СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
12 травня 2009 року Справа № 5020-4/180-11/286-4/256-2/446
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність №1634 від 29.05.07;
відповідача: Дено Лариса Карпівна, довіреність №112 від 06.05.09;
3-іх осіб: Шостак Інна Геннадіївна, довіреність №б/н від 12.03.09, відкрите акціонерне товариство "Кримська страхова компанія";
ОСОБА_4 , паспорт НОМЕР_6 від 08.02.96;
не з'явився, ОСОБА_5;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 23 березня 2009 року у справі № 5020-4/180-11/286-4/256-2/446
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_1)
до приватного підприємства "Морское агентство "Бизаньтранс" (вул. Леніна, 40-14,Севастополь,99011)
про стягнення заборгованості в сумі 26769,59 грн.;
за зустрічним позовом приватного підприємства "Морское агентство "Бизаньтранс"
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_6
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
відкрите акціонерне товариство "Кримська страхова компанія" (вул. Бутакова, 4,Севастополь,99011)
ОСОБА_4 (АДРЕСА_2)
ОСОБА_5 (АДРЕСА_3)
про стягнення шкоди - франшизи у розмірі 2370,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа —підприємець ОСОБА_6 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом про стягнення з приватного підприємства "Морское агентство "Бизаньтранс" спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоди у розмірі 26 769,59 грн., яка складається з фактичних витрат на ремонт автомобіля у розмірі 12778,05 грн., витрат на оплату автотоварознавчого дослідження по встановленню розміру спричиненої шкоди - 340,00 грн., упущеної вигоди за період простою автомобіля - 13151,54 грн. і витрат на оплату послуг аудиторської фірми по визначенню розміру упущеної вигоди - 500,00 грн.
08.05.2008 року приватне підприємство "Морское агентство "Бизаньтранс" звернулось до господарського суду міста Севастополя із зустрічним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення шкоди - франшизи у розмірі 2370,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 23 березня 2009 року у справі № 5020-4/180-11/286-4/256-2/446 первісний позов задоволено частково.
Стягнуто з приватного підприємства "Морское агентство "Бизаньтранс" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 12419,32 грн., витрати, пов’язані з проведенням позивачем оцінки матеріальної шкоди у розмірі 340,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 125,81 грн., також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 55,46 грн.
В інший частині позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем було доведено спричинення матеріальної шкоди внаслідок пошкодження автотранспорту у дорожньо-транспортній пригоді, проте, не було надано належних доказів спричинення збитків у вигляді неодержаного прибутку (упущена вигода).
Не погодившись з рішенням суду, фізична особа - підприємець ОСОБА_6 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції зміни, первісний позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неправомірно було відмовлено у задоволенні вимог про стягнення розміру упущеної вигоди внаслідок спричинення майнової шкоди.
В судовому засіданні 12 травня 2009 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, представники відповідача та третьої особи, відкрите акціонерне товариство "Кримська страхова компанія", а також третя особа –ОСОБА_4, проти вимог апеляційної скарги заперечували та просили залишити без змін рішення суду першої інстанції. Третя особа –ОСОБА_5 –у засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності третьої особи –ОСОБА_5
Розглянувши повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2004 приблизно о 12:00 на 120-м км. автодороги Сімферополь-Ялта-Севастополь відбулась дорожньо-транспортна пригода.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення Серія АБ №262670 від 30.12.2004 року водій ОСОБА_7, який керував автомобілем „NISSAN X-TRAIL” державний НОМЕР_7, що належить приватному підприємству "Морское агентство "Бизаньтранс", в порушення пунктів 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, виконуючи лівий поворот, повністю виїхав на смугу зустрічного руху та не дав дорогу зустрічному транспортному засобу „ВАЗ-21102" державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5 у результаті чого відбулось зіткнення зазначених автомобілів (том 1, аркуш справи 14).
