Справа № 1-59/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2010 року Замостянський районний суд м. Вінниці в складі: головуючого судді Ковальської І.А.,

при секретарі Мантак О.Л.,

за участю прокурорів Соловйова О.В., Ведешина О.О.,

адвокатів ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сокиренці Вінницького району, українця, громадянина України, одруженого, працюючого водієм МПП «Універсал сервіс», проживаючого: АДРЕСА_1, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України ,-

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 року приблизно о 11 год. керуючи технічно справним автомобілем марки «ЗІЛ 138А», державний номер НОМЕР_1, рухаючись в м. Вінниця по вул. Зарічна в напрямку вул. Гонти в районі будинку № 46 в момент об’єктивної появи в його полі зору малолітнього ОСОБА_4, 2002 року народження, який сидів на велосипеді, спершись ногою на бордюр, розташований ліворуч по ходу руху вищевказаного автомобіля, не був особливо уважний з урахування габаритів керованого ним транспортного засобу та дорожньої обстановки, а саме не прийняв міри до зменшення швидкості транспортного засобу, не вірно обрав боковий інтервал між своїм транспортним засобом та велосипедистом, внаслідок чого допустив наїзд лівими боковими габаритами та заднім лівим колесом автомобіля на велосипедиста. Внаслідок ДТП ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, що спричинили смерть.

В судовому засіданні захисник підсудного адвокат ОСОБА_1 заявив клопотання щодо повернення справи на додаткове розслідування, оскільки проведеним досудовим слідством не дотримано вимог ст.ст. 22, 64 КПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, не встановлено обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі. Твердження досудового слідства про начебто порушення вимог ПДР з боку водія ОСОБА_3 не підтверджено матеріалами кримінальної справи. Досудовим слідством не зазначено в жодному процесуальному документі і не отримано відповіді на запитання: «Які негативні наслідки, що виникли, водій ОСОБА_3 мав звести до мінімуму і яким чином?» та не отримано відповіді і не зазначено в жодному процесуальному документі: «У чому саме не проявив особливу увагу до дитини велосипедиста, який стояв біля паркану, водій ОСОБА_3?».

При розслідуванні кримінальних справ категорії ДТП (ст.286 КК України) безпечний боковий інтервал і дистанція, їх визначення, встановлюється лише і тільки експертним шляхом, що було зроблено і по даній кримінальній справі. Відповідно до висновку експертів комісійної експертизи № 175а/1982/1983 від 25.06.2008 р., розрахункова величина безпечного бокового інтервалу в умовах ДТП становить 0,36 м. З посиланням експертів на коментар ПДР України, в умовах ДТП боковий інтервал слід вважати небезпечним, якщо він є меншим за 0,8 м. Досудовим слідством достеменно встановлено, що в момент руху водій ОСОБА_3 обрав боковий інтервал, який становив 1,57 м і вдвічі перевищує безпечний.

В обґрунтування обвинувачення ОСОБА_3 покладено недостовірні та вигадані, не існуючи обставини ДТП і сфальсифіковано докази, а саме протокол додаткового огляду транспортного засобу в ході якого невідомим шляхом було «встановлено» оглядовість з місця водія і відстань 1,3 м від місця водія до велосипеда. Хоча така слідча дія формально не може бути оглядом і по суті своїй, за своїми цілями, за способом проведення являється відтворенням обстановки та обставин події. Недостовірними даними є та обставина, що велосипедист «до моменту наїзду подолав відстань 1,9 м зі швидкістю 1-5 км/год.

Спростування таких завідомо неправдивих обставин, що були покладені в вихідні дані для проведення автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи, знаходяться в протоколі огляду місця пригоди, схемі до протоколу і чітко зафіксовано на фототаблицях до протоколу огляду місця пригоди фото №№ 2 - 4, 9-10, на яких видно розташування велосипеда та трупа відносно секції паркану, що має ширину 2 м, відносно кута будинку, проїзної частини дороги, бордюру квітника та автомобіля «ЗІЛ», яким керував ОСОБА_3

Заслухавши пояснення учасників процесу, думку прокурора, який заперечував проти направлення справи на додаткове розслідування, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав. В порушення ст. 22 КПК України слідчим в ході досудового слідства не встановлено моменту коли у ОСОБА_3 виникла небезпека для руху, що підтверджується висновком комісійної експертизи № 175а/1982/1983 від 25.06.2008 р. та висновком автотехнічної експертизи № 11а від 22.01.2009 р., а також поясненнями експертів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 даними ними в судовому засіданні.

Обвинувачення пред’явлене ОСОБА_3 про порушення ним пунктів 1.5, 1.7, 11.1, 12.3, 13.1. Правил дорожнього руху України не конкретизоване та не відповідає зібраним по справі доказам, оскільки правила дорожнього руху не вказують в чому саме мала полягати особлива увага підсудного при наближенні до велосипедиста.

Оскільки злочин передбачений ст. 286 КК України характеризується необережною формою, то для притягнення винної особи до відповідальності необхідно встановити технічну та практичну можливість водія попередити наїзд.

Суд дійшов до висновку, що досудове слідство проведено з грубим порушенням норм КПК України, які перешкоджають розгляду справи по суті.

При проведенні додаткового розслідування необхідно додатково провести відтворення обставин та обстановки події з залученням експертів, з урахуванням вимірів місця розташування трупа дитини ОСОБА_4, зафіксованих у протоколі першого огляду місця події, визначених габаритів автомобіля та велосипеду, а також зросту дитини. Також необхідно визначити вірогідне місце розташування велосипеду та відстань між лівою рукояткою руля велосипеда та крайньою виступаючою лівою частиною автомобіля.

Крім того необхідно розширити коло свідків, які б могли бачити обставини ДТП. При необхідності провести додаткову автотехнічну експертизу з урахуванням отриманих даних.

Вищезгадана неповнота не може бути усунена в судовому засіданні, а тому справа підлягає поверненню на додаткове розслідування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 273, 281 КПК України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задоволити.

Направити кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України на додаткове розслідування.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 залишити без змін – підписку про невиїзд.

На постанову суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області протягом семи діб з моменту її проголошення.

Суддя: