Справа № 2-318

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2010 року Замостянський районний суд м. Вінниці

в складі: головуючого судді Ковальської І.А.,

при секретарі Мантак О.Л.,

за участю представника позивача Головатюк О.В.,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ВАТ КБ «Хрещатик» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за позовом третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_5 до ВАТ КБ «Хрещатик» про визнання кредитного договору та додаткової угоди до нього недійсними та повернення відсотків, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2009 року ВАТ КБ «Хрещатик» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що 15 листопада 2007 року між сторонами укладено кредитний договір №80/1128/07/фо про відкриття позичальнику відновлювальної кредитної лінії в сумі 16500 доларів США з поверненням відповідно до п.4.4. Кредитного договору в строк до 14.11.2008 року та сплатою 14% річних за користування кредитом.

14 липня 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до кредитного договору, за якою повернення кредиту було встановлено в строк до 14 лютого 2009 року.

Видача кредиту відбувалась шляхом отримання відповідачем готівкових коштів в касі позивача, що підтверджено випискою з позичкового рахунку позичальника НОМЕР_1. Станом на 14.02.2009 року заборгованість по кредиту позичальником погашена частково, але відповідачем прострочено повернення кредиту в строк до 14.02.2009 року та відсотків за користування кредитом за квітень 2009 року.

Таким чином, станом на 21.04.2009 року сума боргу відповідача перед банком за кредитним договором становить 23 981,50 грн., що еквівалентно 3114,48 доларам США, з яких: 18640,24 грн. (еквівалентно 2 420,81 доларів США) – сума простроченого кредиту; 758,14 грн. (еквівалентно 98,46 доларам США) – заборгованісті по відсотках; 4583,12 грн. (еквівалентно 595,21 доларів США) – пеня за прострочене тіло кредиту.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ВАТ КБ «Хрещатик» про визнання кредитного договору та додаткової угоди до нього недійсними та повернення відсотків, мотивуючи тим, що їй стало відомо про те, що 15 листопада 2007 року між її чоловіком ОСОБА_4 та ВАТ КБ «Хрещатик» в особі Вінницької філії укладено в письмовій формі кредитний договір №80/1128/07/фо та додаткову угоду №1 до нього від 14.07.2008 року, внаслідок яких її чоловік отримав кредит для споживчих цілей у сумі 16500 доларів США з остаточним погашенням до 14.02.2009 року та сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 14,0% річних.

Враховуючи те, що сума в розмірі 16500 доларів США є значною для сім'ї ОСОБА_4, протягом всього періоду кредитування відповідач приховував від ОСОБА_5 факт отримання кредиту в ВАТ КБ «Хрещатик» та за рахунок їх спільних сімейних коштів, сплачував відсотки за користування кредитом 3097,24 долари США, що еквівалентно 23818,09 грн., третя особа на стороні відповідача звернулася з даним позовом до суду та просила суд визнати кредитний договір №80/1128/07/фо від 15.11.2007 року та додаткову угоду до нього недійсними з тих підстав, що він виходить за межі дрібного побутового та укладений без її згоди та всупереч діючого законодавства, а також просила суд зобов'язати ВАТ КБ "Хрещатик" повернути одержані в якості відсотків за цією угодою грошові кошти в сумі 3097,24 доларів США.

В судовому засіданні представник позивача збільшила розмір позовних вимог та просила суд стягнути з відповідача на користь банку суму заборгованості по кредиту 30 469,42 грн. та судові витрати. Щодо задоволення позову третьої особи ОСОБА_5 заперечила та пояснила, що сторонами повністю дотримані умови чинного законодавства при укладенні кредитного договору та додаткової угоди до нього.

Третя особа ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_3 уточнили позовні вимоги та просили суд визнати договір кредиту № 80/1128/07/фо від 15 листопада 2007 року, укладеного між ВАТ КБ «Хрещатик» та ОСОБА_4 на суму 16500 доларів США та додаткову угоду до нього від 14 липня 2008 року – недійсними та зобов’язати ВАТ КБ «Хрещатик» повернути одержані в якості відсотків за цією угодою грошові кошти в сумі 3097,24 доларів США, що еквівалентно 23818,09 грн. та стягнути судові витрати.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_2 первісний позов визнали частково, не заперечивши щодо стягнення з нього на користь банку суми основного боргу по кредиту та відсотків за користування кредитом. Крім того просили суд задовольнити також позов третьої особи на стороні відповідача щодо визнання договору кредиту та додаткової угоди до нього недійсними в зв’язку з тим, що він виходить за межі дрібного побутового та укладений без згоди дружини відповідача та всупереч діючому законодавству, а також стягнути з банку незаконно отримані відсотки за користування кредитом ОСОБА_4

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 15 листопада 2007 року між сторонами укладено в письмовій формі Кредитний договір №80/1128/07/фо про відкриття позичальнику відновлювальної кредитної лінії в сумі 16 500 доларів США з поверненням відповідно до п.4.4. Кредитного договору в строк до 14.11.2008 року та сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 14% річних.

14 липня 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до кредитного договору, за якою повернення кредиту було встановлено в строк до 14 лютого 2009 року.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу від 31 липня 1981 року ОСОБА_5 є дружиною відповідача ОСОБА_4

Зі змісту кредитного договору та додаткової угоди до нього вбачається, що вони не підписані дружиною відповідача, яка вступила в справу в якості третьої особи на стороні відповідача, пред’явивши позовну заяву до банку та не погоджені з нею.

Видача кредиту відбувалась шляхом отримання відповідачем готівкових коштів в касі позивача, що підтверджено випискою з позичкового рахунку позичальника НОМЕР_1.

Відповідно до довідки ВАТ КБ «Хрещатик» Вінницької філії № 10/2601 від 16 червня 2009 року станом на 16 червня 2009 року Національним Банком України встановлено офіційний курс гривні до долара США – 7,6114 грн. за 1 долар США.

Станом на 16 червня 2009 року сума заборгованості відповідача по кредиту складає 18425 грн. 75 коп., 1 371 грн. 35 коп. заборгованості по відсотках з 1.04.09 року по 16.06.09 року, 5206 грн. 96 коп. пені за прострочку сплати кредиту, 29 грн. 76 коп. пені за прострочені відсотки, а всього 25033 грн. 82 коп. відповідно до розрахунку банку.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.2 ст.1050 та ч.2. ст.1054 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Вказаним договорами така відмова не допускається.

Однак, як встановлено в ході судового розгляду відповідачем дійсно порушені вимоги взятого на себе зобов’язання та п.п.1.2, 4.1, 4.3, 4.4., 5.3.2 кредитного договору, в зв’язку з чим утворилася заборгованість відповідача перед банком, яка станом на 16 червня 2009 року становить 25033 грн. 82 коп., що складається з суми заборгованості відповідача по кредиту 18425 грн. 75 коп., 1 371 грн. 35 коп. заборгованості по відсотках з 1.04.09 року по 16.06.09 року, 5206 грн. 96 коп. пені за прострочку сплати кредиту, 29 грн. 76 коп. пені за прострочені відсотки, які би підлягали стягненню з відповідача на користь банку.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджається майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Грошові кошти є об'єктом права спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 СК України при укладанні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Як вбачається з матеріалів справи: зі змісту кредитного договору, зі змісту додаткової угоди до нього, - дружина відповідача не давала згоду на отримання своїм чоловіком кредиту на суму 16 500 доларів США, і даний кредитний договір виходить за межі дрібного побутового. Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 31 ЦК України правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Тому дані кредитний договір та додаткова угода до нього повинні бути визнані судом недійсними, оскільки відповідно до ст. 215, 216 підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний право чин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що слід визнати договір кредиту № 80/1128/07/фо від 15 листопада 2007 року, укладеного між ВАТ КБ «Хрещатик» до ОСОБА_4 на суму 16 500 доларів США та додаткову угоду до нього від 14 липня 2008 року – недійсними та відмовити в задоволенні первісного позову.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи вимоги даної статті, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, тобто ОСОБА_4 зобов’язаний повернути банку суму кредиту, яку він отримав в гривневому еквіваленті відповідно до вимог ч. І ст. 192 ЦК України, а банк, в свою чергу, все те, що отримав від ОСОБА_4 за кредитним договором та додатковою угодою до нього, які визнаються судом недійсними: відсотки за користування кредитом на загальну суму 23818 грн. 09 коп., які визнаються представником позивача.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 сплатив більшу частину отриманого кредиту, в нього залишився борг по кредиту 2 420,81 доларів США, що еквівалентно 18 425, 75 грн., а також те, що ОСОБА_4 сплатив банку незаконно сплачені відсотки за користування кредитом 23 818, 09 грн., то шляхом проведення взаємозаліку (23 828,09 - 18 425,75 = 5392,34 грн.) банк повинен повернути ОСОБА_4 5 392,34 грн. отриманих ним незаконно відсотків за користування кредитом.

Оскільки суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову банку, то всі судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України, понесені позивачем відповідачем не відшкодовуються.

Згідно ст. 88 ЦПК України підлягають відшкодуванню банком третій особі на стороні відповідача понесені нею судові витрати: сплачений судовий збір в розмірі 152,23 грн. та 31 грн. збору на інформаційно-технічне забезпечення суду, а також сплаті банком на користь держави судового збору 98,11 грн. (23828,09-152,23=98,11).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 215, 216, 203, 525, 526, 625, 1050, 1054 ЦК України , ст. 65 ЦК України, ст.ст. 10, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ВАТ КБ «Хрещатик» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості – відмовити.

Позов третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_5 до ВАТ КБ «Хрещатик» про визнання договору недійсним та повернення відсотків – задовольнити частково.

Визнати договір кредиту № 80/1128/07/фо від 15 листопада 2007 року, укладеного між ВАТ КБ «Хрещатик» до ОСОБА_4 на суму 16500 доларів США та додаткову угоду до нього від 14 липня 2008 року – недійсними.

Стягнути з ВАТ КБ «Хрещатик» на користь ОСОБА_4 5392 грн. 34 коп. сплачених відсотків на виконання договору кредиту № 80/1128/07/фо від 15 листопада 2007 року.

Стягнути ВАТ КБ «Хрещатик» на користь ОСОБА_5 сплачені нею судовий збір в розмірі 152 грн. 23 коп. та 31 грн. збору на інформаційно-технічне забезпечення суду, а також на користь держави судовий збір 98 грн. 11 коп.

В інші частині позиву відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області через Замостянський районний суд м. Вінниці шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Головуючий: