ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року Справа № 804/2073/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСліпець Н.Є.

за участі секретаря судового засіданняГрушко Н.В.

за участі:

представника позивача представника відповідача Присенко О.Г. Бабій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дак-Енергетика» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дак-Енергетика» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001971201 від 21.02.2017 року та №0001981201 від 21.02.2017 року, винесених на підставі акту №55/121/33165522 від 02.02.2017 року камеральної перевірки про дотримання термінів сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дак-Енергетика» суму судового збору.

11.05.2017 року постановою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кононенко О.В. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дак-Енергетика» було задоволено та скасовано податкові повідомлення-рішення №0001971201 від 21.02.2017 року та №0001981201 від 21.02.2017 року (а.с. 39-40 том 1).

15.11.2017 року постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області задоволено, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2017 скасовано, у позові відмовлено (а.с. 83-85 том 1).

11.09.2018 року постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дак-Енергетика» задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 року скасовано, а справу направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на новий розгляд (а.с.142-146 том 1).

22.10.2018 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №804/2073/17 передано судді Сліпець Н.Є. (а.с. 150 том 1).

24.10.2018 року ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є. справу було прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с. 151 том 1).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.02.2017 року головним ревізором-інспектором відділу адміністрування ПДВ та контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб Новомосковської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області Петренко М.В., яка була прикомандирована до структурного підрозділу наказом ГУ ДФС у Дніпропетровській області, проведено камеральну перевірку про дотримання сплати податкового зобов'язання податку на додану вартість, за результатами якої встановлено факт порушення п. 50.1 ст. 50, п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України та за затримку сплати грошового зобов'язання в розмірі 199 385,00 грн. застосовано штраф у розмірі 10%, що становить 19 938,00 грн. та за затримку сплати грошового зобов'язання в розмірі 1 533 246,35 грн. застосовано штраф у розмірі 20%, що становить 306 649,27 грн. Однак, на думку позивача, така перевірка була проведена в порушення приписів Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» №1797-VІІІ від 21.12.2016 року, яким функцію контрольно-перевірочної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів. Також, позивач зазначає, що протягом жовтня 2015 року по грудень 2017 року сплачувались поточні зобов'язання з ПДВ за 2015-2016 роки, але податковий орган зараховував сплачені кошти в рахунок погашення боргу, який виник раніше, у січні 2015 року, у зв'язку з чим і виникла затримка у погашенні податкового боргу. Проте, позивач зазначає, що законодавець наділив податковий орган правом застосовувати штраф до платника податку згідно з нормою ст. 126 Податкового кодексу України у випадку сплати суми грошового зобов'язання, зазначеної в платіжному дорученні із затримкою, водночас податковий орган не наділений правом застосовувати штраф при виконанні п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України в разі зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеної платником податку.

10.12.2018 року представником позивача було надано відповідь на відзив, у якому зазначено, що самостійно обраховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2015 року у розмірі 582 605,00 грн. були сплачені відповідно до платіжних доручень №3737 від 11.11.2015 року на суму 490 000,00 грн. та №3874 від 30.11.2015 року у сумі 100 547,00 грн., за листопад 2015 року у розмірі 963 889,00 грн - платіжним дорученням №4015 від 09.12.2015 в сумі 120 000,00 грн., №1569 від 09.12.2015 року у сумі 121 000,00 грн., №4094 від 29.12.2015 року у сумі 260 000,00 грн., №4103 від 30.12.2015 року у сумі 172 000,00 грн., №4104 від 30.12.2015 року у сумі 283 000,00 грн., за серпень 2016 року у розмірі 105 156,00 грн. - платіжним дорученням №5121 від 08.09.2016 року у сумі 74 000,00 грн., №5199 від 30.09.2016 року у сумі 70 000,00 грн., за вересень 2016 року у розмірі 49 406,00 грн. - платіжним дорученням №5272 від 28.10.2016 року у сумі 49 406,00 грн., за листопад 2016 року у розмірі 199 385,00 грн. - платіжним дорученням №299 від 07.12.2016 року у сумі 150 000,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов з підстав, зазначених у позові та відповіді на відзив.

12.11.2018 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що станом на 30.11.2015 року в інтегрованій картці платника податку на додану вартість обліковувалась заборгованість (недоїмка) у розмірі 956 308,20 грн., яка виникла за рахунок несплати узгоджених податкових зобов'язань за минулі періоди. Крім того, позивачем задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ на підставі податкових декларацій за жовтень 2015 року від 18.11.2015 року (реєстраційний №9236202494) в сумі 199 385.00 грн. (по строку сплати 30.11.2015), погашено 24.01.2017 року платіжним дорученням №9516142 (кількість днів затримки - 393, автоматично розраховано штрафну санкцію в сумі 39 877 грн. (20%); за листопад 2015 року від 22.12.2015 року (реєстраційний №9258191040) в сумі 963 639,00 грн. (по строку сплати 30.12.2015), погашено 24.01.2017 року платіжним доручення №9516142 (кількість днів затримки - 391, автоматично розраховано штрафну санкцію в сумі 192 727,80 грн. (20%); вересень 2016 року від 18.10.2016 року (реєстраційний №9195947159) в сумі 49 406,00 грн. (по строку сплати 30.10.2016 року), погашено 24.01.2017 року платіжним дорученням №9516142 (кількість затримки - 86, автоматично розраховано штрафну санкцію в сумі 9 881,20 грн. (20%); серпень 2016 року від 20.09.2016 року (реєстраційний №9172903735) в сумі 105 156,00 грн. (по строку сплати 30.09.2016 року), погашено 24.01.2017 року платіжним дорученням №9516142 (кількість днів затримки - 116, автоматично розраховано штрафну санкцію в сумі 21 031,20 грн. (20%); листопад 2016 року від 20.12.2016 року (реєстраційний №9247282878) в сумі 199 385,00 грн. (по строку сплати 30.11.2016), погашено 24.01.2017 року платіжним дорученням №9516142 (кількість днів затримки - 25, автоматично розраховано штрафну санкцію в сумі 19 938,50 грн. (10%). При цьому, позивачем допущено затримку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, задекларованих згідно поданих уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 18.02.2016 року реєстраційний №9019359714 на суму 249,00 грн. (по строку сплати 18.02.2016 року); від 18.12.2015 року реєстраційний №9256720529 на суму 3 027,00 грн. (по строку сплати 18.12.2016 року) та від 20.05.2016 реєстраційний №9081940368 на суму 98 810,00 грн. (по строку сплати 20.05.2016). Вищезазначені узгоджені податкові зобов'язання погашено в період з 30.11.2015 року по 24.01.2017року з затримкою до та понад 30 днів. Враховуючи, що згідно картки особового рахунку з податку на додану вартість позивача станом на 30.11.2015 року обліковувалась заборгованість в сумі 956 308,20 грн. (за рахунок несплати узгоджених податкових зобов'язань) сплачені кошти за поточними зобов'язаннями зараховувались в рахунок погашення боргу, згідно з черговістю виникнення, відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу.

Представник відповідача в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов підтримала, проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дак-Енергетика» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за №33165522, є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку у Новомосковській ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Так, 02.02.2017 року головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування ПДВ та контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб Новомосковської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області Петренко М.В., прикомандированою до ГУ ДФС у Дніпропетровській області відповідно до Наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області №146 від 16.01.2017 року «Про прикомандирування працівників ДПІ», на підставі підпункту 19-1.1.1 пункту 19.1 статті 19, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І Податкового кодексу України, у порядку підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та статті 76 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку дотримання термінів сплати податку на додану вартість згідно: уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 18.02.2016 року №9019359714, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 18.02.2015 року №9256720529, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 20.05.2016 року №9081940368, податкової декларації з податку на додану вартість від 18.10.2016 року №9195947159 за вересень 2016 року, податкової декларації з податку на додану вартість від 18.11.2015 року №9236202494 за жовтень 2015 року, податкової декларації з податку на додану вартість від 20.09.2016 року №9172903735 за серпень 2016 року, податкової декларації з податку на додану вартість від 20.12.2016 року №9247482878 за листопад 2016 року, податкової декларації з податку на додану вартість від 22.12.2015 року №9258191040 за жовтень 2015 року, за результатами якої складено акт №55/121/33165522, що підтверджується копією відповідного акту, наявного у матеріалах справи (а.с. 8-9 том 1).

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення п. 50.1 ст. 50 розділу ІІ Податкового кодексу України, п. 57.1 ст. 57 розділу ІІ Податкового кодексу України, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, за що передбачена відповідальність платника п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, а саме:

- за затримку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 199 385,00 грн. до 30 календарних днів, зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу, а саме 19 938,50 грн.;

- за затримку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 1 533 246,35 грн. більше 30 календарних днів, зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу, а саме 306 649,27 грн.

На підставі акту перевірки №55/121/33165522 від 02.02.2017 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001971201 від 21.02.2017 року, яким до позивача за затримку на 25 календарних днів сплати грошового зобов'язання у сумі 199 385,00 грн. застосовано штраф у розмірі 10%, що становить 19 938,50 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001981201 від 21.02.2017 року, яким до позивача за затримку на 421, 403, 393, 391, 341, 249, 116, 86 календарних днів сплати грошового зобов'язання у сумі 1 533 246,35 грн. застосовано штраф у розмірі 20%, що становить 306 649,27 грн. (а.с. 11, 13 том 1).

