Копія. Справа № 2-2943/11

Провадження № 2/279/69/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2013   року                        Коростенський міськрайонний суд

                                       Житомирської області

в складі : головуючого судді Загуменнової Н.М.

при секретарі Райвахівській Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Коростені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення

                                               в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 10.11.2002 року померла її бабуся - ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина на належну їй однокімнатну приватизовану квартиру, що розташована АДРЕСА_1.

Позивачка зазначила, що після смерті баби спадкоємцями першої черги за законом були сини померлої: її батько - ОСОБА_4 та відповідач по справі ОСОБА_2. За життя баба склала заповіт, за яким все своє майно, що належало їй на момент смерті вона заповіла її батьку - ОСОБА_4.

Позивачка вказала, що її батько на момент смерті баби проживав разом з останньою, після її смерті продовжував проживати в квартирі баби, проводив поточний ремонт, оплачував комунальні платежі, розпорядився майном померлої, тобто фактично вступив в управління та володіння спадковим майном. В нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини не звернувся.

Після смерті баби її батько розпочав збирати необхідні документи для звернення до нотаріальної контори з метою оформлення спадщини на підставі заповіту, однак з невідомих їй причин цю процедуру не закінчив.

Відповідач по справі - її дядько ОСОБА_2 зазначав, що не має намірів звертатись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері, так як остання заповітом визначила порядок розпорядження належним їй майном. Однак, ОСОБА_4 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та отримав свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом на спадкове майно — квартиру АДРЕСА_2 та грошовий вклад. Під час оформлення спадщини на квартиру дядько надав правовстановлюючий документ на нерухоме майно, який втратив чинність, оскільки за життя , а саме 17.12.1997 року баба виготовила дублікат свідоцтва на право власності на житло № 5752, який залишався після смерті баби в розпорядженні батька, а після його смерті залишився в її розпорядженні.

04.07.2010 року її батько - ОСОБА_4 помер.

Після смерті батька спадкоємцями першої першої черги за законом є вона, її рідна сестра - ОСОБА_5 та рідний брат – ОСОБА_6. Вона звернулась в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, її сестра та брат в установленому законом порядку відмовились від спадщини на її користь.

Вважає, що до неї , відповідно до вимог ст. 1276 ЦК України, перейшло право на прийняття спадщини після смерті баби в порядку спадкової трансмісії.

Тому позивачка останніми уточненими вимогами від 06.03.2013 року просила визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину: № 51490979 від 27.07.2011 року, зареєстроване в реєстрі нотаріальних дій № 1-704 та № 51490991 від 27.07.2011 року, зареєстроване в реєстрі нотаріальних дій № 1-706, встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті його матері ОСОБА_3, яка померла 10.11.2002 року, визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно у вигляді однокімнатної приватизованої квартири, що розташована за адресою : АДРЕСА_3 , визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно у вигляді грошового вкладу, що зберігається на рахунку № 9760/9305 в філії Житомирського обласного управління Державного ощадного банку України ТВБВ № 10005/029.

ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення, посилаючись на те, що він в установленому законом порядку прийняв спадщину після смерті матері, на даний час є власником квартири АДРЕСА_2. ОСОБА_1 самовільно вселилась в спірну квартиру та проживає в ній, на його прохання звільнити квартиру, відмовляється це зробити, мотивуючи тим, що має право на дану квартиру. Цими діями перешкоджає у здійсненні ним права користування та розпоряджання власним майном. Через що просив постановити рішення про усунення перешкод в користуванні квартирою № 18 будинку № 31 по вул. Грушевського в м. Коростені шляхом виселення ОСОБА_1 з даного житлового приміщення.

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених в позові. Зустрічний позов не визнали з цих же підстав.

Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав з тих підстав, що ОСОБА_2 своєчасно звернувся в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини після смерті матері, на законних підставах отримав свідоцтва про право на спадщину за законом та заповітом. Зустрічний позов ОСОБА_2 підтримав з підстав, зазначених в зустрічній позовній заяві.

Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_7, пояснення представника відповідача ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 10.11.2002 року в м. Коростені померла ОСОБА_3 ( копія свідоцтва про смерть 1 –ТП № 206896 а.с. 5).

Останній на підставі дублікату свідоцтва про право власності на житло № 5752 від 17.12.1997 року на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_2. Даний дублікат свідоцтва був зареєстрований в реєстрову книгу за № 6241 кн. 49 Коростенського МБТІ 18.12.1997 року. ( копія дублікату свідоцтва а.с. 10 — 11).

Згідно заповіту від 21.11.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за № 11146 гр. ОСОБА_3 належну їй приватизовану квартиру АДРЕСА_4, а також все своє майно, що буде належати їй на момент смерті і взагалі все те, на що вона буде мати право за законом заповіла ОСОБА_4 (копія заповіту а.с. 12).

Статтею 534 ЦК України в редакції 1963 року визначено, що кожна особа може залишити за заповітом все своє майно або його частину одній або декільком особам.

Відповідно до ст. 524 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, якщо воно не змінено заповітом.

Після смерті ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_2 отримав у спадщину квартиру АДРЕСА_2, як спадкоємець за заповітом, що посвідчений нотаріусом Коростенської міської державної нотаріальної контори Житомирської області та зареєстрований в реєстрі за № 2- 52 05.01.1995 року.

Відповідно до ст. 544 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, заповідач вправі в любий час змінити або відмінити зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт. Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому протирічить.

Таким чином, заповіт, складений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, складений 21.11.2000 року скасовує заповіт, складений 05.01.1995 року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2.

Отже, після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем за заповітом був ОСОБА_4

Відповідно до ст. 548 ЦК України в редакції 1963 року для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Відповідно до ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, що діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав нотаріальному органу по місцю відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Після смерті ОСОБА_3 батько позивачки — ОСОБА_4 заяви про прийняття спадщини після смерті матері в нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини не подав.

З довідки № 2131 від 07.04.2003 року, виданої Коростенським КВЖРЕП-1 – ОСОБА_4, слідує, що він проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1 сім”єю з матір,ю - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла 10.11.2002 року по день смерті останньої ( довідка а.с. 9).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 ствердили той факт, що ОСОБА_4 як до смерті матері так і після смерті матері проживав в спірній квартирі, мав від неї ключі, користувався майном померлої та ці дії вчинив протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідачем ОСОБА_2 та його представником ОСОБА_8 дані обставини не спростовані. Навпаки, свідок ОСОБА_12, яка була викликана в судове засідання за клопотанням представника відповідача ОСОБА_8, також підтвердила, що ОСОБА_4 проживав та користувався квартирою до та після смерті матері.

Тому суд вважає доведеним той факт що ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті матері за заповітом, так як фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, через що позов в частині встановлення даного факту підлягає задоволенню.

Заперечення представника відповідача ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_4 не був зареєстрований в спірній квартирі, через що спадщини не прийняв, суд відкидає, так як фактичний вступ в управління спадковим майном не пов”язується з обов”язковою реєстрацією спадкоємця за місцем проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 256 ч. 2 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд вважає, що встановлення вищевказаного факту має для позивачки юридичне значення, так як впливає на виникнення її спадкових прав.

Після смерті ОСОБА_3, а саме 27.07.2011 року відповідачу ОСОБА_2 приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу ОСОБА_13 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 51490979, зареєстроване в реєстрі № 1-704 та 26..07.2011 на спадкове майно — квартиру АДРЕСА_2 та 26.07.2011 року свідоцтво про право на спадщину за законом № 5149099, зареєстроване в реєстрі нотаріальних дій за № 1 — 706 на грошовий вклад.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Суд вважає, що ОСОБА_2 не мав права на спадкування ні за законом ні за заповітом, так як все майно спадкодавця ОСОБА_3 було охоплено заповітом, складеним ОСОБА_3 21.11.2000 року на користь ОСОБА_4 і останній прийняв спадщину після смерті матері.

Крім того, з свідоцтва про право на спадщину за заповітом слідує, що ОСОБА_2 надав для отримання спадщини правовстановлюючий документ на квартиру, а саме свідоцтво про право власності на житло № 2694, видане відділом приватизації виконкому Коростенської міської ради 30.11.1994 року, яке не мало чинності, оскільки за життя власницею квартири ОСОБА_3 був отриманий дублікат свідоцтва № 5752 від 18.12.1997 року, який зареєстрований в Коростенському МБТІ 18.12.1997 року та відповідно, має зберігатись в реєстраційній справі на квартиру, а також ці зміни повинні Коростенським МБТІ бути внесені до реєстру прав на нерухоме майно, що передбачено п. п. 6.3, 8.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445, яке діяло на час оформлення спадщини ОСОБА_2

В зв”язку з вищенаведеним, обидва свідоцтва про право на спадщину, видані на ім”я ОСОБА_2 слід визнати недійсними, через що позов ОСОБА_1 в цій частині також підлягає задоволенню.

04.07.2010 року ОСОБА_4 помер ( свідоцтво про смерть серії 1 ТП № 144790 а.с. 6).

Після його смерті в установлений законом строк позивачка ОСОБА_1 звернулась в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини ( а.с. 128 ).

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду № 7 від 30.05.2008 року “Про судову практику у справах про спадкування”, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 не надали суду доказів того, що ОСОБА_1 втрачена можливість оформлення спадщини в нотаральній конторі, через це позов ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спадкове майно — квартиру та грошовий вклад, задоволенню не підлягають. Крім того, доводи позивачки ОСОБА_1 про те, що вона має право на спадкування майна ОСОБА_3 в порядку спадкової трансмісії, суд вважає безпідставними, так як, відповідно до ст. 1276 ЦК України перехід права на прийняття спадщини можливий за умови, якщо спадкоємець за заповітом або законом помер після відкриття спадщини, не встигши її прийняти. В даному випадку, батько позивачки ОСОБА_4 прийняв спадщину. В зв”язку з цим ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно слід відмовити.

       Стосовно зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення, то суд вважає, що він задоволенню не підлягає з підстав, зазначених вище. При цьому судом враховується також те, що ні ОСОБА_2, ні його представник ОСОБА_8 доказів на його підтвердження не надали.

Керуючись ст.ст. 209 ч.3, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 524, 534, 541, 544 548, 549, 564 ЦК України в редакції 1963 року, 391, 1276, 1301 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року “Про судову практику у справах про спадкування”, суд, -

                                                       В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті його матері ОСОБА_3, яка померла 10 листопада 2002 року.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 51490979 від 27.07.2011 року, видане державним нотаріусом Коростенської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_13, яке зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 1-704.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом № 51490991 від 26.07.2011 року, видане видане державним нотаріусом Коростенської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_13, яке зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 1- 706.

В решті позову відмовити за необгрунтованістю.

       ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення відмовити за необгрунтованістю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

               Суддя: