Справа № 2-219/2010р.                                                                

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25  січня   2010року             Вінницький районний суд Вінницької області                                                                                                

в складі :

головуючого – судді                           Ганкіної І.А.,

            при секретарі                                       Шуляк Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Вінниці цивільну справу за позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2  до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про  визнання  дійсним договору  купівлі – продажу  та  визнання права власності  на земельну ділянку , -  

в с т а н о в и в :

Позивачі по справі  ОСОБА_1 та  ОСОБА_2  звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4  про визнання  дійсним договору купівлі – продажу земельної ділянки  та визнання  на неї  права власності   , посилаючись на те, що в 28.02.2008 року  вони позивачі по справі  домовились про купівлю – продаж у  ОСОБА_3    земельної ділянки, площею 0,20 га,  що розташована на території  Вінницько – Хутірської сільської ради Вінницького району та області .

 Згідно  Державного акту на право приватної власності на  землю, серія  ЯД  №397166 виданого 28.01.2008 року, зареєстрованого в Книзі записів державних  актів на право  приватної власності  на землю  за № 010881000061, відповідачці по справі ОСОБА_3  належить   згідно договору купівлі – продажу від 13.06.2007 року земельна ділянка  , що розташована на території  Вінницько – Хутірської сільської ради Вінницького району  та області,  площею 0,20 га  у межах згідно з планом, цільове призначення  якої – для ведення особистого селянського господарства  .

Відповідно до досягнутої домовленості  про купівлю – продаж  вказану земельну ділянку позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як покупці 28 лютого 2008 року  повністю сплатили ОСОБА_3 обумовлену  суму 240178,00 грн., вартість за земельну  ділянку . Відповідач  в  свою чергу передала їм, позивачам по справі  в користування    земельну ділянку, площею 0,20 га ,  уклавши при цьому в письмовій формі  договір  купівлі -  продажу земельної ділянки  .  Тобто, обидві  сторони даного договору виконали істотні умови договору  щодо передачі земельної ділянки  покупцям – позивачам   ОСОБА_1 та  ОСОБА_2В та проведення оплати предмету договору купівлі – продажу з наступним посвідченням вчиненого в нотаріальній конторі .

Однак,  всупереч умовам Договору та ст. 209 ЦК України , відповідач ухиляється  від нотаріального посвідчення  укладеного  між ними, сторонами по справі договору, кожного разу  посилалась  на особисті справи та свою зайнятість.

Внаслідок  зволікання відповідачкою ОСОБА_3 нотаріального посвідчення договору купівлі – продажу земельної  ділянки,  позивачі по справі не мають можливості здійснити  його державну реєстрацію, тобто оформити   спільну часткову  власність на придбану земельну ділянку та отримати відносно неї права власності , як того потребує чинне законодавство.

Така поведінка  відповідачки по справі  є протиправною і порушує право власності    позивачів.

Оскільки відповідно до ст. 657 ЦК України  договір купівлі – продажу земельної ділянки, єдиного  майнового комплексу, житлового будинку  ( квартири) або  іншого  нерухомого майна  укладається у письмовій формі і підлягає  нотаріальному  посвідченню та державній  реєстрації , а  в іншому  випадку, тобто в разі  недодержання  сторонами вимоги закону про нотаріальне   посвідчення , такий договір є нікчемним.

Відповідно до  ст. 216 ЦК України нікчемний договір не створює  юридичних наслідків. Таким чином право  власності  позивача на спірне майно не може  визнаватися , оскільки відсутнє  нотаріальне посвідчення угоди. Тому позивач, як власник майна, звертається до суду з зазначеним позовом.

В   судовому засіданні позивачі по справі ОСОБА_1, ОСОБА_2 уточнили свої позовні вимоги, а саме  просили залучити до справи в якості відповідача крім  ОСОБА_3 також її чоловіка ОСОБА_4 , оскільки  земельна ділянка, площею 0,20 га  була ними  придбана  відповідно до договору купівлі – продажу  від 13.06.2007 року під час перебування їх в шлюбі ,  крім того в подальшому  позивачами подана заява  про  закінчення  розгляду справи  в х відсутність , позовні вимоги просили задоволити в повному обсязі

В  судовому засіданні відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 позовні вимоги, заявлені   позивачами  визнали в повному  обсязі, не заперечували щодо їх задоволення, при цьому   подали  заяви про закінчення слухання справи в їх відсутність .

Заслухавши пояснення позивачів, відповідачів,  дослідивши та оцінивши матеріали справи , суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю,  виданого  28.01.2008 року, серія  ЯД № 397166  ОСОБА_3 належить земельна ділянка , площею 0, 20га в межах згідно з планом , що розташована на території  Вінницько – Хутірської  сільської ради Вінницького району  та яку вона придбала відповідно до договору купівлі – продажу земельної ділянки від 13.06.2007 року для ведення селянського господарства   ( а.с.7).

ОСОБА_1 та  ОСОБА_2  згідно  укладеного  договору купівлі – продажу  від  28.02.2008 року придбали  у  ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,20 га  в межах згідно з планом ,розташовану на території Вінницько- Хутірської сільської  ради     Вінницького району та області, в рахунок чого сплатили відповідачці обумовлену  вартість в сумі 240178, 00 грн (а.с. 6), що підтверджується  відповідною письмовою  розпискою ( а.с. 8 ) .

Встановленим в суді фактам відповідають правовідносини, що виникли із договірних зобов»язань, які регулюються  Цивільним кодексом України, актами цивільного законодавства України, які не суперечать  положенням ЦК України.

Дані  правовідносини регулюються :

?   - відповідно до ст. 526 ЦК України , зобов»язання має виконуватися  належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких   умов та вимог відповідно до  цивільного законодавства , а за відсутності  таких умов та вимог відповідно  до звичаїв  ділового  обороту або інших  вимог, що звичайно  ставляться ;

?   відповідно до ст. 328 ЦК України , право власності  вважається набутим  правомірно, якщо інше не випливає із закону або  незаконність набуття права  власності не встановлена судом  ;

?   відповідно до ст. 392  ЦК України, власник майна може пред»явити позов про визнання його  права  власності ,  якщо це право  оспорюється або  не визнається  іншою особою ;

?   згідно ст. 220 ЦК України, якщо сторони  домовилися щодо усіх істотних  умов договору , що підтверджується  письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору , але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним ;

?   ст. 334 ЦК України, право власності на майно  за договором, який підлягає нотаріальному  посвідченню, виникає у набувача з моменту  такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про  визнання договору , не посвідченого  нотаріально, дійсним ;  

?   відповідно до ст. 638 ЦК України  договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору ;

?   згідно ст. 655 ЦК України – за договором  купівлі – продажу продавець зобов»язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов»язується прийняти майно і  сплатити за нього  повну  грошову суму ;

?   ст. 656 ЦК України – предметом договору купівлі – продажу може бути товар, який є у продавця на момент  укладення договору.

Оскільки, ОСОБА_1, ОСОБА_2  в належній формі  ( письмовій)  досягли згоди з  ОСОБА_3 та ОСОБА_4  щодо усіх істотних умов договору купівлі – продажу, предметом якого є  об»єкт нерухомості (предмет, ціна), повністю виконали свої зобов»язання щодо оплати земельної ділянки, а відповідачі ухиляються  від його нотаріального посвідчення, то з метою захисту майнових прав позивачів , договір купівлі – продажу від  28.02.2008 року  необхідно визнати дійсним за рішенням суду , а відтак  і право приватної власності  на зазначену вище  земельну ділянку  за позивачами.

Керуючись ст.ст. 203, 219, 316,  321,  655, 656, 658, 662   ЦК України,   ст.ст.  15, 30, 60, 61,  214,  223  ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Визнати дійсним договір  купівлі – продажу  укладений  28.02.2008 року між  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за яким ОСОБА_3  продала належну їй на підставі  державного акту про право власності на земельну  ділянку , серії ЯД № 397166 від 28.01.2008 року земельну ділянку , площею 0,20 га, що розташована  на території Вінницько – Хутірської сільської ради  Вінницького району  та області  ОСОБА_1, ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право власності  на земельну ділянку площею 0,20 га, що розташована на  території Вінницько – Хутірської сільської ради  Вінницького району  та області в рівних частках по Ѕ частці , що  виникло в наслідок укладення договору  купівлі – продажу від 28.02.2008 року .

 Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги в строк передбачений для подачі заяви про апеляційне оскарження..

Суддя :