Справа № 758/3999/18

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2018 року місто Київ

Подільський районний суд м.Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Мариненко Я.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача - Габдулова Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2018 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ВГОІ «Українське товариство глухих» середній заробіток за період затримки розрахунку в розмірі 17 951,04 грн. Позов мотивований тим, що 31.01.2017 р. позивача звільнено з роботи наказом відповідача від 27.01.2017 р. № 30-к у зв'язку зі скороченням штату відповідно до ст.40 п.1 КЗпП України. Стверджує, що в день звільнення відповідач не здійснив з ним повний розрахунок, оскільки виплатив суми, належні при звільненні, лише 17.02.2017 р. (1 605,17 грн. - 13 зарплата за 2016 р.), 17.07.2017 р. (1 605,97 грн. - премія за 4 квартал 2016 р.), 18.05.2017 р. (699,54 грн. - премія за 1 квартал 2017 р.). Вважає, що відповідач відповідно до вимог ст.117 КЗпП України має сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку за 72 робочих дні виходячи з середньоденної зарплати в розмірі 249,32 грн.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 05.04.2018 р. з призначенням розгляду справи в порядку спрощеного провадження (суддя Войтенко Т.В.).

На підставі протоколу повторного автоматичного розподілу від 12.07.2018 р. матеріали справи передані для розгляду судді Ларіоновій Н.М.

Відповідачем був поданий відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на відсутність порушень з боку відповідача та зазначаючи про те, що своєчасність проведення розрахунку з позивачем два рази перевірялась Головним управлінням держпраці Київської області (в березні 2017 р. та грудні 2017 р.) та порушень не було встановлено. Зазначає, що суми нарахування сум, які виплачувались після звільнення позивача (13 зарплата та премії за рік та квартал), залежать від показників роботи підприємства за результатами роботи у даний період (за 2016 р. та 1 квартал 2017 р.), що зазначаються у відповідних звітах за рік та квартал. Дані результати роботи підприємства були підраховані, а звітність формувалась та подавалась згідно чинного законодавства вже після звільнення позивача, а тому на час звільнення останнього суми премії не могли бути взагалі нарахованими. А тому, після здачі звітів суми були виплачені позивачу.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому стверджує про порушення відповідачем вимог ст.ст.116, 117 КЗпП України, зазначаючи, що з вини відповідача позивачу не виплачені всі суми, що належали при звільненні. Додав, що 27.03.2017 р. Голосіївським УП ГУ НП в місті Києві відкрито кримінальне провадження за ст.172 ч.1 КК України, за ст.175 КК України кримінальне провадження не відкривалось з огляду на здійснення відповідачем виплат.

Відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, в яких стороною відповідача зазначено на те, що звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства, та дане питання не є предметом цього судового провадження.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам. Просив задовольнити позов з підстав, наведених в ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, наведених у відповіді на відзив, та просив відмовити в позові. Додавши, що розрахунок вищевказаних видів премії ніяким чином (за підсумками року та підсумками й кварталу) не міг бути здійснений на час звільнення позивача у січні 2017 р. В разі, якщо б позивач продовжував працювати у відповідачі, ці види премії також були б йому виплачені у такий термін, який були фактично виплачені.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував в трудових відносинах з відповідачем ВГОІ «Українське товариство глухих» з 02.06.2014 р., працюючи на посаді заступника начальника виробничого відділу виконавчого апарату Центрального правління УТОГ.

31.01.2017 р. позивача було звільнено наказом відповідача від 27.01.2017 р. № 30-к на підставі ст.40 п.1 КЗпП України в зв'язку зі скороченням штату.

Після звільнення відповідачем були виплачені позивачу такі суми: 17.02.2017 р. - в розмірі 1 605,17 грн. (винагорода по підсумках роботи за 2016 р. - за платіжною відомістю від 17.02.2017 р. № 18), 17.03.2017 р. - в розмірі 1 605,97 грн. (премія за 4 квартал 2016 р. - за платіжною відомістю від 17.03.2017 р. № 33), 18.05.2017 р. - в розмірі 699,54 грн. (премія за 1 квартал 2017 р. - за платіжною відомістю від 18.05.2017 р. № 56).

Дані обставини підтверджено наданими документами та не оспорюються сторонами у справі.

Спір між сторонами виник з приводу того, що позивач стверджує про те, що вищевказані суми були сумами, які належали йому при звільненні, але не були виплачені відповідачем з вини останнього в день звільнення, а тому він має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку. Відповідач свою чергу наполягає, що дані суми не є такими сумами і не були виплачені позивачу при звільненні не з вини підприємства.

Відповідно ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати робітнику оформлену трудову книжку та здійснити з ним розрахунок у встановлені ст.116 КЗпП України строки.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх належних йому від підприємства сум здійснюється в день звільнення. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений строк сплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Тим самим, чинним законодавством саме на відповідача покладається обов'язок доведення відсутності вини у затримці розрахунку при звільненні.

Перевіряючи доводи сторін, суд виходить з такого.

Приписами ст.94 ч.1 КЗпП України, ст.1 ч.1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.2 ч.3 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Судом встановлено, що виплачені позивачу відповідачем суми є винагородою (премією) за підсумками роботи за 2016 рік, 4 квартал 2016 р. та 1 квартал 2017 р.

Як вбачається з наданих стороною відповідача документів, питання строків, розмірів та джерел виплати премії і винагороди на підприємстві регламентуються локальними правовими актами - відповідними Положеннями.

Відповідно до п.2.1 Положення про преміювання працівників виконавчого апарату Центрального правління Українського товариства глухих (до яких відносився позивач) за основні результати господарської діяльності, що є додатком № 3 до наказу по виконавчому апарату ЦП УТОГ від 07.07.2014 р. № 49 (що діяло на час звільнення позивача), премія виплачується за рахунок коштів, які щорічно передбачаються на ці виплати кошторисом на утримання виконавчого апарата ЦП УТОГ і накопичені на персоніфікованих рахунках відповідних працівників.

Відповідно до п.8.3 даного Положення, премія за підсумками роботи за місяць та квартал нараховується, як правило, протягом 40 робочих днів після їх закінчення.

Тим самим, суми розміру премії за 4 квартал 2016 р. та 1 квартал 2017 р., які підлягали до виплати позивачу, не могли бути нараховані позивачу на день його звільнення (31.01.2017 р.), оскільки строк для нарахування премії за 4 квартал 2016 р. ще не сплинув (мав бути до 10.02.2017 р.), а для нарахування премії за 1 квартал 2017 р. ще на настав (мав бути до 10.05.2017 р.).

Відповідно до п.2.1 Положення про винагороду працівників виконавчого апарату Центрального правління Українського товариства глухих (до яких відносився позивач) за підсумками роботи за рік, що є додатком № 7 до наказу по виконавчому апарату ЦП УТОГ від 07.07.2014 р. № 49 (що діяло на час звільнення позивача), винагорода за підсумками роботи за рік виплачується за рахунок коштів, які щорічно передбачаються на ці виплати кошторисом на утримання виконавчого апарата ЦП УТОГ і накопичені на персоніфікованих рахунках відповідних працівників.

Відповідно до п.7.1 даного Положення, винагорода за підсумками роботи за рік виплачується після здачі річного звіту Товариства та виплати надбавок за ефективність і інтенсивність роботи і квартальної премії за останній квартал звітного року.

Порядок та строки подачі звітності визначається згідно Порядку надання фінансової звітності, затвердженого постановою КМ України від 28.02.2000 р. № 419.

Згідно п.1 даного Порядку, його дія поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми господарювання і форми власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Нарахування та виплата заробітної плати є складовою бухгалтерського обліку підприємства.

Відповідно до п.5 вищевказаного Порядку, річна звітність подається підприємством не пізніше 28 лютого наступного за звітним року.

Тим самим, сума винагороди за підсумками роботи за 2016 р., яка підлягала до виплати позивачу, не могла бути нарахованою позивачу на день його звільнення (31.01.2017 р.), оскільки строк для нарахування такої винагороди ще не сплинув (мав бути до 28.02.2017 р.).

Як вбачається з наданих відповідачем документів, Актом перевірки додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 21.04.2017 № 26-228/479, проведеною Головним управлінням держпраці у Київській області, не виявлено в ВГОІ «Українське товариство глухих» порушень трудового законодавства щодо розрахунку з працівниками при звільненні.

Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що належними та допустимим, достатніми та достовірними доказами відповідачем доведено те, що в день звільнення позивачу були виплачені всі суми, що належали йому на цей день суми, а відтак правові підстави для застосування судом вимог ст.117 КЗпП України не встановлено. В зв'язку з чим, суд не погоджується з доводами позивача.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними та не заснованими на законі, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. А відтак в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, а позивач є особою, що звільнений від сплати судового збору при подачі даної категорії позовів, то витрати по оплаті судового збору в розмірі 704,8 грн. слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, ст.ст.47, 116, 117, 231, 233 КЗпП України, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» (місцезнаходження за адресою: 01150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.74; код ЄДРПОУ 00021344) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. М. Ларіонова