Справа № 466/3814/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«19» грудня 2018 року     Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого - судді      Кавацюка В.І.

                 при секретарі                 Павлишин К.І. 

учасники справи: позивач             ОСОБА_1

                 відповідач                    ОСОБА_2 «Страхова  компанія «Альфа Страхування»

                 треті особи без самостійних вимог – ОСОБА_3, ОСОБА_4                                           

представник позивача    ОСОБА_5

                 представники відповідача  ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові

цивільну справу за позовом ОСОБА_1, від імені якої діє представник ОСОБА_5, до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»,  третіх осіб без самостійних вимог – ОСОБА_3,  ОСОБА_4  про стягнення суми страхового відшкодування, неустойки, трьох процентів річних та інфляційних втрат у зв’язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов’язання, 

                                                        у с т а н о в и в:

У квітні 2016 року ОСОБА_1, від імені якої діє представник ОСОБА_5, звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (далі - ОСОБА_2 «СК «Альфа Страхування»), третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3, у якому просила стягнути солідарно з відповідачів на свою користь  матеріальну шкоду в розмірі 153 803грн.,  1538,03 грн. витрат по оплаті удового збору та 5 000 грн. витрат за надання правової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_5 зіслався на те, що ОСОБА_1 на законних підставах володіє та користується автомобілем НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ВСС №503694 належить їй на праві приватної власності.

08 серпня 2013 року в м. Львові було укладено договір добровільного страхування  наземного транспорту «Авто-КАСКО» №046.0489661.113 (далі – договір) з ОСОБА_2 «СК «Альфа Страхування», за умовами якого позивач ОСОБА_1 є вигодонабувачем. 

У відповідності до вказаного договору було взято під страховий захист майнові інтереси позивача ОСОБА_1, що пов’язані із володінням, користуванням та розпорядженням  транспортного засобу – автомобіля НОМЕР_1.

Зокрема, умовами цього договору ( п. 7.1.б.) передбачено, що до страхового ризику відноситься пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу внаслідок «ПДТО – протиправні дії третіх осіб». Страхова сума за договором становить 320 000 грн., страховий платіж по договору – 17 664 грн., які у повному обсязі сплачені на поточний рахунок ОСОБА_2 «СК «Альфа Страхування».

Згідно з умовами частини II договору добровільного страхування наземного транспорту «Авто-КАСКО» №046.0489661.113, укладеного на користь вигодонабувача - позивача ОСОБА_1М з ОСОБА_2 «СК «Альфа Страхування» (п.2.1.1.б) передбачено, що страхові ризики за договором визначаються відповідно до обраної програми страхування та можуть включати: пошкодження та/або знищення чи втрата визначеного ТЗ внаслідок «ПДТО» - протиправних дій третіх осіб, за винятком випадків, передбачених п.п. д),е) цього Розділу.

Пункт д) передбачає зовнішній вплив на ТЗ сторонніх предметів/речовин (падіння каміння, дерева тощо).

Пункт е) передбачає незаконне заволодіння ТЗ внаслідок крадіжки, грабежу, розбою (за винятком випадків, коли дані дії були скоєні особою, що була допущена страхувальником/довіреною особою/водієм до керування ТЗ в добровільному порядку).

Пунктом п.7.1.б.) частини І даного договору (програма страхування) передбачено страхові ризики – пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу внаслідок  «ПДТО» протиправні дії третіх осіб.

Під час дії вищевказаного договору, а саме в кінці листопада 2013 року, позивач ОСОБА_1 на підставі усного доручення передала третій особі - ОСОБА_3 у користування свій автомобіль НОМЕР_1, без права передоручення його іншим особам.

07 грудня 2013 року близько 19 год. 20 хв. водій автомобіля НОМЕР_2, рухаючись по  автодорозі Івано-Франківськ-Львів  на 419 км., не впорався з керуванням транспортного засобу під час здійснення маневру об’їзду перешкоди, виїхав на обочину, де зіткнувся з деревом, внаслідок чого автотранспортному засобу спричинені технічні ушкодження, а позивачу ОСОБА_1, як власнику транспортного засобу, - значна матеріальна шкода.  Вартість відновлюваного ремонту згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження та рахунку на оплату №0000000393 від 14 січня 2014 року ФОП ОСОБА_8 складає 153 803 грн.

На місці ДТП відповідачем ОСОБА_4 було повідомлено працівникам ДАІ, які прибули за викликом, про те, що саме він був за кермом автомашини та не впорався з  керуванням, у зв’язку з чим працівниками ДАІ Пустомитівського РВ ГУ МВС України  у Львівській області було складено щодо нього протокол про адміністративне правопорушення.

Проте, власник транспортного засобу позивач ОСОБА_1 не надавала відповідачу ОСОБА_4 право на користування  транспортним засобом та не давала йому право на керування цим транспортним засобом.

ОСОБА_3, якому позивач ОСОБА_1 передала на підставі усного доручення у користування автомобіль НОМЕР_1, без права передоручення його іншим особам, у тому числі, без права передавати керування транспортним не надавав, у тому числі не надавав йому право на керування цим  транспортним засобом.

Працівниками ДАІ Пустомитівського РВ ГУ МВС України  у Львівській області матеріали справи про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, було скеровано на розгляд Шевченківського районного суду м. Львова для розгляду по суті та прийняття рішення.

25 лютого 2014 року Шевченківським районним судом м. Львова розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4, судом  прийнято до уваги заперечення ОСОБА_4 щодо протоколу про адміністративне правопорушення, пояснення щодо схеми ДТП та обставин її вчинення, у яких він пояснив, що ні позивач ОСОБА_1, ні ОСОБА_3 не надавали йому право на  користування  та керуванням транспортним засобом марки «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_3.

ОСОБА_3, який був  допитаний судом відповідно до вимог процесуального закону як свідок, підтвердив те, що дійсно 07 грудня 2013 року в момент вчинення ДТП ОСОБА_4 право керувати та користуватись  цим транспортним засобом він не передавав.

Постановою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 25 лютого 2014 року ОСОБА_9 провадження у справі про адміністративне  правопорушення щодо ОСОБА_4 було закрито за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

15 квітня 20154 року прокурором Шевченківського району м. Львова було подано апеляційну скаргу на вищевказану постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 25 лютого 2014 року.

12 червня 2014 року суддя апеляційного суду Львівської області Михалюк В.О. виніс постанову, якою скасував постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 25 лютого 2014 року у справі №466/902/14-п про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП,  а адміністративне провадження у справі відносно ОСОБА_4 закрив у зв’язку із закінченням на момент розгляду строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

За результатами розгляду страхового випадку ОСОБА_2 «СК «Альфа Страхування» листом від 14.07. 2014 року за вих. № 4591.206.13.02-0405.07 повідомило позивачу  ОСОБА_1 про те,  що  «згідно з пунктом 25.2 Частини 2 Договору: «Дія Договору поширюється лише на водіїв/категорію водіїв, визначених в Частині 1 Договору», в той час, як в п.4 Частини 1 Договору вказано, що вік водіїв, які мають право керувати застрахованим ТЗ – від 25 років.

При перевірці інформації щодо встановлення водія застрахованого транспортного засобу на момент настання випадку 07 грудня  2013 року страховою компанією встановлено, що за кермом автомобіля знаходився ОСОБА_4, вік якого був меншим, ніж 25 років, тобто дія Договору на дану особу не розповсюджується.

Крім того, при проведенні аналізу наданих Вами та отриманих на запит страхової компанії документів з’ясовано, що Вами,  як Страхувальником, ОСОБА_1, як Вигодонабувачем за Договором, гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_3 вбачається подання Страховику неправдивої інформації про обставини настання випадку 07 грудня 2013 року в частині інформування про особу, яка в дійсності перебувала за кермом транспортного засобу на момент настання дорожньо-транспортної пригоди.

Керуючись вищезазначеним, та враховуючи п.п.16.1.4  Частини 2 Договору, який передбачає відмову у виплаті страхового відшкодування у разі «подання Страхувальником/Вигодонабувачем свідомо неправдивих відомостей про обставини настання страхового випадку, у т.ч. надання відомостей про пошкодження, що відбулися в різний час і за різних обставин, як про один страховий випадок», ОСОБА_2 «СК «Альфа Страхування» повідомляє, що компанія немає правових підстав для виплати Вам страхового відшкодування.».

Вважає, що рішення ОСОБА_2 «Страхова компанія «Альфа Страхування» про відмову у виплаті страхового відшкодування не відповідає умовам укладеного договору та є незаконним з наступних підстав.

У відповідності з п 7.1.б) договору страхування  до страхового ризику відноситься пошкодження транспортного засобу внаслідок: «ПДТО – протиправні дії третіх осіб».  У відповідності  з постановою судді апеляційного суду Львівської області Михалюка В.О. від 12 червня 2014 року у справі про адміністративне правопорушення щодо даного випадку  дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок того, що 07 грудня 2013 року близько 19 год. 20 хв. ОСОБА_4, рухаючись на автомобілі марки «ОСОБА_10 Крузер» р.н. НОМЕР_3, по автодорозі  ОСОБА_6 – Франківськ - Львів, на 419 км., не впорався з керуванням транспортного засобу під час здійснення маневру об’їзду перешкоди, виїхав на обочину, де зіткнувся з деревом, внаслідок чого автотранспортному засобу спричинені технічні ушкодження.

Зазначає, що наведена у листі страхової компанії від 14.07.2014 року підстава, передбачена у пункті 16.1.4 договору, яка надає право для відмови у виплаті страхового відшкодування, зокрема, подання страхувальником /вигодонабувачем свідомо неправдивих відомостей про обставини настання страхового випадку, у тому числі відомостей про пошкодження, що відбулися в різний час і за різних обставин, як про один страховий випадок – немає місце у даному конкретному випадку, а просто вигадана страховою компанією. Оскільки, всі виявлені механічні ушкодження автомобіль марки «ОСОБА_10 Крузер», р.н. НОМЕР_3, одержав саме під час зазначеної дорожньо-транспортної пригоди. Жодних будь-яких фактів, які спростовують це, страховою компанією не наведено.

Дана позиція ОСОБА_2 «СК «Альфа Страхування» у такому випадку підпадає під дію п.7.1.б) – протиправні дії третіх осіб, оскільки, згідно п.2.1.1.б) – страхові ризики за договором визначаються відповідно до обраної Програми страхування та можуть включати: пошкодження та/або знищення чи втрата визначеного ТЗ внаслідок «ПДТО» - протиправних дій третіх осіб, за винятком випадків, передбачених п. д) та п.е) цього Розділу.  Пункт  д) передбачає зовнішній вплив на ТЗ сторонніх предметів/речовин (падіння каміння, дерева тощо). Пункт е) передбачає незаконне заволодіння ТЗ внаслідок крадіжки, грабежу, розбою (за винятком випадків, коли дані дії були скоєні особою, що була допущена страхувальником/довіреною особою/водієм до керування ТЗ в добровільному порядку.

Тобто,  якщо ОСОБА_2 «СК «Альфа Страхування» стверджує, що проведеною перевіркою страхового випадку встановлено, що саме ОСОБА_4 був за кермом автомашини, якому власниця транспортного засобу – позивач ОСОБА_1 не надавала право керувати, як не надавала ОСОБА_3 право передоручати іншим особам керування транспортного засобу, то в такому випадку  дії ОСОБА_4 є протиправними. Таким чином, дане рішення страхової компанії суперечить вимогам ст.26 Закону України «Про страхування» та «Правилам добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного)».

У відповідності з положеннями ст. 26 Закону України «Про страхування» підставами відмови у страховій виплаті або страховому відшкодуванні є: навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку; вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено  договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розмірі збитків.

Настання страхового випадку унаслідок протиправних дій третіх осіб цим Законом,  як підстава для відмови страхової виплати, не передбачена і не могла бути передбачена, оскільки за  змістом Закону метою страхування як інституту цивільного права, є відшкодування збитків внаслідок нещасних випадків та необережних дій.

У надісланому страхувальнику та вигодонабувачу повідомленні від 14.07.2014  року  про відмову у виплаті страхового відшкодування зазначається, що у ОСОБА_2 «СК «Альфа Страхування» відсутні правові підстави для проведення страхового відшкодування, зв’язку з тим, що за договором страхування не проводиться відшкодування у випадку порушення страхувальником пункту 16.1.4 договору, хоч будь-яких даних або доказів подання страхувальником/вигодонабувачем свідомо неправдивих відомостей про обставини настання страхового випадку страхова компанія не наводить.

Позивач  ОСОБА_1 категорично стверджує, що листопаді - грудні 2013 року керувати даним автомобілем ОСОБА_4. не доручала, у тому числі на підставі усного чи письмового доручення, не надавала такого права  і  іншим особам, у тому числі ОСОБА_3 Всю інформацію про обставини ДТП надавала страховій компанії зі слів її учасників.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свої свідчення щодо обставин даної дорожньо-транспортної пригоди надали не тільки у письмових заявах до ДАІ Пустомитівського  РВ  та Шевченківського районного суду м. Львова, але і під час судового розгляду справи про адміністративне правопорушення та цивільної справи  Шевченківським  районним судом м. Львова та апеляційним судом Львівської області та дані свідчення визнані достовірними. Тобто, жодних підстав не брати ці заяви та свідчення ОСОБА_3 та ОСОБА_4  до уваги  у позивача ОСОБА_1 немає. Тим більш немає підстав у страхової компанії стверджувати, що страхувальник/вигодонабувач надає свідомо неправдиві відомості про обставини ДТП. Але навіть і в такому випадку, страхова компанія повинна застосувати  п.7.1.б) договору, оскільки за трактуванням даних обставин страховою компанією щодо причин відмови у виплаті страхового відшкодування, наведених у листі від 14.07.2014 року, вбачається протиправні дії третіх осіб, за які позивач ОСОБА_1, як вигодонабувач, відповідальності не несе.

Таким чином,  дане рішення страхової компанії, на думку позивача, суперечить вимогам ст. 991 ЦК України, ст. ст. 8, 26 Закону України «Про страхування» та «Правилам добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного)».

З огляду на такі  обставини просила ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 «СК «Альфа Страхування» на  її користь матеріальну шкоду в розмірі 153 803 грн., 1 538,03 грн. витрат по оплаті судового збору та 5 000 грн. витрат за надання правової допомоги.

У ході судового розгляду представник позивача ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_5 у листопаді 2017 року подав заяву про зміну позовних вимог, згідно яких просив виключити з числа відповідачів  ОСОБА_4 та ухвалити рішення, яким  стягнути з ОСОБА_2 «СК  «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 153 803 грн., пеню в розмірі 93 366,83грн., 3% річних в розмірі:  4 614,09  грн. - у 2014 році,  4 614,09 грн. – у 2015 році, 4 614,09 грн. – у 2016 році,  інфляційні втрати:  у 2014 році – 38 296,95 грн., у 2015 році – 82 795,08 грн., у 2016 році – 32 987,40 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу.

В обгрунтування заяви про зміну позовних вимог позивач зіслався на те, що відповідно до вимог ст. 541 ЦК України солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання.

У той же час, в правових позиціях Верховного Суду України визначено, що зобов’язання страховика виплатити страхове відшкодування є грошовим зобов’язанням, тобто регламентується главою 47 ЦК України, а відповідальність за невиконання грошового зобов’язання передбачена ст. 625 ЦК України.

Цивільна відповідальність ОСОБА_4 виникає на підставі деліктних правовідносин, у тому числі, з норм ЦК України, що регулюють відшкодування майнової шкоди.

Таким чином, сторона позивача вважає, що за законом у відповідачів ОСОБА_2 «СК «Альфа Страхування» та ОСОБА_4 немає підстав для солідарної відповідальності, а також не передбачена солідарна відповідальність цих відповідачів і договором між ними.

Крім цього, відповідно до вимог ст. ст. 256, 257 ЦК України щодо ОСОБА_4 сплив строк загальної позовної давності.

У правовій позиції, висловленій  Верховним Судом України  у постанові від 03 вересня 2014 року у справі постанові №6-100цс/14 зазначено, що суди правильно прийняли рішення про стягнення з боржника відповідно до ст. 625 ЦК України суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Кабінетом Міністрів України та Комітетом статистики України встановлено, що індекс інфляції у 2014 році склав - 124,9%, у 2015 році - 143,1%, у 2016 році - 112%.

Згідно наведеного в заяві  про зміну позовних вимог розрахунку розмір інфляційних втрат  за  2014 рік становить 38296,95 грн., за 2015 рік - 82795,08 грн., за 2016 рік -  32987,40 грн., а 3% річних за 2014-2016рр. становить 13 842,27 грн.

Крім цього, положеннями  ст. 992 ЦК України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов’язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Пунктом 20.1. договору добровільного страхування наземного транспорту «Авто-Каско» №046.0489661.113 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діяла на момент прострочення цього платежу.

Враховуючи, що відповідачем рішення про відмову у виконанні грошових зобов’язань прийнято 14 липня 2014 року, то відповідно з цієї дати позивач вважає необхідне рахувати пеню за невиконання грошових зобов’язань.

Згідно наведеного в заяві про зміну позовних вимог розрахунку розмір пені за період з 14 липня 2014 року по 31 грудня 2015 року становить 93 366,83 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_5  уточнені позовні вимоги підтримав, зіславшись на обставини, які викладені в позовній заяві та в заяві про зміну позовних вимог.

Представники ОСОБА_2 «Страхова компанія «Альфа Страхування» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні проти позову заперечили, покликаючись на доводи, які викладені у відзиві на позов від 25.01.2018 року.

Зокрема, зазначили, що позовні вимоги є незаконними та необгрунтованими, виходячи з наступного.  ОСОБА_2 «СК «Альфа Страхування» дійсно було відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі  того, що на момент ДТП, яка мала місце 07 грудня 2013 року, за кермом автомобіля НОМЕР_4, знаходився водій ОСОБА_4, вік якого був меншим, ніж 25 років, тобто дія договору страхування №046.0489661.113 від 08 серпня 2013 року на вказану особу не поширюється. Вказану вище відмову у виплаті страхового відшкодування було визнано законною рішенням апеляційного суду Львівської області від 03 серпня 2015 року  в  справі №466/5644/14, яке набрало законної сили. Отже судом встановлено, що у  ОСОБА_2 «СК «Альфа Страхування» по випадку ДТП від 07 грудня 2013 року відсутні підстави для виплати страхового відшкодування.

Однак представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом ОСОБА_5 подано повторну заяву по даній ДТП, однак з іншої підстави. Позивач стверджує, що в діях ОСОБА_4 вбачається протиправна поведінка, яка полягає в тому, що ОСОБА_1 не надавала права керувати автомобілем  НОМЕР_4, ОСОБА_4, а ОСОБА_3 не надавала права передоручати право керування вказаним автомобілем третім особам, а тому дана подія підпадає під страховий ризик «ПДТО» (протиправні дії третіх осіб), який передбачений договором страхування.

Відповідно до п.14.2.5.2 розділу 14 договору страхування №046.0489661.113 від 08 серпня 2013 року підтвердженням настання страхового випадку за ризиком ПДТО є довідка відповідного компетентного органу МВС України або компетентного органу іншої держави (при настанні події за межами України), зокрема щодо порушення кримінальної справи, із зазначенням:

- повного імені (назви) власника (користувача) ТЗ;

- місця, часу та обставин настання події;

- реєстраційного та/або ідентифікаційного номера ТЗ;

- переліку пошкоджень, завданих ТЗ.

Однак при поданні страхувальником заяви про настання страхового випадку вказана вище довідка не була надана. Кримінальне провадження щодо протиправної поведінки ОСОБА_4 порушено не було, а тому ризик ПДТО не настав. Вважають, що твердження позивача та його представника про протиправність поведінки є надуманою, а тому відповідно у ОСОБА_2 «СК «Альфа Страхування» відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування.    

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні 30 січня 2018 року проти задоволення позову не заперечив, покликаючись на письмові пояснення, долучені до матеріалів справи. Зокрема пояснив, що він не надавав ОСОБА_4 права керувати автомобілем НОМЕР_4. В наступні судові засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Виключений з числа відповідачів та залучений до участі в справі в якості третьої особи ОСОБА_4 в судові засідання не з’явився  та 21 грудня 2017 року подав письмове заперечення на позовну заяву з проханням розглядати справу без його участі. Вважає, що відшкодувати шкоду позивачу ОСОБА_1 повинен відповідач - ОСОБА_2 «СК «Альфа Страхування».

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_5, представників відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_7, третьої особи ОСОБА_3, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін,  дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних  підстав.

Згідно з п.6 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. 

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В судовому засіданні встановлено, що 08 серпня 2013 року між приватним акціонерним товариством «СК «Альфа Страхування», як страховиком, та ОСОБА_11, як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Авто-КАСКО» № 046.0489661.113. Вигодонабувачем за вказаним договором є позивач ОСОБА_1,  а об’єктом договору -  автомобіль НОМЕР_5. Згідно п.4 вказаного договору страхування вік водіїв, що мають право керувати застрахованим ТЗ від 25 років, найменший стаж водіїв, що мають право керувати застрахованим ТЗ від 5 років, а кількість водіїв, що мають право керувати застрахованим ТЗ – без обмежень. Під час дії договору страхування, в кінці листопада 2013 року, на підставі усного доручення позивач ОСОБА_1 передала право керування вищевказаним автомобілем ОСОБА_3, який є третьою особою по справі.

Як зазначено в позовній заяві і це випливає з пояснень представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_5 та третьої особи ОСОБА_3, таке право було надано останньому без права передоручення його іншим особам.

07 грудня 2013 року близько 19.20 год відбувся страховий випадок, а саме, водій автомобіля НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Івано-Франківськ – Львів на 419 км., не впорався з керуванням транспортного засобу під час здійснення маневру об’їзду перешкоди, виїхав на обочину, де зіткнувся з деревом, завдавши автомобілю технічних пошкоджень.

Згідно з довідкою органу ДАІ, виданою ОСОБА_4, 07 грудня 2013 року о 19.20 год. на автодорозі Івано-Франківськ – Львів 419 км. + 700м. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_3, зазнав механічних пошкоджень.

Вартість відновлюваного ремонту вищевказаного автомобіля згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження та рахунку на оплату №0000000393 від 14 січня 2014 року ФОП ОСОБА_8 складає 153 803 грн.

25 лютого 2014 року Шевченківським районним судом м. Львова з приводу даної ДТП було розглянуто матеріали справи №466/902/14-п про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 та постановою судді цього ж суду Луців-Шумської Н.Л. від 25 лютого 2014 року  провадження у справі  було закрито за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

15 квітня 20154 року прокурором Шевченківського району м. Львова було подано апеляційну скаргу на вищевказану постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 25 лютого 2014 року.

12 червня 2014 року суддею апеляційного суду Львівської області Михалюком В.О. було винесено постанову, якою постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 25 лютого 2014 року у справі №466/902/14-п про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП,  скасовано, а адміністративне провадження у справі відносно ОСОБА_4 закрито у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Згідно зазначеної вище постанови судді апеляційного суду Львівської області від 12 червня 2014 року, яка набрала законної сили, суд апеляційної інстанції на підставі зібраних у справі про адміністративне правопорушення доказів дійшов висновку про те, що 07 грудня 2013 року саме ОСОБА_4 керував автомобілем НОМЕР_2, однак не вибрав безпечної швидкості руху та не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого втратив керування згаданим автомобілем, з’їхав з дороги та здійснив зіткнення з деревом, завдавши автомобілю технічних пошкоджень, тобто порушив п.12.2 ПДР України.

