ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

07.06.07 р.                                                                               Справа № 25/142                               

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання                                       О.М. Якименко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом  Селидівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості м. Київ, державного підприємства „Селидіввугілля” (відокремленого підрозділу „Шахта „Україна”) м. Селидове Донецької області

до відповідача   товариства з обмеженою відповідальністю „АРАТ” м. Донецьк

про стягнення    6251грн.64коп.

За участю:

представників  сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача:  Нежигай І.О. – представник (довіреність № б/н від 21.05.2006), Коломієць А.І. – представник (довіреність № б/н від 21.05.2006), Кладов В.В. – представник  (довіреність № б/н від 21.05.2006);

В засіданні брали участь: Гармашова І.В. –  прокурор (посвідчення №1004)

                    В засіданні суду 24.05.2007 було

                    оголошено перерву до 07.06.2007 до

                    10год.50хв.

Селидівський міжрайонний прокурор м. Селидове Донецької області звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі   Міністерства вугільної промисловості м. Київ, державного підприємства „Селидіввугілля” (відокремленого підрозділу „Шахта „Україна”) м. Селидове Донецької області з позовом до   товариства з обмеженою відповідальністю „АРАТ” м. Донецьк про стягнення збитків в сумі    6251грн.64коп.           

В обґрунтування своїх вимог  позивач та прокурор посилаються на приймально-здавальний акт № б/н від 31.07.2006, договір № 106-06 від 10.07.2006, специфікацію до договору,  розрахунок збитків.

Представник відповідача в засіданні суду надав відзив на позовну заяву, копію рахунку від 26.07.2006, копію ДСТУ 3211-95 (ДОСТ 1639-93), копію посвідчення про відрядження, копію звіту, копію Статуту ТОВ „АРАТ”,  копію ліцензії № 231634, копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копію свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, копію довідки ЄДРПОУ № 101-4192.

Перелічені документи судом залучені до матеріалів справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на відсутність причинно-наслідкового зв’язку між можливою несплатою ТОВ „АРАТ” грошових коштів в розмірі 6251,64грн. та збитками, які поніс ВП „Шахта „Україна” ДП „Селидіввугілля”, та на ненадання позивачем обґрунтованого розрахунку збитків. Крім того, відповідач з посиланням на ДОСТ 1639-93 зазначає, що для брухту відходів міді сорту 3а визначена норма забрудненості 50%.

У судовому засіданні 24.05.2007 було оголошеного перерву до 07.06.2007 до 10год.50хв. з метою надання позивачем та прокурором  пояснень на відзив відповідача, пояснень щодо приймально-здавального акту № б/н від 31.07.2006, документально підтверджених доказів позовних вимог; уточнення норми матеріального права.

07.06.2007 судове засідання було продовжено.

Представник позивача – ДП „Селидіввугілля” в засідання суду 07.06.2007 не з’явився, витребуваних документів не представив. Про час і дату наступного слухання справи та про необхідність надання документів для розгляду справи по суті був повідомлений  належним чином, про що свідчить особистий підпис представника позивача на протоколі судового засідання від  24.05.2007.

30.05.2007 представник ДП „Селидіввугілля”  через канцелярію господарського суду  подав заяву (вих. № 1-786 від  29.05.2007), в якій просив слухання справи перенести на іншу дату, слухання справи призначити після 23.06.2007 у зв’язку з відпусткою уповноваженого представника.

Суд звертає увагу позивача на те, що неявка представника позивача у судове засідання не перешкоджала останньому надати суду витребувані документи, необхідні для розгляду справи по суті та винесення мотивованого рішення.

Заява позивача про перенесення розгляду справи була розглянута судом та визнана такою, що не підлягає  задоволенню, з наступних підстав.

Частина 1 ст.  69 Господарського процесуального кодексу України передбачає, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Позовна заява надійшла до суду 24.04.2007, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції господарського суду. Двохмісячний строк, встановлений для розгляду справи, закінчується 24.06.2007.

              Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках голова господарського суду чи заступник голови  господарського  суду  має право продовжити строк вирішення спору, але не більш як на один місяць.

          За клопотанням обох сторін  чи  клопотанням  однієї  сторони, погодженим з другою стороною, спір  може  бути  вирішено  у  більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

Клопотання обох сторін  чи  клопотання  однієї  сторони, погоджене з другою стороною, про продовження строку вирішення спору в матеріалах справи відсутнє. Виняткових випадків, необхідних для продовження строку розгляду справи головою господарського суду чи заступником голови  господарського  суду, не вбачається.

Отже, з огляду на викладене, з урахуванням приписів ст. 69 Господарського процесуального кодексу України,  перенести розгляд справи після 23.06.2007, не уявляється можливим.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача,  господарським судом  ВСТАНОВЛЕНО.

          10.07.2006 між   ВП „Шахта „Україна” ДП „Селидіввугілля” (Постачальник) та   ТОВ „АРАТ” (Покупець) був укладений договір  № 106-06   та підписана специфікація до цього договору.

Відповідно до п. 1.2. зазначеного договору     Покупець зобов’язується оплатити вартість брухту, після чого прийняти його у власність, відповідно до умов цього договору.