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення №0001971201 від 21.02.2017 року та податкового повідомлення-рішення №0001981201 від 21.02.2017 року.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Згідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України податкове зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.

Відповідно до п.п. 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

За змістом ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Механізм погашення заборгованості регулюється правилами пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у якому встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 131.2 ст. 131 Податкового кодексу України передбачено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм Податкового кодексу України, суд зазначає, що законом імперативно встановлено обов'язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу.

З наведених норм вбачається, що контролюючий орган зобов'язаний зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

За змістом ст. 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 111.1 ст. 111 Податкового кодексу України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна, кримінальна.

За приписами п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, податкове законодавство пов'язує право податкового органу нарахувати штраф за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання лише із фактом такого порушення, і не залежить від способу, в який здійснювалось погашення податкового боргу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, зокрема змістом витягу з інтегрованої картки платника податків станом на 30.11.2015 року, за позивачем обліковується податковий борг за минулі періоди, що виник у зв'язку із несвоєчасною сплатою узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначених в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2015 року від 18.11.2015 року №923620294 (погашено 27.12.2016 року згідно платіжного доручення №9130665 від 26.12.2016 року), податковій декларації з ПДВ за жовтень 2015 року від 18.11.2015 року №923620294 (погашено 24.01.2017 року згідно платіжного доручення №9516142 від 23.01.2017 року), уточнюючому розрахунку від 18.12.2015 року №9256720529 (погашено 24.01.2017 року згідно платіжного доручення №9516142 від 23.01.2017 року на суму 2 001 820,00 грн.), податковій декларації з ПДВ за листопад 2015 року від 22.12.2015 року №9258191040 (погашено 24.01.2017 року згідно платіжного доручення №9516142 від 23.01.2017 року на суму 2 001 820,00 грн.), уточнюючому розрахунку від 18.02.2016 року №901935714 (погашено 24.01.2017 року згідно платіжного доручення №9516142 від 23.01.2017 року на суму 2 001 820,00 грн.), уточнюючому розрахунку від 20.05.2016 року №90819403689 (погашено 24.01.2017 року згідно платіжного доручення №9516142 від 23.01.2017 року на суму 2 001 820,00 грн.), податковій декларації з ПДВ за серпень 2016 року від 20.09.2016 року №9172903735 (погашено 24.01.2017 року згідно платіжного доручення №9516142 від 23.01.2017 року на суму 2 001 820,00 грн.), податковій декларації з ПДВ за вересень 2016 року від 18.10.2016 року №9195947159 (погашено 24.01.2017 року згідно платіжного доручення №9516142 від 23.01.2017 року на суму 2 001 820,00 грн.), податковій декларації з ПДВ за листопад 2016 року від 20.12.2016 року №9247482878 (погашено 24.01.2017 року згідно платіжного доручення №9516142 від 23.01.2017 року на суму 2 001 820,00 грн.).

Водночас, судом встановлено, що позивач 23.01.2015 року звернувся до Новомосковської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області із заявою щодо надання розстрочення грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за грудень 2014 року у сумі 1 675 000,00 грн. на строк 11 місяців протягом 2015 року, проте в наданні розстрочки було відмовлено.

При цьому, в ході судового розгляду справи факт наявності боргу не заперечувався представником позивача та був підтверджений представником відповідача.

У зв'язку із наявністю зазначеного боргу, відповідачем усі платежі, які надходили від позивача, було направлено на погашення боргу за минулі періоди відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України незалежно від призначення, визначеного у платіжних дорученнях.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем допущено несвоєчасне погашення узгоджених сум грошових зобов'язань, тобто вчинено правопорушення у розумінні ст. 109 Податкового кодексу України, а тому контролюючим органом правомірно застосовано до позивача штраф у розмірах, встановлених п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

Аналогічну позицію щодо застосування положень статей 87 та 126 Податкового Кодексу України викладено в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №808/2290/17.

Враховуючи вищенаведене, є безпідставними доводи представника позивача стосовно відсутності у податкового органу права здійснювати нарахування штрафних санкцій за умов зарахування коштів в рахунок сплати податкового боргу на підставі п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України не містить винятків для застосування штрафу за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в залежності від того, як платник податків її сплатив - добровільно чи в порядку п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

За змістом ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог, з урахуванням встановлених обставин у справі та наведених норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для вирішення питання стосовно повернення судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, приймаючи до уваги, суд дійшов висновку про правомірність прийняття контролюючим органом оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК-ЕНЕРГЕТИКА" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 21 січня 2019 року.

Суддя Н.Є. Сліпець