Таким чином постановою судді апеляційного суду Львівської області від 12 червня 2014 року встановлено, що на час ДТП застрахованим автомобілем НОМЕР_1, керував саме ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, вік якого на час ДТП (07 грудня 2013 року) був меншим, ніж 25 років.

Пунктом 25.2 частини ІІ договору добровільного страхування наземного транспорту «Авто-КАСКО» № 046.0489661.113 від 08 серпня 2013 року  визначено, що дія цього договору поширюється лише на водіїв/категорію водіїв, визначених в частині І договору страхування, пунктом 4 якої визначено, що вік водіїв, що мають право керувати застрахованим транспортним засобом – від 25 років, а найменший стаж водіїв, що мають право керувати застрахованим транспортним засобом – від 5 років.

Судом також встановлено, що по випадку вказаної ДТП, що  мала місце 07 грудня 2013 року, ОСОБА_2 «СК «Альфа Страхування» було відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі того, що на момент настання ДТП від 07 грудня 2013 року за кермом застрахованого транспортного засобу знаходився водій ОСОБА_4, вік якого був меншим, ніж 25 років, тобто дія договору страхування №046.0489661.113 від 08 серпня 2013 року на вказану особу не поширюється.

Таку відмову у виплаті страхового відшкодування було визнано законною рішенням апеляційного суду Львівської області від 03 серпня 2015 року у справі №466/5644/14-ц, яке набрало законної сили.

В даному випадку позивач ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат ОСОБА_5,  звернулась до суду з повторним позовом  по вказаній ДТП, однак з інших підстав. Зокрема стверджує, що в діях ОСОБА_4 вбачається протиправна поведінка, яка полягає в тому, що ОСОБА_1 не надавала права керувати належним їй транспортним засобом марки «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_3, ОСОБА_4, а ОСОБА_3 не надавала права передоручати право керування третім особам, і тому дана подія підпадає під страховий ризик  «ПДТО» (протиправні дії третіх осіб), який передбачений договором страхування.

Однак з вказаним твердженням суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п.14.2.5.2 розділу 14 частини ІІ договору страхування №046.0489661.113 від 08 серпня 2013 року підтвердженням настання страхового випадку за ризиком ПДТО є довідка відповідного компетентного органу МВС України або компетентного органу іншої держави (при настанні події за межами України), зокрема щодо порушен6ня кримінальної справи, із зазначенням:

- повного імені (назви) власника (користувача) ТЗ;

- місця, часу та обставин настання події;

- реєстраційного та/або ідентифікаційного номера ТЗ;

- переліку пошкоджень, завданих ТЗ.

Однак, при подачі страхувальником заяви про настання страхового випадку, вказана вище довідка надана не була. кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 порушене не було, а тому. на думку суду, ризик ПДТО не настав.

Відповідно до положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона(страховик) зобов’язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до приписів ст. 26 Закону України «Про страхування»  підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;  4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страхових перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитись від здійснення страхової виплати у разі подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку. 

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення. 

Керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 81, 82, 83, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268  ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 22, 526, 610, 623, 625, 979-964, 990, 992, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191, 1192  ЦК  України, Законом України «Про страхування», Законом України  «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,  суд

                                                     в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1, від імені якої діє представник ОСОБА_5, до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»,  третіх осіб без самостійних вимог – ОСОБА_3, ОСОБА_4  про стягнення суми страхового відшкодування, неустойки, трьох процентів річних та інфляційних втрат у зв’язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов’язання – відмовити у зв’язку з безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення  суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання: 79035, АДРЕСА_1;

відповідач: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування», адреса місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Рибальська,22, код ЄДРПОУ 30968986;

треті особи без самостійних вимог:

ОСОБА_3, місце проживання: 79037,  АДРЕСА_2;

ОСОБА_4,  місце проживання: 79039, АДРЕСА_3,  

Повний текст рішення складено 29 грудня 2018 року. 

Суддя ОСОБА_12