СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2019 р.                                                                              Справа № 922/1686/18  

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя               Лакіза В.В., суддя  Плахов О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 на підставі довіреності від 18.10.2018 №01-26/5801, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2145 від 27.09.2017,

відповідача - ОСОБА_2 на підставі довіреності від 17.12.2018 №01.01-14/7903-18, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧН №000398 від 20.07.2018,

третьої особи - ОСОБА_3 на підставі довіреності №26 від 02.01.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вх. №847 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2018, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею           Присяжнюк О.О., час проголошення рішення - 11:38год., дата складання повного тексту рішення - 10.10.2018, у справі №922/1686/18

за позовом  Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Фонд Державного майна України, м. Київ,

до Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулась до місцевого господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Харківводоканал" про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії №4 від 07.05.2004, укладеного між сторонами, у розмірі 418 995, 39грн, де: 326 173, 49грн заборгованості за спожиту електричну енергію, 3 669, 06грн пені, 17 218, 72грн 3% річних,                             71 934, 12грн інфляційних; судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за період з лютого по жовтень 2016 року та в травні-червні 2017 року позивач поставив (продав) електричну енергію (технологічні втрати (платні)) відповідачу у кількості 170678 кВт/г, що складає 326 173, 49грн; проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати у відповідності до положень умов договору виконав несвоєчасно та не в повному обсязі. Керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано 3% річних та інфляційні на суму боргу, а також пеню.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Фонд Державного майна України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.10.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено з тих підстав, що в матеріалах справи міститься копія висновку судової комісійної електротехнічної експертизи №2021 від 26.02.2018, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_4 Міністерства юстиції України по справі №922/4198/17, яким встановлено та засвідчено, що відповідач відповідає критеріям споживачів 1 класу; при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що остаточний розрахунок вартості електричної енергії здійснюється також розрахунковим шляхом, що, полягає, зокрема, у застосуванні тарифного класу (1 чи 2) у відповідності до Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги. Згідно наявних в матеріалах справи рахунків за спожиту електричну енергію за період з лютого 2016 року по жовтень 2016 року та в травні, червні 2017 року,  при розрахунку тарифу позивачем визначений тариф для 2 класу споживача. Дослідивши умови договору, суд дійшов висновку, що виникненню зобов'язання споживача з оплати спожитої товарної продукції має передувати виконанню позивачем зобов'язання з виставлення рахунків з правильним розрахунком вартості електричної енергії. За таких обставин, суд вважає, що пред'явлені до сплати рахунки на оплату вартості електричної енергії із визначеним тарифом для 2 класу споживача не можуть встановлювати настання зобов'язання відповідача щодо остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2018 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі; судові витрати просить покласти на відповідача.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що в момент укладання договору про постачання електричної енергії сторонами був обумовлений (прямо визначений)                     2 клас напруги по всіх точках обліку за точками продажу електричної енергії споживача як обов'язкова та істотна умова договору; відтак, на думку позивача, на момент виставлення рахунків за спожиту електричну енергію за спірний період, він не мав підстав для застосування 1 класу напруги. А за умовами договору, як вважає позивач, відсутні підстави для автоматичного застосування 1 класу до                                           КП "Харківводоканал".

Апелянт також зазначає, що суд не тільки не встановив, яка ж сума є правильною і яку треба сплатити відповідачу за спожиту електричну енергію у спірний період, а взагалі звільнив відповідача від сплати за спожитий товар, не зважаючи на те, що рахунки відповідачем були частково сплачені.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Харківобленерго" на рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2018 у справі № 922/1686/18; встановлено відповідачу строк до 20.11.2018 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; призначено справу до розгляду на 04.12.2018 о 12:10год.

20.11.2018 від відповідача до апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1386), вважає, що відповідач не має зобов'язання з оплати вартості електричної енергії за період з лютого по жовтень 2016 року, за травень, червень 2017 року до моменту вчинення позивачем дій з перерахунку вартості електричної енергії на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 у справі №922/4198/17, якою було зобов'язано АК "Харківобленерго" здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії КП "Харківводоканал" у період з листопада 2014 року - по жовтень 2017 року у відповідності до договору про постачання електричної енергії від 07.05.2004 №4 шляхом застосування тарифів для 1 класу напруги за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги та відобразити його у рахунках, у тому числі і за лютий-жовтень 2016 року, травень, червень 2017 року, які є предметом розгляду у даній справі. За таких обставин, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 09.10.2018 - без змін.

03.12.2018 відповідачем надано до суду копію постанови Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/741/16 з розгляду аналогічних правовідносин; у справі №922/741/16 Акціонерним товариством "Харківобленерго" заявлено вимоги про стягнення заборгованості з КП "Харківводоканал" за тим же договором, проте, по рахунках, виставлених за інший період - з квітня 2015 року по січень 2016 року, відповідно до якої у задоволенні позовних вимог відмовлено з посиланням, зокрема на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 у справі №922/4198/17 і висновок експертизи №2021 від 26.02.2018, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_4.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2018, у зв'язку з лікарняним судді Бородіної Л.І., для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя             Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 04.12.2018 представник апелянта оголосила доводи апеляційної скарги, представник третьої особи підтримала вимоги апеляційної скарги, представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Після заслуховування учасників судового процесу протокольно оголошено перерву у судовому засіданні до 11:30год. 15.01.2019.

Об 11:42год. 15.01.2019 судове засідання продовжено; після перерви представник апелянта просить апеляційну скаргу задовольнити.

Представник третьої особи також просить апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 09.10.2018 - без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, учасники судового процесу висловили свої доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, з огляду на встановлені статтею 273 Господарського процесуального кодексу України строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 07.05.2004 між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (постачальник) та Комунальним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії №4 (далі - договір).

Рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 №577/11 Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" перейменовано у Комунальне підприємство "Харківводоканал".

Відповідно до розділу 1 договору, постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до пункту 9.11 договору, він набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2004, а в частині розрахунків - до їх повного завершення. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір дійсний, не оспорюється сторонами, не розірваний за згодою сторін та не визнаний судом недійсним.

Згідно з умовами розділу 2 договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, зокрема - Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

У межах пункту 2.2.5 сторонами узгоджено обов'язок споживача своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку №2 "Порядок розрахунків" (далі - додаток №2).

Пунктом 1 додатку №2 до договору, розрахунковий період сторонами встановлено з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця.

Відповідно до пункту 3 додатку №2 до договору, розрахунки за електричну енергію, ПДВ на електричну енергію, потужність та інші платежі здійснюються виключно коштами за тарифами, діючими на початок розрахункового періоду, відповідно до тарифних груп кожної точки обліку та класу напруги.

Відповідно до пункту 5 додатку №2 до договору, остаточний розрахунок споживача за спожиту електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюються додаток №20 "ОСОБА_1 про використану електричну енергію".

Згідно з пунктом 6 додатку №2 до договору, для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділенні відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

Відповідно до пункту 10 додатку №2 у випадках неправильного розрахунку сум, що підлягають оплаті споживачем (тобто нарахування надмірних сум, або, навпаки, не нарахування сум, які споживач повинен оплачувати у відповідності до даного договору або нормативних документів), постачальник проводить перерахунок за весь період неправильного нарахування та відображає його в рахунку, який споживач отримує в відповідному розрахунковому відділі відповідного РВЕ до 6 числа наступного за розрахунковим місяця в порядку, визначеному пунктом 7. Перерахунок проводиться шляхом зняття надмірно нарахованим сум або нарахування споживачу додаткової платні, яка передбачена даним договором або нормативними документами, без коригування договірних (граничних) величин споживання електричної енергії і потужності за період правильного нарахування.

Як вказує позивач у позовній заяві, він повністю виконав свої зобов'язання за договором з постачання відповідачу електричної енергії. Проте, відповідач свої зобов'язання за договором щодо повної та своєчасної оплати поставленої електроенергії не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за період з лютого 2016 року по жовтень 2016 року та в травні, червні 2017 року на суму 326 173, 49грн, де електрична енергія (технологічні втрати (платні) - 217 811, 23грн, ПДВ - 54 362, 26грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення заборгованості та нарахованих відповідачу пені, 3% річних та інфляційних.

Апеляційним господарським судом встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 16.05.2018 у справі №922/4198/17 зобов'язано АК "Харківобленерго" здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії Комунальним підприємством "Харківводоканал" у період з жовтня 2014 року - по жовтень 2017 року у відповідності до договору про постачання електричної енергії від 07.05.2004 № 4, шляхом застосування тарифів для I (першого) класу напруги за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги та відобразити його в рахунках за листопад, грудень 2014 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2017 року"; в частині позовних вимог про зобов'язання АК "Харківобленерго" здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії за жовтень 2014 року в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 у справі №922/4198/17 рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2018 змінено в частині періоду споживання Комунальним підприємством "Харківводоканал" електричної енергії, вартість якої підлягає перерахунку, виключивши з нього жовтень 2014 року.

Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2018 у справі № 922/4198/17 викладено в наступній редакції: "Зобов'язати АК "Харківобленерго" здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії Комунальним підприємством "Харківводоканал" у період з листопада 2014 року - по жовтень 2017 року у відповідності до Договору про постачання електричної енергії від 07.05.2004 № 4, шляхом застосування тарифів для I (першого) класу напруги за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги та відобразити його в рахунках за листопад, грудень 2014 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2017 року".

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 16 травня 2018 року у справі № 922/4198/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №922/4198/17 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 у справі №922/4198/17 залишено без змін.

Відтак, рішення суду про зобов'язання АК "Харківобленерго" здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії Комунальним підприємством "Харківводоканал" у період з листопада 2014 року - по жовтень 2017 року у відповідності до договору про постачання електричної енергії від 07.05.2004 №4 (що є предметом розгляду даної справи), шляхом застосування тарифів для I (першого) класу напруги за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги та відобразити його в рахунках у тому числі у тому числі і рахунках, виставлених за період за лютий-жовтень 2016 року, травень, червень 2017 року, що є предметом розгляду даної справи, є остаточним і підлягає виконанню.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 15.01.2019 сторони не надали суду відомостей і доказів щодо виконання зазначеного рішення суду.

У межах справи №922/4198/17 суд встановив відповідність Комунального підприємства "Харківводоканал" визначеним пунктом 3.1 Порядку критеріям споживачів 1 класу, врахувавши, у тому числі і висновок проведеної у справі судової комісійної електротехнічної експертизи від 26.02.2018 №2021 та, відповідно, констатував безпідставність застосування у виставлених рахунках за зазначений вище період (у тому числі і рахунках, виставлених за період за лютий-жовтень 2016 року, травень, червень 2017 року, що є предметом розгляду даної справи) АК "Харківобленерго" за договором №4 у спірний період тарифів для 2 класу напруги, що потягло за собою необґрунтоване збільшення вартості електричної енергії спожитої за договором в пред'явлених до сплати рахунках.

Згідно з частиною третьою статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто факти, які містяться у прийнятих раніше судових рішеннях мають для суду преюдиційний характер. Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Отже, факт відповідності Комунального підприємства "Харківводоканал" критеріям споживачів 1 класу і факт безпідставності застосування позивачем 2 класу напруги у спірних рахунках встановлений судом у справі №922/4198/17.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з такого.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 509 Цивільного кодексу України, статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно вимог статей 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (статті 174 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

За умовами договору, сторони досягли згоди щодо настання у відповідача обов'язку по сплаті вартості електричної енергії після пред'явлення постачальником (позивачем) виставленого, у відповідності до нормативно-правових актів та положень договору рахунку.

Тобто, виникненню зобов'язання споживача з оплати спожитої електроенергїі передує виконання постачальником зобов'язання з виставлення рахунків з правильним розрахунком вартості електричної енергії.

Як встановлено місцевим господарським судом, остаточний розрахунок вартості електричної енергії здійснюється розрахунковим шляхом, що, полягає, зокрема, у застосуванні тарифного класу (1 чи 2) у відповідності до “Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги”. Наведене підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи рахунками за спожиту електричну енергію за лютий 2016 по жовтень 2016 та в травні, червні 2017 року, в яких застосовано при розрахунку тариф для 2 класу споживача - КП "Харківводоканал", і не спростовується позивачем.

Проте, як зазначено вище, у межах справи №922/4198/17 суд встановив відповідність Комунального підприємства "Харківводоканал" визначеним пунктом 3.1 Порядку критеріям споживачів 1 класу, врахувавши, у тому числі і висновок проведеної у справі судової комісійної електротехнічної експертизи від 26.02.2018 №2021, копія якого міститься і в матеріалах даної справи, та, відповідно, констатував безпідставність застосування у виставлених рахунках за зазначений вище період (у тому числі і рахунках, виставлених за період за лютий-жовтень 2016 року, травень, червень 2017 року, що є предметом розгляду даної справи) АК "Харківобленерго" за договором №4 у спірний період тарифів для 2 класу напруги.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Христов проти України" від 19.02.2009 Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Зазначене спростовує доводи апелянта щодо правомірності застосування при розрахунку тарифу та формування рахунків за спожиту енергію за лютий 2016 по жовтень 2016 та в травні, червні 2017 року визначений тариф для 2 класу споживача - КП "Харківводоканал".

Доводам АК "Харківобленерго", що в момент укладання договору про постачання електричної енергії сторонами був обумовлений (прямо визначений)                     2 клас напруги по всіх точках обліку за точками продажу електричної енергії як обов'язкова та істотна умова договору, судом також надано оцінку у справі №922/4198/17, зазначивши, що час укладення сторонами Додатку № 3.1 до Договору №4 з віднесенням позивача до 2 класу споживачів після змін до постанови НКРЕ №1110 від 30.06.2011, та розширення переліку випадків віднесення суб'єкта до споживачів 1 класу (доповнення підпунктом №4) не створює для сторін зобов'язань з його виконання в тій частині, що суперечить діючим нормативним актам.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 10 додатку №2 до договору сторони передбачили, що “у випадках неправильного розрахунку сум, що підлягають оплаті Споживачем (тобто нарахування надмірних сум, або, навпаки, ненарахування сум, які Споживач повинен оплачувати у відповідності до даного Договору або нормативних документів), Постачальник проводить перерахунок за весь період неправильного нарахування та відображає його в рахунку, який споживач отримує в відповідному розрахунковому відділі Компанії до 6 числа наступного за розрахунковим місяця та лише тоді сплачує його у порядку визначеному пункту 5 Додатку №2 до Договору №4".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що пред`явлені до сплати рахунки на оплату вартості електричної енергії за лютий - жовтень 2016 року, травень, червень 2017 року, на які посилається позивач як на підставу виникнення зобов'язання з їх оплати не можуть встановлювати настання зобов`язання КП “Харківводоканал” щодо оплати за спожиту електричну енергію, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується неправильний розрахунок позивачем вартості електричної енергії в рахунках за спірний період.

Матеріали справи не містять доказів виконання АК "Харківобленерго" постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 і пред'явлення відповідачу рахунків із застосовунням при розрахунку  тариф для 1 класу споживача - КП "Харківводоканал", а відтак, наявні у матеріалах справи рахунки не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

Оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення основної суми боргу, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, інфляційних і пені задоволенню також не підлягають, оскільки є похідними від основної суми боргу.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського відхиляє доводи апелянта, що суд не встановив, яка ж саме сума є правильною і яку треба сплатити відповідачу за спожиту електричну енергію у спірний період, а взагалі звільнив відповідача від сплати за спожитий товар, оскільки саме на АК "Харківобленерго" постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 №922/4198/17 покладено обов'язок щодо здійснення перерахунку по виставленим рахункам за укладеним сторонами у справі договором  шляхом застосування тарифів для I (першого) класу напруги за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги.

Відмова у задоволенні позовних вимог у цій справі не свідчить про звільнення відповідача від сплати за спожитий товар, а є наслідком неправильного розрахунку позивачем вартості електричної енергії в пред'явлених рахунках за спірний період.

Поряд з цим, відмова у позові у даній справі не змінює для відповідача обов'язку щодо оплати за спожиту електроенергію після виконання позивачем постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 у справі №922/4198/17 і пред'явлення відповідачу рахунків, розрахованих у відповідності до умов договору, вимог чинного законодавства і з урахування встановлених судом обставин і зроблених висновків у постанові суду.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 09.10.2018 у справі №922/1686/18 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 255-256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Харківобленерго" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2018 у справі №922/1686/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.01.2019  

Головуючий суддя                                                                    Л.М. Здоровко

Суддя                                                                                           В.В. Лакіза  

       Суддя                                                                                           О.В. Плахов