Ухвала

18 січня 2019 року

м. Київ

справа № 296/4667/17

провадження № 61-290ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 04 квітня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу «Інститут підприємництва та сучасних технологій» про стягнення середнього заробітку за час невиплати остаточного розрахунку по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного вищого навчального закладу «Інститут підприємництва та сучасних технологій» про стягнення середнього заробітку за час невиплати остаточного розрахунку по заробітній платі.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 04 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Приватного вищого навчального закладу «Інститут підприємництва та сучасних технологій» на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати за період з жовтня 2009 року до квітня 2017 року у розмірі 13 379 грн 68 коп.

У задоволенні позову в частині стягнення з Приватного вищого навчального закладу «Інститут підприємництва та сучасних технологій» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 04 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з Приватного вищого навчального закладу «Інститут підприємництва та сучасних технологій» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 08 червня 2010 року до 11 травня 2011 року у розмірі 14 287 грн 58 коп.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на зазначені судові рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

За правилом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року - 1 762 грн.

Ціна позову у даній справі становить 141 109 грн 24 коп., яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200).

Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правилами пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.

Додатково Верховним Судом враховано, що судове рішення судом апеляційної інстанції постановлено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», тобто після 15 грудня 2017 року.

Винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведені та не обґрунтовані.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувані заявниками рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 04 квітня 2018 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року ухвалені у малозначній справі, вони не підлягають касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 04 квітня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. В. Черняк