У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
19.11.09 Справа №09-07/1490
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді Зубкова Т.П. , Коробка Н.Д. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі: Савченко Ю.В.
За участю представників:
від позивача – не з’явився
від відповідача – не з’явився
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.08.2009 р. вих. № 09-07/1490
про відмову у прийнятті позовної заяви
за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до відповідача Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області
(с. Луначарське Бердянського району Запорізької області)
про визнання незаконними дій і бездіяльності та відшкодування майнової шкоди (збитків),
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.08.2009 р. вих. № 09-07/1490 (суддя Дроздова С.С.) відмовлено в прийнятті позовної заяви ФОП ОСОБА_1 до Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області про визнання незаконними дії і бездіяльність Луначарської сільської ради щодо прийняття рішення про затвердження тарифу на питне водопостачання ФОП ОСОБА_1 в с.Луначарське менше економічно обґрунтованих витрат на виробництво послуг з постачання питної води в с. Луначарське; визнання незаконними дій і бездіяльності Луначарської сільської ради щодо непередбачення в місцевому бюджеті коштів на відшкодування ФОП ОСОБА_1 різниці між затвердженим розміром тарифів на постачання питної води та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг з постачання питної води в с.Луначарське; визнання незаконними дій і бездіяльності Луначарської сільської ради щодо непроведення процедури відшкодування ФОП ОСОБА_1 різниці між затвердженим розміром тарифів на постачання питної води та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг з постачання питної води в с. Луначарське; стягнення з Луначарської сільської ради на користь позивача 73678,80 грн. за завдану майнову шкоду (збитки), які мали місце в результаті невідшкодування ФОП ОСОБА_1 різниці між затвердженим розміром тарифів на постачання питної води та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг з постачання питної води в с. Луначарське.
Ухвала суду обґрунтована приписами п. 1 ст. 62 ГПК України і мотивована тим, що подана позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України, а відноситься до компетенції адміністративних судів і підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України Запорізьким окружним адміністративним судом.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.08.2009 р. вих. № 09-07/1490 скасувати та передати справу (позовну заяву з доданими документами) до господарського суду Запорізької області для розгляду по суті.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає ухвалу суду незаконною, винесеною з порушенням норм процесуального права. Вважає, що при пред’явленні позовної заяви ним були дотримані вимоги чинного законодавства України та обґрунтовано подано позов у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
За доводами апеляційної скарги, господарський суд першої інстанції, відмовивши позивачу у прийнятті позовної заяви, порушив гарантовані йому Конституцією України та законами права щодо захисту своїх порушених прав.
На думку позивача, господарським судом не прийнято до уваги, що в даному випадку позовні вимоги стосуються відшкодування збитків, завданих органом місцевого самоврядування в результаті бездіяльності, а не при виконанні владних управлінських функцій.
Також, заявник посилається на неврахування судом Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. № 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» і вказує, що в даному випадку мова йде про право власності на грошові кошти та відшкодування збитків.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 04.09.2009 р. апеляційна скарга Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 прийнята до провадження та призначена до розгляду на 15.10.2009 р.
В судовому засіданні, відкритому 15.10.2009 р., розгляд справи було відкладено до 19.11.2009 р. у зв’язку з неявкою представників сторін, неподанням витребуваних доказів, витребуванням додаткових доказів.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2447 від 18.11.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П., судді Коробка Н.Д., Кричмаржевський В.А.
Відповідач у справі – Луначарська сільська рада Бердянського району Запорізької області – відзив на апеляційну скаргу не надав. Процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався. Адресованим Запорізькому апеляційному господарському суду Електронним повідомленням № 1 від 14.10.2009 р. просить розглянути апеляційну скаргу без участі його представника у судовому засіданні.
Позивач свого представника у судове засідання знов не направив, письмовою заявою від 12.10.2009 р. заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності.
Супровідним листом від 28.10.2009 р. позивач направив витребувані ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 15.10.2009 р. матеріали позовної заяви та додані до неї документи (в тому числі, оригінали).
Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
В судовому засіданні 19.11.2009 р. прийнято постанову апеляційної інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.
За змістом п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
В господарських судах не підлягають розгляду спори за межами підвідомчості, яка регламентована, зокрема, ст.ст. 1, 12-17 Господарського процесуального кодексу України та іншими законодавчими актами. Зі змісту вказаної правової норми вбачається, що якщо розв'язання даної категорії спорів входить до компетенції інших органів (судових, адміністративних), то господарський суд не має права розглядати такі позови і зобов'язаний відмовити в їх прийнятті.
З матеріалів справи вбачається, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції був застосований п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України і, при цьому, зроблено висновок про те, що дана справа відноситься до компетенції адміністративних судів і підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками господарського суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 124 Конституції України регламентовано, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
За змістом пунктів 3, 4, 5 статті 22 Закону України «Про судоустрій України» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління (справи адміністративної юрисдикції).
Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом.
Відповідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначена підвідомчість справ господарським судам та встановлено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
- участь у спорі суб'єкта господарювання;
- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Справи, що віднесені до підвідомчості господарських судів, кваліфікуються за сукупністю предметного та суб'єктного критеріїв. За предметним критерієм до компетенції господарських судів відносяться спори і справи, пов'язані зі здійсненням господарської діяльності.
За суб'єктним критерієм до компетенції господарських судів відносять спори і справи між юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та в передбачених законом випадках за участю державних органів, органів місцевого самоврядування, інших осіб.
Згідно зі статтею 23 Господарського кодексу України органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб'єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.
Відносини органів місцевого самоврядування з суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися також на договірних засадах.
У даному випадку йдеться не про спір щодо права або договору, наслідком якого може бути встановлення певних цінових категорій, а про відносини управління, пов'язані зі здійсненням органом місцевого самоврядування повноважень щодо врегулювання питань затвердження тарифів для надання послуг з постачання питної води.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами; обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами; представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Статтею 73 цього Закону передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 7 цієї статті визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У статті 2 вказаного Кодексу зазначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з пунктом 1 частини 1 якої компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
При цьому, публічно-правові відносини характеризуються наявністю у суб'єкта владних повноважень визначеної законом компетенції, обов'язковістю прийнятих рішень для всіх або обмеженого кола осіб, що перебувають на території, в межах якої діють відповідні органи.
Звернення позивача з позовом до Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області міської ради зумовлено тим, що своїми незаконними діями та бездіяльністю щодо прийняття рішення про затвердження тарифів на питне водопостачання ФОП ОСОБА_1 в с. Луначарські менше економічно обґрунтованих витрат на виробництво послуг з постачання питної води в с. Луначарське та непередбачення в місцевому бюджеті коштів на відшкодування останньому різниці між встановленими тарифами та економічно обґрунтованими витратами порушує надані позивачу законом права та завдає йому збитків.
Отже, даний спір стосується реалізації Луначарською сільською радою своїх владних управлінських функцій як органу місцевого самоврядування на основі законодавства, зокрема, Закону України «Про ціни і ціноутворення», Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та характеру правовідносин, даний спір в частині визнання незаконним дій і бездіяльності Луначарської сільської ради є публічно-правовим, оскільки виник з публічно-правових відносин за участю суб’єкта владних повноважень, а саме, органу місцевого самоврядування, який чинним законодавством наділений владними функціями щодо затвердження тарифів та внесення відповідних змін до місцевого бюджету, і у зв'язку з набуттям чинності Кодексу адміністративного судочинства України дана справа в цій частині підвідомча адміністративним судам.
Щодо іншої частини вимог, колегія суддів відзначає, що спір, який за своїм змістом фактично представляє собою вимогу про стягнення коштів, є господарсько-правовим спором і підлягає розгляду за приписами ГПК України.
Проте, Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості об’єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.
Разом з тим, згідно із ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Правила щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, встановлені статтею 1173 ЦК України, згідно з якою шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
За умовами даного делікту відповідальність органу державної влади настає у випадку незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливого результату такої поведінки (шкода), причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою.
На підставі викладеного та враховуючи, що в даному випадку правові підстави вимоги про стягнення з Луначарської сільської ради збитків фактично випливають з визнання обґрунтованими чи ні вимоги позивача щодо визнання неправомірними дій органу місцевого самоврядування і, відповідно вирішення цього питання повинно передувати висновкам про відшкодування збитків, колегія суддів вважає, що даний спір в повному обсязі слід віднести на вирішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги щодо незаконності ухвали не ґрунтуються на нормах права, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Оскаржувана ухвала господарського суду відповідає вимогам процесуального права і підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.08.2009 р. вих. № 09-07/1490 залишити без змін.
Позовну заяву з доданими матеріалами повернути заявникові.
Головуючий суддя Зубкова Т.П.
судді Зубкова Т.П.
Коробка Н.Д. Кричмаржевський В.А.