Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #76589325

Єдиний унікальний номер 234/18328/17

Номер провадження 11-кп/804/165/19



УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


15 січня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Ковалюмнус Е.Л.,

суддів: Залізняк Р.М., Смірнової В.В.,

при секретарі: Рябцевій Ю.С.,

за участю

прокурора Павлової А.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника Соловйова В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області кримінальне провадження № 12017050390002758 за апеляційними скаргами ПТ «Ломбард Донкредит ТОВ «Інтер-Ріелті» і Компанія», захисника Соловйова В.Б., обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 21 червня 2018 року стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_3,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 21 червня 2018 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Краматорська, Донецької області, громадянина України, із середньою технічною освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз 13.02.2015 року Краматорським міським судом Донецької області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 9 місяців, звільнений 29.06.2017 року по відбуттю строку покарання, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2, інвалідності не має,


визнано винним за ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі, за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 9 років. На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у вигляді 9 років позбавлення волі.


ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Краматорська Донецької області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючого, раніше судимого 24.12.2009 року Краматорським міським судом Донецької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки, постановою Краматорського міського суду від 24.11.2011 року іспитовий строк скасований та засудженого направлено до відбуття покарання, звільнений 24.11.2014 року по відбуттю покарання, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3, має хронічне захворювання цукровий діабет 1 типу (інсулінозалежний), інвалідності не оформлював,

визнано винним за ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі, за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на сім років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, завданої злочином - задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з засуджених ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.( п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.).

Цивільний позов Повного товариства «Ломбард Донкредит товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ріелті» і компанія» до ОСОБА_1 - залишено без розгляду.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов'язані із залученням експерта, у загальному розмірі 741,55 грн.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_3 на користь держави витрати, пов'язані із залученням експерта, у загальному розмірі 741,50 грн.

Вирішено питання по речовим доказам.

Відповідно до вироку Краматорського міського суду Донецької області від 21 червня 2018 року, 25.08.2017 року приблизно о 02 годині 00 хвилин ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прийшов за адресою: АДРЕСА_4, де знаходилась його співмешканка ОСОБА_5 Перебуваючи за вказаною адресою у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на таємне, повторне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне, повторне викрадення чужого майна, ОСОБА_3, скориставшись тим, що власник квартири ОСОБА_6 відсутній, а ОСОБА_5 знаходиться у ванній кімнаті, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, шляхом вільного доступу, таємно, повторно, із корисливих мотивів викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_6, а саме:

- ноутбук «Lenovo» модель «G-555» разом із зарядним пристроєм, вартістю 2393 гривень 33 копійки;

- акустичну систему «Genius» моделі «SP-S200», вартістю 236 гривень 00 копійок, після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, заподіявши тим самим потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток на загальну суму 2629 гривень 33 копійки.

Також, 17.09.2017 року приблизно о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_1, знаходився за адресою: АДРЕСА_5, де проводив ремонтні роботи. У цей момент у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на таємне, повторне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне, повторне викрадення чужого майна, ОСОБА_1, скориставшись тим, що власниця квартири ОСОБА_7 відсутня, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, шляхом вільного доступу, таємно, повторно, із корисливих мотивів викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_8, а саме:

- перфоратор «Einhell» модель «BH-G726», вартістю 538 гривень 67 копійок;

- свердло спіральне по бетону моделі «10-160 мм з хвостиком SDSPLUS», вартістю 14 гривень 25 копійки,

- свердло спіральне по бетону «Drillex» моделі «6-160мм з хвостиком SDSPLUS», вартістю 8 гривень 94 копійки, після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, заподіявши тим самим потерпілому ОСОБА_8 матеріальний збиток на загальну суму 561 гривня 86 копійок.

Крім того,11 жовтня 2017 року приблизно о 07 годині 00 хвилин ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_10, прийшов в гості до свого знайомого ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2, разом з яким став вживати спиртні напої на кухні, де також знаходився ОСОБА_3 та ОСОБА_1

В цей же день, приблизно о 08 годині 00 хвилин, між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 виник словесний конфлікт, через те, що останній не хотів виходити з квартири. В ході вищезазначеного конфлікту, між ОСОБА_1 та ОСОБА_9, у ОСОБА_3 разом із ОСОБА_1 виник спільний злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9, ОСОБА_1 діючи у групі осіб із ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_9 та не бажаючи настання смерті іншої людини, умисно наніс ОСОБА_9 два удари кулаками рук в область обличчя. Від сили завданих ударів ОСОБА_9 не утримавшись на ногах впав спиною на підлогу.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 та ОСОБА_11, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9, діючи у групі осіб підійшли до лежачого на підлозі ОСОБА_9 та умисно стали наносити не менше шести ударів в область голови, не менше чотирьох ударів в область обличчя, не менше трьох ударів ногами в область грудної клітини та не менше двох ударів в область черевної порожнини ОСОБА_9

В результаті умисних противоправних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_1, ОСОБА_9 були заподіяні наступні тілесні ушкодження:

- поєднана тупа травма грудної клітки, живота, голови, кінцівок : закритий перелом грудини на рівні 5-го міжреберного простору, множинні закриті двосторонні переломи ребер (справа - хрящових частин 7,8 -го ребер, 3-9 ребер по окологрудинної лінії; зліва - переломи 3-10 ребер по окологрудинної лінії, 3-5 ребер по переднє - пахвовій лінії), забив легенів, осередковий крововилив в області передньої стінки навколосерцевої сумки; розривши капсули і тканини лівої долі печінки з внутрішньочеревною кровотечею ( наявність в черевній порожнині 2,5 літри рідкої крові), осередковий крововилив біля воріт печінки, осередковий крововилив в області кореня брижі тонкої кишки; закрита черепно-мозкова травма: синці обличчя, субконьюктивальний крововилив лівого ока, перелом кісток носа, подряпини обличчя, осередкові крововиливи лобової області голови ліворуч і лівій тім'яній області голови з боку внутрішньої поверхні м'яких тканин зведення черепа, осередкові крововиливи поли м'якими мозковими оболонками правою лобовою, правою тім'яною, лівою тім'яною, лівою скроневою долею головного мозку, лівої півкулі, мозочка, крововилив в шлуночки головного мозку, які відносно живої людини мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя.

- два синці лівого передпліччя, синець лівого променезап'ясткового суглоба, різана шкірна рана 2-го пальця лівої кисті, два садна лівої гомілки і відносно живої людини мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Смерть ОСОБА_9 насупила ІНФОРМАЦІЯ_11 об 11.50 год. в результаті поєднаної тупої травми грудної клітки, живота, голови, що супроводжувалася множинними двосторонніми переломами ребер, грудини, забиттям легенів, розривом печінки з внутрішньочеревною кровотечею, осередковими крововиливами під м'якими мозковими, оболонками, ускладнена розвитком набряку легенів і головного мозку, нерівномірного кровонаповнення і недокрів'ям внутрішнього органу і знаходиться в прямому причинному зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями.

На вказаний вирок суду ПТ «Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер -Ріелті» і Компанія, вважають вирок суду в частині залишення позовних вимог ПТ «Донкредит» без розгляду незаконним, необґрунтованим, невмотивованим та таким, що не відповідає вимогам закону. Зазначають, що обвинувачений ОСОБА_1 взяв кредит у сумі 553, 18 грн. та передав у якості застави техніку, а саме перфоратор, оціночною вартістю 553, 18 грн. У зв'язку з проведенням виїмки викрадених речей, було вилучено вказаний перфоратор. Таким чином ОСОБА_1 отримав у ПТ «Донкредит» фінансовий кредит та передав у якості застави речі, які були вилучені слідчими органами, в результаті протриправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 ПТ «Донкредит» була завдана майнова шкода на суму 553, 18 грн. Вважають, що судом першої інстанції здійснено розгляд цивільного позову без дотримання принципу повного та всебічного дослідження обставин справи, тому просять вирок суду змінити в частині цивільного позову ПТ «Донкредит» до ОСОБА_1 та стягнути з нього матеріальну шкоду у сумі 553, 18 грн.

Захисником Соловйовим В.Б. подано апеляційну скаргу відносно ОСОБА_1, який вважає вирок суду не обґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність у частині повноти дослідження доказів, порушення права на захист та постановленим на підставі недопустимих доказів. Вважає, що смерть потерпілого настала від сукупності факторів, оскільки потерпілий мав ряд хронічних захворювань, в тому числі важких інфекційних. Відсутні докази, що саме ОСОБА_1 наніс тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого. Вважає, протокол проведення слідчого експерименту від 13.10.2017 року за участю ОСОБА_1 , як доказ є неприпустимим, так як, зі слів обвинуваченого, він є вимушеним. Вважає, що судом порушено вимоги ст. 208 КПК України, оскільки ОСОБА_1 був затриманий 11.10.2017 року, 12.10.2017 року йому проводять СМЕ, а запобіжний захід було обрано слідчим суддею лише 13.10.2017 року, а тому вважає незаконним обчислення терміну покарання з 13.10.2017 року. Крім того, на його думку, судом першої інстанції не доведено, скільки саме ОСОБА_1 наніс ударів потерпілому, а тому міра покарання ОСОБА_1 та склад злочину визнана судом без урахування зазначених обставин. Вважає, що цивільний позов на користь потерплої ОСОБА_9 повинен залишитись без розгляду, у зв'язку з недоведеністю провини ОСОБА_1 Просить визнати недопустимими доказами протоколи слідчих експериментів з ОСОБА_1, оскільки вони проводились без участі захисника, не взято до уваги, що у ОСОБА_1 склались неприязне ні відношення з захисником Даншином С.О., також зазначає, що протокол огляду приміщення проводився без участі захисника та його згоди.

Просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, неповноту дослідження доказів, порушення права на захист, постановленим на підставі недопустимих доказів та направить справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

На вказаний вирок суду обвинуваченим ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження.

Звертає увагу суду, що він свою провину не визнає, оскільки докази відсутні, а тому відсутній склад злочину за ч. 2 ст. 121 КК України, який йому інкримінують. Крім того, зазначає, що потерпілий кинувся на нього з ножем, а він один раз заподіяв один удар лише в обличчя потерпілого, а потім виставив останнього за двері. Після чого ОСОБА_1 пішов на роботу, а повернувшись додому, побачив біля будинку працівників поліції, а також в його квартирі. Разом з його батьком та обвинуваченим ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_5 їх було затримано. Вказує, що слідчий експеримент та інші слідчі дії проводились без участі захисника. Також звертає увагу суду, що між ним та захисником Даншиним С.О. склалися неприязнені відношення. Також додав, що на нього було здійснено моральний тиск працівниками органів внутрішніх справ. Крім того, ні судом ні прокурором не доведено ризиків для продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вважає, що у зв'язку неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, фактичним обставинам справи, вирок є незаконним, оскільки ухвалений з порушенням норм матеріального та процесуальн6ого права, а тому вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, також просить закрити кримінальне провадження за ч.2 ст. 121 КК України, у зв'язку з недоведеністю його провини.

До початку апеляційного розгляду кримінального провадження по суті через канцелярію суду апеляційної інстанції прокурор Глієвой А.О., на підставі ст. 403 КПК України, подав письмову заяву про відмову від поданої ним апеляційної скарги на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 21.06.2018 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Обвинувачений ОСОБА_3, потерпіла ОСОБА_4, її представник ОСОБА_13 та захисник Филипенок В.І. повідомлені належним чином про день та час розгляду справи, у судове засідання не з'явились, не надали заяви про відкладення апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника Соловйова В.Б., які підтримали свої апеляційні скарги не заперечували проти задоволення апеляційної скарги ПО «Ломбард Донкредит ТОВ «Інтер-Ріелті» і Компанія», думку прокурора Павлової А.Ю., яка заперечувала у задоволенні вимог поданих апеляційних скарг та вважала вирок суду обґрунтованим та законним, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника Соловйова В.Б. та ПО «Ломбард Донкредит ТОВ «Інтер-Ріелті» і Компанія», задоволенню не підлягають, виходячи з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Оскільки вирок оскаржується тільки у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1, законність вироку перевіряється лише в межах поданих апеляційних скарг, стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 вирок не перевіряється.

Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи і зроблений обґрунтований висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, та його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.

Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом допустимих доказах.

Так, незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї винуватості у скоєнні інкримінованого йому злочину за ч. 2 ст. 121 КК України, його винуватість доведена зібраними у кримінальному провадженні доказами, які обґрунтовано враховані у вироку, та яким судом першої інстанції наданий відповідний правовий аналіз.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність провини

обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст. 121 КК України , що повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні вину в інкримінованому злочині, передбаченому ч.2 ст.185 КК України, визнав повністю, вину у скоєнні інкримінованого злочині, передбаченому ч.2 ст.121 КК України, не визнав, цивільний позов ломбарда визнав повністю, цивільний позов ОСОБА_4 не визнав та пояснив, що 09 жовтня 2017 року він зустрівся із ОСОБА_5 та ОСОБА_3, з якими прийшли до нього додому, де проводили разом свій час. Він не пив, бо наступного дня повинен був йти на роботу. Вранці приблизно о 7-8 годині 10 жовтня 2017 року до батька прийшов ОСОБА_9 із двома тетропаками вина. Він, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 знаходилися в кімнаті спальні. Батько із ОСОБА_15 на кухні. Він почув звуки конфлікту. Коли зайшов на кухню, то побачив, що батько вже майже спить за столом, а ОСОБА_9 почав пред'являти претензії за якісь гроші. Він попросив ОСОБА_9 піти з його квартири, але ОСОБА_9 відмовився. ОСОБА_9 кинувся на нього, та він один раз ударив його кулаком в ніс, умив в ванній та випровадив з квартири. Більше між ними конфлікту не було. Що було потім йому не відомо. Чи наносив ОСОБА_3 тілесні ушкодження потерпілому йому не відомо. Пізініше співробітники поліції виламали вхідні двері квартири, їх затримали, побили, він підписав всі процесуальні документи щодо нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 під фізичним впливом поліцейських. Пояснення, які він надавав на досудовому розслідуванні, йому наказали говорити оперативні співробітники поліції. Крадіжку він визнає, дійсно забрав перфоратор доки свідок ОСОБА_7 була в іншій кімнаті та його не бачила, але нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 не визнає, вважає, що смерть останнього насталала не від його дій.

Суд першої інстанції обґрунтовано послався у вироку на покази в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_3, який свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.2 ст.185 КК України визнав повністю, а вину за ч.2 ст.121 КК України визнав частково, цивільний позов визнав частково та пояснив, що 10 жовтня 2017 року він із своєю знайомою ОСОБА_5 прийшли в гості до ОСОБА_1, де розпивали спиртні напої, де знаходились всю ніч. Наступного ранку, приблизно о 07.00 годині, 11.10.2017 року, прийшов ОСОБА_9 до батька ОСОБА_1. Він, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 знаходилися в спальній кімнаті. Почувши, як ОСОБА_9 свариться із батьком ОСОБА_1, ОСОБА_1 пішов на кухню. Потім вони із ОСОБА_5 почули грохот, та коли забігли на кухню, то побачили ОСОБА_9 на полу, у якого побачили гематому на обличчі та розбитий ніс. Вони підняли ОСОБА_9 та посадили на стілець. Потім ОСОБА_9 образив ОСОБА_5 та він його ударив 2 рази кулаком в область обличчя. ОСОБА_1 та він нанесли потерпілому ОСОБА_9 2 удари в обличчя кожний. ОСОБА_1 також наніс 1 удар ногою в ліву сторону тулуба по ребрах. ОСОБА_9 від їх ударів впав на спину та приблизно на 15 хвилин втратив свідомість, щоб привести його до тями, вони його стали умивати, але це не допомагало, тоді вони його повністю намочили у ванні з водою. ОСОБА_9 прийшов до тями та приблизно о 8.30 годині вони посадили його до ліфту та пішли спати. Приблизно о 9.30-10.00 годині прийшли співробітники поліції та їх затримали. На досудовому розслідуванні надавав інші покази, бо співробітники поліції здійснювали на нього психологічний тиск, казали говорити правду, хто саме він не пам'ятає, описати не може. Щодо обставин скоєння крадіжки давав пояснення, аналогічні викладеним у вироку.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні у суді першої інстанції пояснила, що 10 жовтня 2017 року ОСОБА_1 приходив до них до дому, та її чоловік ОСОБА_9 віддав йому металолом, який той пообіцяв здати. Вранці наступного дня, 11 жовтня 2017 року, чоловік пійшов до ОСОБА_1 за грошима. Приблизно о 9.00 годині їй подзвонив голова ОСББ та повідомив, що її чоловіка забрала швидка допомога до травматології, де їй повідомили, що її чоловік в реанімації. Приблизно об 11.45 годині чоловік помер. Також винесли речі чоловіка, які були повністю мокрі, й одежа, й обув. Дійсно у чоловіка був невеликий ніж для рибалки, але він його із собою не носив. Також у нього були старі переломи, із-за чого він кульгав та не підіймалася права рука, а отже здійснювати активний опір він не міг.

На думку, колегії суддів, зазначені покази спростовують твердження обвинуваченого ОСОБА_1, що потерпілий напав на нього з ножем, оскільки на місці скоєння злочина, ніж вилучений не був.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який як на докази провини обвинуваченого ОСОБА_1, послався у вироку на покази допитаних свідків.

Свідок ОСОБА_10, батько обвинуваченого ОСОБА_1, в судовому засіданні пояснив, що в нього ОСОБА_9 склалися приятельські відносини з яким він товаришував, ходили один до одного у гості, разом розпивали спиртні напої. 10 жовтня 2017 року він знаходився вдома, приблизно о 16.00 годині приходив ОСОБА_9, який приніс мідь, яку він здав на пункт прийому металу, та купив спиртову настойку. Потім пішов до ОСОБА_9 та запросив до себе в гості, з яким розпивали спиртні напої, він віддав гроші за мідь, після чого ОСОБА_9 пішов до дому. Вранці 11 жовтня 2017, року приблизно о 9.00 годині, до нього до дому знову прийшов ОСОБА_9 та приніс вино. Він був без тілесних ушкоджень. Вони випили та він заснув за столом. Також в квартирі находилися його син ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5. Ніяких конфліктом між ним та ОСОБА_9 не було, особисто він його із квартири не виганяв, лише тільки сказав, щоб закрив за собою двері, коли буде уходити. Конфлікт між ОСОБА_9 та обвинуваченими він не бачив. Інших приятелів у ОСОБА_9 в під'їзді, де він мешкає не було, будь-якого ножа у ОСОБА_9 він не бачив.

Зазначені твердження обвинуваченого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_10 в судовому засіданні спростовують твердження обвинуваченого ОСОБА_1, про нібито, напад на нього з ножем потерпілого.

Свідок ОСОБА_5, в судовому засіданні пояснила, що 10 жовтня 2017 року вона разом з ОСОБА_3 була в гостях у ОСОБА_1, де розпивали спиртне, до ранку, де випили приблизно 4 л пива. Вранці приблизно 6-8 годин вона пішла на кухню, де побачила в квартирі ОСОБА_9, який приніс вино та розмовляв із батьком ОСОБА_1. Також на кухні був ОСОБА_1. Вона з ОСОБА_16 знаходились в спальні. Почувши сильний грохот прибігли на кухню та побачили, що ОСОБА_9 лежав на полу, у нього була розбита брів, а ОСОБА_1 стояв над ним та вже наніс удар ОСОБА_9. ОСОБА_3 відтягнув ОСОБА_1 від ОСОБА_9, а вона допомогла потерпілому піднятися з полу. Потім ОСОБА_3 один раз вдарив ОСОБА_9 кулаком по обличчю, бо він її оскорбив та пішла спати. Що відбувалося далі вона не знає. ОСОБА_9 прийшов без тілесних пошкоджень. Тілесних ушкоджень ОСОБА_9 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не наносив. Більше в квартирі окрім них нікого не було.

Зазначені покази свідка також спростовують твердження обвинуваченого ОСОБА_1 про нібито напад потерпілого на обвинуваченого ОСОБА_1 те, що він не бив потерпілого.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що він є головою правління ОСББ будинку АДРЕСА_1, де також мешкають ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Його квартира розташована на один поверх нижче, під квартирою, де мешкає ОСОБА_1, а саме квартира ОСОБА_1 на 9 поверсі, його квартира під ними на 8 поверсі. Усю ніч з 10 на 11 жовтня 2017 року, в квартирі ОСОБА_1 він чув музику, гучні голоси, сміх. Він піднімався та робив зауваження. В квартирі знаходилися ОСОБА_1, його батько, ОСОБА_3 та дівчина, які знаходилися у стані алкогольного сп'яніння. Шум продовжувався усю ніч. Приблизно о 6.45 годині він чув шум схожий з шумом боротьби в районі кухні та коридору, який продовжувався приблизно 10 хвилин. Приблизно о 8.00 годині 11 жовтня 2017 року до нього в квартиру піднялася двірник ОСОБА_18 та повідомила, що на першому поверсі лежить чоловік з яким щось трапилось. Це був ОСОБА_9, якого знає як батька свого однокласника, на обличчі якого була кров, одежа мокра. Він одразу же визвав швидку допомогу, поліцію. Знає, що ОСОБА_9 постійно приходив до батька ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що 11 жовтня 2017 року приблизно о 8.00 годині він вийшов до Приватбанку, але згадавши, що забув вдома пластикову картку, повернувся. В під'їзді почув сильний грохот в ліфту, а коли ліфт перед ним відкрився, то побачив в ньому потерпілого ОСОБА_9, який був весь мокрий, він подав йому руку та допоміг вийти з ліфта. По стану потерпілого він подумав, що той був дуже п'яний, бо був увесь брудний та мокрий. За часом як спускався до низу ліфт, він визначив, що ліфт йшов з 9-го поверху. Спустився з квартири знову, щоб йти до Приватбанку та побачив, що ОСОБА_9 лежить на першому поверху в під'їзді без тями.

Свідок ОСОБА_20, в судовому засіданні пояснив, що він працює в швидкій допомозі. 11 жовтня 2017 року о 8 годині 30 хвилин поступив виклик, за яким вони поїхали за вказаною адресою на АДРЕСА_1 будинку на першому поверсі біля ліфта знаходився чоловік, з видимими тілесними ушкодженнями обличчя, в стані алкогольного сп'яніння, на питання відповіді не надавав, у чоловіка було спутана свідомість, якому надали першу допомогу та доставили до лікарні.

Свідок ОСОБА_21, який працює лікарем ординатором травматологічного відділення лікарні № 3 в м. Краматорську, що в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_9 привезли на швидкій допомозі приблизно о 9.10 годині в дуже тяжкому стані. ОСОБА_9 відразу був оглянутий, виставлений попередній діагноз тяжка закрита черепно-мозкова травма, многочисельні садна, висока ступінь сп'яніння. Від отриманих травм ОСОБА_9 знаходився в комі. У зв'язку із тяжким станом, ОСОБА_22 був одразу же переданий реанімаційній бригаді, викликаний нейрохірург.

Як вбачається з картки виїзду швидкої медичної допомоги, 11.10.2017 року за адресою: АДРЕСА_1 дійсно виїжджала бригада швидкої допомоги, яка у 2-му під'їзді будинку виявила чоловіка із саднами обличчя, якого в період часу з 9.05 години до 09.17 годині доставили у травматологічне відділення лікарні № 3.

Колегія суддів вважає, що покази зазначених свідків повністю спростовують твердження обвинуваченого ОСОБА_1, що події відбувались не 11.10.2017 року, а в інший день. Між тим з зазначених показів вбачається, що потерпілого було оглянуто безпосередньо після того, як він пішов з його квартири, ніяких доказів того, що наявні тілесні ушкодження він міг отримати в іншому місці та від дій інших осіб, не встановлено.

Суд правильно послався на протокол огляду місця події від 11.10.2017 року, який проводився з письмового дозволу та за участю володільця квартири ОСОБА_10, а саме огляду квартири АДРЕСА_1, яка розташована у 2-му під'їзді на 9-му поверсі, в ході якого на підлозі з правого боку від входу в кухню на телевізорі, на підлозі виявлені плями бурого кольору, з яких зроблено змиви.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків поняті ОСОБА_23 та ОСОБА_24 підтвердили, що 11.10.2017 року приймали участь в якості понятих при огляді квартири, та при самому огляді в квартири дійсно був присутній ОСОБА_10, якого знають як сусіда.

Таким чином не знайшли підтвердження доводів апеляційних скарг про нібито проведення незаконного огляду квартири.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 315 від 31.10.2017 року, при дослідженні трупа ОСОБА_9 нього виявлені тяжкі тілесні ушкодження прижиттєвого характеру, наведені у вироку. Суд правильно зазначив, що смерть ОСОБА_9 настала ІНФОРМАЦІЯ_11 об 11.50 год. в результаті поєднаної тупої травми грудної клітки, живота, голови, що супроводжувалася множинними двосторонніми переломами ребер, грудини, забиттям легенів, розривом печінки з внутрішньочеревною кровотечею, осередковими крововиливами під м'якими мозковими оболонками, ускладнена розвитком набряку легенів і головного мозку, нерівномірного кровонаповнення і недокрів'ям внутрішнього органу і знаходиться в прямому причинному зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями. Можливість утворення виявлених тілесних ушкоджень в результаті самостійних дій потерпілого ОСОБА_9 виключається з огляду на характер, кількість та різної локалізації тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження голови з утворенням забою головного мозку тяжкого ступеню утворилися в результаті не менше 6 впливів тупими предметами; подряпини біля зовнішнього кута ока утворилася від 4 впливів тупо-загострених предметів; тупа травма грудної клітини з множеними двухсторонніми переламами ребер, перелом грудини, забоєм легких утворилися в результаті не менше 2-3 впливів тупими предметами; тупа травма живота з розривом печені на внутрішньочеревним крововиливом утворилася в результаті не менше 2 впливів тупими предметами та відносно живої людини мають ознаки тяжких тілесних пошкоджень, як небезпечні для життя в момент утворення. В момент нанесення тілесних ушкоджень потерпілий міг знаходитися в будь-якому положенні тіла в просторі та був звернений передньою поверхньою тіла до травмуючих предметів. В крові та сечі трупа виявлений етиловий спирт в крові 3,1 проміле, в сечі 3,15 проміле, що відносно живої людини може відповідати стану алкогольного сп'яніння тяжкого ступеню.

Доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника про недоведеність вини ОСОБА_1 також спростовуються іншими доказами, дослідженими в суді першої інстанції, та на які суд обґрунтовано послався у вироку, надавши відповідний аналіз.

Згідно до протоколу та відеозапису слідчого експерименту від 12.10.2017 року, за участю свідка ОСОБА_5, на місці події вона пояснювала, що бачила як ОСОБА_1, стоячи над ОСОБА_9, наніс один удар по обличчю, до цього удару у потерпілого вже було розбите обличчя. ОСОБА_3 наніс ОСОБА_9 один удар по обличчю, після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 нанесли ОСОБА_9 три удари ногами по тулубу кожний. Після цього вона пішла у кімнату.

З протоколу та відеозапису слідчого експерименту від 13.10.2017 року, проведеного із підозрюваним ОСОБА_3 за участю захисника Филипенка В.І., обвинувачений ОСОБА_3 на місці події показав, як вдарив потерпілого ОСОБА_9 долонею по обличчю один раз, а ОСОБА_1 наніс ОСОБА_9 два прямих ударів в ніс. Потерпілий ОСОБА_9 наніс йому один удар ногою в живіт та у нього почалася агресія, він почав бити потерпілого. Він вдарив його кулаком, потім це зробив ОСОБА_1 Потерпілий впав. Після цього ОСОБА_1 наніс потерпілому приблизно 5 ударів в обличчя, а він 5 ударів ногами по тулубу. При цьому ОСОБА_3 продемонстрував удари. Також пояснив, що ОСОБА_1 викинув за одежу потерпілого з кухні в коридор, після чого вони продовжили бити потерпілого ногами в бік та в живіт. Після того, як ОСОБА_1 побачив на своїх штанах кров, то ще наніс потерпілому 2 удари в обличчя. Після чого він побачив, що ОСОБА_9 знаходиться без тями, та вони затягнули його у ванну, стали вмивати, та положили прямо у ванну, де він почав поливати потерпілого всього водою. Після цього ОСОБА_1 ще раз наніс потерпілому один удар в ніс.

З протоколу та відеозапису слідчого експерименту від 13.10.2017 року, проведеного із підозрюваним ОСОБА_1 за участю захисника Даншина С.О., обвинувачений ОСОБА_1 на місці події показав, що він вдарив потерпілого 2 рази правою та лівою рукою в обличчя, від чого потерпілий впав. Він та ОСОБА_3 підняли потерпілого, стали виводити його у коридор, він ще раз вдарив кулаком в обличчя потерпілого, також продемонстрував 6-7 ударів ногою в область грудної клітки та живота, які наносив потерпілому ОСОБА_9 ОСОБА_3, також продемонстрував один удар в бік ногою, який наніс він. Підтвердив, що намагалися потерпілого умити в ванні водою, продемонстрував воду в ванні. Після чого продемонстрував ще один удар рукою в обличчя потерпілому, а також пояснив, що ОСОБА_3 ще наніс руками ОСОБА_9 5-6 ударів в лівий бік тулуба, вмили та повели на вихід з квартири. Також пояснив, що ОСОБА_3 ще на кухні наніс один удар потерпілому по обличчю, після чого потерпілий відштовхнув його ногами.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 14 від 23.11.2017 року, судово-медична експертиза не виключає можливості утворення тілесних ушкоджень, виявлених при дослідженні трупа ОСОБА_9 при механізмі, зазначеному ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_1 в ході проведення слідчого експерименту за їх участю.

Таким чином суд першої інстанції правильно поклав в основу вироку протоколи слідчих експериментів, які проводились за участю захисників, дослідив відеозаписи та прийшов до висновку . що ці докази є належними та допустимими, оскільки отримані з дотриманням норм КПК України.

Суд першої інстанції повно та всебічно перевірив в судовому засіданні доводи обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, у тому числі і зазначені ними в апеляційних скаргах, які свого підтвердження не знайшли.

На думку колегію суддів, висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочину за ч. 2 ст. 121 КК України, за обставин та в обсязі, встановленому в судовому засіданні та наведеному в мотивувальній частині вироку, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні узгоджених між собою, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Суд першої інстанції, вивчивши і дослідивши кожний доказ окремо з точки зору належності та допустимості, і в сукупності, з точки зору всебічності, достатності та взаємозв'язку, прийшов до правильного висновку, що саме ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заподіяли тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_9, внаслідок яких настала його смерть.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що вищенаведеними дослідженими судом доказами та обставинами, що ними підтверджуються, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за фактичних обставин, встановлених судом у вироку, є об'єктивно доведеною поза розумним сумнівом.

Суд першої інстанції обґрунтовано критично поставився до версії обвинуваченого ОСОБА_1 з приводу вказаних подій, оскільки його показання спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами, в тому числі наведеними у вироку показами самих обвинувачених, свідків, які є очевидцями злочину, ОСОБА_5 та ОСОБА_10, показами самих обвинувачених, які вони надали в ході слідчих експериментів.

Доводи захисника Соловйова В.Б. про, нібито, неповноту та однобічність судового розгляду, суперечать матеріалам кримінального провадження, згідно з якими, під час судового розгляду суд дослідив всі докази, які надані сторонами, надав цим доказам належну правову оцінку та свої висновки, викладені у вироку, належним чином вмотивував.

Твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що наявні у справі докази не спростовують доводи обвинуваченого про те, що він не перебував у стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки допитані у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_26 та свідок ОСОБА_5 вказали на те, що, розпивали спиртні напої разом з ОСОБА_1 та перебували у стані алкогольного сп'яніння.

Матеріали кримінального провадження, які перевірені під час апеляційного розгляду, свідчать, що позиція обвинуваченого ОСОБА_1, та його відношення до пред'явленого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України не є стабільною та незмінною.

Так, на стадії досудового розслідування, під час проведення слідчих дій, ОСОБА_1 вказував як саме він разом з обвинуваченим ОСОБА_3, наносили потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження. Під час проведення слідчого експерименту, обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив обставини щодо часу і місця події, яка відбулася, факт нанесення ударів потерпілому, та вказував, що від його ударів потерпілий впав, після чого наніс 6-7 ударів ногою в область грудної клітки та живота.

Доводи про порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_1 не відповідають дійсності, оскільки слідчі експерименти проводилися за участю захисника Даншина С.О. та понятих ОСОБА_27 та ОСОБА_28

Тому, що стосується апеляційних доводів про, нібито, фальсифікацію кримінального провадження, оскільки захисник Даншин С.О. колись був працівником відділу міліції, то колегія суддів вважає їх неспроможними. Кримінальний процесуальний закон не передбачає обмежень щодо досудового розслідування проваджень, в яких захисник колись був працівником міліції. Відводів захиснику та іншим особам з цих підстав в ході досудового слідства обвинуваченим ОСОБА_1 не заявлялось.

Проте, під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч.2 ст. 121 КК України не визнавав, змінював свої показання, та звинуватив співробітників правоохоронних органів у здійсненні тиску на нього, під час якого, він, нібито, дав неправдиві показання.

Як стверджував обвинувачений ОСОБА_1, до нього застосовували методи психологічного тиску, внаслідок чого він був вимушений оговорити себе у вчиненні інкримінованого їм злочину.

Вказана версія обвинуваченого ОСОБА_1 була перевірена судом першої інстанції.

Доводи обвинувачених про застосування до них на етапі досудового розслідування недозволених методів були за ініціативою суду першої інстанції ретельно перевірені шляхом проведення досудового розслідування за викладеними фактами у межах кримінального провадження № 42018050000000271 від 22.05.2018 року.

Згідно до постанови про закриття кримінального провадження прокуратури Донецької області від 11.06.2018 року, кримінальне провадження за ч.2 ст. 365 та ч.1 ст. 371 КК України закрито у зв'язку з відсутністю в діях працівників поліції Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області складу кримінальних правопорушень. (Том № 2 а.п. 224-225).

До того ж, в матеріалах кримінального провадження відсутня інформація про те, що вказані рішення, прийняті за результатами звернення обвинувачених та захисника Соловйова В.Б., були оскаржені ними до вищого органу чи посадової особи, або безпосередньо до суду.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи обвинуваченого у судовому засіданні щодо застосування до них недозволених методів ведення досудового розслідування та щодо необхідності визнання з цієї підстави частини доказів недопустимими.

Доказів, які б стверджували протилежне ні обвинуваченим ОСОБА_1, ні його захисником Соловйовим В.Б., не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

Вказані доводи обвинувачених, колегія суддів цілком обґрунтовано були розцінені судом першої інстанції як намагання обвинуваченого ОСОБА_1 ухилитися від відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, оскільки вони повністю спростовуються дослідженими під час судового розгляду доказами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно та об'єктивно, оцінивши всі докази, в тому числі, і надані стороною захисту, прийшов до висновку про неспроможність позиції захисту та зазначив підстави, з яких він приймає до уваги докази сторони обвинувачення та відкидає докази захисту.

Що стосується доводів захисника обвинуваченого ОСОБА_1 про упередженість суду, яка полягла в, нібито, однобічному розгляді провадження та безпідставному відхилення клопотання сторони захисту, зокрема про проведення обшуку міста події і вилучення ножа з яким на ОСОБА_1 накинувся потерпілий, то вони є також необґрунтованими та повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження, а саме поясненнями свідка ОСОБА_10, який пояснив, що ножа він не бачив у потерпілого, а також свідок ОСОБА_5 пояснювала, що тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_1 не наносив.

Під час огляду з місця події від 11.10.2017 року, в ході якого в ході якого, з письмового дозволу та за участю володільця квартири ОСОБА_10, було проведено огляд квартири ОСОБА_10, були знайдені на підлозі та телевізорі виявлені плями бурого кольору. Ніж під час огляду не був знайдений та не вилучався.

При проведенні слідчої дії приймали участь поняті, від свідок ОСОБА_10, від яких заперечень, уточнень не надійшло.

Доводи обвинувачених, що потерпілий сам напав на них, вдаривши ногою в живіт, спростовується показами потерпілої ОСОБА_9 дружини померлого ОСОБА_9, яка пояснила, що її чоловіку було 67 років, що в нього були хворі нього, а права рука не підіймалась.

Захисник Соловйов В.Б. дійсно 17 травня 2018 року заявив у суді першої інстанції вказане клопотання про надання доручення в порядку ст. 333 КПК України з метою проведення вилучення викидного ножа, який був у потерпілого, натомість вмотивованим рішеннями суду у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено і з мотивами прийнятих судом першої інстанції рішень колегія суддів повністю погоджується. (т.2 а.п. 211).

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги захисника Соловйова В.Б. з приводу того, що суд першої інстанції не врахував наявність у потерпілого важких інфекційних захворювань, а також знаходження його у важкому ступеню сп'яніння, які, на його думку, мали відношення до його смерті, оскільки вони повністю спростовуються висновком експерта № 315 від 31.10.2017 року, відповідно до якого, причиною смерті потерпілого ОСОБА_9 є множинні двосторонні переломи ребер, грудини, забиття легенів, розрив печінки з внутрішньочеревною кровотечею, осередковими крововиливами під м'якими мозковими оболонками, ускладнена розвитком набряку легенів і головного мозку, нерівномірного кровонаповнення і недокрів'ям внутрішнього органу і знаходиться в прямому причинному зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями. Можливість утворення виявлених тілесних ушкоджень в результаті самостійних дій потерпілого ОСОБА_9 виключається з огляду на характер, кількість та різної локалізації тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження голови з утворенням забою головного мозку тяжкого ступеню утворилися в результаті не менше 6 впливів тупими предметами; подряпини біля зовнішнього кута ока утворилася від 4 впливів тупо-загострених предметів; тупа травма грудної клітини з множеними двухсторонніми переламами ребер, перелом грудини, забоєм легких утворилися в результаті не менше 2-3 впливів тупими предметами; тупа травма живота з розривом печені на внутрішньочеревним крововиливом утворилася в результаті не менше 2 впливів тупими предметами та відносно живої людини мають ознаки тяжких тілесних пошкоджень, як небезпечні для життя в момент утворення, що призвели до смерті потерпілого (т. 1, а.с. 220-223).

Крім того, суд першої інстанції допитав в судовому засіданні свідка ОСОБА_21, який в судовому засіданні пояснив, що він працює лікарем ординатором травматологічного відділення лікарні №3 в м. Краматорську. 11 жовтня 2017 року ОСОБА_9 привезли на швидкій допомозі приблизно о 9.10 годині в дуже тяжкому стані. ОСОБА_9 відразу був оглянутий, виставлений попередній діагноз тяжка закрита черепно-мозкова травма, многочисельні садна, висока ступінь сп'яніння. Від отриманих травм ОСОБА_9 знаходився в комі. У зв'язку із тяжким станом, ОСОБА_22 був одразу же переданий реанімаційній бригаді, викликаний нейрохірург.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції шляхом проведення допиту вказаного свідка повністю усунуто сумніви в частині того, від яких саме ушкоджень настала смерть потерпілого.

Зазначені вище обставини, повністю доказують провину обвинуваченого ОСОБА_1

Жодних сумнівів щодо належності та допустимості доказів, які б викликали сумнів об'єктивності вищевказаних матеріалів, можливої їх фальсифікації, обвинуваченим, та його захисником не надано.

Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги дані судово-медичної експертизи в сукупності з показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_19, ОСОБА_17, ОСОБА_20, ОСОБА_29 та ОСОБА_10 спростовують доводи обвинувачених надані в судовому засіданні, що вони тільки один раз кожний вдарили потерпілого в обличчя.

Експертизою підтверджується, що потерпілому ОСОБА_9 в область голови та тіла було загалом нанесено не менше 11 ударів, в результаті яких утворилися тяжкі тілесні ушкодження та смерть ОСОБА_9 перебуває в прямому причинному зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями, які утворилися в один короткий проміжок часу.

Характер і локалізація заподіяних ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, сила, з якою вони були спричинені, та їх кількість достовірно свідчать про наявність у обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 умислу на нанесення тяжких тілесних ушкоджень.

Також, з медичних документів та показів свідків достовірно встановлено, та не викликає жодних розумних сумнівів, що подія мала місце саме 11 жовтня 2017 року, та повідомлення обвинуваченим ОСОБА_1 іншої дати та інших обставин є способом захисту.

Також, проведені 12.10.2017 року та зафіксовані на СД-диску слідчі експерименти за участю обвинувачених ОСОБА_30, ОСОБА_3, а також свідка ОСОБА_5 узгоджуються із об'єктивними даними судово-медичної експертизи, правильність висновків яких підтвердив в судовому засіданні експерт ОСОБА_31 Крім того, будь-яких об'єктивних обставин вважати, що обвинувачені оговорили себе в ході слідчого експерименту не має, станом на 12.10.2017 року та 13.10.2017 року коли проводилися слідчі експерименти, результатів проведення судово-медичної експертизи, в якій зазначалося кількість та локалізація ударів, ще не було, та остання закінчена лише 31.10.2017 року. Із тілесних ушкоджень станом на 12.10.2017 року у обвинуваченого ОСОБА_1 виявлено тільки подряпини на пальці, які могли у творитися від 2-х впливів.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування, з'ясування обставин справи та перевірка їх доказами проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування судового рішення, у справі не допущено, а висновок суду про доведеність вини обвинувачених у вчиненні злочину при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам провадження і ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.

Ставлячи питання про скасування вироку, сторона захисту, конкретних фактів порушення прав та законних інтересів обвинуваченого ОСОБА_1 органами досудового розслідування та судом не навела, а виключно обмежилися перерахунком та декларуванням норм процесуального права. Такі твердження носять абстрактний характер, а тому вони не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню.

На переконання колегії суддів відсутні законні підстави для визнання даних протоколів проведення слідчих експериментів з потерпілою та рядом свідків недопустимим доказами, оскільки такі отриманні з дотриманням вимог закону, перевірені та оцінені судом щодо їх допустимості, достатності, об'єктивності та належності. Слідчі експерименти були проведені із залученням понятих, з застосуванням відеозйомки, підписані всіма учасниками, жодних зауважень не містять.

Крім того, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам кримінального процесуального законодавства і практиці ЄСПЛ, оскільки як вбачається з ухвал суду, постановлених за результатами розгляду клопотань про продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції в кожному випадку дотримався вимог ст. ст. 177, 178, 193, 331 КПК України перевіряв наявність ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, а також доведеність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, таким чином, брав до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. ст. 178, 331 КПК України повинні враховуватися судом при обранні, продовженні, скасуванні або зміні запобіжного заходу.

Досліджені судом першої інстанції та перевірені під час апеляційного розгляду висновки експертиз складені з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 101, 102 КПК України, містять в собі докладні описи проведених досліджень, зроблені за їх результатами висновки, та обґрунтовані відповіді на поставлені запитання, які ґрунтуються на відомостях, які сприймалися експертами безпосередньо, та які стали відомі їм під час дослідження матеріалів.

Так, доводи обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Соловйова В.Б. про те, що висновки суду ґрунтуються лише на первинних показаннях обвинуваченого, наданих під фізичним та психічним примусом з боку працівників правоохоронних органів, є неспроможними зважаючи те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому злочину за ч.2 ст. 121 КК України підтверджується поза розумним сумнівом всією сукупністю досліджених судом доказів, які проаналізовані у вироку та дістали належну оцінку.

13.10.2017 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

13.10.2017 року відповідно до протоколу затримання особи, взятої під варту ОСОБА_1 було затримано у порядку ст. 213 КПК України, затримання відбувалось у присутності понятих та зауважень та заяв не надходило. (том 2 а.п. 23-24).

Підстав вважати, що ОСОБА_1 був затриманий не 13.10.2017 року, а раніше, не має, тобто в строк відбування покарання йому зараховано правильно.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, з наступними змінами, вирішуючи питання про вид та розмір покарання щодо особи, яка визнається винною у вчиненні злочину, суди зобов'язані дотримуватися загальних засад призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; приймати до уваги ступінь тяжкості вчиненого винною особою злочину, дані про особу винних та обставини справи, що обтяжують чи пом'якшують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Мотивуючи своє рішення про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу винного, який неодноразово судимий, останній раз 13.02.2015 року Краматорським міським судом Донецької області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 9 місяців, звільнений 29.06.2017 року по відбуттю строку покарання, перебуває на обліку в КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Краматорська з 13.08.2013 року з діагнозом вживання алкоголю зі шкідливими наслідками для організму; в інших диспансерах м. Краматорська не перебуває, за місцем мешкання характеризується негативно. Обставин, які пом'якшують покарання, судом не встановлено. Обставиною, що обтяжує покарання, є рецидив злочинів, вчинення злочину щодо особи похилого віку, вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Повною мірою врахувавши вказані обставини, суд призначив обвинуваченому ОСОБА_1 покарання відповідно до загальних засад призначення покарання, у межах санкції частини 2 статті 121 КК України.

Таке покарання, на переконання колегії суддів, є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження нових злочинів, досягнення мети покарання.

Стосовно заявлених вимог апеляційної скарги ПТ «Ломбарду Донкредит ТОВ «Інтер-Ріелті» і Компанія», то вони є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про залишення позовних вимог без розгляду, ломбарду завдано майнову шкоду не злочином, а укладенням нікчемного правочину.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

В даному випадку ломбарду завдано майнову шкоду не злочином (крадіжкою), а укладенням нікчемного правочину, який порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК України), а отже даний позов не підлягає розгляду під час кримінального провадження.

Суд залишив цивільний позов без розгляду, що не позбавляє ПТ «Ломбард Донкредит ТОВ «Інтер-Ріелті» і Компанія» звернутись з позовом до суду в порядку цивільного провадження.

З урахуванням наведеного, підстав для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції не вбачається, а тому апеляційні скарги на вирок Краматорського міського суду від 21 червня 2018 року слід залишити без задоволення.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ПТ «Ломбард Донкредит ТОВ «Інтер-Ріелті» і Компанія», захисника Соловйова В.Б., обвинуваченого ОСОБА_1 - залишити без задоволення.


Вирок Краматорського міського суду Донецької області від 21 червня 2018 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - залишити без змін.


Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали суду.




Судді:




  • Номер: 11-кп/775/866/2018
  • Опис: Кримінальне провадження за обвинуваченням Печкана М.С., Никитчука Р.О. за ч. 2 ст. 121, ч.2 ст. 185 КК України (3 томи, 13 дисків)
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 234/18328/17
  • Суд: Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)
  • Суддя: Ковалюмнус Е.Л.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 31.07.2018
  • Дата етапу: 13.08.2018
  • Номер: 11-кп/804/165/19
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 234/18328/17
  • Суд: Донецький апеляційний суд
  • Суддя: Ковалюмнус Е.Л.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 17.10.2018
  • Дата етапу: 15.01.2019
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація