Справа № 2-А-1693/09

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня  2009 року суддя Лутугинського районного суду Луганської області, ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2   д о управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі  Луганської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної допомоги дітям війни

ВСТАНОВИВ:

21 квітня  2009 року позивач звернувся з вказаним позовом до суду .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має статус «дитини війни» у зв’язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідач у 2006 та 2007 роках пенсію йому не підвищив, а з 1 січня 2008 року підвищив пенсію тільки на 10%, а тому просив поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду та  зобов*язати відповідача нарахувати йому неотриману допомогу за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2008 року. Позивач у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

    Представник відповідача у судове засідання не з’явився, просив розглянути справу за його відсутності.  У запереченнях проти позову, які є в матеріалах справи, відповідач посилається на наступне.  Законом  України « Про державний бюджет України на 2006 рік» передбачалось, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, — у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».  Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України у 2006 році не було розроблено. Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено. Крім того, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України. Також, наполягав на тому, що розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом. Будь-яких змін до бюджету 2007 року на рішення Конституційного Суду України Верховною Радою України не приймалось. Кошти з Державного бюджету на виплату підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового  утримання чи державної соціальної допомоги не виділялись. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» прийнято рішення про виплату надбавки дітям війни з 1 січня 2008 року у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Позивачем пропущений строк звернення до суду. Вважав свої дії правомірними, тому просив суд відмовити у задоволенні позову.

    13 травня 2009 року постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням № 139853.( а.с. 6) Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік» були внесені зміни до Закону України  «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких пункт 17 статті 77, а саме «З метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу сьомого ст. 5 та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було виключено, статтю 110 викладено у такій редакції «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, — у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».

Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України у 2006 році розроблено не було.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року   № 6-рп/2007 положення статті 71  Закону України  «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані  такими, що не відповідають Конституції України.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання дій відповідача незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та виплатити підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни підлягають задоволенню за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, у задоволенні позовних вимог щодо зобов’язання відповідача здійснити підвищення пенсії з 01.01.2006 р. необхідно відмовити.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Саме у вказаному розмірі підвищено пенсію позивача з 1 січня 2008 року. Вказаний факт сторонами не оскаржується та додаткового підтвердження не потребує.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України. Таким чином, вимоги позивача щодо зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитини війни» у 2008 році підлягає задоволенню лише з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав,свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.

Відповідно до ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

    Позивач просив поновити йому строк звернення до адміністративного суду, оскільки його законні права було обмежено шляхом прийняття нормативно-правових актів вищої сили.

    Враховуючи похилий вік позивача та його необізнаність у законодавстві, строк звернення до суду пропущено з поважних причин, а тому поновлюється судом.

Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України , а у випадку часткового задоволення позову – відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 62, 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст. 110 Закону України  „Про державний бюджет України на 2008 рік”, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 року та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

                              ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_2  пропущений строк для звернення до адміністративного суду.

Позов  ОСОБА_2  задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі щодо не нарахування щомісячної соціальної допомоги дитині війни з 9 липня  2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року незаконною.

Зобов*язати управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області  нарахувати та виплатити  ОСОБА_2   підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни на підставі ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни»  з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2  судові витрати у сумі 1,70 грн.             В іншій частині позовних вимог  відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя :