Справа № 323/127/19

                                                        Провадження 2/323/199/19

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяВИ без руху

"21" січня 2019 р. м.Оріхів

Суддя Оріхівського районного суду Запорізької області Плечищева О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Токмацького районного суду Запорізької області про захист цивільних прав та інтересів, припинення незаконних дій відповідача по обставинам відмови вручення судового рішення, визнання незаконними дії і бездії відповідача внаслідок відмови позивачу в доступі до кримінальної справи та стягнення моральної шкоди шляхом надання вибачень,

В С Т А Н О В И Л А:

17.01.2019 року до Оріхівського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Токмацького районного суду Запорізької області про захист цивільних прав та інтересів, припинення незаконних дій відповідача по обставинам відмови вручення судового рішення, визнання незаконними дії і бездії відповідача внаслідок відмови позивачу в доступі до кримінальної справи та стягнення моральної шкоди шляхом надання вибачень, яка 21.01.2019 року надійшла в провадження судді Плечищевої О.В.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

З 15.12.2017 року набрав чинності ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII.

Позовна заява має відповідати вимогам ЦПК в новій редакцій, однак вимоги ст. 175, 177 ЦПК України при поданні цієї заяви дотримані не в повній мірі, а саме:

1) в порушення п.4 ч.3 ст. 175 ЦПК України неконкретизовано зміст позовних вимог в частині захисту прав або інтересів;

2) в порушення п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України, не зрозумілий виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини;

3)в порушення п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не зазначені відомості про вжиття чи невжиття заходів досудового врегулювання спору;

4) в порушення п. 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України відсутні відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

5) в порушення п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві відсутній перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

       Також, ч. 5 ст.177 ЦПК України передбачено, що позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Статтею 95 ЦПК України передбачені вимоги до письмових доказів або їх копій, які подаються до суду.

Так, ч.2 ст.95 ЦПК України передбачає, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Абзацом другим ч.5 ст.95 ЦПК України передбачено, що учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

       Однак, позивачем до позовної заяви взагалі не додано ніяких копій письмових доказів.

       Крім того, при ознайомлені із матеріалами справи встановлено, що позовна заява викладена на російській мові.

       Позивачем в позовних вимогах заявлено, як одну з вимог його позовної заяви, визнати право позивача складати заяву на російській мові.

       З викладеного можна припустити, що позивач не врахував втрату чинності на підставі Рішення Конституційного Суду № 2-р/2018від 28.02.2018 Закону «Про засади державної мовної політики», як такого, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

       Так, Конституційний Суд України постановив визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) Закон України «Про засади державної мовної політики» від 3 липня 2012 року №5029-VI зі змінами. Суд постановив, що Закон України «Про засади державної мовної політики» від 3 липня 2012 року №5029-VI зі змінами, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

       Відповідно втратила чинність й стаття 14 Закону України «Про засади державної мовної політики», якою встановлювалось право суду за згодою сторін здійснювати провадження регіональною мовою (мовами) у межах території, на якій поширена регіональна мова (мови); допускалась подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу, а також без додаткових для цих осіб витрат - надання послуг перекладача з регіональної мови або мови меншини, у разі необхідності, а державою гарантувалась можливість здійснювати судове провадження регіональною мовою (мовами).

       Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 1 листопада 2018 року (справа № 638/17598/17, провадження № 61-26527 св 18) визнав правомірним залишення без руху позовної заяви у зв'язку із невідповідністю вимогам щодо її змісту, в тому числі і викладенням позовної заяви російською мовою.

       Верховний Суд зазначив, що державною мовою в Україні є українська мова (стаття 10 Конституції України).

       Європейський суд з прав людини у рішенні «Менцен проти Латвії (заява № 71074/01) зазначив: «... що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що, за винятком конкретних прав, передбачених статтями 5 § 2 та 6 § 3 (а), (е), Конвенція сама по собі не гарантує права на використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільно обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов'язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.»

       Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

       З огляду на викладене, відмова в доступі до правосуддя з підстав невиконання вимог закону щодо викладення позовної заяви державною мовою, не є такою, що несумісна з гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

       Враховуючи зазначене, позовна заява повинна бути викладена позивачем державною (українською) мовою.

       Наведені недоліки унеможливлюють вирішення питання про відкриття провадження у справі.

       Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

       Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И Л А:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Токмацького районного суду Запорізької області про захист цивільних прав та інтересів, припинення незаконних дій відповідача по обставинам відмови вручення судового рішення, визнання незаконними дії і бездії відповідача внаслідок відмови позивачу в доступі до кримінальної справи та стягнення моральної шкоди шляхом надання вибачень - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків – але не пізніше десяти днів з дня вручення позивачу копії цієї ухвали.

Копію ухвали направити позивачу.

Роз’яснити позивачу, що в разі невиконання ухвали позовна заява буде вважатися неподаною та повернута, що не є перешкодою для повторного звернення до суду після усунення обставин, які стали підставою для її повернення.

Ухвала оскарженню не підлягає. У разі усунення недоліків заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається заявнику.

       Суддя: Плечищева О.В.