ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про забезпечення позову

16.01.2019 Справа № 920/61/19

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши заяву Фермерського господарства «Панасенко» про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 117к від 14.01.2019) по справі № 920/61/19

за позовом Фермерського господарства «Панасенко» (07051, Київська

                    область, Поліський район, смт. Красятичі, вул.. Жовтнева, б. 10,

                    код 38589278),

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Хоружівка»

                    (42130, Сумська область, Недригайлівський район, с. Хоружівка,

                    вул. Центральна, б.9, код 30133681)

про стягнення 10 547 506 грн. 88 коп.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача на користь позивача 10 547 506 грн. 88 коп. заборгованості за договором від 28.02.2018 № 28/02-2018.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 16.01.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову (вх. № 117к від 14.01.2019), в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

1. Накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Хоружівка».

2. Накладення арешту на рухоме й нерухоме майно, яке належить на праві власності та знаходиться на балансі товариства з обмеженою відповідальністю «Хоружівка».

3. Накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_1 з обмеженю відповідальністю «Хоружівка».

4. Заборони вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо: відчуження та будь-якого іншого розпорядження корпоративними правами; зміни засновників (учасників); зміни юридичної адреси товариства з обмеженою відповідальністю «Хоружіівка».

В обґрунтування поданої заяви позивач вказує на те, що позивачу відому, що у відповідача є кошти, так як він зібрав врожай 2018 року, але він умисно ухиляється від сплати боргу, тому на думку позивача є підстави вважати, що відповідач з метою уникнення відповідальності виведе кошти з розрахункового рахунку. Тому, на думку позивача є підстави побоюватись, що така позиція відповідача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно зі ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За приписами ч.ч. 1,6, 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З урахуванням викладеного, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову (вх. № 117к 14.01.2019), суд відмовляє у задоволенні останньої за її необґрунтованістю, оскільки позивачем не подано будь-яких доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Фактично в обгрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на обставини, що стали підставою для звернення до суду з позовом.

Окрім цього, 30 вересня 2016 року набрав чинності ОСОБА_2 України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким внесено зміни до Конституції України, та доповнено ОСОБА_2 окремими статтями.

За статтею 59 Конституції України (в редакції цього Закону) кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Також Конституцію України було доповнено статтею 131-2, за частинами першою, третьою та четвертою якої для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура та виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення; законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті   131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частинами 1, 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлений перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, якими можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Частиною 3 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Згідно з положеннями частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Частиною 1 та 2 статті 61 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Отже, в господарському судочинстві згідно з вимогами статті 60 ГПК України допустимим доказом повноважень адвоката, як особи, що підписала, зокрема, позовну заяву чи заяву про забезпечення позову, є виключно довіреність або ордер.

Як встановлено Судом, Заяву про забезпечення позову (вх. 117к від 14.01.2019) від імені Фермерського господарства «Панасенко» подано представником ОСОБА_3, який діє на підставі доручення від 09.01.2019.

Проте, Суд зазначає, що з 01.01.2019 року представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції у судах першої інстанції здійснюється виключно адвокатами, які діють на підставі довіреності або ордеру.

Подані матеріали не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що ОСОБА_3 є адвокатом відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні заяви Фермерського господарства «Панасенко» про забезпечення позову (вх. 117к від 14.01.2019) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в день її винесення. Дана ухвала підлягає оскарженню в порядку, визначеному  розділом IV ГПК України.

Суддя                                ОСОБА_4