КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 лютого 2010 року місто Вінниця
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого : Чуприни В.О.
Суддів : Морозовського В.І., Якименко М.М.
При секретарі : Липач Ю.М.
За участю : ОСОБА_1, представника банку по довіреності ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Акціонерного Банку «Київська Русь» в особі відділення «Вінницька регіональна дирекція» АБ «Київська Русь» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованої суми кредиту та процентів, штрафу за порушення зобов’язання за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 4 грудня 2009 року, встановила :
У вересні 2009 р. відділення «Вінницька регіональна дирекція» АБ «Київська Русь» звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги невиконанням відповідачем умов кредиту щодо повернення грошових коштів та сплати процентів.
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 4.12. 2009 р. позов задоволений та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного банку «Київська Русь» в особі відділення «Вінницька регіональна дирекція» АБ «Київська Русь» заборгованість за кредитним договором в сумі 30721,89 грн.; судовий збір в сумі 307,21 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення 120 грн., а всього 31149,10 грн.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Зокрема, на думку апелянта, суд безпідставно не прийняв до уваги, що одержані по кредиту гроші в сумі 25000 грн. вона одразу передала сестрі ОСОБА_3, яка пообіцяла погашати дане кредитне зобов’язання. За таких обставин суд мав би залучити в справу сестру співвідповідачем, а крім того слід було врахувати, що банк не вимагав обов’язкової згоди чоловіка апелянта на підписання кредитної угоди.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні скарги з таких мотивів.
З матеріалів справи убачається, що 27.02.2008 р. між АБ «Київська Русь» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір за яким останній видано на споживчі цілі в сумі 25000 грн. строком з 27.02.2008 р. по 25.02.2011 р. з процентною ставкою 28% річних.
Відповідач зобов’язалась погашати кредит щомісячно згідно з графіком погашення та здійснити остаточне погашення кредиту не пізніше 25.02.2011 р., а також сплачувати відсотки за користування кредитом.
Умовами договору сторони передбачили відповідальність позичальника у виді сплати 25 відсотків штрафу від суми простроченого платежу за кожний випадок прострочення за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків за користування ним, а також право банку вимагати достроково повернення кредиту у випадку утворення простроченої заборгованості за кредитом та (або) відсотками щонайменше за один календарний місяць.
У зв’язку з утворенням простроченої заборгованості, у відповідності з кредитним договором, банк скористався правом вимоги дострокового повернення кредиту та поставив питання про стягнення штрафної санкції.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст. 550 ЦК визначено, що неустойкою (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання (ч.1 ст.550 ЦК).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
З таким висновком колегія суддів погоджується, оскільки його суд дійшов з повним з’ясуванням обставин справи та належної оцінки доказів сторін на підставу вимог і заперечень та ухвалив рішення з додержанням закону.
Доводи апелянта щодо передачі одержаних по кредиту коштів іншій особі є необґрунтованими та не впливають на суть правовідношення сторін, за яким зобов’язання із кредитного договору має нести саме відповідач, а не хтось інший.
Посилання апелянта на ту обставину, що укладаючи кредитний договір банк не вимагав згоди іншого подружжя, до уваги не приймаються, так як з урахуванням незаявленої вимоги стосовно розірвання договору, поставлене питання виходить за межі предмету дослідження як суду першої інстанції, так і апеляційного суду.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 4 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий : підпис В.О.Чуприна
Судді : підпис В.І.Морозовський
підпис М.М.Якименко
З оригіналом вірно :
Суддя апеляційного суду В.О.Чуприна