Справа № 1-5/2009

                            ПОСТАНОВА

 Іменем України

27 листопада 2009 року                                     м.Бар

Барський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді:         Єрмічової В.В.,

з участю секретаря:         Лебедевіч Н.А.,

з участю прокурора:         Вараниці В.М.,

з участю адвоката :      ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Барського районного суду кримінальну справу по обвинуваченню:

    ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого головою сельнсько-фермерського господарства «Ян» с.Гармаки Барського району Вінницької області, головою профспілкового комітету СТОВ «Надія» с.Гармаки Барського району Вінницької області , раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України,-

    ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, жителя ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, одруженого, на утриманні якого перебувають двоє неповнолітніх дітей, 1992 року та ІНФОРМАЦІЯ_8 , працюючого директором СТОВ «Надія» с.Гармаки Барського району Вінницької області, раніше судимого 04.01.2002 року Деражнянським районним судом Хмельницької області за ч.2 ст.364 КК України, ст.44 КК України до трьох років позбавлення волі з однорічним іспитовим строком; 05.07.2006 року Барським районним судом Вінницької області за ч.1 ст.172 КК України до штрафу 680 гривень , штраф сплачений 03.07.2007 року; у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

20.10.2007 року біля 11.00 год. підсудні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебуваючи на вул.Леніна в с.Гармаки Барського району Вінницької області зустріли свого односельчанина потерпілого ОСОБА_4 Між ними виникла розмова, яка переросла в суперечку під час якої підсудні нанесли потерпілому тілесні ушкодження. Згідно висновків експерта Барського районного відділення Вінницького бюро судово-медичної експертизи №356 від 18.12.2007 року та висновка експерта Вінницького бюро судово-медичної експертизи №1928 , відповідно до якого експертиза була розпочата 24.07.2008року та закінчена 17.10.2008 року , у ОСОБА_4 виявлено синці на лівій та правій вушній раковині, садна на шиї спереду в нижній частині , які виникли від дії твердого тупого предмету (предметів) можливо і 20.10.2007 року і за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень. Діагноз «Закрита черепно-мозкова травма. Стус головного мозку», що виставлено в медичні карті стаціонарного хворого №6987/2236 Барської ЦРЛ не взято до уваги при судово-медичній кваліфікації, як не підтверджений відповідними об`єктивними даними  (т.1 а.с.58,215,216) та висновку експерта Барського районного відділення Вінницького бюро судово-медичної експертизи №355 від 18.12.2007 року у ОСОБА_2, при вивченні медичної документації, виявлено крововилив по тилу правої кисті, який міг виникнути від одноразової дії твердого тупого предмету, можливо і 20.10.2007 року, і за ступенем тяжкості належить до легких тілесних ушкоджень (т.1 а.с.59).

Досудовим слідством дії підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були кваліфіковані за ч.2 ст.296 КК України – хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, кваліфікуючою ознакою якого є ті самі дії , вчинені групою осіб.

Згідно вироку Барського районного суду від 27.05.2009 року підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було визнано винними за ч.2 ст.296 КК України та засуджено до двох років позбавлення волі з однорічними іспитовим строком , стягнуто солідарно з підсудних на користь потерпілого ОСОБА_4 350 гривень матеріальної шкоди та 8000 гривень моральної шкоди (т.1 а.с.238-241).

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 12.08.2009 року вирок Барського районного суду від 27.05.2009 року скасовано та повернуто справу на новий судовий розгляд до того ж суду, в іншому складі. Як зазначено в даній ухвалі , підставою скасування вироку є те, що судом не дано оцінки поясненням засуджених, що вони не мали на меті скоювати хуліганські дії та не перевірено чи не стали неприязні стосунки з потерпілим, чого не заперечував і останній, причиною сварки та спричинення тілесних ушкоджень( т.1 а.с.273-275).

    В судовому засіданні 23.11.2009 року прокурор, на підставі ст.277 КПК України, змінив підсудним обвинувачення на ч.1 ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження (т.2 а.с.68-71), мотивуючи слідуючим.

    20.10.2007 року, біля 11.00 год. підсудні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебуваючи на вул.Леніна в с.Гармаки Барського району Вінницької області зустріли свого односельчанина потерпілого ОСОБА_4 На грунті неприязних відносин між ними виникла розмова, яка переросла в суперечку під час якої підсудні нанесли потерпілому тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта від 18.12.2007 року належать до легких тілесних ушкоджень.

     Відповідно до змісту ст.296 КК України та п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №10 „Про судову практику у справах про хуліганство” суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінального караних дій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, заподіянням побоїв, тілесних ушкоджень, вчинені щодо членів сім`ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих, тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

 В судовому засіданні встановлено, що підсудні та потерпілий станом на 20.10.2007 року перебували в неприязних стосунках через земельний спір, а саме через земельні частки (паї) жителів с.Гармак Барського району та їх використання СТОВ «Надія» с.Гармаки Барського району. Даний факт підтвердили свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 Крім того, судом встановлено , що підсудні умислу на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень та порушення громадського порядку не мали.

 Дослідивши усі обставини справи , заслухавши підсудних, потерпілого, свідків, суд вважає , що кваліфікація дій підсудних за ч.2 ст.296 КК України не знайшла свого підтвердження , а тому приходить до висновку, що саме неприязні стосунки між підсудними та потерпілим стали причиною сварки та спричинення тілесних ушкоджень.

 Із врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку,  що в діях підсудних відсутній кваліфікований склад злочину, передбачений ч.2 ст.296 КК України.

     Враховуючи вищевикладене, суд вважає постанову прокурора про зміну обвинувачення обґрунтованою, всебічною та  законною.  

 Дослідивши зібрані докази в їх сукупності, суд  вважає, що вина підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повністю доведена i їх дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.125 КК України -  умисне легке тілесне ушкодження.

     В судовому засіданні підсудні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свою вину за ч.1 ст.125 КК України визнали у повному обсязі , щиро розкаялись, добровільно відшкодували потерпілому матеріальну та моральну шкоду, що підтвердив останній.

     27.11.2009 року потерпілий ОСОБА_4 подав до суду заяву про закриття провадження у кримінальній справі, оскільки він з підсудними помирився, останні відшкодували йому майнову та моральну шкоду, претензій до підсудних немає(а.с.65).

      27.11.2009 року підсудні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до суду заяви про те, що вони з потерпілим помирилися, просят провадження у кримінальній справі за ст.45 КК України закрити в зв`язку з дійовим каяттям та за ст.49 КК України в зв`язку з закінченням строків давності (а.с.66,67).

     Згідно п.1 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки -  у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

     Покарання, яке передбачене за вчинення злочину за ч.1 ст.125КК України , а саме штраф, громадські або виправні роботи, відповідно до ст.51 КК України менш суворі, ніж обмеження волі та на час винесення постанови минув встановлений двохрічний  строк.

     Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №1 особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухиляється від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

     Відповідно до ст.11-1 КПК таке звільнення є обов`язковим, за винятком випадку застосування давності передбаченого ч.4 ст.49 КК.

      На підставі ст.49 КК України, керуючись   ст.ст.11-1,282 КПК України,суд,–

                        ПОСТАНОВИВ:

     Провадження в кримінальній справі стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3  за  ч.1 ст.125 КК України закрити.

      Запобіжний захід - підписку про невиїзд скасувати.

     Постанова може бути оскаржена  до апеляційного  суду Вінницької області на протязі 7 діб.

      Суддя :