Пункт 2.3. договору закріплює, відвантаження брухту здійснюється партіями в кількості та за цінами згідно повідомлення Постачальника і специфікацій, після 100% попередньої оплати грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Пункт 3.2. дублює п. 2.3. договору щодо розрахунків за поставлений брухт в національній валюті України шляхом перерахування 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок Постачальника.

З огляду на перелічені пункти договору (п. п. 2.3. та 3.2.) Постачальником був виставлений Покупцю рахунок № б/н від 26.07.2006 на передплату брухту міді в кількості 0,546тн  на загальну суму 9664грн.20коп.

Виставлений рахунок відповідачем був оплачений в повному обсязі, проти чого позивач не заперечує, про що свідчить розрахунок збитків, доданий до позовної заяви.

Після чого, Постачальник за приймально-здавальним актом № б/н від 31.07.2006 передав Покупцю брухт міді в кількості 546кг на загальну суму 9664грн.20коп.

Вказаний акт був підписаний обома сторонами без зауважень та заперечень, що говорить про виконання Сторонами своїх зобов’язань за договором та прийняття кореспондуючих обов’язків.

Позивач в позовній заяві з посиланням на приймально-здавальний акт № б/н від 31.07.2006 стверджує про факт постачання  відповідачу мідного лому в кількості 927кг (брутто).

Дане твердження позивача не відповідає  фактам, зафіксованим цим актом, а саме: як вбачається з акту, 927кг – це вага з засміченням без тари.

Крім того, позивач в своїх вимогах наголошує на тому, що згідно специфікації до договору, відсоток сумішей  в мідному брухті повинен визначатися відповідно до вимог ДОСТа 1639-93. ДОСТом 1639-93 для мідного брухту, який не забруднений іншими сплавами, встановлена норма забруднення не більше 3%. У зв’язку з чим, вага нетто  поставленого за договором мідного брухту повинна складати не менше 899,2кг. Проте, як вказав позивач, в порушення умов договору та вимог ДОСТа 1639-93 відсоток забруднення мідного брухту, поставленого відповідачу, сторони визначили на рівні  41%, що зафіксовано в приймально-здавальному акті № б/н від 31.07.2006.

З цього приводу, суд зазначає наступне.

По-перше,  41% засміченості мідного брухту, сторонами був погоджений, про що свідчать підписи уповноважених осіб у цьому акті; брухт був оплачений та прийнятий відповідачем.

По-друге, у звіті уповноваженого представника відповідача, який приймав участь у складенні та підписанні приймально-здавального акту, відображено,  огляд брухту міді показав, що мідь знаходиться в забрудненому стані, що відповідає класу А групи 2 сорт 3, 3а ДОСТ 1639-93. Виставлено забруднення  41% згідно ДОСТ 1639-93 та узгоджено з керівником шахти.

У відповідності до п. 2.11. наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики  та підприємництва Міністерства промислової політики України № 14/65 від 25.02.2003 „Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки,         металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 березня 2003 р. за N 219/7540, суб'єкт господарської діяльності, що здійснює заготівлю та  переробку  брухту  кольорових  металів,  повинен   забезпечити перевірку  його належності до класів,  груп і сортів візуально або за  допомогою  краплинних  реакцій,  або  спектральними   методами аналізу,   або   хімічними   методами   аналізу   за   нормативною документацією.

Вимогами ДОСТ 1639-93 встановлено, для брухту відходів міді сорту  3а визначена норма забрудненості 50%.

Отже, з огляду на викладене,  не вбачається порушень вимог ДОСТа 1693-93.

Окрім того, суд звертає увагу  позивача на те, що останнім не  наведено, в чому полягають збитки, не вказані обставини, які призвели до виникнення збитків, та не зазначено, які протиправні дії відповідача призвели до настання збитків у позивача.

Стаття 224 Господарського кодексу України передбачає, учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання  або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які  управнена  сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'язання   або   додержання   правил    здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина 1 ст. 623 Цивільного кодексу України  встановлює, боржник, що порушив зобов’язання, повинен відшкодувати кредитору спричинені цим збитки.

Перелічені статті Господарського та Цивільного кодексу України закріплюють обов’язок боржника відшкодувати збитки у випадку  порушення зобов’язання.

Позивач не довів суду, у чому полягають порушення відповідачем своїх зобов’язань за договором, не зазначив причинно-наслідкового зв’язку  між відносинами, що склалися між сторонами в рамках укладеного договору, та спричиненими збитками.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, кожна сторона повинна  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Ретельно дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивач не довів та документально не підтвердив факт понесення ним збитків у сумі 6251грн.64коп., тому в позовних вимогах слід відмовити.

          Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

          На підставі  вищенаведеного,  згідно  ст. ст.  509, 526, 623 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 224 Господарського кодексу України, керуючись ст. ст. 22, 33,  43, 44, 49,  69, 77, 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд

В  И  Р  І  Ш  И  В :

В позовних  вимогах Селидівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі   Міністерства вугільної промисловості м. Київ, державного підприємства „Селидіввугілля” (відокремленого підрозділу „Шахта „Україна”) м. Селидове Донецької області до   товариства з обмеженою відповідальністю „АРАТ” м. Донецьк про стягнення збитків в сумі    6251грн.64коп. ВІДМОВИТИ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя