АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-327/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Мусієнко Н.М.
Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Онищенка Е.А., суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.
при секретарі Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2009 року по справі за позовом суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником під час виконання трудових обов’язків, -
ВСТАНОВИЛА :
У лютому 2008 року суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа (далі – СПД ФО) ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником під час виконання трудових обов’язків.
В позові зазначала, що 02.08.2007 року між нею та відповідачем було укладено та зареєстровано належним чином в Правобережному центрі зайнятості трудовий договір за № 1485, згідно умов якого відповідач був прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів. Відповідач був закріплений за вантажним автомобілем Мерседес-Бенц, державний номер НОМЕР_1, який раніше був відповідачем оглянутий та прийнятий за актом прийому-передачі від 11.04.2007 року в задовільному стані. Разом із автомобілем відповідачу були передані матеріальні цінності та документи на суму 1931 грн. 04 коп. 09.01.2008 року вищезазначений автомобіль не був випущений на лінію механіком, оскільки його технічний стан не дозволяв нормальну експлуатацію.
Згідно висновку спеціалістів станції технічного обслуговування виявлені ними дефекти виникли внаслідок неналежної експлуатації автомобіля. Недбалою бездіяльністю відповідача спричинено значні збитки, викликані необхідністю здійснення позапланового ремонту автомобіля, а також простоєм автомобіля.
Вартість робіт з позапланового технічного обслуговування та ремонту автомобіля склала 4520 грн., вартість запасних частин та матеріалів - 7283 грн., вартість простою автомобіля внаслідок позапланового ремонту за період з 09.01.2008 року по 24.01.2008р. - 3235 грн. 84 коп. Загальний розмір спричинених відповідачем позивачці збитків становить 16969 грн. 88 коп.
З 10.01.2008 року відповідач на роботу не з’являється, про причини невиходу не повідомив, внаслідок чого 25.01.2008 року був звільнений за п. 4 ст. 41 КЗпП України за прогул. У зв’язку із звільненням відповідачеві нараховані розрахункові суми та компенсацію за невикористану відпустку на загальну суму 609 грн.
Із відповідачем був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, а тому відповідно до вимог ст.ст. 130, 134 КЗпП України, він повинен відшкодувати спричинену неналежним виконанням трудових обов’язків шкоду у повному обсязі. У добровільному порядку відшкодувати шкоду відповідач не бажає.
Просила суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування спричиненої шкоди 16360 грн. 88 коп., державне мито – 163 грн. 61 коп., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи – 30 грн.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПП ОСОБА_3 13734 грн. 04 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, 137 грн. 34 коп. судового збору та 25 грн. 19 коп. судових витрат, а всього – 13896 грн. 57 коп..
В решті позову відмовлено.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2009 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.
ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою на зазначене заочне рішення, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справа розглянута за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 224 ЦПК України обов»язковою умовою проведення заочного розгляду справи є відсутність в судовому засіданні належним чином повідомленого відповідача, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними.
Як вбачається з матеріалів справи, позов був вирішений постановленням заочного рішення у відсутності відповідача.
В своїй заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_2 посилається на те, що не був належним чином сповіщений про судове засідання 03.04.2009р. На цьому порушенні процесуальних прав відповідача наголошували в ході апеляційного перегляду справи сам апелянт ОСОБА_2 та його представник.
Досліджуючи зазначені доводи відповідача, суд першої інстанції в ухвалі про відмову в перегляді заочного рішення вказав, що на а.с. 51 мається підпис відповідача про одержання рекомендованого листа про виклик до суду на розгляд справи.
Перевіривши ці обставини, колегія суддів встановила, що на а.с. 51 міститься пові-
домлення про вручення ОСОБА_2 судової повістки в судове засідання на 25.11.2008р., а не на 03.04.2009р., як вказував суд.
В подальшому справа призначалась ще декілька разів. В передостанньому судовому
засіданні 20 березня 2009р. суд визначив відкласти справу на 23.04.2009р. на 14.30 год. в зв»зку з неявкою відповідача та його представника, про що оголосив ухвалу / а.с. 62 – журнал судового засідання/. Однак в матеріалах справи відсутні будь-які дані про повідомлення сторін, зокрема, відповідача та його представника про вручення судової повістки в призначене на цю дату судове засідання. Натомість, судове засідання відбулось 03 квітня 2009р., а в матеріалах справи не мається жодного доказу про вручення судової повістки стороні відповідача в це судове засідання. Записи цих судових засідань не збереглись / довідки на а.с. 63, 82/.
Таким чином, на порушення вимог ст. 224 ЦПК України, суд провів заочний розгляд справи та постановив заочне рішення у відсутності відповідача, який взагалі не був повідомлений про час і місце проведення судового засідання 03.04.2009р.
Крім того, суд припустився неповноти при з»ясуванні обставин справи, не встановивши, хто є власником вантажного автомобілю, на якій правовій підставі він знаходився в користуванні у ПП ОСОБА_3; не встановив, чи є водій тією особою, з якою можливо укладення договору про повну матеріальну відповідальність, не перевірив доводи ОСОБА_2 про те, що про всі недоліки та поламки автомобіля він інформував ОСОБА_4, який працював начальником транспортного відділу у ПП ОСОБА_3; що всі документи на автомобіль та всі складові автомобілю він передав саме цій особі; чи знаходиться поламка автомобіля в причинному зв»язку з діями відповідача, з якими саме порушеннями з його боку, чим це підтверджується.
Висновки суду є суперечливими стосовно того, з яких підстав він вважав, що ОСОБА_2 повинен нести повну матеріальну відповідальність: за п. 1 ст. 134 чи за п. 5 ст. 134 КЗпП, а також чим підтверджується умисне знищення або умисне зіпсуття виданих ОСОБА_2 в користування матеріальних цінностей. Не надав суд відповідної правової оцінки і доказам, якими позивач доводить розмір матеріальної шкоди.
Як вбачається з позовної заяви, не визначився з підставами застосування до ОСОБА_2 повної матеріальної відповідальності і сам позивач, зазначивши, що з ним укладено договір про повну матеріальну відповідальність, але в довідці зазначивши, що ТМЦ видані йому під звіт / а.с. 7/. При цьому, в позовній заяві позивач не конкретизував, які вимоги договору між сторонами або посадової інструкції водія порушив відповідач, що знаходяться в причинному зв»язку з настанням негативних наслідків - спричиненням матеріальної шкоди.
Отже, не виконання в попередньому судовому засіданні вимог п. 1 ч. 6 ст. 130 ЦПК України щодо уточнення позовних вимог, призвело до неповноти встановлення обставин, які суд повинен встановити у справах даної категорії, та суперечливості висновків суду.
За викладених обставин, маються безумовні підстави для скасування заочного рішення та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході якого слід усунути всі вищезазначені недоліки, допущену невизначеність, суперечливість та неповноту.
Керуючись ст.ст. 307, 311, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2009 року у цій справі скасувати. Справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-327/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Мусієнко Н.М.
Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
/ вступна та резолютивна частини/
02 лютого 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Онищенка Е.А., суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.
при секретарі Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2009 року по справі за позовом суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником під час виконання трудових обов’язків, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2009 року у цій справі скасувати. Справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :