Справа № 308/6712/14-к

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

14.01.2019                 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі :

головуючого – судді Стана І. В.,

суддів – Гошовського Г.М., Фазикош Г.В.,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

та учасників судового розгляду: прокурора Корнаша О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп /4806/209/19, за апеляційною скаргою, яку подав засуджений ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ :

ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 квітня 2018

року відмовлено в задоволенні подання провідного інспектора Ужгородського МРВ з питань пробації ОСОБА_3 про звільнення від покарання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого згідно вироку Ужгородського міськрайонного суду від 17.06.2014 за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням строком на один рік.

       В ухвалі вказується на те, що подання інспектора є необґрунтованим та безпідставним, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що засуджений ОСОБА_2 під час іспитового строку вчинив новий злочин.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_4 вказує на те, що ухвала суду є незаконною. В обґрунтування посилається на те, що суд неправильно застосував приписи ст. 78 КК України, тобто незаконно не застосував положення частини 1 цієї статті. Стверджує, що під час іспитового строку не вчиняв нового злочину, і йому не були роз’яснені правові наслідки вчинення нового злочину під час іспитового строку, а тому, навіть при вчиненні під час іспитового строку нового злочину, він не може бути позбавлений права на звільнення від покарання на підставі клопотання інспектора. Вказує також на те, що суд в ухвалі не послався на конкретний документ, який би свідчив про те, що ОСОБА_2 вчинив новий злочин під час іспитового строку, і в матеріалах справи такий доказ відсутній. Вважає, що доказом, який свідчить про вчинення нового злочину може бути тільки обвинувальний вирок суду. Крім того, посилається на те, що суд порушив вимоги передбачені ч. 5 ст. 539 КПК України та його право на участь у розгляді подання і право захист, оскільки подання інспектора розглянув, не повідомивши його про дату та час розгляду, а також захисника, участь якого є обов’язковою, оскільки на день ухвалення вироку він був неповнолітнім. Крім того, зазначає, що строк на апеляційне оскарження ним не пропущено, оскільки про час та місце розгляду подання ні його, ні захисника не було повідомлено, і копія оскаржуваної ухвали їм не надсилалась, а про наявність ухвали захиснику стало відомо 04.06.2018 з ЄДРСР. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу скасувати, постановити нову, якою подання інспектора Ужгородського МРВ з питань пробації задовольнити та звільнити ОСОБА_2 від покарання призначеного вироком Ужгородського міськрайонного суду від 17.06.2014.

У запереченні на апеляційну скаргу прокурор Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_5 вказує на те, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга безпідставною. Зазначає, що засудженим ОСОБА_2 під час іспитового строку, встановленого вироком Ужгородського міськрайонного суду від 17.06.2014, вчинено нові злочини, передбачені ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України, внаслідок чого до Ужгородського міськрайонного суду скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015070170000130 від 21.01.2015, розгляд якого триває, а тому, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні подання про звільнення ОСОБА_2 від покарання є законним. Просить ухвалу залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційної скарги, пояснення прокурора Корнаша О. І., який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без зміни, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Апеляційний розгляд здійснюється у відсутності засудженого ОСОБА_2, неявка якого з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При прийнятті рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності засудженого ОСОБА_2 враховується те, що про час та місце розгляду судового провадження він повідомлений апеляційним судом відповідно до вимог закону; що заяв про відкладення розгляду судового провадження на інший день та даних про поважність причин його неявки до апеляційного суду не надходило; що в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення становища засудженого ОСОБА_2.

       Частиною 5 ст. 539 КПК України передбачено, що під час вирішення судом питань, пов’язаних із виконанням вироку, у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого; лікарська комісія, що дала висновок стосовно питань застосування до засудженого примусового лікування або його припинення, у випадку розгляду відповідних питань; спостережна комісія, служба у справах дітей, якщо розглядається погоджене з ними клопотання; цивільний позивач і цивільний відповідач, якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, інші особи у разі необхідності. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов’язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

Колегія суддів вважає, що вказані вище вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції не були дотримані.

Так, зі змісту оскаржуваної ухвали та журналу судового засідання вбачається, що подання про звільнення ОСОБА_2 від покарання розглянуто за відсутності ОСОБА_2 та його захисника, участь якого відповідно до ч. 2 ст. 52 КПК України є обов’язковою, оскільки ОСОБА_2 засуджений згідно вироку Ужгородського міськрайонного суду від 17.06.2014 за вчинення злочину в неповнолітньому віці.

При цьому, в матеріалах судового провадження відсутні відомості про те, що засуджений ОСОБА_2 та його захисник належним чином повідомлені про час та місце розгляду подання, оскільки з таких не вбачається, що засудженому ОСОБА_2 та його захиснику надсилались будь-які повідомлення про час та місце розгляду подання.

Колегія суддів вважає, що, здійснивши судовий розгляд подання без участі ОСОБА_2, який на час вчинення злочину був неповнолітнім, та його захисника, участь яких є обов’язковою, при цьому, не повідомивши їх належним чином про час та місце судового розгляду, суд першої інстанції грубо порушив права ОСОБА_2 на захист та доступ до правосуддя, передбачені ст. ст. 20, 21 КПК України, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, у зв’язку із чим, доводи апеляційної скарги в цій частині є слушними.

Вищевказані порушення, допущені судом першої інстанції під час розгляду подання, позбавили суд першої інстанції повно та всебічно розглянути подання інспектора, з’ясувати позицію засудженого ОСОБА_2 та його захисника із приводу подання, а також прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Також колегія суддів зазначає, що з журналу судового засідання (а. с. 210) вбачається, що судом першої інстанції було проголошено резолютивну частину рішення, однак, ухвала про оголошення резолютивної частини рішення в матеріалах справи відсутня.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що допущені судом першої інстанції порушення є такими, що відповідно до ст. ст. 412, 415 КПК України тягнуть скасування судового рішення із призначенням нового розгляду подання у суді першої інстанції, а тому, доводи апеляційної скарги про постановлення апеляційним судом ухвали про задоволення клопотання та звільнення засудженого ОСОБА_2 від покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду від 17.06.2014, задоволенню не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 (що суд неправильно застосував приписи ст. 78 КК України, тобто незаконно не застосував положення частини 1 цієї статті; що під час іспитового строку він не вчиняв нового злочину, і йому не були роз’яснені правові наслідки вчинення нового злочину під час іспитового строку, а тому, навіть при вчиненні під час іспитового строку нового злочину, він не може бути позбавлений права на звільнення від покарання на підставі клопотання інспектора; що суд в ухвалі не послався на конкретний документ, який би свідчив про те, що він вчинив новий злочин під час іспитового строку, і в матеріалах справи такий доказ відсутній)  підлягають до ретельної перевірки та відповідної оцінки під час нового розгляду подання судом першої інстанції.

Тому, під час нового судового розгляду подання суду першої інстанції необхідно дотриматись вимог кримінального процесуального закону, повно й всебічно розглянути приєднані до подання матеріали й прийняти законне та обґрунтоване рішення.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду подання в суді першої інстанції, а апеляційна скарга – частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу, яку подав засуджений ОСОБА_2, задовольнити частково.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 квітня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні подання провідного інспектора Ужгородського МРВ з питань пробації ОСОБА_3 про звільнення від покарання ОСОБА_2, засудженого згідно вироку Ужгородського міськрайонного суду від 17.06.2014 за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням строком на один рік,- скасувати, призначивши новий розгляд подання в суді першої інстанції.

       Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді :