КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 319/409/17

Провадження №2/319/180/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2018 року                                                смт. Більмак

       Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді:                                        Горбачова Ю.М.,

при секретарі судового засідання:                        Поньки Н.А.

за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Донецьке обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, -

В С Т А Н О В И В :

До Куйбишевського районного суду Запорізької області 06 квітня 2017 року звернулося Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (далі – позивач, АТ «Ощадбанк») з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач), в якому вказало, що АТ «Ощадбанк» в особі ТВБВ №10004/027 АТ «Ощадбанк» відповідно до кредитного договору №7865 від 06.08.2013 року (далі – договір) надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 101 000,00 гривень зі сплатою 16,83% річних за користування кредитом із кінцевим терміном повернення 03 серпня 2018 року. Позивачем зобов’язання за договором були виконані належним чином та відповідачу був виданий кредит на вище вказану суму. Відповідно до п. 3.3.4. договору відповідач зобов’язався щомісячно до останнього робочого дня кожного місяця, наступного за звітним, проводити погашення кредиту ануїтетними платежами в сумі 2520,00 гривень та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом, шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань, починаючи з 05.09.2013 року. Відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконала та станом на 15.12.2016 р. має заборгованість у сумі 97290,58 гривень. Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 97290, 58 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 гривень.

В судове засідання представник позивача не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву, в якій просить розглядати справу без участі представника, проти заочного розгляду справи не заперечує. Також представником позивача 24.04.2018 року подана відповідь на відзив, відповідно до якого позивач вказав, що відповідачем не зазначено про наявність будь-якої відповіді з боку банку, що свідчило б про досягнення з приводу зазначеного питання домовленості між сторонами, а також відсутні будь-які заяви з боку відповідача про проведення реструктуризації боргу.

Також відповідач неодноразово мала можливість повідомити банк про зміну місця проживання (реєстрації), що є одним із обов’язків за договором, однак ним знехтувала та навмисно позбавляла АТ «Ощадбанк» можливості зв’язку з відповідачем.

З моменту звернення банком з позовною заявою про стягнення боргу до суду по теперішній час відповідачем було внесено певну суму у рахунок погашення боргу, тому позивач вважає за необхідне уточнити суму боргу за договором, яка станом на 25 червня 2018 року становить 38170,58 гривень та складається з: заборгованості за основним боргом – 16032,45 грн., заборгованості за нарахованими відсотками – 1047,71 грн., суми витрат від інфляції на суму простроченого кредиту – 12850,58 грн., суми витрат від інфляції на суму нарахованих та несплачених процентів – 5491,36 грн., трьох процентів річних від суми простроченого кредиту – 2110,19 грн., трьох процентів річних на суму нарахованих та несплачених процентів – 638,29 гривень. Також позивач просить суд стягнути судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 1600,00 гривень та 420,00 гривень за подане в газету «Урядовий кур’єр» оголошення про виклик відповідача у судове засідання.

Відповідач в судові засідання не з’явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги від 12 лютого 2018 року, надала до суду заяву, в якій вказала, що позовні вимоги визнають частково, а саме визнають заборгованість за тілом кредиту у розмірі 14359,13 гривень. Так, після того, як відповідач дізналась про наявність рішення суду від 05.07.2017 року на адресу банку була направлена заява про звірення розрахунків, на яку позивачем було надіслано виписку за рахунком ОСОБА_1, яка складається з наступних сум: за основним боргом – 14359,13 грн.; за відсотками – 0,00 грн.; інфляційне збільшення заборгованості – 15921,04 грн.; 3% річних від простроченої суми – 2107,51 грн.; судові витрати – 1600,00 гривень. Однак, відповідач погоджується лише з сумою основного боргу, оскільки це сума заборгованості до кінця строку дії кредитного договору, тобто до кінця серпня 2018 року, а не станом на квітень 2018 року. З сумами інфляційних збільшень, 3% річних та судовими витратами ОСОБА_1 не погоджується виходячи з наступного. Позивачем було приховано від суду інформацію про те, що між позивачем та відповідачем була досягнута домовленість про те, що ОСОБА_1 періодичними платежами на суму 10000,00 гривень повністю погасить існуючу заборгованість, а банк не буде подавати позов до суду. На виконання досягнутої домовленості ОСОБА_1 оплатила: 01.12.2016 року – 10000,00 грн., 11.01.2017 року – 10000,00 грн., 17.02.2017 року – 10000,00 грн., 10.03.2017 року – 10000,00 грн., 21.04.2017 року – 12500,00 грн., 12.05.2017 року – 8005,00 грн., а всього 60505,00 гривень. У зв’язку з тим, що банк не виконав своєї домовленості та незважаючи на наявність платежів звернувся до суду, то ОСОБА_1 не повинна сплачувати судовий збір на суму 1600,00 гривень. У зв’язку з тим, що відповідач або її представник не були присутні в судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач була позбавлена можливості користуватися своїми правами щодо надання та дослідження доказів. Також, судом першої інстанції не розглядалось питання настання форс-мажорних обставин, які настали після набрання чинності кредитним договором та які продовжують строк виконання зобов’язань за договором. Форс-мажорні обставини полягають в тому, що у зв’язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області відповідач була змушена покинути місце свого проживання та виїхати до Одеської області у зв’язку з небезпекою для життя та здоров’я. Ці обставини є загальновідомими та не підлягають доказуванню. З 2009 року існує постанова правління Національного Банку України від 06.08.2009 р. №461, в якій НБУ схвалив Рекомендації щодо роботи банків з позичальниками – фізичними особами, які мають заборгованість за споживчими кредитами і потрапили в скрутне фінансове становище, а саме банк зобов’язаний:

-підтримувати зв’язок з позичальником у зручний для нього час і спосіб (зустрічі, листування, телефон, факс і т.п.;

-надати позичальнику повну і достовірну інформацію щодо загального розміру його заборгованості, включаючи всі платежі, передбачені умовами кредитного договору, і проінформувати позичальника про заходи, які можуть бути застосовані в разі невиконання позичальником умов кредитного договору, в тому числі повідомити, що неналежне виконання умов кредитного договору може негативно вплинути на кредитну історію позичальника і в майбутньому призвести до погіршення доступу до кредитів;

-обговорити з позичальником усі обставини його скрутного фінансового становища для того, щоб визначити з позичальником можливі шляхи повернення кредиту;

-разом з позичальником розробити прийнятну як для позичальника, так і для банку програму погашення кредиту, зокрема, це може бути реструктуризація кредиту позичальника, зміна валюти кредиту тощо.

Нічого з викладеного позивач не мав наміру зробити, а навіть незважаючи на досягнуті домовленості з ОСОБА_1 та оплату заборгованості з її боку, подав до суду позов з неправдивою інформацією.

Також, ОСОБА_1 внаслідок дій непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин (боротьба з тероризмом і проведення АТО), які погрожували її життю та здоров’ю, була змушена припинити підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, припинити всі існуючі платежі, розрахунки з постачальниками та споживачами та покинути місце проживання.

З огляду на визначення обставин непереборної сили (форс-мажор) і АТО, можна зробити висновок про те, що сам факт проведення АТО в конкретному районі (території) можна вважати обставиною, що дає підстави для визнання обставин непереборної сили (форс-мажору) в певних правовідносинах.

Крім вищевказаного, відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» з 14.04.2014 року встановлений мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов’язаннями, у зв’язку з чим позовні вимоги банку про стягнення пені та штрафів є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, відповідач визнає лише суму основного боргу за кредитним договором №7865 від 06.08.2013 року в сумі 14359,13 гривень.

Оскільки ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, причини неявки суду не повідомила, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення), відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

За відсутності сторін, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється, що відповідає положенню ч.2 ст.247 ЦПК України.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

       Так, АТ «Ощадбанк» в особі ТВБВ №10004/027 АТ «Ощадбанк» відповідно до кредитного договору №7865 від 06.08.2013 року надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 101 000,00 гривень зі сплатою 16,83% річних за користування кредитом із кінцевим терміном повернення 03 серпня 2018 року.

Позивачем зобов’язання за договором були виконані належним чином та відповідачу був виданий кредит на вище вказану суму.

Відповідно до п. 3.3.4. договору відповідач зобов’язався щомісячно до останнього робочого дня кожного місяця, наступного за звітним, проводити погашення кредиту ануїтет ними платежами в сумі 2520,00 гривень та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом, шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань, починаючи з 05.09.2013 року.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як вказано у відповіді на відзив, відповідач порушила вимоги договору, а саме не виконала в обумовлені строки зобов’язання, передбачене договором, а тому станом на 13 квітня 2018 року становить 38170,58 гривень та складається з: заборгованості за основним боргом – 16032,45 грн., заборгованості за нарахованими відсотками – 1047,71 грн., суми витрат від інфляції на суму простроченого кредиту – 12850,58 грн., суми витрат від інфляції на суму нарахованих та несплачених процентів – 5491,36 грн., трьох процентів річних від суми простроченого кредиту – 2110,19 грн., трьох процентів річних на суму нарахованих та несплачених процентів – 638,29 гривень.

Однак суд не погоджується із розміром зазначених вимог позивача виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним та фізичним особам – підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.        Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з Розпорядженням КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р, м. Сніжне Донецької області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Як вбачається з дублікатів квитанцій № 0.0.662433091.1 від 01.12.2016 року, № 0.0.683827146.1 від 11.01.2017 року, № 0.0.708999656.1 від 17.02.2017 року, № 0.0.722341088.1 від 10.03.2017 року, №0.0.751170144.1 від 21.04.2017 року, № 0.0.762735762.1 від 12.05.2017 року відповідачем було частково погашено суму заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 60505,00 гривень.

Відповідно до листа філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» №104.20-12/1/1565 від 14.03.2018 року щодо проведення звірки оплат за кредитом №7865 від 06.08.2013 року банк повідомив, що станом на 05.03.2018 року ОСОБА_1 має заборгованість по вищевказаному кредиту згідно з рішенням суду, яка складається з:

-основного боргу - 14359,13 грн.;

-заборгованості за відсотками – 0,00 грн.;

-інфляційного збільшення заборгованості – 15921,04 грн.;

-3% річних від простроченої суми – 2107,51 гривень.

Також не знайшло свого підтвердження збільшення позивачем суми основного боргу з 14359,13 грн. (як вказано у листі №104.20-12/1/1565 від 14.03.2018 року) на 16032,45 грн. (як зазначено в уточненій позовній заяві від 22.06.2018 року та довідці від 23.07.2018 року).

Тобто, враховуючи викладене, відповідач ОСОБА_1, будучи зареєстрованою в населеному пункті, на території якого здійснюється антитерористична операція, змінивши місце проживання, виконувала зобов’язання, взяті на себе за кредитним договором №7865 та станом на 05.03.2018 року мала заборгованість за основним боргом у сумі 14359,13 гривень.

Суд погоджується з думкою відповідача, що зазначена вище сума основного боргу є сумою заборгованості до кінця строку дії кредитного договору, тобто до серпня 2018 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума основного боргу за кредитним договором №7865 від 06.08.2013 року у розмірі 14359,13 гривень.

Вирішуючи питання про стягнення 1047,71 грн. заборгованості за нарахованими відсотками, 12850,58 грн. суми витрат від інфляції на суму простроченого кредиту, 5491,36 грн. суми витрат від інфляції на суму нарахованих та несплачених процентів, 2110,19 грн. розміру 3% річних на суму простроченого кредиту, 638,29 грн., розміру 3% річних на суму нарахованих та несплачених процентів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» з 14.04.2014 року встановлений мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов’язаннями.

Крім того, відповідач ОСОБА_1І, незважаючи навіть на зміну місця свого проживання, не ухилилася від виконання зобов’язань, взятих на себе за кредитним договором №7865 від 06.08.2013 року та здійснювала погашення заборгованості за кредитом.

Таким чином, аналізуючи викладені обставини справи та беручи до уваги в сукупності всі докази, суд приходить до висновку, позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, інфляційний витрат та розміру 3% річних стягненню не підлягають, а тому в зазначеній частині позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд вважає позов законним, обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Позивачем понесені судові витрати, а саме витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн. та витрати, пов’язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в сумі 420,00 гривень, всього 2020,00 грн., що підтверджено відповідними документами.

Оскільки позовні вимоги АТ «Ощадбанк» щодо стягнення заборгованості задоволені частково, тому суд в порядку ст.141 ЦПК України має підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 12. 13, 141, 223, 247, 280 ЦПК України, 526, 530, 610, 1054 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Донецьке обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Донецьке обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» (юридична адреса: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Люксембург Рози, буд. 54, код ЄДРПОУ 09334702) заборгованість за кредитним договором  №7865  від 06.08.2013 року в загальній сумі 14359,13 гривень, яка складається з: заборгованості за основним боргом – 14359,13 грн., а також судові витрати в розмірі 759,89 грн., а всього 15119,02 (п’ятнадцять тисяч сто дев’ятнадцять) гривень 02 копійки.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення, шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. Якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», юридична адреса: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 39-41, ЄДРПОУ 09334702.

Відповідач: ОСОБА_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаюча за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1.

       Суддя:                                        Ю.М.Горбачов