На час вчинення ДТП ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, що підтверджується трудовим договором №16967 від 02.08.2004 року, та виконував свої трудові обов'язки (том 2, аркуш справи 50).
За результатами розгляду адміністративної справи Ленінським районним судом міста Севастополя 09.11.2007 року була винесена постанова, відповідно до якої дії водія ОСОБА_7 кваліфіковані за статтею 124 Кодексу Украйни про адміністративні правопорушення, водія ОСОБА_7 підлягав притягненню до адміністративної відповідальності, але провадження у вказаній адміністративній справі припинено у зв'язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності (том 1, аркуші справи 90-91).
Матеріалами справи також підтверджено, що 23.04.2002 року між приватним підприємством "Морское агентство "Бизаньтранс" та відкритим акціонерним товариством "Кримська страхова компанія" був укладений договір страхування наземного транспорту (том 2, аркуші справи 10-12).
Згідно звіту про оцінку шкоди, завданої володільцю транспортного засобу, від 14.01.2005 року, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відповідачу завданий матеріальний збиток у розмірі 32426,05 грн. (том 1, аркуші справи 133-143).
Відповідно до страхового акту №461 від 27.09.2007 відповідачу нарахована сума страхового відшкодування у розмірі 32426,05 грн. за вирахуванням 2370,00 грн. франшизи, а до виплати -30056,05 грн., які були сплачені відповідачу (том 2, аркуш справи 9).
У свою чергу відповідно до звіту про оцінку шкоди, завданої володільцю транспортного засобу, від 12.01.2005 року матеріальна шкода, яка була завдана позивачу внаслідок пошкодження належного йому автомобілю „ВАЗ-21102" державний номер НОМЕР_2 під час дорожньо-транспортної пригоди, складає 12419,32 грн. (том 1, аркуші справи 52-61).
Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 вважає, що він зазнав шкоди у розмірі 26769,59 грн., яка складається з фактичних витрат на ремонт автомобіля у розмірі 12778,05 грн., витрат на оплату автотоварознавчого дослідження по встановленню розміру спричиненої шкоди - 340,00 грн., упущеної вигоди за період простою автомобіля - 13151,54 грн. і витрат на оплату послуг аудиторської фірми по визначенню розміру упущеної вигоди -500,00 грн.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін та третіх осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно частинам 1 та 2 статті 1187 цього Кодексу джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Постановою Ленінського районного суду міста Севастополя від 09.11.2004 року та іншими матеріалами справи встановлено, що автомобіль „NISSAN X-TRAIL” державний номер НОМЕР_7 належить відповідачу на праві власності; а автомобіль „ВАЗ-21102" державний номер НОМЕР_2 перебуває у володінні позивача на підставі договору оренди від 28.07.2004 року, при цьому дорожньо-транспортна пригода відбулась за вини водія автомобіля „NISSAN X-TRAIL” державний номер НОМЕР_7.
Отже, враховуючи наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяною матеріальною шкодою, обґрунтованість визначення розміру матеріальної шкоди, заподіяної позивачу в результаті вказаної вище ДТП, суд дійшов висновку щодо наявності у відповідача обов'язку відшкодувати позивачеві шкоду у розмірі 12419,32 грн., визначеному звітом про оцінку шкоди, завданої володільцю транспортного засобу, від 12.01.2005 року.
Крім того, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з приватного підприємства "Морское агентство "Бизаньтранс" витрат у розмірі 340,00 грн., пов'язаних з проведенням позивачем оцінки матеріальної шкоди, що підтверджується квитанцією №1 від 12.01.2005 року, як шкода, яка завдана неправомірними діями працівника відповідача, та є додатковими витратами, які понесені позивачем (том 2, аркуші справи 66).
Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача неодержаного прибутку (упущеної вигоди) у розмірі 13151,45 грн., а також послуг аудиторської фірми з розрахунку зазначеної суми у розмірі 500,00 грн.
У роз'ясненні №02-5/215 від 01.04.1994 року „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" Вищий арбітражний суд України зазначив, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України). Виходячи з цього позивач повинен довести факт спричинення шкоди у вигляді неодержаного прибутку, обґрунтувати її розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.
При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.
Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням розумних витрат на одержання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права.
Відповідно до пункту 3 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків доказується кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків.
Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.
Пред'явлення вимог про відшкодування упущеної вигоди покладає на позивача обов'язок довести, що дані доходи не є абстрактними, а дійсно були б одержані ним.
Також, при визначенні реальності неодержаних доходів повинні враховуватися заходи, зроблені кредитором для їх отримання.
Крім того, неодержаним доходом є така втрата очікуваного збільшення (приросту) в майні, яке ґрунтується на точних даних, безперечно підтверджуючих можливість отримання їм грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було, виконане.
Проте, позивачем не доведені обставини, на які він посилається як на підставу позовних вимог про стягнення з відповідача неодержаного прибутку у розмірі 13151,45 грн., а саме: відсутні належні та допустимі докази можливості отримання прибутку за період простою автомобіля „ВАЗ-21102” державний номер НОМЕР_2 у цій сумі по причині простою саме цього автомобіля, як-то розірвання угод, укладених на використання цього автомобіля і т.п., по причині неможливості його використання на період ремонту.
Розрахунок упущеної вигоди в результаті простою автомобіля „ВАЗ-21102” державний номер НОМЕР_2 за період з 31.12.2004 року по 01.03.2005 року виконаний аудиторською фірмою „Фемида” на підставі аналізу наданих позивачем договорів оренди транспортних засобів, трудових договорів між працівником і фізичною особою; подорожніх листів; актів здавання-приймання робіт, послуг за 4 квартал 2004 року і 1 квартал 2005 року. Проте, ці документи не містять жодної інформації щодо їх зв'язку із зазначеним автомобілем, його простоєм та наявністю шкоди (том 2 аркуші справи 67-97, 145-181).
У зв’язку з чим судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову у зазначеній частині.
Також судова колегія вважає, що вимоги зустрічного позову про стягнення з первісного позивача матеріальної шкоди, а саме франшизи у розмірі 2370,00 грн., не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року N6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяній нею. Питання про відповідальність за шкоду, заподіяну при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожного із їх володільців перед іншим з них, вирішується за правилами ЦК: шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого - відшкодовується винним; при наявності лише вини володільця, якому заподіяна шкода, вона йому не відшкодовується; при наявності вини обох володільців - розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного; при відсутності вини володільців у взаємному заподіянні шкоди - жоден з них не має права на відшкодування.
Постановою Ленінського районного суду міста Севастополя від 09.11.2007 року не встановлена вина водія ОСОБА_5 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, крім того, відносно цього водія не складався протокол про адміністративне правопорушення. Висновком №306 додаткової автотехнічної судової експертизи від 01.08.2005 року, проведеної на виконання постанови від 14.06.2005 року Ленінського районного суду міста Севастополя, встановлена невідповідність Правилам дорожнього руху України лише дій водія відповідача ОСОБА_4, порушень Правил з боку водія позивача ОСОБА_5 не встановлено (том 3 аркуші справи 57-59).
Відповідно до частини 5 статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковими для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Таким чином, факти, які встановлені судом Ленінським районним судом міста Севастополя у постанові від 09.11.2007 року є обов'язковими для господарського суду.
З огляду на зазначене, у зв'язку з відсутністю вини водія ОСОБА_5 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, відсутній обов'язок позивача відшкодовувати відповідачеві шкоду, спричинену ДТП, про відшкодування якої заявлений зустрічний позов.
Враховуючи викладене, не вбачається підстав для задоволення апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 та скасування рішення господарського суду першої інстанції.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 23 березня 2009 року у справі № 5020-4/180-11/286-4/256-2/446 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді