ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4014/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Касумова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язанання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

13 листопада 2018 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання незаконним та скасування рішення про розгляд клопотання ОСОБА_3 від 27.04.2018, оформлене наказом від 30.10.218 в частині відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га; зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицького старостинського округу Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту в строки, порядку та у спосіб, передбачений ст. 118 Земельного кодексу України та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України рішення; встановлення судового контролю.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області відмовило у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав не передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

29 листопада 2018 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на правомірність свого рішення. Зазначав, що безпосередньою підставою оскаржуваного наказу слугувало те, що графічні матеріали, які додавались до заяви про надання дозволу на розробку проекту, не відображали відомостей Державного земельного кадастру та не містили чіткого відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру. Також відповідач вказував, що позовна вимога про зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, є такою, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства, з огляду на втручання такого зобов'язання в дискреційні повноваження відповідача.

З наданими 10 грудня 2018 року документами відповідач додатково вказав суду, що земельна ділянка, з приводу якої позивач звернувся із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, передана у розпорядження Машівської ОТГ.

17 грудня 2018 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову.

За результатами розгляду вищевказаного клопотання ухвалою суду від 26 грудня 2018 року відмовлено в його задоволенні.

Позивач позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Дослідивши матеріали позовної заяви, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

27.04.2018 ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Новотагамлицького старостинського округу Машівського селищної ради Машівського району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства.

До заяви додав графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного номера, копії свідоцтва про народження.

Листом від 21.05.2018 №4237/0/26-18 відповідач повідомив ОСОБА_3 про те, що за результатами розгляду додатків доданих до клопотання, а саме свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 13.03.2007 ОСОБА_3 на даний час 11 років. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість, здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Не погодившись з відмовою відповідача у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, позивач оскаржив її до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року по справі №816/1790/18 адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання незаконим та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано відмову, викладену у листі-відповіді Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 21.05.2018 за №4237/0/26-18, у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицького старостинського округу Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункт. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3, подану її законим представником ОСОБА_1, від 27.04.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицького старостинського округу Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункт з урахуванням висновків суду.

Враховуючи рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року у справі №816/1790/18, відповідач розглянув заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Новотагамлицького старостинського округу Машівського селищної ради Машівського району Полтавської області.

Наказом від 30 жовтня 2018 року №587 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області за наслідками розгляду заяви ОСОБА_3 відмовило у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки, посилаючись на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Не погоджуючись із таким рішення, позивач оскаржив його до Полтавського окружного адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Отже, ОСОБА_3 має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

З матеріалів справи слідує, що представник позивача звертаючись до Головного управління Держземагенства у Полтавській області з заявою від 27.04.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Новотагамлицького старостинського округу Машівського селищної ради Машівського району Полтавської області, зокрема, надав до них графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного номера, копії свідоцтва про народження.

Таким чином позивачем в заяві зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір, надано необхідний та повний пакет документів, що не спростовується представником відповідача.

За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомою згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Відповідно до ч.1 ст. Закону України "Про Державний земельний кадастр" кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об'єкти Державного земельного кадастру.

Згідно з ч.1 ст. 35 Закону України "Про Державний земельний кадастр" кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об'єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, АР Крим).

Частиною 5 ст. 35 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Як визначено пунктом 20 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, відомості про кадастрове зонування земель у межах території України включають: 1) номери кадастрових зон і кварталів; 2) опис меж кадастрових зон і кварталів (координати точок повороту меж кадастрових зон і кварталів у єдиній державній системі координат); 3) площу кадастрових зон і кварталів; 4) підстави для встановлення меж кадастрових зон і кварталів (електронні копії документів, на підставі яких встановлено такі межі (відповідні накази Держгеокадастру та його територіальних органів, документація із землеустрою щодо встановлення меж державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць та рішення уповноважених органів про її затвердження).

Пунктами 46-48 Порядку ведення Державного земельного кадастру визначено, що з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об'єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку виготовляється викопіювання з кадастрової карти (плану) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7. Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру (зокрема обліковий номер об'єкта Державного земельного кадастру; кадастровий номер земельної ділянки; номер кадастрового кварталу; номер кадастрової зони; найменування адміністративно-територіальної одиниці).

Таким чином, основою землеустрою в Україні є дані Державного земельного кадастру, до якого вносяться відомості про всі без виключення землі.

Ведення Державного земельного кадастру відповідно до пункту 4 наведеного Положення здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.

А відтак, графічні матеріали, що подаються громадянами для безоплатного отримання у власність земельних ділянок, мають ґрунтуватись на даних Державного земельного кадастру.

Зі змісту наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 30 жовтня 2018 року №587 суд встановив, що підставою для відмови в наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою відповідач вказав невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Надаючи оцінку цьому аргументу відповідача для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, суд виходить з наступного.

Як зазначалось вище, єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Однак оскаржуваний наказ містить лише загальне посилання на вказану норму, не конкретизуючи, які невідповідності ГУ Держгеокадастру у Полтавській області мав на увазі. Тобто відповідачем у оскаржуваному рішенні не зазначено, у чому полягала невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, генеральним планам населених пунктів, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Більше того, і в судовому засіданні відповідачем не надано обґрунтованих пояснень та не наведені будь-які конкретні дані відносно того, що обрана земельна ділянка через її місце розташування порушує вимоги закону. Повідомлення представника відповідача щодо того, що графічні матеріали, які додавались до заяви про надання дозволу на розробку проекту, не відображали відомостей Державного земельного кадастру та не містили чіткого відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру - спростовується матеріалами адміністративної справи в повному обсязі, не відповідає дійсності та нічим не підтверджено.

З доданих до адміністративної справи копій графічних матеріалів, які додавались до заяви про надання дозволу на розробку проекту, вбачається можливість чіткої ідентифікації бажаної заявником земельної ділянки та відсутність будь-яких перешкод для розгляду матеріалів.

Доводи відповідача про те, що земельна ділянка, відносно якої розглядалась заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, передана у розпорядження Машівської об`єднаної територіальної громади, що унеможливлює надання відповідного дозволу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, судом оцінюється критично, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 117 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Необхідно зазначити, що до суду відповідачем не надано жодного документу про державну реєстрацію будь-якого права на зазначену земельну ділянку за Машівською селищної радою Машівського району, так само, як не надано достовірних відомостей відносно того, що повноваження по розпорядженню землями вже перейшли до Машівської об`єднаної територіальної громади.

За таких обставин, враховуючи наведені вище положення Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач не навів належних та допустимих, передбачених законом підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.

Отже, відмова відповідача, оформлена наказом від 30 жовтня 2018 року №587, не ґрунтується на вимогах закону.

Відтак, суд приходить до висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 30 жовтня 2018 року №587 про відмову у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га сільськогосподарського призначення на території Новотагамлицького старостинського округу Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га, суд виходить з наступного.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення КСУ від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 та від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над неправомірним втручанням у право кожної людини.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Таким чином відповідач як суб'єкт владних повноважень не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Безперечно, правомірним у даному випадку виходячи із фактичних обставин конкретних правовідносин є лише один варіант поведінки.

Тож у кожному конкретному випадку на підставі досліджених судом конкретних обставин у справі суд оцінює законність, обсяг, способи та межі застосування дискреційних повноважень представниками владних органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач неодноразово зверталася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з аналогічним питанням про отримання дозволу на розробку землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицького старостинського округу Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Як видно із листа ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 21.05.2018 № 4237/0/26-18 та наказу від 30.10.2018 №587 (є предметом оскарження по даній справі), позивачу кожен раз у кожному із згаданих листів зазначені підстави для відмови у наданні дозволу на розробку землеустрою, не передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним та розширенню не підлягає.

Така поведінка відповідача є по суті зловживанням своїми повноваженнями та вимагає застосування судом ефективного способу відновлення порушеного права позивача.

У зв'язку із чим суд погоджується із обраним позивачем способом та вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицького старостинського округу Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Таким чином позов підлягає задоволенню.

Стосовно клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов'язань на суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду.

Суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання даного судового рішення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, свідоцтво про народження НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул.Уютна, 23 м.Полтава ЄДРПОУ 39767930) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язанання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №587 від 30 жовтня 2018 року про відмову ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицького старостинського округу Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Зобов"язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицького старостинського округу Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22 січня 2019 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва