Рішення

Іменем України

Справа № 711/7360/18

Провадження 2/712/3028/18

       11 січня 2019 року                                                м.Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Марцішевської О.М.

за участю секретаря судового засідання - Олефіренко В.В.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відділу державної виконавчої служби м.Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю службової особи органу державної влади, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2018 року ОСОБА_2 (вул. Західнодонбаська,21/8, м.Павлоград, Дніпропетровська область) звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів ОСОБА_3 відділу державної виконавчої служби м.Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Державної казначейської служби України з вимогою стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн. на користь позивача та судові витрати по справі.

В обгрунтування позову вказував, що 30.01.2018 направив для виконання два виконавчі листи №185/2792/17, видані Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області 22.01.2018 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 922 грн. та в сумі 1358,40 грн. Після відкриття провадження державним виконавцем не було направлено позивачу копію постанови про відкриття виконавчого провадження в порушення вимог ст.28 Закону України "Про виконавче провадження". 14.03.2018 позивач направив на адресу ОСОБА_3 ВДВС м.Черкаси заяву з проханням направити копію постанови про відкриття виконавчого провадження та повідомив додаткову інформацію про боржника, що він здійснює підприємницьку діяльність, зареєстрований як ФОП 04.11.2011, є платником єдиного податку, знаходиться на обліку в податковому органі м.Черкаси, має працівників, надає декларації про свої доходи до податкового органу та надав документи на підтвердження даних обставин. Вказана заява була отримана ОСОБА_3 ВДВС м.Черкаси 19.03.2018 згідно інформації "Укрпошта", однак тільки у квітні 2018 року позивач отримав копію постанови про відкриття ВП. Таким чином, позивач вважає дії державного виконавця незаконними, оскільки виконавець не здійснював належним чином своїх повноважень, передбачених законом, не вживав всіх заходів для примусового виконання рішення суду з метою його своєчасного та повного виконання, не застосовував ніяких заходів для притягнення до відповідальності боржника за невиконання рішення суду, чим грубо порушив права позивача як стягувача у виконавчому провадженні на своєчасне, повне виконання рішення суду.

       Позивач вважає,що факт бездіяльності державного виконавця та порушення ним вимог закону встановлений постановою начальника ОСОБА_3 ВДВЄ м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області - державний виконавець безпідставно тривалий не виконував судове рішення, чим завдав позивачу як стягувачу у виконавчому провадженні моральну шкоду, оскільки ОСОБА_2 змушений був неодноразово звертатися із заявами до державного виконавця про накладення арешту на кошти та майно боржника, про надання йому копії постанови про відкриття виконавчого провадження, про стан виконання судового рішення, проте його заяви не розглядались, рішення ніякого державний виконавець не приймав, позивач був вимушений за захистом своїх права звертатися із скаргами до начальника державної виконавчої служби, Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на бездіяльність державного виконавця, внаслідок протиправної бездіяльності державного виконавця він втратив спокій, душевну рівновагу, у позивача, як людини похилого віку, від перенесених душевних страждань в погіршувався стан здоров"я, піднімався артеріальний тиск, він відчував болі у серці, втратив нормальний сон, вимушений був додавати зусиль для нормалізації свого душевного та фізичного стану, вимушений був витрачати свій час на звернення за правовою допомогою для складання заяв та скарг на бездіяльність державного виконавця, направляти дані заяви та скарги для розгляду за місцем знаходження державної виконавчої служби. Розмір моральної шкоди ОСОБА_2 оцінив в розмірі 10 000грн. та вважає даний розмір коштів справедливою компенсацію за його душевні та моральні страждання.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, звернувся з заявою про розгляд справи в його відсутність, позов підтримав та просив задоволити у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

       Представник ОСОБА_3 відділу державної виконавчої служби м.Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_1 подав відзив на позов, в якому вказує, що на виконанні у вказаному відділі державної виконавчої служби знаходилось зведене виконавче провадження № 57018026 відносно ОСОБА_5 , в складі якого перебували виконавчі провадження № 55713465 та № 55713707 з примусового виконання виконавчих листів №185/2792/17, видані Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області 22.01.2018 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 922 грн. та в сумі 1358,40 грн. Виконавчі провадженні відкрито 06.02.2018р. 20.07.2018р. за скаргою позивача начальником відділу здійснено перевірку виконавчого провадження та визнанно дії державного виконавця Сагайдака С.В. такими, що вчинені з порушенням вимог ст.ст.18,56 Закону України «Про виконавче провадження», питання про відповідальність виконавця не вирішувалось у зв'язку з його звільненням. Всі порушення, виявлені під час перевірки усунуті. Заборгованість за виконавчими листами перерахована стягувачу у повному обсязі на підставі платіжних доручень: від 28.08.2018р. № 4853 – 549,35 грн; 28.08.2018р. № 4850- 809,55 грн; 27.09.2018 № 5408 – 322,63 грн; 27.09.2018р. № 5409 – 219,14 грн; 26.09.2018 - № 5214 – 226,22 грн; 26.09.2018 № 5215 – 153,51 грн. Сплачений ОСОБА_2 авансовий внесок 45,61 грн повернутий. 09.10.2018р. викоанвчі провадження закінчено на підставі п.9 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення). Просить відмовити у позові, вказуючи, що позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди, не обгрунтовано її розмір, не доведено причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та діями державного виконавця.

       В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 позов не визнала та просила відмовити у позові з підстав, викладених у відзиві.

       Представники Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, відзиву на позов не подали.

       Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

       З матеріалів справи вбачається, що 30.01.2018 позивач направив для виконання до ОСОБА_3 ВДВС м.Черкаси ГТУЮ у Черкаській області разом з заявами два виконавчі листи №185/2792/17, видані Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області 22.01.2018 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 922 грн. та в сумі 1358,40 грн.

       06.02.2018 постановою головного державного виконавця Придніпровського ВДВС м.Черкаси ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_6 відкрито виконавче провадження №55713707 з примусового виконання виконавчого листа №185/2792/17, виданого 22.01.2018 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 922 грн. Зобов'язано боржника надати декларацію про майно та доходи та попереджено про неподання такої декларації або внесення до неї недостовірних відомостей.

       06.02.2018 постановою головного державного виконавця Придніпровського ВДВС м.Черкаси ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_6 відкрито виконавче провадження №55713707 з примусового виконання виконавчого листа №185/2792/17, виданого 22.01.2018 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 1358,40 грн. Зобов'язано боржника надати декларацію про майно та доходи та попереджено про неподання такої декларації або внесення до неї недостовірних відомостей.

       Згідно листа начальника ОСОБА_3 ВДВС м.Черкаси ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_7 від 06.02.2018 №4108 ОСОБА_2 06.02.2018 направлено копії постанов про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2018 з примусового виконання виконавчих листів №185/2792/17, виданих 22.01.2018 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

       Вказуючи, що копії постанов про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2018 з примусового виконання виконавчих листів №185/2792/17, виданих 22.01.2018 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, стягувач не отримував, позивач 14.03.2018 направив на адресу ОСОБА_3 ВДВС м.Черкаси заяву з проханням направити копію постанови про відкриття виконавчого провадження та повідомив додаткову інформацію про боржника, що він здійснює підприємницьку діяльність, зареєстрований як ФОП 04.11.2011, є платником єдиного податку, знаходиться на обліку в податковому органі м.Черкаси, має працівників, надає декларації про свої доходи до податкового органу та надав документи на підтвердження даних обставин. Вказана заява була отримана ОСОБА_3 ВДВС м.Черкаси 19.03.2018 згідно інформації "Укрпошта", однак тільки у квітні 2018 року позивач отримав копію постанови про відкриття ВП.

       17.05.2018 позивач направив на адресу ОСОБА_3 ВДВС м.Черкаси довідку ПАТ КБ «Приватбанк» про номер рахунку 29244825509100, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, на який просив перераховувати йому кошти, які будуть стягуватися з боржника та просив накласти арешт на все майно боржника з метою виконання судового рішення.

        Постановою начальника ОСОБА_3 ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області від 20.07.2018 рокускарга ОСОБА_2 від26.06.2018 на бездіяльність головного державного виконавця Сагайдак С.В. при здійсненні виконавчого провадження №57018026 відносно боржника ОСОБА_4 задоволена, дії головного державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіально управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_6 при виконанні зведеного виконавчого провадження № 57018026 відносно ОСОБА_4 визнано такими, що вчинені з порушенням ст.ст. 18,56 Закону України «Про виконавче провадження», а саме в порушення ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не виніс постанову про арешт майна боржника та в порушення ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» не розглянув заяву від 14.05.2018 року стягувача про арешт майна боржника та надання інформації про стан виконання виконавчих документів.

Згідно постанови головного державного виконавця Придніпровського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_8 від 23.07.2018 року у зведеному виконавчому провадженні № 51499773 накладено арешт на майно боржника та накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках в ПАТ «Приватбанк», ПАТ « Альфа банк» та інших відкритих рахунках.

       Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

       Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

       Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

       Згідно з ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

       Статтею 11 Закону «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

       Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

       Згідно із ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

       Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід'ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (пункт 63 рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», пункт 40 рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Згідно ст.1 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Згідно ст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» працівник органу державної виконавчої служби зобов’язаний сумлінно виконувати службові обов’язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян, гарантованих Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.11 вказаного Закону державний виконавець несе відповідальність, передбачену законом за невиконання або неналежне виконання своїх службових обов’язків.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

       Згідно ст 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

       Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

       Відповідно до ст 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.3. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

       Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

       Згідно з ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

       Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в постанові №  4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати не майнового характеру  внаслідок моральних чи фізичних страждань, завданих фізичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.

При вирішення спору про відшкодування моральної шкоди предметом доказування є не тільки факт неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, а також і факт виникнення  шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди.    Моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Отже, звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач має довести факт заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, яка за змістом ст. 1167 ЦК України завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а також відповідно до того, яких саме втрат немайнового характеру він зазнав, обґрунтувати розмір відшкодування моральної шкоди. Недоведеність позивачем зазначених обставин  по справі є підставою для відмови у задоволенні позову .

Суд вважає обґрунтованими доводи  відзиву відповідача про  недоведеність позивачем факту спричинення йому моральних страждань порушенням державним виконавцем ст.ст.18,56 Закону України «Про виконавче провадження», в чому конкретно полягають його немайнові втрати, їх характер, тривалість періоду спричинення, причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця  і заподіяння ним шкоди.

       Зокрема, доводи позивача про те, що неодноразові звернення до державного виконавця з метою виконання рішення спричинили душевних страждань та погіршення в зв’язку з цим стану здоров’я через збільшення артеріального тиску, виникнення болей в серці – не підтверджені будь-якою медичною документацію.

       Виконавче провадження у жовтні 2018 року було закінчене у зв'язку з повним фактичним виконанням. Тривалість виконавчого провадження з лютого по жовтень 2018 року була також обумовлена також тим, що позивач тільки у травні 2018 року повідомив державному виконавцю реквізити рахунку, на який просив перераховувати йому кошти, які будуть стягуватися з боржника та просив накласти арешт на все майно боржника. Звернення позивача до державного виконавця у червні 2018 року з заявами та скаргами та отримання ним у зв’язку з цим правничої допомоги самі по собі не підтверджують факт спричинення моральної шкоди, оскільки є формою реалізації процесуальних прав.

Аналізуючі зібрані по справі докази та даючи їм оцінку суд вважає, що позивачем не доведено, а в судовому засіданні не встановлено, що неправомірними діями державного виконавця позивачу була завдали моральна шкода, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

При подачі позову позивач був звільнений від оплати судового збору, тому на підставі ст.141 ЦПК України оплату судового збору слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст.12,13,77,79, 81,263,264,27,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відділу державної виконавчої служби м.Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди завданої бездіяльністю службової особи органу державної влади - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через місцевий суд (з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

           Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду.

       Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

                ГОЛОВУЮЧИЙ:

Дата виготовлення повного тексту рішення 15.01.2019р.

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.