Судове рішення 22-268 від 02.04.2010

Судове рішення #7648655

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-268/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Скользнєва Н.Г.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2010 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Онищенка Е.А.

суддів: Маловічко С.В.

Подліянової О.С.

при секретарі Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька міська енергетична компанія» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2009 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька міська енергетична компанія» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником роботодавцеві, -

ВСТАНОВИЛА :

У листопаді 2007 року ТОВ «Запорізька міська енергетична компанія» (далі – ТОВ «ЗМЕК») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником роботодавцеві.

В позові зазначено, що 21.08.2000 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу у ТОВ «Заводське підприємство теплових мереж» на посаду начальника дільниці № 2. Між позивачем та відповідачем було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. ТОВ «Заводське підприємство теплових мереж» у подальшому було реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ «ЗМЕК», у зв’язку з чим позивач є правонаступником усіх прав та обов’язків ТОВ «Заводське підприємство теплових мереж», зокрема, щодо трудових правовідносин з працівниками.

Протягом роботи на підприємстві позивача ОСОБА_3 отримував матеріальні цінності для виробничих цілей, і станом на 01.12.2003 року, коли здійснено інвентаризацію, за відповідачем числились матеріальні цінності на загальну суму 77059 грн. 18 коп. 07.10.2004 року відповідача було звільнено у порядку переводу. Залишки товарно-матеріальних цінностей відповідач при звільненні роботодавцю не повернув, тому на час звернення з позовом до суду 23.11.2007р. за відповідачем числяться товарно-матеріальні

цінності на загальну суму 24284 грн. 28 коп.

27.03.2007 року на ім’я відповідача позивачем був направлений лист з вимогою

про повернення товарно-матеріальних цінностей, який був залишений без реагування з боку ОСОБА_3, в зв’язку з чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача на свою користь у відповідності до вимог ст.ст. 130, 134 КЗпП України матеріальної шкоди в розмірі 24284 грн. 28 коп. та судових витрат на загальну суму 272 грн. 33 коп. (30 грн. – витрати на ІТЗ, 242 грн. 84 коп. – судовий збір).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

ТОВ «ЗМЕК» звернулося до суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 працював на підприємстві відповідача начальником дільниці № 2. Наказом № 461 від 07.10.2004р. був звільнений по переводу на підставі ч. 5 ст. 36 КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 протягом роботи для виробничих цілей здійснював замовлення на необхідні матеріали, які отримував на підставі накладних. Ці матеріали весь час обертались, оскільки частково використовувались в роботі, частково залишались в залишку на здійснення ремонтних робіт в іншому поточному періоді. Про використання матеріалів та їх залишок ОСОБА_3 періодично звітував.

При звільненні з підприємства кожен працівник повинен здати всі отримані ним товаро-матеріальні цінності, а підприємство в особі відповідальних за їх збереження працівників прийняти ці цінності, про що поставити свої підписи у відповідному документі.

ОСОБА_3 пояснював, що всі оборотні матеріали він здав в день звільнення, пізніше він здавав лише основні засоби - мережі.

Ці пояснення об»єктивно узгоджуються з довідкою про нездані майново-матеріальні цінності та інші цінності до наказу № 461 про припинення трудового договору, з якої видно, що працівник складу, хозчастини, бухгалтер ТОВ «ЗМЕК» поставили свої підписи про те, що 07.10.2004р. ОСОБА_3 всі цінності здав, зауважень з боку цих відповідальних осіб не було / Т. 1 а.с. 9/.

В матеріалах справи містяться оборотні відомості руху матеріалів, які надані ОСОБА_3 за накладними в період його роботи, але відсутня оборотна відомість руху матеріалів по ділянці № 2 станом на 07.10.2004р. – день звільнення відповідача. Отже, роботодавець не виявив на момент звільнення ОСОБА_3, що за ним числяться будь-які матеріальні цінності. Акту про звірку чи інвентаризацію в період звільнення відповідача, з якої було б видно борги ОСОБА_3 по матеріалах та їх розмір, підприємство не надало.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильно висновку про недоведеність самого факту нездачі матеріалів ОСОБА_3, а отже і спричинення матеріальної шкоди підприємству.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної шкоди.

Враховуючи, що між працівником та підприємством існує обопільний обов»зок щодо

приймання-передання матеріальних цінностей від працівника, який звільняється, до підпри-

ємства в особі відповідальних працівників складу, бухгалтерії, що здійснюють функції контролю за використанням та збереженням товаро-матеріальних цінностей, моментом, з якого починає спливати строк звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди працівником підприємству, є день звільнення працівника.

З претензією до ОСОБА_3 про нездачу залишку матеріалів підприємство звернулось лише в березні 2007р., тобто через 2,5 роки, а з позовом до суду про стягнення з нього матеріальної шкоди – 23.11.2007р., тобто більш як через 3 роки з моменту звільнення працівника з роботи. Тому підприємством пропущений річний строк для звернення до суду з цим позовом.

Зважаючи на вищенаведене, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову ТОВ «ЗМЕК» з підстав недоведеності позовних вимог, а колегією, зокрема, встановлено пропуск строку позивачем для звернення до суду, що також є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

За таких обставин, колегія вважає, що у відповідності до ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню з залишенням без змін оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька міська енергетична компанія» - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2009 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :