КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа№22ц/824/1677/19 Головуючий у 1 інстанції - Лісовська О.В.

Унікальний№754/2366/18 Доповідач - Панченко М.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2019 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача - Панченка М.М.

cуддів - Слюсар Т.А., Волошиної В.М.

при секретарі - Кемському В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2, який діє за дорученням ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 27 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом, вселення, зобов»язання вчинити дії та виселення,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до своїх батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і просив ухвалити рішення, яким зобов»язати відповідачів усунути йому перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення його до цієї квартири та надання йому дубліката ключів від вхідних дверей квартири, також просив зобов»язати відповідачів розірвати договір найму спірної квартири з наймачем ОСОБА_6 та виселити її разом з членами її сім»ї з указаної квартири.

Позивач послався на те, що у 1988 році на правах члена сім»ї ОСОБА_3, як одноособової власниці вище зазначеної квартири, він був поселений та зареєстрований у АДРЕСА_1, а тому має право на користування спірною квартирою.

Між тим, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 указану квартиру здали в найм ОСОБА_6, яка проживає у цій квартирі зі своєю сім»єю, що не дає можливості позивачу здійснювати своє право користування цим житлом, у зв»язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

У відзиві на позовну заяву відповідачі зазначили, що їх син позивач ОСОБА_5 має у своїй власності приватний будинок у селі Гореничі Києво-Святошинського району загальною площею 299 кв.м., де постійно проживає разом зі своєю сім»єю, а спірною квартирою не користується протягом останніх чотирьох років, оскільки не має в ній потреби. З урахування цього, маючи у своїй власності інше житло, вони здали спірну квартиру АДРЕСА_1 в найм сім»ї ОСОБА_6. Просили відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позову, оскільки той втратив право користування квартирою.

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 27 вересня 2018 року позов задоволено частково /а.с.73-79/.

Судовим рішенням вселено ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_1, а також зобов»язано відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надати позивачу ключі від вхідних дверей цієї квартири.

В частині позовних вимог про розірвання договору найму квартири, та виселення зі спірної квартири ОСОБА_6 - відмовлено, з тих підстав, що позивач не навів суду доказів факту укладення договору найму житла, на який посилається позивач, і, крім того, як зазначив суд, позивач не є стороною договору договору найму квартири, а тому не вправі вимагати припинення цих договірних відносин.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, який діє за дорученням ОСОБА_3 та ОСОБА_4, просить скасувати рішення Деснянського районного суду м.Києва від 27 вересня 2018 року, як постановлене з порушенням вимог матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові у повному обсязі /а.с.83-92/.

Скаржник зазначив, що судом винесене рішення, яким порушуються права наймачів спірної квартири, які не залучені до участі у розгляді справи. Також, як зазначив скаржник, позивачем не заявлялась вимога про визнання недійсним договору найму квартири.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.

Як слідує з матеріалів справи і таке встановлено судом, відповідно до Свідоцтва про право власності на квартиру від 11.06.1998 року серія НОМЕР_1, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, квартира АДРЕСА_1, загальною площею 49,3 кв.м., належить на праві власності ОСОБА_3/а.с.28/.

Квартира має у своєму складі дві окремі житлові кімнати.

02.06.1988 року в указаній квартирі був зареєстрований відповідач ОСОБА_5, який доводиться власниці квартири сином, і на час реєстрації був малолітнім /а.с.7/.

На час розгляду справи позивач є зареєстрованим у вищезазначеній квартирі, що не заперечується учасниками справи.

Зі слів позивача слідує, що, не маючи належних житлових умов проживання у спірній квартирі, він, разом зі своєю дружиною та дітьми, у 2016 року добровільно виселився зі спірної квартири і поселився в найманій квартирі. Зазначив, що у приватному будинку у селі Гореничі, про який зазначають відповідачі, як місце проживання позивача та його сім»ї, проживати немає можливості, оскільки цей будинок перебуває в стані будівництва і не має будь-яких комунальних комунікацій.

Оскільки позивач вирішив поселитись у спірній квартирі за місцем своєї реєстрації, але йому перешкоджають у цьому відповідачі, він звернувся з цим позовом до суду і просить виселити з квартири наймачів, яким відповідачі здають квартиру у найм.

Представник відповідачів у судовому засіданні не заперечував, що відповідачі здають спірну квартиру наймачам, а позивача відмовляються допускати до квартири, як такого, що втратив право користування нею.

За твердженням сторін, на час розгляду цієї справи, у суді першої інстанції перебуває справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_3 ОСОБА_5 про визнання його таким, що втратив право користування спірною квартирою.

Задовольняючи позов, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що на час реєстрації позивача в 1988 році в спірній квартирі, він перебував у малолітньому віці і зареєстрований у цій квартирі з волі власниці квартири - його матері відповідачки ОСОБА_3.

Доводи скаржників про втрату позивачем права користування спірною квартирою свого підтвердження в судовому засіданні не знайшло, крім того указаний довід не є предметом розгляду цього судового спору.

Колегія суддів вважає, що задовольняючи позов про вселення ОСОБА_7 у спірну квартиру, суд обґрунтовано послався на ст.156 ЖК України, згідно якої, члени сім"ї власника жилого будинку /квартири/, які проживають разом з ним у будинку /квартирі/, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку /квартири/, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

При цьому, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідачів відносно того, що позивач не проживав на спірному житлі і має у власності інше житло.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відповідачі створили позивачу штучну перешкоду у користуванні спірною квартирою, чим порушує його права на користування цим житлом.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не залучено до участі у справі наймачів спірної квартири, права яких зачіпаються оскаржуваним рішенням, то колегія суддів вважає за можливе зазначити, що відповідачами не надано суду документів, що підтверджують укладення договору найму квартири, а тому у суду немає підстав вважати, що рішенням суду першої інстанції порушуються права третіх осіб.

Крім того, проживання у спірній квартирі третіх осіб не впливає на вирішення спору в частині вимог позивача про усунення йому перешкод у користуванні спірної квартири.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у задоволенні позову про виселення можливих наймачів судом першої інстанції відмовлено, а судом апеляційної інстанції рішення суду в указаній частині не переглядалося.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення винесене на повно з»ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє за дорученням ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відхилити, а рішення Деснянського районного суду м.Києва від 27 вересня 2018 року, лишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 18 січня 2019 року.

Суддя-доповідач

Судді