ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА-
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" січня 2010 р. Справа № 18/304
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарях: ,
Остапчук А.Ю.,
за участю представників сторін:
від позивача (за первісним позовом): ОСОБА_2 - підприємця (приймала участь в судовому засіданні 27.10.2009 р., 08.12.2009 р., 28.12.2009 р.),
від відповідача (за первісним позовом): Костюк Ю.М. - довіреність №42 від 27.12.2007р. (приймала участь у судовому засіданні 27.10.2009 р.),
розглянувши апеляційні скарги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м.Хмельницький та Відкритого акціонерного товариства "Готель "Поділля", м.Хмельницький
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "08" липня 2009 р. у справі № 18/304 (суддя В.А.Саврій)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м.Хмельницький
до Відкритого акціонерного товариства "Готель Поділля", м.Хмельницький
про повернення безпідставно вилученого майна та розірвання договору
та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Готель "Поділля", м.Хмельницький
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м.Хмельницький
про звільнення і повернення орендованого майна та стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 25055,75 грн.
з оголошеними згідно зі ст.ст. 77,99 ГПК України перервами в судовому засіданні
з 27.10.2009 р. до 03.11.2009 р., з 03.11.2009 р. до 24.11.2009 р., з 24.11.2009 р. до 08.12.2009 р., з 08.12.2009 р. до 28.12.2009 р. та з 28.12.2009 р. до 12.01.2010 р.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.09.2009 р.у справі №18/304 позов підприємця ОСОБА_2, м.Хмельницький до Відкритого акціонерного товариства "Готель "Поділля", м.Хмельницький про повернення безпідставно вилученого майна та розірвання договору задоволено частково: зобов"язано ВАТ "Готель Поділля" повернути підприємцю ОСОБА_2 вилучене майно та стягнуто з ВАТ "Готель Поділля" на користь СПД ОСОБА_2 42,50 грн. витрат з державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Зустрічний позов ВАТ "Готель "Поділля", м.Хмельницький до підприємця ОСОБА_2, м.Хмельницький про звільнення і повернення орендованого майна та стягнення 25055,75 грн. заборгованості за договором оренди задоволено частково: стягнуто з підприємця ОСОБА_2 на користь ВАТ "Готель "Поділля" 7461,43 грн. основного боргу, 556,36 грн. пені, 835,68 грн. інфляційних, 18,65 грн. 3% річних, 437,92 грн. штрафу, 93,10 грн. витрат з державного мита та 43,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, СПД ОСОБА_2 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказаний судовий акт в частині задоволення зустрічного позову про стягнення з неї 9446,99 грн. боргу та винести в цій частині нове рішення. В іншій частині рішення просить залишити без змін.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги підприємець вказує, що 01.07.2007 р. між нею та ВАТ "Готель Поділля" укладено договір оренди нежитлових приміщень, відповідно до п.2.1. договору орендна плата встановлена в розмірі договірна і вноситься авансом не пізніше 3 числа поточного місяця. Підприємець вказує, що згідно чинного законодавства поняття "договірна" орендна плата не існує, оскільки згідно ст.189 ГК України - ціна є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб"єкти господарювання і ціна є істотною умовою господарського договору і зазначається в гривнях.
Крім того, зазначає, що додатком до договору оренди повинен був бути поданий відповідачем акт прийому-передачі орендованого майна, що є невід"ємною частиною договору та підписується двома сторонами, проте, такого акту не існує, що свідчить про недотримання відповідачем норм цивільного та господарського законодавства в частині укладення договорів. Вказані обставини, на думку СПД ОСОБА_2 не були досліджені судом першої інстанції.
Не взято місцевим господарським судом до уваги й те, що згідно домовленості між сторонами у справі, підприємець виготовила рекламні вивіски, вартість яких -2490,00 грн. зарахована в орендну плату, тому нарахування орендної плати з серпня 2008 року до березня 2009 року є безпідставним.
Підприємець також наголошує, що послуги Інтернету завжди оплачувались окремо від вартості орендної плати, ніколи не входили до вартості орендної плати та про них не зазначено у договорі оренди. Вказує, що кожного місяця вносила орендну плату згідно виставлених рахунків та зазначеної у них дати дійсності кожного рахунку, відповідно, строків сплати не порушувала. Тому, нарахування пені та штрафу вважає неправомірним.
Підприємець вказує, що її як орендаря не було у орендованому приміщенні з 20 листопада 2008 року до 01 березня 2009 р., що підтверджується, зокрема, й тим, що починаючи з грудня 2008 року по березень 2009 року немає виставлених рахунків за користування телефоном, що судом першої інстанції не взято до уваги.
Згідно п.6.3. договору, договір автоматично розривається при порушенні орендарем п.2 договору, одночасно орендодавець виселяє орендаря із займаного приміщення, складаючи при цьому, односторонній акт. Проте, відповідачем це зроблено не було при виселенні підприємця з офісу 20.11.2008 р.
Підприємець вказує на те, що договір оренди був розірваний, однак, вважає, що судом першої інстанції при вирішенні даного питання вибірково підійшов до використання доказів та повністю проігнорував подані нею письмові докази.
ВАТ "Готель "Поділля" також не погодилось з рішенням суду першої інстанції та подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду Хмельницької області від 08.07.2009 р. у справі №18/304 скасувати і прийняти нове рішення, яким у первісному позові відмовити повністю, а вимоги зустрічного позову задовольнити в повному обсязі (а.с.18-20, т.2).
В апеляційній скарзі ВАТ "Готель "Поділля" зазначає, що місцевим господарським судом неправильно було застосовано вимоги ст.785 ЦК України, відповідно до якої якщо наймач не виконує обов"язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Вказує, що як встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами у справі договір оренди від 01.03.2009 р. був розірваний з 01.03.2009 р. Посилаючись на зазначене та на те, що орендарем не подано доказів звільнення та повернення орендованого приміщення, починаючи з 01.03.2009 р. по дату подання заяви про збільшення розміру позовних вимог нарахована неустойка відповідно до ст.785 ЦК України у розмірі 8000,00 грн. Той факт, що договір розірвано, речі орендаря знаходяться в орендованому приміщенні та не оформлено акту здачі-приймання приміщення від орендаря до орендодавця, ВАТ "Готель "Поділля" і вважає доказом того, що відповідач знаходиться в орендованому приміщенні, тобто, займає його, внаслідок чого зобов"язаний сплатити неустойку згідно ст.785 ЦК України.
Відповідно до ст.594 Цивільного кодексу України кредитор має право притримати річ, що підлягає передачі боржникові, у себе до виконання боржником зобов"язання. Тому відповідно до вказаної статті ЦК України для забезпечення виконання зобов"язання орендаря - СПД ОСОБА_2 по сплаті заборгованості за договором оренди, ВАТ "Готель "Поділля" застосовано такий спосіб забезпечення виконання зобов"язання як притримання майна боржника, орендаря, яке знаходиться в орендованому раніше приміщенні та щодо якого подано первісний позов про витребування майна. Вказує, що про застосування притримання СПД ОСОБА_2 була повідомлена листом №293 від 27.05.2009 р., відповідно до ст.595 ЦК України, проте, місцевим господарським судом вказано, що повідомлення про притримання майна не надано, що не відповідає дійсності. Відповідач за первісним позовом вважає, що оскільки майно позивача за первісним позовом знаходиться на притриманні у відповідача, тобто, на правовій підставі, між сторонами відсутнє спірне матеріальне правовідношення, що означає відсутність предмета спору та є відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України підставою припинення провадження у справі.
В засіданні суду позивач за первісним позовом СПД ОСОБА_2 заперечила проти доводів апеляційної скарги ВАТ "Готель "Поділля" та підтримала в повному обсязі доводи своєї апеляційної скарги.
Заперечення проти доводів апеляційної скарги ВАТ "Готель "Поділля" підприємець зазначила у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.31-32).
В обґрунтування своїх доводів та заперечень та на виконання вимог ухвал суду підприємцем подано також письмові уточнення та пояснення (вх.№02-04/8008/09 від 08.12.2009 р.), долучені до матеріалів справи.
Представник відповідача за первісним позовом в засіданні суду заперечила проти доводів апеляційної скарги СПД ОСОБА_2 та підтримала в повному обсязі доводи апеляційної скарги ВАТ "Готель "Поділля". Рішення суду першої інстанції просить скасувати і прийняти нове рішення, яким у первісному позові відмовити повністю, а вимоги зустрічного позову задовольнити в повному обсязі.
ВАТ "Готель "Поділля" виклало свої заперечення проти доводів скарги підприємця ОСОБА_2 у письмовому відзиві на апеляційну скаргу (а.с.25-26, т.2) та у поясненнях по справі (а.с.40-41).
Відповідач за первісним позовом подав також додаткові пояснення по справі (вх.№02-01/8452 від 28.12.2009 р.), які разом з додатками - витребуваними судом документами, долучено до матеріалів справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг та взаємних заперечень на них, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
01 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Готель "Поділля" (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень (а.с.8, т.1), за яким орендодавець передає, а орендар приймає в оренду об'єкт оренди - приміщення загальною площею 20 кв.м., яке знаходиться в орендодавця за адресою: м Хмельницький, вул. Шевченка, 34, кімн.№221 (п.1.1., п.1.2. договору).
Згідно п.2.1. договору орендна плата встановлюється в розмірі договірна щомісяця і вноситься авансом не пізніше 3 числа поточного місяця. Вартість комунальних послуг (водо-, теплопостачання, а також інші витрати, що пов"язані з утриманням приміщень, сплатою податку на землю тощо) включено у розмір орендної плати.
Пунктом 2.3. договору передбачено, що міжміські розмови оплачуються орендарем відповідно до рахунків на протязі 3-х днів з моменту отримання рахунка.
Згідно п.3.1.1., п.3.1.2. договору, орендар має право користуватись об"єктом оренди на умовах, передбачених цим договором та право доступу в орендоване приміщення згідно розпорядку роботи офісів.
В пункті 3.2.3. договору орендар зобов"язався своєчасно і в повному обсязі виконувати свої зобов"язання по орендній платі та іншим платежам на користь орендодавця, встановлених даним договором, своєчасно вносити плату за телефонні розмови відповідно до термінів, вказаних у цьому договорі.
Відповідно до п.5.1.1. договору, за несвоєчасну оплату орендної плати, відповідно до п.2.1. договору, нараховується пеня в розмірі 1% від загальної суми заборгованості за кожен день прострочки. За несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує штраф у розмірі 5% від суми місячної орендної плати за кожен місяць прострочки.
Згідно пунктів 6.1.,6.8. договору, цей договір діє з 01.07.2007 р. по 01.09.2007 р.; по закінченню терміну дії договір автоматично продовжується на термін, на який його було укладено за відсутності розходжень між сторонами на той же термін і на тих же умовах.
Пунктом 6.3. договору передбачено, що договір автоматично розривається при порушенні орендарем п.2 цього договору, одночасно, орендодавець виселяє орендаря із займаного приміщення, складаючи односторонній акт.
З матеріалів справи вбачається, що вищезазначений договір виконувався сторонами та діяв, автоматично продовжуючись, з 01.07.2007 р. до моменту його розірвання 01.03.2009 р. Доказом розірвання договору оренди 01.03.2009 р. є лист орендодавця - ВАТ "Готель "Поділля" №95 від 19.02.2009 р., направлений на адресу ПП ОСОБА_2 (оригінал листа та доказів направлення його СПД ОСОБА_2 оглянуто судовою колегією в засіданні суду 27.10.2009 р.).
У лютому 2009 року СПД ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Хмельницької області з позовом у даній справі про зобов"язання відповідача - ВАТ "Готель "Поділля" повернути безпідставно вилучене майно. В обґрунтування позову підприємець зазначала, що 20 листопада 2008 року її недопустили у офіс, розміщений у приміщенні, орендованому у ВАТ "Готель "Поділля" за вищезазначеним договором. При цьому, у її присутності у кабінеті одразу були змінені замки. Згідно пояснень підприємця, у зачиненому кабінеті залишились її речі (перелік майна було додано до позовної заяви), які вона на час звернення з позовом до суду не змогла забрати. Пояснення ВАТ "Готель "Поділля" щодо закриття офісу з причин несплати орендної плати підприємець вважає необґрунтованими, вказуючи, що в рахунок орендної плати нею були виготовлені за замовленням орендодавця рекламні вивіски (1 вивіска з повнокольорового друку та 1 штендер фігурний) загальною вартістю 2040 грн., які були прийняті орендодавцем. Посилаючись на зазначені обставини, підприємець просила також визнати договір оренди розірваним в односторонньому порядку (а.с.2-3, т.1).
У березні 2009 року ВАТ "Готель "Поділля" подало до суду зустрічну позовну заяву, в якій просив зобов"язати СПД ОСОБА_2 звільнити нежитлове приміщення за адресою: м. Хмельницький, вул.Шевченка,34, кім.221 та повернути його ВАТ "Готель "Поділля", підписавши акт передачі-приймання даного приміщення; а також стягнути з підприємця 18294,75 грн., з яких 247,88 грн. боргу за міжміські телефонні розмови, 7213,55 грн. боргу за орендну плату, 8302,07 грн. пені та 437,92 грн. штрафу відповідно до умов договору, 835,68 грн. інфляційних та 18,65 грн. 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України, 1239 грн. неустойки відповідно до ст.785 ЦК України. Позивач за зустрічним позовом вказував на порушення підприємцем умов договору оренди щодо сплати орендних платежів з серпня 2008 року, та про те, що орендар незаконно, без відповідних правових підстав займає приміщення, яке належить ВАТ "Готель "Поділля", у цьому ж приміщенні знаходиться майно орендаря. Позивач за зустрічним позовом заперечує також факт прийняття орендодавцем виготовленої орендарем зовнішньої реклами.
В заяві про збільшення позовних вимог (за зустрічним позовом) ВАТ "Готель "Поділля", окрім вимоги про звільнення нежитлового приміщення, просило стягнути з підприємця ОСОБА_2 25055,75 грн., з яких 247,88 грн. боргу за міжміські телефонні розмови,7213,55 грн. боргу за орендну плату,8302,07 грн. пені та 437,92 грн. штрафу відповідно до умов договору, 835,68 грн. інфляційних та 18,65 грн. 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України, а також 8000,00 грн. неустойки відповідно до ст.785 ЦК України.
Сторонами під час розгляду справи у суді першої інстанції неодноразово подавались також письмові пояснення щодо обставин справи, які вивчені судовою колегією та взяті до уваги.
Зокрема, з досліджених матеріалів справи судовою колегією встановлено, що орендна плата, названа у договорі оренди "договірною", була погоджена сторонами у розмірі 1200,00 грн. на місяць.
У своїх поясненнях, як письмових, так і наданих в засіданні апеляційного господарського суду, підприємець ОСОБА_2 зазначила, що щомісяця отримувала рахунки від орендодавця - ВАТ "Готель "Поділля", які оплачувались нею з урахуванням зазначеної в рахунку дати дійсності рахунку, відповідно до яких вона не порушувала строків сплати. Підприємець подала до матеріалів справи отримані нею від орендодавця рахунки за договором оренди у період з вересня 2007 р. по серпень 2008 року. Згідно пояснень сторін, рахунки передавались підприємцю особисто, тому докази направлення рахунків відсутні.
Апеляційним господарським судом було витребувано від сторін та досліджено усі докази щодо виставлення рахунків за договором оренди та їх оплати, внаслідок чого судом встановлено, що до складу платежів за договором оренди згідно виставлених орендодавцем рахунків за входила також оплата послуг Інтернету (додаткові послуги) у розмірі 175,00 грн. (з врахуванням ПДВ).
Оплата отриманих підприємцем рахунків до серпня 2008 року здійснювались ним з дотриманням зазначеної в кожному рахунку дати дійсності рахунку, що засвідчується наявними у справі карткою рахунку по контрагенту СПД ОСОБА_2, платіжними дорученнями, банківськими виписками та прибутковими касовими ордерами.
Матеріали справи містять також акт звіряння розрахунків між сторонами за період з 01.07.2007 р. по 28.02.2009 р. станом на 22.04.2009 р., підписаний обома сторонами із зауваженнями СПД ОСОБА_2 З цього акту вбачається, що оплату платежів за договором оренди в сумі 1370,00 грн. було прийнято орендодавцем шляхом зарахування бартеру, що частково підтверджує доводи підприємця ОСОБА_2 з приводу домовленості сторін про виготовлення орендарем зовнішньої реклами в рахунок плати за оренду приміщення. Водночас, докази щодо прийняття ВАТ "Готель "Поділля" ще однієї вивіски вартістю 1279,23 грн. (згідно пояснень підприємця) та щодо зарахування вказаної суми в рахунок оплати орендних платежів в матеріалах справи відсутні. Тому, доводи підприємця з даного приводу не є підтвердженими та не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги.
Слід зазначити, що доводи позивача за первісним позовом про позбавлення її орендодавцем можливості користуватись орендованим приміщенням з 20.11.2008 р. також жодним чином не підтверджені документально (такими доказами могли б бути письмові докази звернення з даного приводу до правоохоронних органів, орендодавця, відповідні акти, складені за участю незацікавлених осіб, тощо). Тому, посилання СПД ОСОБА_2 на вказану обставину є необґрунтованими.
Водночас, позивачем за зустрічним позовом не надано доказів на підтвердження факту перебування СПД ОСОБА_2 у спірному приміщенні (м.Хмельницький, вул. Шевченка, 34 кімн.№221), яке належить ВАТ "Готель "Поділля", після розірвання договору 01.03.2009 р.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет позову і підстава позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстава позову – це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу, до яких входять юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов‘язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов‘язків суб‘єктів спірного матеріального правовідношення.
Предметом первісного позову у даній справі є матеріально-правова вимога підприємця ОСОБА_2 про зобов"язання ВАТ "Готель "Поділля" повернути безпідставно вилучене майно та розірвання договору оренди.
В частині позову щодо розірвання договору оренди слід зазначити, що як встановлено та зазначено вище, договір оренди є розірваним з 01.03.2009 р. згідно умов договору (п.6.3.) та листа орендодавця від 19.02.2009 р. відповідно до ст.782 ЦК України та зважаючи на невнесення орендарем орендної плати протягом трьох місяців підряд, що вказує на безпідставність вимог підприємця. Також судова колегія зазначає, що вимога про визнання договору розірваним в односторонньому порядку не відповідає положенням чинного законодавства (ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України) щодо способу захисту прав та інтересів, що є підставою для відмови у позові, а тому у задоволенні позову СПД ОСОБА_2 в цій частині правомірно відмовлено судом першої інстанції.
Стосовно іншої позовної вимоги за первісним позовом судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.
При цьому, важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.
Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння - факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Саме ці обставини, з врахуванням вимог процесуального права, є предметом доказування у такому спорі.
До позовної заяви (первісного позову) СПД ОСОБА_2 було подано опис належного їй майна, яке, на її думку безпідставно, перебуває у ВАТ "Готель "Поділля", а саме: комп"ютер BRAVO 150.56 вартістю 4840,00 грн., монітор 19 PHILIPS TFT 190X7FB MM вартістю 2192,00 грн.; БФП CANON MP 160 вартістю 450,00 грн.; клавіатура LOGITECH 967718 вартістю 80,00 грн.; фільтр SVEN Optima 3m вартістю 32,00 грн.; маніпулятор Mouse 4U Office 600 вартістю 56,00 грн.; модуль DDR 1 Gb PC 3200 APACER вартістю 392,00 грн.; ДБЖ 600 MGE Nova-2 AVR вартістю 408,00 грн.; факс PANACONIC KX-FT912 UAB вартістю 1200,00 грн.; плівка ORACAL, фірми Оrafol, серії 8500 вартістю 2996,00 грн.; письмовий стіл вартістю 150,00 грн. та занавіска на вікно вартістю 250,00 грн.
На підтвердження належності їй права власності на вказане майно, підприємець додала до позовної заяви також гарантійний талон на комп"ютерну техніку від 20.07.2007 р. та накладну №102356 від 20.07.2007 р. (а.с.18,19, т.1), які свідчать про придбання нею у ТОВ "К-TRADE LTD" техніки, перелік якої зазначений у вказаних документах та співпадає із описом майна, поданим підприємцем.
Окрім того, на виконання вимог ст.ст.38,99 та ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційним господарським судом витребувано від позивача за первісним позовом докази на підтвердження права власності підприємця ОСОБА_2 та зазначене у позовні заяві майно та його вартості (оригінали яких оглянуто у судовому засіданні), зокрема: накладну №102378 від 30.07.2007 р., видаткову накладну №ПЛ-0018985 від 12.11.2007 р., накладну №102356 від 20.07.2007 р. та доручення №19 від 29.11.2007 р., які підтверджують придбання позивачем за первісним позовом зазначеного у додатку до позовної заяви майна та його вартість.
Слід зазначити, що перебування речей СПД ОСОБА_2 у приміщенні, що належить відповідачу за первісним позовом, не заперечується останнім. Навпаки, у зустрічному позові ВАТ "Готель "Поділля" наголошує на тому, що належне підприємцю майно знаходиться у його приміщенні, посилаючись на те, що таким чином підприємець займає його приміщення. Водночас, ВАТ "Готель "Поділля" вказує про те, що спірне майно притримується ним у відповідності до положень ст.594 ЦК України для забезпечення виконання СПД ОСОБА_2 зобов"язань щодо сплати заборгованості за договором оренди.
Розглянувши доводи відповідача за первісним позовом щодо притримання витребуваного підприємцем майна, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо їх безпідставності, з огляду на таке.
Згідно ч.1, ч.2 ст.594 Цивільного кодексу України, кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вказане положення Цивільного кодексу України, за певних обставин, наділяє особу, що володіє річчю, яка їй не належить (ретентора), правом не повертати річ її власнику, якщо особа, яка утримує річ, понесла певні збитки, не отримала оплати або має інші вимоги до боржника, які виникли через невиконання або неналежне виконання іншою стороною свого зобов'язання. Сторона ж, яка належним чином виконала свої зобов'язання за договором, може задовольнити свої потреби за рахунок вартості притримуваної речі. Кредитор здійснює притримання речі, що належить на праві власності боржникові, при цьому, здійснює володіння річчю, але не має права користування нею.
У такому випадку кредитор наділений, по-перше, правом притримувати річ, здійснювати усі не заборонені законом дії щодо володіння нею, а також запобігання переходу речі до боржника; по-друге, правом на отримання задоволення своїх вимог за рахунок притриманої речі.
Тобто, притримання як спосіб забезпечення виконання зобов'язань спрямоване на стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань, а в тому випадку, коли притримання не справилося із своєю стимулюючою роллю, на задоволення грошових вимог кредитора за рахунок вартості притримуваної речі.
Водночас, притримання - це право, а не обов'язок кредитора, а тому скористатися ним чи ні - цілком залежить від одностороннього волевиявлення кредитора. Разом з тим, як вбачається з визначення поняття притримання та основних його положень, реалізація цього права кредитора здійснюється за наявності юридичного складу, який охоплюється сукупністю наступних юридичних фактів:
а) існування цивільно-правових відносин між кредитором і боржником, на підставі яких річ знаходиться у законному володінні кредитора (основне зобов'язання, яке забезпечується);
б) законність володіння річчю. Кредитор може здійснювати притримання лише тієї речі, яка на момент порушення боржником зобов'язання щодо цієї речі знаходиться в нього. Ретентор не має права розпочати притримання речі шляхом вилучення її у боржника. Будь-які неправомірні дії кредитора, направлені на заволодіння річчю без отримання згоди боржника, не можуть бути підставою для здійснення притримання. Отже, річ повинна опинитися у кредитора на законних підставах та з відома боржника, в протилежному випадку у останнього виникає право вимагати повернення такого майна з чужого незаконного володіння;
в) факт порушення боржником основного зобов'язання.
Право на застосування ретентором саме цього способу забезпечення виконання зобов'язання, як і стосовно всіх інших видів забезпечення, виникає з моменту невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого зобов'язання.
Причому, право кредитора притримати річ нерозривно пов'язане з його обов'язком, передбаченим ч.1 ст.595 Цивільного кодексу України, негайно повідомити про застосовуване притримання боржника. Вказане повідомлення слід розцінювати як дію кредитора, яка свідчить про його волевиявлення (намір) притримати річ у себе. Вбачається, що до моменту направлення повідомлення кредитора, який не передає річ, у відповідності до ст.612 ЦК України слід вважати таким, що прострочив виконання свого обов'язку за основним договором з усіма наслідками, що із цього випливають (відшкодування збитків, стягнення неустойки тощо). Виходячи із ст.547 ЦК України, таке повідомлення підлягає письмовому оформленню.
У даному випадку, факт порушення боржником зобов"язання щодо сплати платежів за договором оренди з серпня 2008 року підтверджений матеріалами справи, водночас, відсутні інші підстави для притримання ВАТ "Готель "Поділля" речей СПД ОСОБА_2
Так, як стверджує ВАТ "Готель "Поділля", підприємець була повідомлена про застосування ним притримання листом №293 від 27.05.2009 р. Однак, в матеріалах справи лист від 27.05.2009 р. за №293 взагалі відсутній. А лист №285 від 25.05.2009 р. (оригінал даного листа та доказів направлення його підприємцю 26.05.2009 р. оглянуто судовою колегією в засіданні суду 27.10.2009р., а.с.127,128, т.1) направлений підприємцю вже після розірвання договору оренди з ініціативи орендодавця 01.03.2009р. Тобто, на час застосування ВАТ "Готель "Поділля" притримання між сторонами у справі вже не існувало основного зобов"язання, яке мало б забезпечуватись таким притриманням.
Крім того, за встановлених обставин справи відсутні підстави стверджувати про законність володіння Відкритим акціонерним товариством "Готель "Поділля" майном підприємця ОСОБА_2 Так, відповідач за первісним позовом заволодів вказаним майном без відповідної правової підстави, оскільки спірне майно йому за договором чи актом приймання-передачі не передавалось у користування чи володіння.
Таким чином, доводи ВАТ "Готель "Поділля" щодо притримання майна підприємця на підставі ст.594 ЦК України спростовуються викладеним та не можуть прийматися судовою колегією до уваги.
З урахуванням наведеного, враховуючи, що СПД ОСОБА_2 доведено належними та допустимими засобами доказування доведено належність їй права власності на індивідуально-визначене майно, яке перебуває у володінні відповідача за первісним позовом; матеріалами справи та поясненнями сторін засвідчується перебування вказаного майна в натурі у відповідача за первісним позовом та відсутність між сторонами у справі зобов'язально-правових відносин, первісний позов щодо повернення підприємцю належного їй майна підлягає задоволенню. Тому, висновок місцевого господарського суду з даного приводу судова колегія апеляційного господарського суду вважає правильним.
Водночас, згідно ст.387 ЦК України витребовується, а отже, і повертається лише індивідуально-визначене майно, тому в судовому рішенні щодо зобов"язання повернути майно, має бути обов"язково зазначено яке саме майно підлягає поверненню та його місцезнаходження.
Так, відповідно до ч.2 ст.84 ГПК України, при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказується, зокрема, найменування майна, що підлягає передачі, і місце його знаходження (у спорі про передачу майна).
У листі ВАС України від 17.06.1993 р. №01-8/683 зазначено, що при розгляді справи, пов"язаної з витребуванням майна з чужого незаконного володіння в рішенні слід зазначати найменування майна та місце його знаходження.
Проте, місцевим господарським судом не дотримано зазначених вимог щодо оформлення судового акту, тому, враховуючи, що метою апеляційного господарського суду є перевірка законності та обґрунтованості рішень господарських судів першої інстанції та виправлення допущених цим судом помилок та повноваження, надані апеляційному господарському суду ст.103 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення, доповнивши резолютивну частину рішення переліком майна, яке підлягає передачі відповідачем за первісним позовом позивачу за первісним позовом.
Стосовно зустрічних позовних вимог щодо стягнення з Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 заборгованості, що виникла внаслідок порушення зобов"язань щодо здійснення платежів за договором оренди від 01.07.2007 р.; штрафних санкцій, визначених договором; інфляційних та річних згідно ст.625 ЦК України та неустойки, передбаченої ст.785 ЦК України, судова колегія зазначає таке.
Як уже зазначалось, за умовами договору оренди від 01.07.2007 р. орендна плата є договірною, тобто, визначається сторонами за домовленістю довільно. З аналізу практики взаємовідносин сторін вбачається, що розмір щомісячних платежів за договором оренди (в тому числі за експлуатаційні витрати, міжміські розмови та додаткові послуги - Інтернет) зазначався у виставлених орендодавцем рахунках, які щомісячно отримувались орендарем. При цьому, підприємець, зазначаючи, що нею щомісяця отримувались рахунки, не заперечила отримання їх також у період з вересня 2008 року по лютий 2009 року. Водночас, докази здійснення орендних платежів за цей період у матеріалах справи відсутні.
При цьому, твердження підприємця ОСОБА_2 про те, що орендоване приміщення не використовувалось нею за призначенням з 20.11.2008 р. внаслідок вчинення орендодавцем перешкод у користуванні (яке виявлялось у недопущенні до приміщення та заміні замка) є бездоказовим, тому не може прийматись судом до уваги як обґрунтування відсутності підстав для стягнення заборгованості з орендної плати.
Перевіривши доводи позивача за зустрічним позовом, дослідивши заперечення відповідача за зустрічним позовом та співставивши їх з наявними у справі матеріалами, судова колегія визнає обґрунтованими доводи ВАТ "Готель "Поділля" про наявність заборгованості підприємця ОСОБА_2 за договором оренди від 01.07.2007 р., яка станом на 28.02.2009 р. склала 7461,43 грн.
Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Вище зазначалось, що пунктом 5.1.1. договору оренди сторони встановили: за несвоєчасну оплату орендної плати нараховується пеня в розмірі 1% від загальної суми заборгованості за кожен день прострочки. За несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує штраф у розмірі 5% від суми місячної орендної плати за кожен місяць прострочки.
Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З урахуванням викладеного, правомірним є нарахування до стягнення з відповідача за зустрічним позовом 556,36 грн. пені. Отже, місцевий господарський суд правильно визначив суму пені, що підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом та дійшов вірного висновку щодо відмови у позові про стягнення 7745,71 грн. пені (різниця між заявленою до стягнення та правомірно нарахованою сумою пені).
Вимоги щодо стягнення 437,92 грн. штрафу є обґрунтованими, а тому правомірно задоволені судом першої інстанції.
У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до зазначеної норми позивачем за зустрічним позовом було правомірно нараховано до стягнення з відповідача 835,68 грн. інфляційних та 18,65 грн. 3% річних.
Разом з тим, стосовно заявлених зустрічних вимог про стягнення неустойки відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України, слід зазначити, що згідно ст.785 Цивільного кодексу України "Обов'язки наймача у разі припинення договору найму" у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачає: якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
У даному випадку, позивачем за зустрічним позовом не доведено того факту, що відповідач за зустрічним позовом займає спірне приміщення (м.Хмельницький, вул.Шевченка, 34, кім.221) після розірвання договору 01.03.2009 р.
Більше того, щодо обов"язку повернення підприємцем орендованого приміщення за актом приймання-передачі (зокрема, відсутністю такого акту ВАТ "Готель "Поділля" обґрунтовує зустрічний позов в частині стягнення неустойки за ст.785 ЦК України) судовою колегією враховується, що пунктом 6.3 договору сторони самі визначили порядок дій при розірванні договору з підстав порушення орендарем умов оплати та що у цьому випадку, орендодавець сам має виселити орендаря із займаного приміщення та скласти односторонній акт. Отже, вищезазначені доводи позивача за зустрічним позовом суперечать умовам договору та обставинам справи, тому не можуть прийматися судовою колегією до уваги. Таким чином, зустрічний позов в частині зобов"язання підприємця звільнити нежитлове приміщення за адресою; м.Хмельницький, вул.Шевченка, 34, кім.221 та повернути його ВАТ "Готель "Поділля", підписавши акт передачі-приймання даного приміщення - є безпідставним та не підлягає задоволенню.
Щодо перебування у зазначеному приміщенні майна підприємця ОСОБА_2, що засвідчує позивач за зустрічним позовом та вважає це доказом незвільнення підприємцем орендованого приміщення та підставою для застосування положень ч.2 ст.785 ЦК України), слід зазначити, що як вбачається з вищевикладених встановлених обставин справи, вказані речі перебувають і після 01.03.2009 р. у спірному приміщенні, яке належить ВАТ "Готель "Поділля", саме з волі останнього, а не внаслідок ухилення підприємця ОСОБА_2 від обов"язку звільнити спірне приміщення.
Слід зазначити також, що з переліку майна СПД ОСОБА_2 яке продовжує залишатись у приміщенні ВАТ "Готель "Поділля" (що засвідчується, в т.ч. поданим до апеляційного господарського суду актом від 16.10.2009 р., складеним за участю працівників міліції) вбачається, що це є речі (комп"ютер, стіл та ін.), які не є невід"ємними від приміщення, тобто, за бажання позивача за зустрічним позовом, їх можливо було перемістити в інше приміщення. При цьому, навіть зберігання вказаних речей у спірному приміщенні не могло унеможливити чи перешкоджати використанню даного приміщення за призначенням позивачем за зустрічним позовом (чи будь-якою іншою особою за наявності відповідної правової підстави).
За таких обставин, відсутні підстави для застосування до відповідача за зустрічним позовом відповідальності за невиконання обов'язку щодо повернення орендованого приміщення, у вигляді неустойки, передбаченої ч.2 ст.785 ЦК України. Тому в зустрічному позові про стягнення 8000,00 грн. неустойки обґрунтовано відмовлено місцевим господарським судом.
Зважаючи на наведене, суд першої інстанції у порядку виконання припису ст.43 Господарського процесуального кодексу України дав належне юридичне обґрунтування доказам по справі в їх сукупності та прийшов до правильних висновків, які не спростовуються доводами апеляційних скарг, тому підстав для його скасування не вбачається.
Апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Як уже зазначалось, рішення господарського суду Хмельницької області від 08.07.2009 р. у справі №8/304 слід змінити, доповнивши резолютивну частину рішення переліком майна, яке підлягає передачі ВАТ "Готель "Поділля" підприємцю ОСОБА_2
В решті рішення відповідає матеріалам справи і вимогам матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Готель "Поділля", м.Хмельницький та Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м. Хмельницький залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 08 липня 2009 року у справі №18/304 частково змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення у такій редакції:
"Відкритому акціонерному товариству "Готель "Поділля" (м.Хмельницький, вул.Шевченка,34, код ЄДРПОУ 21327550) передати Суб"єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) наступне майно, яке знаходиться за адресою: м.Хмельницький, вул.Шевченка,34, кім.221:
- комп"ютер (системний блок) BRAVO 150.56 вартістю 4840,00 грн.;
- монітор 19 PHILIPS TFT 190X7FB MM вартістю 2192,00 грн.;
- БФП CANON MP 160 вартістю 450,00 грн.;
- клавіатура LOGITECH 967718 вартістю 80,00 грн.;
- фільтр SVEN Optima 3m вартістю 32,00 грн.;
- маніпулятор Mouse 4U Office 600 вартістю 56,00 грн.;
- модуль DDR 1 Gb PC 3200 APACER вартістю 392,00 грн.;
- ДБЖ 600 MGE Nova-2 AVR вартістю 408,00 грн.;
- факс PANACONIC KX-FT912 UAB вартістю 1200,00 грн.;
- плівка ORACAL, фірми Оrafol, серії 8500 вартістю 2996,00 грн.;
- письмовий стіл вартістю 150,00 грн.;
- занавіска на вікно вартістю 250,00 грн."
В решті рішення залишити без змін.
3. Справу №18/304 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя:
судді:
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - внаряд