при цьому виходить із такого.

Відповідно до положень частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 зазначеного Кодексу).

Разом із тим підстави звільнення від доказування унормовані у статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Так, за змістом частини 4 цієї статті обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (частина 7 цієї статті).

Важливим є те, що обставини, встановлені у справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факта.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

3.11. Відмовляючи у позові прокурору, попередні судові інстанції в основу оскаржених судових рішень поклали висновок про недоведеність обставин передачі за актом приймання-передачі від 01.03.2016 спірного майна відповідачеві та користування таким майном у заявленому періоді та відхилили відповідні посилання прокурора на преюдиційні обставини, встановлені в інших господарських справах. Проте такі висновки є помилковими, зробленими в порушення принципу юридичної визначеності та положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, без урахування суті преюдиції, яка полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами, оскільки факти передачі спірного майна за вказаним актом, користування відповідачем спірним майном з березня 2016 року, а також несплати орендної плати були достеменно встановлені в межах розгляду спорів між ДП "Адміністрація морських портів України" та ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009"/ТОВ "Морський Клуб ТЦФ" у справі № 916/2536/16 (про стягнення заборгованості з орендної плати 30 % з товариства на користь адміністрації за період березень-липень 2016 року), у справі № 916/3089/16 (аналогічно за період серпень-вересень 2016 року), у справі № 916/342/17 (аналогічно за період жовтень-грудень 2016 року), у справі № 916/3245/17 (аналогічно за період січень-листопад 2017 року), у справі № 916/1743/18 (аналогічно за період грудень 2017 року-червень 2018 року), у справі № 916/1570/17 (про стягнення з товариства заборгованості за комунальні послуги), вимоги в яких були судами задоволені (задоволені частково). При цьому, як свідчить зміст оскаржених у цій справі судових рішень, суди попередніх інстанцій надали повторну власну оцінку акту приймання-передачі від 01.03.2016, який вже неодноразово був предметом дослідження судів у вказаних справах між тими ж сторонами, здійснивши у такий спосіб його переоцінку, що не ґрунтується на положеннях процесуального законодавства. Водночас на необхідності надання належної оцінки вказаним обставинам під час вирішення спору у цій справі наголошував Верховний Суду у постанові від 23.11.2021, направляючи справу на новий розгляд.

3.12. Разом із тим, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно із статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України та частині 1 статті 188 Господарського кодексу України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Виключенням з цього загального правила є випадки, якщо право на односторонню відмову від договору передбачене договором або законом.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У статті 653 Цивільного кодексу України визначені правові наслідки розірвання договору, за змістом якої у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд у постановах від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18, від 12.05.2020 у справі № 911/991/19, від 14.07.2021 у справі № 911/1442/19, від 21.06.2022 у справі № 911/3276/20, від 05.07.2022 у справі № 922/2469/21, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, від 14.09.2023 у справі № 910/4725/22 неодноразово викладав висновок про те, що за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. В іншому разі буде відсутній предмет спору, яким і виступає у такому разі договір.

3.13. Зважаючи на викладене, для правильного вирішення спору у цій справі необхідним, окрім встановлення обставин користування відповідачем орендованим майном у спірний період, що, як уже зазначалося, у наведеному випадку, не підлягає повторному доведенню з огляду на положення статті 75 Господарського процесуального кодексу України, є надання судом належної правової оцінки обставинам виконання/невиконання відповідачем умов спірного договору щодо внесення плати за ним у спірному періоді, а також здійснення оцінки проведеного прокурором і позивачем нарахування заборгованості відповідача за заявлений період з урахуванням пені, встановлення його обґрунтованості/необґрунтованості, а також з`ясування та встановлення відповідних обставин щодо чинності договору, про розірвання якого заявлено позов, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

3.14. Викладене свідчить, що суди попередніх інстанцій ухвалили у справі оскаржені судові рішення в порушення вимог закону, без достеменного встановлення зазначених обставин. З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги знайшли підтвердження.

Відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України).

4. Висновки Верховного Суду

4.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

4.2. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

4.3. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

4.4. Таким чином, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги прокурора.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Оскільки касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а справу передати на новий розгляд, з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 і рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 у справі № 916/542/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак