ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" січня 2010 р. Справа № 11/1529
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - підприємця,
ОСОБА_2 - представника за довіреністю №2-1190 від
25.03.2007 р. (приймали участь у судовому засіданні 12.01.2010 р.),
від відповідача: ОСОБА_3 - підприємця,
ОСОБА_4 - представника за довіреністю №1551 від
03.09.2009 р. (приймали участь у судовому засіданні 12.01.2010 р.),
розглянувши апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м.Хмельницький
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "01" жовтня 2009 р. по справі № 11/1529 (суддя Радченя Д.І.)
за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Хмельницький
до Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м.Хмельницький
про стягнення 88825,35 грн. заборгованості за договором позики з нарахуванням встановленого індексу інфляції та річних
з перервою в засіданні суду оголошеною згідно ст.77 ГПК України
з 12.01.2010 р. до 14.01.2010 р.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 01.10.2009 р.у справі №11/1529 позов Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Хмельницький до Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м.Хмельницький про стягнення 88825,35 грн. заборгованості за договором позики з нарахуванням встановленого індексу інфляції та річних задоволено; стягнуто з підприємця ОСОБА_3 на користь підприємця ОСОБА_1 89969,00 грн. заборгованості, 381,20 грн. 3% річних, 1460,00 грн. інфляційних, 918,10 грн. витрат по сплаті державного мита та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення повністю.
В апеляційній скарзі підприємець ОСОБА_3 зазначає, що між ним та СПД ОСОБА_1 03.12.2007 р. було укладено договір оренди приміщення, яке належить останньому на праві приватної власності, для виробничих потреб. У додатку до договору перераховано обладнання, яке використовувалось в орендованому приміщенні і належало СПД ОСОБА_3 на праві приватної власності. Додатком передбачалось спільне використання обладнання, в тому числі станка з комплектуючими. Відповідно до спільних дій по організації виробництва, скаржником було внесено примітку в додатку до договору про внесення 10000 доларів США та 10000 гривень. Цей факт підприємець ОСОБА_3 підтвердив ОСОБА_1 копією (аналогом) розписки, яку давав своєму брату ОСОБА_5. Розписку СПД ОСОБА_1 утримував у сейфі свого офісу. За спільною домовленістю вказані кошти мали бути виплачені як спільні з ОСОБА_1 на оплату станка, на який та на організацію виробництва відповідач отримував кредит у банку.
Скаржник наголошує на тому, що розписка та примітка не містить посилань на ОСОБА_1 як на позикодавця та в ній відсутні будь-які ознаки позики. Немає в розписці і зобов"язань по поверненню коштів, що не відповідає вимогам ст.ст.1046,1047 ЦК України.
Відповідач заперечує наявність договору позики між ним та СПД ОСОБА_1, вказує, що відповідно до поданої позивачем розписки відсутнє зобов"язання щодо повернення отриманих коштів. Відповідач зазначає, що як вказав суд першої інстанції у своєму рішенні, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, водночас, позивачем не надано жодного доказу щодо передачі ним грошей відповідачу.
Скаржник наголошує, що незрозуміло з якої норми закону судом першої інстанції встановлено строк повернення позики саме 07.06.2008 р., оскільки вказаний строк не обґрунтований нормою закону, відповідно до якої настає право вимоги повернення позики.
В засіданні суду підприємець ОСОБА_3 та його представник підтримали доводи апеляційної скарги у повному обсязі, рішення місцевого господарського суду вважають прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просять його рішення скасувати.
Представник відповідача зазначив, що обидва документи, на які посилається позивач як на докази укладення договору позики: розписка ОСОБА_3 від. 16.10.2007р. та додаток до договору оренди (комплект обладнання для виготовлення піддонів) не свідчать про наявність договору позики та не містять зобов'язання відповідача по поверненню отриманих коштів.
СПД ОСОБА_3 пояснив, що станок СРП №34 купувався ним для здійснення підприємницької діяльності у кредит. Кошти він позичав у свого двоюрідного брата та використав їх для закриття кредиту, який брав для придбання станка СРП №34. Стверджує, що у розписці йдеться не про позику, а про отримання коштів в рахунок оплати станка та додаткового обладнання, оскільки сторони домовлялись про спільне використання станка. Співпраця сторін продовжувалась три місяці. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 01.10.2009р. побудоване на припущеннях, а розписка, якою скористався підприємець ОСОБА_1 не є зобов'язальним документом.
Позивачем подано письмовий відзив на апеляційну скаргу (вх.№02-01/121/10 від 12.01.2010 р.), долучений судом до матеріалів справи.
Позивач та його представник у судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення господарського суду Хмельницької області від 01.10.2009 р. законним та обґрунтованим, тому просять оскаржене судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник позивача пояснив, що між сторонами було укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу суму коштів у розмірі 10000грн. та 10000 доларів США для погашення відповідачем заборгованості за придбаний багатопильний станок СРП №34 та обладнання до нього. Відповідач зобов'язався повернути одержані кошти, які були передані у момент укладення договору. Зазначив, що сторони погодили умови позики в усній формі, водночас, відповідач видав позивачеві розписку, в якій підтверджується факт одержання коштів. Зазначив, що розписка - це саме той документ, який підтверджує факт укладення договору позики та носить зобов'язальний характер. При цьому, зазначив, що строк повернення грошових коштів згідно договору позики обумовлено не було, тому слід застосовувати загальні положення згідно чинного законодавства України. Вважає, що постановою ЖАГС від 22.06.2009 р. у справі № 8/19/3784 встановлено факт одержання СПД ОСОБА_3 від СПД ОСОБА_1 коштів на підставі ст.ст.1046,1047 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши у повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2007 р. між підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (а.с.18,41), за яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, провулок Купріна 9/1, загальною площею 30 м. кв., для розміщення обладнання, визначеного додатком №1 до даного договору, який є його невід"ємною частиною (п.1.1 договору). Строк оренди за цим договором становить 1 рік (п.1.2.).
Відповідно до п.4.1. договору орендар зобов'язується, зокрема надавати
орендодавцю безоплатно користуватися обладнанням, визначеним у додатку №1, протягом дії даного договору.
Сторонами у справі підписано додаток до договору оренди нежитлового приміщення від 03.12.2007 року "Комплект обладнання для виготовлення піддонів, належного на праві власності підприємцю ОСОБА_3 та встановленого за взаємною домовленістю на території підприємця ОСОБА_1 для спільного використання" (а.с.19,42,72,76). До вказаного переліку обладнання увійшли, зокрема: станок багатопильний (рамнопильний) №34 марки СРП; рамка додаткова до СРП; пили біметалічні до СРП в кількості 91 шт.
В зазначеному додатку до договору міститься також примітка про те, що "18.10.2007 р. в рахунок оплати багатопильного станка ПП ОСОБА_1 Внесено 10000 (десять тисяч) доларів США та 10000 (десять тисяч) гривень, про що йому видано розписку".
У розписці від 16.10.2007 р. (оригінал якої оглянуто судовою колегією та долучено до матеріалів справи), засвідченій підписом ОСОБА_3 та його печаткою як приватного підприємця, зазначено про те, що ОСОБА_3 отримав, в рахунок оплати станка №34 та додаткового обладнання, що входить у комплект по договору №06/11/06 з ТОВ "УкрТехМаш" загальною вартістю 96117,30 грн., 10 тисяч доларів США та 10 тисяч гривень.
Факт купівлі підприємцем ОСОБА_3 багатопильного рамного станка СРП-160 на підприємстві ВАТ "УкрТехМаш" за договором №06/11/06 від 06.11.2006 р. підтверджується самим договором (а.с.85), книгою обліку придбання (товарів, робіт, послуг) СПД ОСОБА_3 (а.с.81-84), платіжним дорученням №15 від 16.01.2007 р. на суму 93511,40 грн. та банківською випискою (а.с.86), податковою накладною №17 від 16.01.2007 р. (а.с.87), видатковою накладною №УМ-0000006 від 17.01.2007 р. (а.с.88), актом прийому-передачі обладнання від 17.01.2007 р. (а.с.89) та гарантійним сертифікатом (а.с.90).
Як встановлено судовою колегією, договір оренди між сторонами у справі було розірвано достроково, 10.04.2008 р., з ініціативи орендодавця - підприємця ОСОБА_1 При цьому, між підприємцями виник спір, який був предметом судового розгляду у справі №8/19/3784.
Так, зі змісту постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 22.06.2009 р. у справі №8/19/3784 вбачається, що у червні 2008 р. підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до підприємця ОСОБА_1 про витребування майна, належного позивачу із незаконного володіння відповідача та стягнення з відповідача майнової, моральної шкоди та витрат на послуги адвоката.
З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, підприємець ОСОБА_3 просив витребувати належне йому на праві приватної власності майно із незаконного володіння ОСОБА_1 на суму 173166,30 грн., в тому числі, обладнання - станок багатопильний № 34 марки СРП; рамка додаткова до станка; стружко-пилосос 2-х мішк. №43; станок для заточування марки САЗ-127; компресор СБ/50; пили біметалічні до СРП в кількості 91 шт., а також готову продукцію (піддони), сировину та витратні матеріали.
СПД ОСОБА_3 послався на те, що зазначене майно відповідач привласнив, не допустивши 31.03.2008 р. робочу бригаду підприємця ОСОБА_3 до приміщення, орендованого позивачем на підставі укладеного між сторонами у справі договору оренди від 03.12.2007 р. Виходячи з того, що його майно неправомірно перебуває у володінні підприємця ОСОБА_1, просив стягнути з відповідача 50432,24 грн. недоотриманого прибутку від підприємницької діяльності за квітень і 15 днів травня 2008 року та моральну шкоду в сумі 10000 грн.
Слід зазначити також, що підприємець ОСОБА_3 звертався із заявою до ХМВ УМВС України в Хмельницькій області, в якій вказав про протиправні дії підприємця ОСОБА_1
Постановою від 11.11.2008 р. (після доопрацювання) відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно, зокрема підприємця ОСОБА_1 на підставі ст.6 п.2 КПК України (а.с.78-79).
Здійснивши апеляційний перегляд справи №8/19/3784, апеляційний господарський суд виніс постанову від 22.06.2009 р., якою рішення господарського суду Хмельницької області від 15 грудня 2008 р. у справі №8/19/3784 скасував в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування від СПД ОСОБА_1 станка багатопильного №34 марки СРП, рамки додаткової до станка СРП-250, стружкопилососу двохмішкового марки ПС-3200, станка для заточування марки САС-127 з прийняттям нового рішення у цій частині про задоволення позову. Рішення про відмову у решті позовних вимог залишено без змін.
Так, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що після 10.04.2008 р. відповідач незаконно володіє обладнанням позивача, що належить йому на праві власності (станок багатопильний № 34 марки СРП (станок рівно пильний); рамка додаткова до станка; стружкопилосос 2-х мішк. № 43; станок для заточування марки САЗ-127). При цьому, апеляційний господарський суд вказав на помилковість застосування господарським судом Хмельницької області ст.594,595 ЦК України щодо притримання речі для забезпечення вимог кредитора, зазначивши про те, що судом не встановлено факту виникнення між сторонами зобов"язальних правовідносин щодо передачі майна однією стороною та оплати його вартості другою. Також не встановлено факту передачі позивачем спірного майна відповідачу у володіння, зокрема у заставу за договором позики з метою забезпечення виконання зобов"язань, чи за іншим договором.
Як зазначено у постанові, апеляційним судом враховуються положення ст.ст.1046,1047 ЦК України та факт передачі відповідачем позивачу певної суми грошей, підтвердженням чого є розписка, однак, вказане не може бути підставою для висновку про правомірність притримання відповідачем майна позивача у зв"язку з невиконанням останнім обов"язку по поверненню позики.
Постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 22.06.2009 р. у справі №8/19/3784 було залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.08.2009 р. (а.с.52-53).
У серпні 2009 року Суб"єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 подав до господарського суду Хмельницької області позов до Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про стягнення 87000,00 грн. основного боргу, 335,35 грн. 3% річних та 1490,00 грн. інфляційних.
Уточнивши позовні вимоги, підприємець ОСОБА_1 (заява від 15.09.2009 р., а.с.57-58) просив стягнути з підприємця ОСОБА_3 79969,00 грн., що еквівалентно десяти тисячам доларів США, згідно з офіційним курсом НБУ станом на 7 вересня 2009 року, а також 10000,00 грн., 381,20 грн. 3% річних від простроченої суми та 1460,00 грн. інфляційних), посилаючись на ч.2 ст.625 ЦК України, ч.1 ст.1049, ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України та визначивши строк повернення позики 07.06.2008 р.
Рішенням, що оскаржується, позов підприємця ОСОБА_1 до СПД ОСОБА_3 задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 89969,00 грн. заборгованості, 381,20 грн. 3% річних, 1460,00 грн. інфляційних та судові витрати.
У рішенні місцевий господарський суд зазначив, що у зв"язку з відмовою у поверненні коштів відповідно до виданої розписки, позивачем було притримано майно відповідача на суму заборгованості - станок багатопильний СРП №34. У рішенні зазначено також, що постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 22.06.2009 р. встановлено факт отримання відповідачем грошових коштів 10 тис. доларів США та 10 тис. гривень.
Посилаючись на зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у зв"язку з неповерненням підприємцем ОСОБА_3 коштів, внесених підприємцем ОСОБА_1 позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права, зокрема, про стягнення заборгованості в сумі 10 тис. доларів США по курсу, встановленому НБУ та 10 тис. гривень з нарахуванням відповідних інфляційних та річних, які були внесені підприємцем ОСОБА_1 в рахунок оплати багатопильного станка відповідно до виданої підприємцем ОСОБА_3 розписки.
Далі, суд першої інстанції зазначив про те, що відповідач одержав у позивача позику 10000,00 грн., строк якої настав 07.06.2008 р., відхиливши заперечення відповідача по суті заявленого позову як такі, що спростовуються матеріалами справи.
Проте, судова колегія апеляційного господарського суду не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду з наступних підстав.
Слід зазначити, що позовні вимоги у даній справі обґрунтовуються фактично двома письмовими доказами - розпискою СПД ОСОБА_3 від 16.10.2007 р. та приміткою на розціненому сторонами як додаток до договору оренди нежитлового приміщення від 03.12.2007 р. переліку майна СПД ОСОБА_3, що розташоване на території СПД ОСОБА_1 для спільного використання, названому як "Комплект обладнання для виготовлення піддонів", які за змістом позовних вимог, мали б засвідчити існування між сторонами у справі відносин позики та обов"язок відповідача повернути отримані кошти.
Згідно ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 1050 Цивільного кодексу України визначено наслідки порушення договору позичальником, зокрема: якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ч.1 ст.1050 ЦК).
У відповідності до ст.1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частина 2 статті 1047 Цивільного кодексу України містить норму щодо документів, які можуть підтверджувати укладення договору позики. До них Цивільний кодекс відносить розписку або інший подібний борговий документ.
При цьому, розписка або інший документ (акт передання та прийняття, рахунок-фактура на товари тощо), якщо вони знаходяться у позикодавця, засвідчують лише факт отримання грошей або речей позичальником. Вони не замінюють договору позики. У зв"язку з цим укладення такого договору, що підтверджується лише розпискою, вважається недодержанням вимог закону.
Боргові документи мають підтверджувати дві обставини: по-перше, факт отримання боржником грошей або речей, їх кількість, рід та якість; по-друге, точно визначений строк повернення грошей або речей, а у разі його відсутності - момент пред"явлення вимоги.
Недодержання сторонами обов"язкової письмової форми договору позики не має своїм наслідком визнання такого правочину недійсним, однак, ускладнює його підтвердження. У випадку, коли договір позики мав бути укладений у письмовій формі, однак, її не було додержано, факт укладення договору позики доводиться письмовими доказами, засобами аудіо-відеозапису та іншими доказами.
У даному випадку, як зміст розписки СПД ОСОБА_3 від 16.10.2007 р. про отримання коштів, так і примітка на додатку до договору оренди нежитлового приміщення від 03.12.2007 р. жодним чином не засвідчують укладення між сторонами договору позики. Так, у розписці від 16.10.2007 р. (судова колегія звертає увагу, що згідно примітки, кошти ПП ОСОБА_1 внесено 18.10.2007 р.) вказано про те, що ОСОБА_3 отримав визначену суму коштів, проте, не зазначено від кого; щодо підстав отримання коштів зазначено - в рахунок оплати станка №34 та додаткового обладнання, що входить у комплект по договору №06/11/06 з ТОВ "УкрТехМаш". Таким чином, зміст розписки не може підтверджувати того, що спірні грошові кошти передані СПД ОСОБА_3 саме СПД ОСОБА_1 та у відповідності до укладеного між ними договору позики.
Оцінивши вказану розписку в сукупності з приміткою на додатку до договору оренди нежитлового приміщення від 03.12.2007 р. про внесення 18.10.2007 р. в рахунок оплати багатопильного станка ПП ОСОБА_1 10000 доларів США та 10000 гривень, про що йому видано розписку, судова колегія вважає, що вказані документи в сукупності засвідчують лише факт внесення СПД ОСОБА_1 10000 доларів США та 10000 гривень в рахунок оплати багатопильного станка, який належить підприємцю ОСОБА_3, та який за умовами договору оренди (п.4.1.) мав право використовувати підприємець ОСОБА_1 Проте, вказані документи ніяк не можуть слугувати доказами передачі цих коштів саме згідно договору позики між сторонами, що було б підставою для виникнення у відповідача зобов"язання з повернення такої ж суми грошових коштів за змістом ст.1046 ЦК України.
Зміст листа підприємця ОСОБА_1 від 06.05.2008р., адресованому підприємцю ОСОБА_3, в якому СПД ОСОБА_1, крім іншого, повідомив, що ним було передано у власність відповідача 10000 доларів США та 10000 гривень за придбаний позивачем багатопильний станок та додаткове обладнання до нього та що у зв'язку з фінансовою потребою він просить підприємця ОСОБА_3 повернути зазначені суми коштів у встановлений законодавством строк - також жодним чином не свідчить про існування між сторонами відносин позики (як і інші наявні у справі документи) та передачу коштів у позику.
Стосовно посилань підприємця ОСОБА_1 та суду першої інстанції на факти, встановлені при розгляді справи №8/19/3784, судова колегія зауважує, що у зазначеній справі судами не було встановлено факту позики, про наявність відносин позики між сторонами було зазначено лише у рішенні суду першої інстанції у вказаній справі, яке було скасовано апеляційним господарським судом. Спір у справі №8/19/3784 стосувався витребування майна з чужого незаконного володіння, а обставини укладення чи наявності договору позики між сторонами не були предметом розгляду у цій справі.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 22.06.2009 р. лише підтверджується факт внесення коштів підприємцем СПД ОСОБА_1 в рахунок оплати обладнання, яке належить підприємцю ОСОБА_3, водночас, не визначено підстав передачі коштів.
Таким чином, у постанові Житомирського апеляційного господарського суду від 22.06.2009 р. №8/19/3784 не досліджувалось питання укладення договору позики, а тому відсутні підстави для застосування ст.35 ГПК України.
З урахуванням викладеного, та змісту зазначеної постанови, спростовуються доводи СПД ОСОБА_1 щодо правомірності притримання майна з підстав наявності договору позики та неповернення коштів за цим договором позики.
Судова колегія також відзначає, що у постанові ВГСУ від 27.08.2009 р. у справі №8/19/3784 зазначено, що відповідач (СПД ОСОБА_1С.) ніяким чином не довів статус позивача (СПД ОСОБА_3) в якості боржника по відношенню до відповідача; та що додана до матеріалів справи розписка від 16.10.2007 р. про передачу підприємцю ОСОБА_3 грошових коштів не передбачає обов"язку їх повернення та не свідчить про укладення договору купівлі-продажу або позики.
Таким чином, звернувшись з позовом про стягнення з СПД ОСОБА_3 заборгованості за договором позики з нарахуванням встановленого індексу інфляції та річних, СПД ОСОБА_1 не підтвердив обставини, на які покликається, належними та допустимими доказами.
Так, відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані можуть встановлюватись письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників та інших осіб, що беруть участь у судовому засіданні.
У даному випадку, давши юридичне обґрунтування доказам по справі в їх сукупності на виконання припису ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про безпідставність та недоведеність заявлених позовних вимог.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 01.10.2009 р. у справі №11/1529 не відповідає матеріалам справи і вимогам матеріального та процесуального права, зважаючи на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.
За таких обставин, оскаржене рішення господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м. Хмельницький задовольнити.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 01.10.2009 р. у справі №11/1529 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В задоволенні позову Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про стягнення 88825,35 грн. заборгованості за договором позики з нарахуванням встановленого індексу інфляції та річних відмовити.
3. Справу №11/1529 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя:
судді:
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 -в наряд