Справа № 173/2358/18

п/с № 1-кп/174/22/2019

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Данилюк Т.М.,

за участю: секретаря Шарапової О.О.,

прокурора - Скрипника Д.О.,

потерпілого - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника - Сокола М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вільногірськ, кримінальне провадження № 12018040430000729 по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, не одруженого, освіта середня-спеціальна, неповнолітніх дітей немає, студент 2 курсу Українського Державного Університету залізничного Транспорту м. Харків, раніше не судимого, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, 28.07.2018 року, близько 23.35 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на літньому відкритому майданчику кафе-бару «БірБім» за адресою: вул. Центральна, 67 м. Верхівцеве, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області, де знаходився і потерпілий ОСОБА_1, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків із потерпілим, внаслідок конфлікту, вийшли за територію вказаного кафе-бару. Далі ОСОБА_2, продовжуючи сварку з ОСОБА_1, маючи раптово виниклий умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень останньому, усвідомлюючи свої протиправні дії та бажаючи їх подальшого настання, витяг із своєї кишені розкладний ніж та тримаючи його у своїй правій руці, умисно наніс ним не менше трьох ударів потерпілому ОСОБА_1, в область тулубу та голови. Після вказаних дій ОСОБА_2, покинув місце вчинення злочину.

У результаті умисних протиправних дій ОСОБА_2, завдав потерпілому ОСОБА_1, тілесних ушкоджень, у вигляді проникаючого поранення черевної порожнини з пошкодженням печінки, з розвитком внутрішньочеревної кровотечі, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 88-Е від 27.08.2018 року, відносяться до тяжких тілесних пошкоджень, за критерієм небезпеки для життя, а також непроникаючого поранення лівої половини грудної клітини та різаної рани лівої вушної раковини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я за критерієм тривалості розладу здоров'я понад шести діб, але не більше 21 доби. Дані тілесні ушкодження могли утворитися від не менш ніж трикратної дії предмету (предметів), що міг мати гострий (гострений) край та ріжучі (колючо-ріжучі) властивості, в тому числі від клинка ножа.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2, свою вину в скоєнні інкримінованого йому злочині та обставини викладені в обвинувальному акті, як і пред'явлений цивільний позов визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що 28.07.2018 року, вночі, близько опівночі, в центрі м. Верхівцеве Верхньодніпровського району, в кафе «Бір-бім», сиділи відпочивали на літньому майданчику, замовили піцу, у когось був ножик, яким різали піцу. Підійшов потерпілий та попросив запальничку, на що він йому відповів: «А де будь-ласка?». Потім через 20 хвилин побачив його на танцмайданчику з дівчиною та вирішив підійти до нього, щоб той вибачився за грубість, на що потерпілий відмовився та запропонував піти за ріг кафе, для з'ясування відносин. Коли зайшли в провулок, він відчув удар в щелепу, втратив рівновагу та впав. Потерпілий хотів продовжити бити, але він ногою відштовхнув його від себе та встиг витягти ніж з задньої правої кишені штанів та наніс йому три ножових поранення в черевну порожнину, область серця та вушну раковину, потім втік в бік дому.

З кваліфікацією своїх дій - погоджувався та не заперечував з приводу розгляду справи за ч.3 ст.349 КПК України.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1, підтримав поданий ним цивільний позов та показав, що 28.07.2018 року знаходився в кафе «Бір-Бім», що у м. Верхівцеве, відпочивав з друзями. Близько опівночі, на прохання товариша підійшов до обвинуваченого та попросив запальничку, а він запитав «А де будь-ласка?». На що він нагрубив та сказав, що «будь-ласка» не буде та пішов танцювати. Близько 23.40 год. підійшов ОСОБА_2 та попросив, щоб він вибачився за грубість, в них виник словесний конфлікт, в результаті якого вони вийшли за ріг кафе, він йшов попереду, повернувся до обвинуваченого, втратив свідомість, коли прийшов до тями, вони лежали на землі вдвох та почав відчувати, що йому наносять тілесні ушкодження. Хтось крикнув, що у нього ніж, тоді почав відповзати, потім встав, а друзі почали надавати першу допомогу. Перебував на стаціонарному лікуванні з 29.07.2018 року по 07.08.2018 року. Обвинувачений намагався зв'язатись з ним та пропонував допомогу, відшкодування матеріальних витрат. Не заперечував з приводу розгляду справи за ч.3 ст.349 КПК України.

В подальшому просив обвинуваченого суворо не карати, призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі та надав заяву про залишення цивільного позову без розгляду, оскільки завдана йому шкода відшкодована у повному обсязі.

На підставі ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження письмових доказів, оскільки фактичні обставини ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов'язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Суд пересвідчився, що позиція учасників процесу, щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, є добровільною і не пов'язана з вищевказаними чинниками.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що факт вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_2, знайшов своє підтвердження в суді, його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя у момент заподіяння.

При призначенні покарання, суд у відповідності з вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд враховує, що скоєний обвинуваченим ОСОБА_2, злочин передбачений ч.1 ст.121 КК України, належить до категорії тяжких злочинів.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_2, передбачені ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, яка знаходиться в стані алкогольного сп'яніння.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує, що обвинувачений свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, добровільно відшкодував завдану потерпілому шкоду та щиро вибачився, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, навчається, не одружений, на утриманні дітей немає, на обліку у лікаря психіатра, нарколога - не перебуває.

Врахувавши обставини справи, особу обвинуваченого та досудову доповідь на останнього, суд прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_2, можливе без ізоляції від суспільства, тому йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, що буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Згідно п.10. ст.56 КПК України, потерпілий протягом кримінального провадження має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

До початку судового розгляду, тобто в межах строків передбачених ст. 128 КПК України, потерпілим ОСОБА_1, було подано цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином в сумі 4214 грн.12 коп. (чотири тисячі двісті чотирнадцять гривень дванадцять копійок) та моральної шкоди в сумі 100 000 (сто тисяч) гривень. В подальшому, подано заяву про залишення цивільного позову без розгляду, оскільки завдана йому шкода відшкодована у повному обсязі та надав розписку на підтвердження факту отримання грошей.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що цивільний позов підлягає залишенню без розгляду.

Судові витрати по справі відсутні.

У відповідності до ст. 100 КПК України, речові докази по справі, а саме: лазерний диск із записами відео файла, на якому відображено час початку конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також моменту, коли вони покинули танцювальний майданчик - зберігати в матеріалах справи; куртку з написом «Bershka», на якій виявлено пошкодження та плями РБК - повернути потерпілому ОСОБА_1

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 100, 349, 371-376, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати винним ОСОБА_2, у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 121 КК України і призначити покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75, п.п.1-2 ч.1 ст.76 КК України, ОСОБА_2, звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Цивільний позов залишити без розгляду.

Речові докази по справі, а саме: лазерний диск із записами відео файла, на якому відображено час початку конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також моменту, коли вони покинули танцювальний майданчик - зберігати в матеріалах справи; куртку з написом «Bershka», на якій виявлено пошкодження та плями РБК - повернути потерпілому ОСОБА_1

На вирок протягом тридцяти діб з моменту його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий - суддя: Т.М. Данилюк