Справа № 2-А-333/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23   березня  2009 року суддя Лутугинського районного суду Луганської області Кулешова Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1   д о управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі  Луганської області про визнання дій посадових осіб управління Пенсійного Фонду України в Лутугинському районі незаконними та зобов’язання перерахувати щомісячну допомогу дітям війни,

ВСТАНОВИВ:

6 лютого  2009 року позивач звернувся з вказаним позовом до суду .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має статус «дитини війни» у зв’язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вважав положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення дії ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» таким, що не відповідає Конституції України і тому не можуть застосовуватись. З підстав невідповідності ст. 22 Конституції України  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» вважав неможливе їх застосування, а тому просив зобов’язати відповідача нарахувати йому не отриману допомогу за період з 1 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року, визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті підвищення до пенсії як дитині війни  та зобов*язати відповідача проводити перерахунок підвищення до пенсії при зміні розміру мінімальної пенсії за віком.

    Представник відповідача у судове засідання не з’явився, просив розглянути справу за його відсутності.  У запереченнях проти позову, які є в матеріалах справи, відповідач посилається на наступне. Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004 р., яка була чинна до 1 січня 2008 року було передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Згідно ст..28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Стаття 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, встановлених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зазначено, що пільги дітям війни, передбачені ст..5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються з 1.01.2006 року, а ст..6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному КМУ за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Нормативні документи, які б врегулювали це питання Кабінетом Міністрів України не приймалися.  Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії виплачувалося особам, які є інвалідами. Виплата надбавки пенсіонерам, які не мали групи інвалідності, не проводилася. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду, у зв’язку з чим наполягають на відмові у задоволенні позову.

      Від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності. 25 лютого  2009 року постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.                                                     Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням  № 146212 від27 листопада 1995 року (а.с.6).

  Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року   № 6-рп/2007 положення статті 71  Закону України  «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Таким чином, за період з 1 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивачем клопотання про поновлення строку на звернення до суду не заявлене.

У зв’язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, суд вважає відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 цього Закону передбачено  виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Саме у вказаному розмірі підвищено пенсію позивача з 01.01.2008 року. Вказаний факт сторонами не оспорюється та додаткового підтвердження не потребує.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Таким чином, вимоги позивача щодо зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитини війни» у 2008 році підлягає задоволенню лише з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за цей час є неправомірними.

Суд вважає, що позовні вимоги у частині зобов’язання відповідача робити перерахунок підвищення пенсії у разі підвищення мінімальної пенсії за віком надалі з 1 січня 2009 року, є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з таких підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на  виконання делегованих повноважень.

В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов’язання Управління ПФУ в подальшому робити перерахунок пенсії у разі підвищення мінімальної пенсії за віком є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин.

Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України , а у випадку часткового задоволення позову – відповідно до задоволених вимог.

    Керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 62, 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 року та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94,99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

                              ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1  задовольнити частково.

    Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі щодо відмови у нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.

Зобов’язати управління пенсійного фонду України в Лутугинському районі  Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з  22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти вимог відмовити за необґрунтованістю.

 Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1,70 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя :