Справа № 484/1265/23

Провадження № 22-ц/801/328/2024, 22-ц/801/329/2024

Категорія: 68

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 рокуСправа № 484/1265/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Матківської М.В., Стадника І.М.,

за участі секретаря судового засідання Різник Д.С., представника позивача адвоката Пузира В.О., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Пузир Владислав Олександрович, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2023 року та на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 грудня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області, Служба у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дітей разом з батьком, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області, про визначення місця проживання малолітніх дітей,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 в березні 2023 року звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей, в якій просив визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженців міста Первомайськ, Миколаївської області, з батьком ОСОБА_3 .

Позов мотивував тим, що з 11.11.2006 року по 15.11.2021 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15.11.2021 року. Від шлюбу сторони по справі мають трьох спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після розірвання шлюбу сторони почали проживати окремо, неповнолітній син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишився проживати з батьком, а доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишилися проживати з матір`ю. Відповідач переїхала разом із двома доньками проживати у м. Вінницю.

На підставі ухвали Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28.12.2022 року затверджено графік зустрічей доньок із батьком. Позивач зазначив, що діти при зустрічах висловлюють своє бажання проживати разом із батьком у місті Первомайську, де старша донька ОСОБА_9 відвідувала школу та має друзів, де проживають їх рідні дідусь та бабуся, до яких вони дуже прив`язані. У позивача створенні усі матеріально-побутові умови для їх проживання, діти мають окремі кімнати, сучасні меблі, побутову техніку.

В свою ж чергу, відповідач знімає квартиру у м. Вінниці, свого житла не має, працює. Донька ОСОБА_9 вимушена в чужому місті самостійно добиратися до школи, так як мати працює і не має можливості забрати її зі школи. Доньки емоційно прив`язані до батька, дослухаються його думки, останній користується у них авторитетом. Крім того, позивач зазначив, що дівчатка люблять свого рідного брата, який проживає із батьком, і бажають проживати всі однією сім`єю в м. Первомайську.

Розірвання цих соціальних зв`язків, розлучення з братом, негативно впливає на психоемоційний стан доньок, що не відповідає їхнім інтересам. Під час спільного проживання діти добре ладнали, гралися, разом проводили час, а тому їх спільне проживання буде відповідати найкращим інтересам дітей та забезпечить їх розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28.04.2023 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області про визначення місця проживання дітей разом з батьком передано на розгляд до Вінницького міського суду Вінницької області.

Відповідач ОСОБА_1 в ході судового розгляду подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітніх дітей із матір`ю.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що після припинення фактичних шлюбних відносин влітку 2021 року ОСОБА_3 виїхав, а діти залишились проживати з нею. У зв`язку із веденням воєнних дій (в тому числі на території Миколаївської області), вона змушена була в березні 2022 року разом з доньками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виїхати для проживання до м. Вінниці, задля безпеки дітей, та на даний час зареєстровані, як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_1 , де спільно із нею постійно проживають дві доньки ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

На переконання ОСОБА_1 , саме вона забезпечує належне виховання, навчання і розвиток доньок.

Крім цього, ОСОБА_1 звертала увагу суду, що при визначенні місця проживання дітей необхідно врахувати той факт, що позивач проживає в м. Первомайськ Миколаївської області, який знаходиться значно ближче до лінії фронту та населені пункти на території Миколаївської області наразі перебувають під частими обстрілами військ російської федерації (в тому числі артилерії), а тому у неї є обґрунтовані побоювання щодо безпеки доньок.

Відтак, ОСОБА_1 вважала, що зважаючи на норми чинного законодавства, наявні підстави для ухвалення рішення суду про визначення місця проживання доньок ОСОБА_9 та ОСОБА_8 разом із матір`ю, що найкраще відповідатиме їх інтересам.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області про визначення місця проживання малолітніх дітей та первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області, про визначення місця проживання дітей разом з батьком об`єднано в одне провадження.

Рішенням Вінницького міського судуВінницької області від 20.11.2023 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області, Служба у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дітей разом з батьком відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області, про визначення місця проживання малолітніх дітей задоволено.

Визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073, 60 грн.

Додатковим рішенням Вінницького міського судуВінницької області від 06.12.2023 року заяву адвоката Мазура О.В. про ухвалення додаткового рішення з питання розподілу судових витрат задоволено частково.Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 10000 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями суду, представник ОСОБА_3 - адвокат Пузир В.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувані рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що батько дітей ОСОБА_3 бажає брати активну участь в розвитку та зростанні дітей, він регулярно, в силу своїх фінансових можливостей, відвідує дітей та проводить із ними спільний час.

Скаржник вказує, що твердження суду першої інстанції щодо того, що лише мати дітей ОСОБА_1 за власні кошти забезпечує можливість відвідування дітьми різноманітних гуртків є необґрунтованими, оскільки відповідно до рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19.05.2022 року у справі 484/449/22 із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дітей.

Крім того, представник зазначає, що мати дітей ОСОБА_1 маніпулює дітьми та налаштовує їх проти батька.

Разом з тим, скаржник не погоджується із висновком Служби у справах дітей Вінницької міської ради був наданий суду від 27.09.2023 року № 01-00-011-58178 та висновком органу опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області № 6769/3-1-26 від 02.10.2023 року, відповідно до яких недоцільно визначати місце проживання дітей із батьком, але натомість доцільно визначити місце проживання дітей із матір`ю, оскільки вказані висновки не містять конкретних обґрунтувань.

Щодо додаткового рішення, представник скаржника зазначає, що ОСОБА_1 та її адвокатом до суду першої інстанції не надано жодних чітких доказів на підтвердження наданих адвокатом послуг та відповідно понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Також на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В обґрунтування своїх заперечень представник зазначає, що жодних перешкод у спілкуванні батька з дітьми ОСОБА_1 не вчиняє, натомість батько дітей не дотримується встановленого порядку участі у вихованні дітей, керуючись при цьому не інтересами дітей, а виключно власними інтересами та бажаннями.

Крім того, представник ОСОБА_1 вказує, що мати дітей позитивно характеризується як за місцем роботи, так і за місцем проживання, крім того ОСОБА_1 має постійний дохід і має змогу забезпечити належне утримання доньок.

Доводи скаржника щодо необґрунтованості висновків Служби у справах дітей та органу опіки і піклування представник ОСОБА_1 вважає безпідставними, оскільки скаржник ніяким чином не довів в чому полягає їх необґрунтованість.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу додатковим судовим рішенням, представник ОСОБА_1 переконаний, що стягнений розмір витрат на правничу допомогу повністю співмірний зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом та обсягом витрачених ним на виконання відповідних робіт (наданих послуг).

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно з ч. 1-3,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованими. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом встановлено, що сторони з 11.11.2006 року по 15.11.2021 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15.11.2021 року.

Від шлюбу сторони мають трьох спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після розірвання шлюбу сторони почали проживати окремо, неповнолітній син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишився проживати з батьком та на даний час навчається в м. Умань, а доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишилися проживати з матір`ю.

Відповідно до довідки - характеристики голови правління ОСББ «Надія-107», ОСОБА_3 проживає у житловому приміщенні (квартирі) АДРЕСА_2 та разом з ним проживає неповнолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, скарг на нього не надходило та громадський порядок не порушував. За свідченнями свідків працьовитий і ввічливий, займається вихованням сина та утримує сім`ю.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець, з напрямком основного виду економічної діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Судом встановлено, що внаслідок початку повномасштабного вторгнення на територію України ворожих сил російської федерації та початком веденням воєнних дій, в тому числі безпосередньо на території Миколаївської області, ОСОБА_1 в березні 2022 року разом із двома малолітніми дітьми виїхала на безпечну територію від воєнних дій, а саме до м. Вінниці.

Згідно з довідками від 31.03.3022 року № 509-5000611389, № 5000611661 та № 5000611661, виданими управлінням соціального захисту населення департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, мати дітей ОСОБА_1 , дитина ОСОБА_9 та дитина ОСОБА_8 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи.

Малолітня ОСОБА_9 на даний час навчається у 2-А класі Комунального закладу Вінницький ліцей № 4 ім. Д.І. МЕНДЕЛЄЄВА», що підтверджується довідкою № 75 від 30.03.2023 року.

Згідно з характеристикою з вищезазначеного навчального закладу, учениця ОСОБА_9 характеризується виключно позитивно, має навчальні досягнення високого рівня, відвідує різні гуртки, підтримує дружні стосунки з однокласниками та іншими учнями. При цьому, як підтверджується в характеристиці, саме мати приділяє належну вагу вихованню ОСОБА_9 , цікавиться її успіхами, постійно спілкується із класним керівником і відвідує батьківські збори, натомість батько в питаннях життєдіяльності класу участі не приймає, успішністю дитини іноді цікавиться в телефонному режимі.

Також в матеріалах справи наявна характеристика ОСОБА_9 від 30.03.2023 року, видана Первомайською гімназією № 5 Первомайської міської ради, за час навчання (з 01.09.2021 року по 22.09.2022 року), з якої вбачається, що «вихованням дівчинки займалася переважно мати, ОСОБА_1 , яка постійно комунікувала з учителями, постійно цікавилася навчанням доньки.... контролювала навчання доньки».

Молодша дитина ОСОБА_8 відвідує групу загальною розвитку для дітей раннього дошкільного віку № 2 КЗ «Дошкільний навчальний заклад № 31 ВМР» з 03.10.2022 року по теперішній час, що підтверджується довідкою закладу від 28.03.2023 року за №05-01-02/21.

В липні 2022 року ОСОБА_1 як законним представником доньок укладено декларації із сімейним лікарем для забезпечення їх належного здоров`я. Довідкою сімейного лікаря ОСОБА_14 (КНП «ЦПСМД № 5) підтверджується те, що мати дітей регулярно приводить їх на профілактичні огляди та у разі хвороби дітей звертається з ними на консультацію для отримання протоколу лікування. При цьому, батько дітей жодного разу на прийомі з ними не був, здоров`ям дітей не цікавився.

Рішенням виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 13.05.2022 року №121 «Про встановлення порядку побачення ОСОБА_3 з малолітніми дітьми» визначені способи участі батька ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з дітьми, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 . На підставі ухвали Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28.12.2022 року, затверджено графік зустрічей доньок із батьком.

Судом в ході розгляду справи також встановлено що ОСОБА_1 позитивно характеризуюсь як за місцем роботи, так і за місцем проживання, має постійний дохід у вигляді заробітної плати, а також отримує від батька дітей (відповідача за зустрічним позовом) аліменти на утримання дітей відповідно до рішення суду.

ОСОБА_1 проживає в орендованій квартирі в АДРЕСА_3 але також має власну житлову нерухомість, зокрема є власником 1/2 частки чотирикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до довідки-характеристики від 29.03.2023 року № 5, виданої головою ОСББ «Надія», за період проживання за адресою АДРЕСА_4 , мати дітей, гр. ОСОБА_1 характеризувалася позитивно, займалася вихованням дітей. За свідченням сусідів працьовита та ввічлива, доброзичлива, дбайлива мати.

Згідно з довідкою від 28.03.2023 року №12/00/014/17271, виданої Департаментом кадрової політики Вінницької міської ради, ОСОБА_1 була прийнята на роботу у відділ фінансового аналізу та тарифної політики управління економічної політики департаменту економіки і інвестицій Вінницької міської ради за строковим договором з 08.07.2023 року по 30.06.2023 року.

Відповідно до службової характеристики, ОСОБА_1 на займаній посаді проявила себе як кваліфікований та досвідчений спеціаліст, сумлінно ставиться до виконання покладених на неї службових обов`язків. Ініціативна, цілеспрямована, дисциплінована, легко знаходить спільну мову з колегами. У спілкуванні ввічлива та доброзичлива, відповідальна, енергійна.

Довідками про доходи від 29.03.2023 року № 06/11/73, від 14.09.2023 року № 06/11/154 посвідчується, що займаючи зазначену посаду, ОСОБА_1 має стабільний щомісячний дохід.

Відповідно до довідки від 23.08.2022 року, довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин від 26.09.2023 року № 1416, виданими КНП «Центр терапії залежностей «Соціотерапія»», ОСОБА_1 на диспансерному, обліку в лікувальній установі не перебуває, за медичною допомогою до лікаря-нарколога не зверталася, ознак вживання психоактивних речовин не має.

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 03.10.2022 року ОСОБА_1 разом з дітьми проживає в двокімнатній квартирі з усіма зручностями, централізованим водо-, газо- та електропостачанням, індивідуальним газовим опаленням, загальною площею 50 м2, розташованій на першому поверсі чотириповерхового багатоквартирного житлового будинку. На момент перевірки, стан помешкання задовільний, речі складені, в наявності необхідні меблі, та побутова техніка. Наявні продукти харчування у достатній кількості. За місцем проживання облаштовані місця для відпочинку, навчання. Діти забезпечені сезонним одягом, взуттям, іграшками, іграми, канцелярським приладдям (з висновку органу опіки і піклування Первомайської міської ради № 6769/3-1-26 від 02.10.2023 року)

За місцем проживання у м. Вінниці, нею створені всі необхідні умови для проживання, виховання і розвитку дітей, що перевірялося органом опіки і піклування Вінницької міської ради та підтверджується його висновком, наданим при розгляді справи № 484/1501/22 за позовом ОСОБА_3 до неї про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з ними.

Службою у справах дітей Вінницької міської ради був наданий суду висновок від 27.09.2023 року № 01-00-011-58178, згідно з яким орган, уповноважений державою здійснювати захист інтересів дітей, вважає доцільним визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідно до наданого органом опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області висновку № 6769/3-1-26 від 02.10.2023 року, орган, уповноважений державою здійснювати захист інтересів дітей, вважає недоцільним визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_3 .

При ухваленні вказаних висновків Служба у справах дітей та орган опіки і піклування врахували як умови проживання дітей за місцем проживання матері так і за місцем проживання батька, за яким створено всі належні умови, так і думку дітей, яка була з`ясована в ході розгляду питання надання висновку, відповідно до якої діти бажають проживати з матір`ю ОСОБА_1 , а також бажають проживати і з батьком за умови, якщо буде з ними проживати матір.

Також в ході судового розгляду, відповідно до положень ст. 171 СК України, судом з`ясована думка дитини ОСОБА_9 щодо предмету спору. В судовому засіданні дитина пояснила, що в більшій мірі бажає проживати разом з обома батьками, з батьком бажає спілкуватися та підтримувати відносини.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення,на підставі досліджених доказів виходив з того, що при визначенні місця проживання дітей необхідно врахувати той факт, що ОСОБА_3 проживає в м. Первомайськ Миколаївської області, який знаходиться значно ближче до лінії фронту та населені пункти на території Миколаївської області наразі перебувають під частими обстрілами військ російської федерації (в тому числі артилерії), а тому у на думку суду у ОСОБА_1 є обґрунтовані побоювання щодо безпеки доньок.

Суд відхилив доводи позивача за первісним позовом та його представника щодо чинення ОСОБА_1 будь-якого впливу на позицію малолітніх дітей, щодо визначення місця проживання разом з матір`ю, оскільки ознак негативного психологічного впливу (чи психологічного тиску) на них судом не встановлено та в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази такого.

Суд прийняв до уваги в якості підстав для визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю, висновок Служби у справах дітей Вінницької міської ради від від 27.09.2023 року № 01-00-011-58178, згідно з яким орган, уповноважений державою здійснювати захист інтересів дітей, вважає доцільним визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 та висновок органу опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області № 6769/3-1-26 від 02.10.2023 року, відповідно до якого орган, уповноважений державою здійснювати захист інтересів дітей, вважає недоцільним визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_3 .

Враховуючи встановлені обставини, суд вважав, що первісний позов до задоволення не підлягає, а зустрічний позов належить задовольнити у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява N 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У постанові Верховного Суду від 14.02.2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішення від 16.07.2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

За висновками Європейського суду з прав людини, між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (справа «Хант проти України», № 31111/04, пункт 54, рішення від 07.12.2006 року).

Апеляційний суд враховує, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, враховує ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дітей, стан їхнього здоров`я, турботу та піклування про них, а також наявність заробітку у батьків, забезпеченості житлом та інших соціальних факторів, які вказують про їхнє відношення до утримання і виховання сім`ї та дітей, наміри і можливості виховувати дочок як повноцінних членів громадянського суспільства. При цьому, апеляційний суд виходить із першочергового значення та оцінки саме найкращих інтересів дітей.

Враховуючи наведене, як встановлено судом першої інстанції, та з чим погоджується апеляційний суд, беззаперечним є те, що мати ОСОБА_1 піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, піклується про їх стан здоров`я, приділяє дітям належну увагу, та як також встановлено судом, діти зростають у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові та матеріальної забезпеченості, а також важливим є те, що діти є малолітнього віку, а дитина ОСОБА_4 , взагалі ІНФОРМАЦІЯ_1 і, на думку суду, діти якнайбільше потребують материнської присутності, крім того за гендерною приналежністю діти відносяться до жіночої статті, як і їх мати, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що якнайкращому забезпеченню інтересів дітей буде відповідати визначення місця їх проживання разом з матір`ю ОСОБА_1 , та таке визначення місця проживання дітей, ніяким чином не буде порушувати права ОСОБА_3 та створювати перешкоди щодо участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними.

Що стосується незгоди ОСОБА_3 із висновком Служби у справах дітей Вінницької міської ради від від 27.09.2023 року № 01-00-011-58178 та висновком органу опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області № 6769/3-1-26 від 02.10.2023 року, апеляційний суд вказує, що зазначені висновки є достатньо обґрунтованими та позивачем належним чином не спростовані.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 , яка має стабільний дохід, а тому в змозі забезпечувати дітей всім необхідним для її благополучного, спокійного життя, разом з дітьми проживає в двокімнатній квартирі з усіма зручностями, а за інших обставин буде порушене звичне для дітей середовище, що не відповідатиме найкращим інтересам малолітніх дітей, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про визначення місця проживання дітей разом з мітір`ю ОСОБА_1 .

Крім того апеляційний суд зауважує, що батько дітей, який безумовно відіграє важливу роль у житті дочок, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дітей, стан їхнього розвитку, незалежно від того, з ким діти будуть проживати.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України та ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано належних доказів в розумінні ст. 76-80 ЦПК України на підтвердження заявлених позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні його позову, про що правильно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні.

Прийнявши до уваги зазначені вище обставини, а також вимоги законодавства, колегія суддів дійшла переконання, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, які регулюють правовідносини сторін та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

При вирішенні спору, судом було враховано всі обставини справи, надано оцінку усім належним доказам.

Будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Доводи апеляційної скарги дублюють позов, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд, та є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію скаржника у цій справі, яку він вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що, розглядаючи спір, місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційну скаргу в частині скасування рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2023 рокунеобхідно залишити без задоволення.

Що стосується додаткового рішення, яким стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 10000 грн., апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником ОСОБА_1 - адвокатом Мазуром О.В. надано договір про надання правової допомоги від 27.03.2023, акт виконаних робіт та наданих послуг від 23.11.2023, розрахунку часу, витраченого на надання правничої допомоги (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги), фіскальний чек № 874052504 від 27.03.2023 про здійснення перерахунку ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги від 27.03.2023 в сумі 10000 грн; фіскальний чек № 913828633 від 12.04.2023 про здійснення перерахунку ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги від 27.03.2023 в сумі 6 000,00 грн.

Згідно із актом виконаних робіт та наданих послуг щодо надання правничої допомоги від 23.11.2023 року, адвокатом здійснено роботу та витрачено час на вивчення чинного законодавства з даного питання, аналіз наявної судової практики та надання консультації клієнту (витрачено 1 год.); підготовка та подача адвокатських запитів для отримання доказів, а також збір інших доказів по справі (витрачено 1 год.); підготовка та подача до суду відзиву на позовну заяву про визначення місця проживання дітей з додатками (витрачено 4 год.); підготовка і подача до суду зустрічної позовної заяви про визначення місця проживання дітей (витрачено (3 год. 20 хв.), підготовка та подання до суду заяв і клопотань з процесуальних питань: заяв про відкладення розгляду справи від 04.04.2023 року; клопотання про передачу справи за підсудністю від 04.04.2023 року; заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 13.04.2023 року; заяви про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог від 19.04.2023 року; заяви про відкладення розгляду справи від 30.06.2023 року; перелік питань, які сторона відповідача первісного позову планує задати дитині ОСОБА_5 під час допиту в якості свідка від 20.11.2023 року (витрачено 2 год.); підготовка і участь у судових засіданнях у справі (витрачено 2 год.).

Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлена адвокатом Мазуром О.В. до стягнення з ОСОБА_3 сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн є непропорційною обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт і часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а саме надані адвокатом відповідачу-позивачу такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики складання та подача заяв про відкладення розгляду справи не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками місцевого суду, натомість вважає за необхідне зазначити наступне.

Проаналізувавши акт виконаних робіт та наданих послуг щодо надання правничої допомоги від 23.11.2023 року, колегія суддів встановила, що адвокатом, зокрема, надано послуги: підготовка та подача до суду відзиву на позовну заяву про визначення місця проживання дітей з додатками (витрачено 4 год.); підготовка і подача до суду зустрічної позовної заяви про визначення місця проживання дітей (витрачено 3 год. 20 хв.).

При цьому, договір про надання правової допомоги, укладений між адвокатом Мазуром О.В. та ОСОБА_1 27.03.2023 року.

Відзив на позовну заяву та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 поданий 04.03.2023 року та підписаний особисто ОСОБА_1 .

Доказів про підготовку та подачу до суду відзиву на позовну заяву та зустрічної позовної заяви адвокатом Мазуром О.В. матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, оскільки договір про надання правової допомоги укладений після подання до суду вищевказаних документів, такі послуги адвоката не можуть враховуватись до обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 27.03.2023.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1 200 грн (10000 грн - 8800 грн (4 год(4800 грн) + 3 год. 20 хв. (4000 грн)).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Пузир Владислав Олександрович,задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2023 рокузалишити без змін.

Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 грудня 2023 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу з 10000 грн до 1200 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07 лютого 2024 року.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: М.В. Матківська

І.М. Стадник