УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

Справа № 686/23309/18

Провадження № 22-ц/4820/118/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Хмельницького апеляційного суду

в складі: головуючого судді - Гринчука Р. С.,

суддів: Грох Л. М., Костенка А. М.,

розглянула без повідомлення учасників справи справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2018 року, суддя Салоїд Н.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,

встановила:

В жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на користь повнолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування доводів зазначила, що їх спільний з відповідачем син, ОСОБА_3, який досяг повноліття, навчається за кошти державного замовлення у Тернопільському національному економічному університеті на факультеті комп'ютерних інформаційних технологій на 2 курсі, термін навчання з 1вересня 2017 року до 30 червня 2021 року.

У зв'язку з цим просила суд стягнути з батька дитини, ОСОБА_1, аліменти на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3, в розмірі 25% заробітку (доходу) відповідача, починаючи з 4 вересня 2018 року і до закінчення терміну навчання.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 29 жовтня 2018 року позов було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на його утримання до закінчення ним терміну навчання 01 липня 2021 року в розмірі 1/16 частини його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 04 жовтня 2018 року.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 704 грн. 80 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення Хмельницького міськрайонного суду від 29 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На обґрунтування доводів скарги зазначив, що його щомісячний дохід, який він отримує у вигляді пенсії, складає 5747,20 грн., інших доходів не має. На його утриманні перебувають батьки-інваліди похилого віку, які потребують стороннього догляду, а також двоє малолітніх дітей віком чотири та шість років, дружина не працює.

На думку апелянта, суд безпідставно визначив розмір аліментів, в той час як законодавчо встановлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 1853 грн. (з 1 грудня 2018 року), а його дохід у розмірі 5747, 2 грн. не дозволяє забезпечити мінімальний прожитковий мінімум для нього, двох малолітніх дітей та безробітної дружини.

Неможливість сплачувати аліменти апелянт аргументував тим, що для утримання його батьків-інвалідів необхідні дорогі ліки, на оплату яких йде значна частина його доходу. Крім того, він має онкологічне захворювання, йому проведено операцію по видаленню пухлини, що також не було враховано судом.

В той же час, як зазначив апелянт, заробітна плата позивача складає 3435,9 грн., а його повнолітній син, ОСОБА_3, на користь якого було стягнуто аліменти, навчається за кошти державного замовлення та отримує стипендію у мінімальному розмірі 1300 грн., як це встановлено Постановою Кабінету Міністрів України № 1047 від 28.12.2016 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила рішення Хмельницького міськрайонного суду від 29 жовтня 2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

ОСОБА_2 зазначила, що її заробітна плата з вирахуванням податків складає 2731,5 грн., а син, ОСОБА_3, має незадовільний стан здоров'я у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги.

Розгляд справи проведений в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши докази в справі, враховуючи зміст позовних вимог та доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною другою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що повнолітній син сторін, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, навчається в Тернопільському національному економічному університеті (IV рівня акредитації) на 2 курсі факультету комп'ютерних інформаційних технологій в групі КІ-21 за державним замовленням. Термін навчання з 1 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року.

Позивач ОСОБА_2 працює в Хмельницькому університеті управління та права, кафедра мовознавства, та займає посаду старшого викладача на 0,5 ставки з окладом 2643 грн. з доплатою за вислугу років 792,90 грн., всього 3435,90 грн.

Відповідач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, є пенсіонером, одружений, проживає з дружиною, яка не працює, на утриманні має двох малолітніх дітей, синів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5. Разом з ним проживають його батьки, які є непрацездатними, мають хронічні захворювання, батько є інвалідом 2 групи. Відповідач не має постійного місця працевлаштування, отримує пенсію в розмірі 6473,2 грн. на місяць.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що необхідність утримувати малолітніх дітей та непрацездатних батьків не виключає обов'язку відповідача надавати матеріальну допомогу сину. При цьому суд вказав на те, що відповідач має можливість надати таку допомогу, а його повнолітній син потребує цієї допомоги.

Висновки суду першої інстанції є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року, № 3 обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 701/1299/16-ц).

З матеріалів справи вбачається, що повнолітній син сторін, ОСОБА_3, в зв'язку з навчанням проживає в гуртожитку, вартість проживання складає 5000 грн. за період з 12.09.2018 року до 30.06.2019 року (10 місяців), що підтверджується договором найму жилого приміщення №15423 від 12.09.2018 року (а.с. 23-25).

Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182цього Кодексу.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до виписки з медичної картки № 5186 а/к 2717 стаціонарного хворого (а.с. 42) в ОСОБА_1 у 2017 році було діагностовано хворобу «рак сечового міхура», однак в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про понесені витрати на лікування.

В правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6?1296цс15 зазначено, що при визначенні розміру даного виду аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження (аналогічні висновки міститься в постановах Верховного Суду Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 478/2108/16-ц та від 29 січня 2018 року у справі 622/373/16-ц).

Як вбачається з матеріалів справи, потреба ОСОБА_3 у матеріальній допомозі підтверджується витратами на проживання за місцем знаходження навчального закладу.

Необхідність утримувати інших малолітніх дітей не виключає обов'язку відповідача надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який її потребує.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 539/2580/16-ц.

Згідно з ч. 2 ст. 200 СК України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Суд прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність часткового задоволення позову, врахувавши при цьому щомісячний дохід відповідача, стан його здоров'я, перебування на його утриманні двох неповнолітніх дітей. Дані про те, що батьки відповідача перебувають на його утриманні у матеріалах справи відсутні.

Справа не містить об'єктивних даних щодо неможливості ОСОБА_1 сплачувати аліменти на утримання сина в розмірі 1/16 частини його заробітку (доходу щомісяця), а його посилання на цю обставину доказами не підтверджена.

З урахуванням вищезазначених вимог СК України та встановлених судом обставин справи, провівши оцінку доказів у відповідності з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд обґрунтовано визначив розмір аліментів та можливість їх сплати відповідачем щомісячно.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції і зводяться виключно до переоцінки доказів без обґрунтування обставин, які б свідчили про помилковість висновків суду.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий Судді: