ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2006 р.

Справа  № 15-14/68-06-2239А

14 год. 40 хв.                                                                                м. Одеса                                                                                               

Господарський суд Одеської області  у складі:

Судді                                              Петрова В.С.

При секретарі                                Антощук С.І.

За участю представників сторін:

від позивача –                                                     Волканов Є.В.;

від відповідачів:

1) Одеської обласної державної адміністрації – Кравцов Р.В., Грішин О.В.;

2) Одеського головного фінуправління ООДА –Чайка І.О.;

від третіх осіб:

1) УДК в Одеській області –                         Кривогуз С.Ю.;

2) Одеського обласного управління НБУ – Єфремченкова Т.В.;

3) Міністерства фінансів України –             не з’явився;

4) Одеської обласної ради –                          Сафончик О.І.  

                                                                                 

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси до Одеської обласної державної адміністрації, Одеського головного фінансового управління обласної державної адміністрації про стягнення 10 791 669,13 грн за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Управління державного казначейства в Одеській області та Міністерства фінансів України, та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів –Одеського обласного управління Національного банку України та Одеської обласної ради, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізована Державна податкова інспекція у Приморському районі м. звернулась до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом до  Одеської обласної державної адміністрації про стягнення простроченої заборгованості перед державним бюджетом у розмірі 10 500 245, 87 грн., у тому числі 1 490 000,00 грн. основного боргу, 4 710 209, 86 грн. відсотків за користування кредитом, 4 300 036,01 грн. пені за прострочку повернення кредиту у наддоговірний термін Одеси за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Управління державного казначейства в Одеській області, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором №14-304/15 від 30.09.1994 р. щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07 березня 2006 р. відкрито адміністративне провадження в адміністративній справі № 14/68-06-2239А та призначено справу до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24 березня 2006 р. до участі у справі залучено в якості відповідача –Одеське головне управління обласної державної адміністрації.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17 квітня 2006 р. до участі у справі залучені в якості відповідача –Міністерство фінансів України та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Одеське обласне управління національного банку України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04 травня 2006 р. у справі здійснено заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на її правонаступника –Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси.

10 травня 2006 р. позивач звернувся до господарського суду Одеської області з заявою про збільшення позовних вимог, у зв’язку з чим просив суд стягнути з Одеської обласної державної адміністрації прострочену заборгованість перед бюджетом у розмірі 10 693 991,83 грн. у тому числі 1 490 000,00 грн. основного боргу, 4 858 393, 42 грн. відсотків за користування кредитом, 4 345 598,41 грн. пені за прострочку повернення кредиту у наддоговірний термін.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Одеської області від 29.05.2006 р. № 131-р у зв’язку з перебуванням судді Горячук Н.О. на лікарняному до розгляду справи № 14/68-06-2239А залучено суддю Петрова Володимира Степановича.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.06.2006 р. справу прийнято до провадження судді Петрова В.С., присвоєно справі № 15-14/68-06-2239А та призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21 червня 2006 р. до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Міністерство фінансів України та виключено його з кола відповідачів.

В засіданні суду від 07 липня 2006 р. позивач звернувся до господарського суду Одеської області з заявою про збільшення позовних вимог, у зв’язку з чим просив суд стягнути з Одеської обласної державної адміністрації прострочену заборгованість перед бюджетом у розмірі 10 791 669,13 грн. у тому числі 1 490 000,00 грн. основного боргу, 4 933 097, 53 грн. відсотків за користування кредитом, 4 368 571,60 грн. пені за прострочку повернення кредиту у наддоговірний термін.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07 липня 2006 р. до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачів –Одеську обласну раду.

Представники відповідачів позовні вимоги не визнають, оскільки вважають їх необґрунтованими та незаконними, вказуючи про відсутність заборгованості перед бюджетом, у зв’язку з чим просили суд в їх задоволенні відмовити, про що зазначено у запереченнях на позов.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача адміністративний позов підтримують та просять суд задовольнити його у повному обсязі, про що зазначено у запереченнях та письмових поясненнях.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачів –заперечують на адміністративний позов та просить суд в його задоволенні відмовити, про що зазначено у запереченнях та письмових поясненнях.

У зв’язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Розглянув та дослідив всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, вислухав пояснення та доповнення представників сторін, всебічно з’ясувавши всі обставини справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

30 вересня 1994 р. між Міністерством фінансів України та Виконавчим комітетом Одеської обласної ради укладено договір № 14-304/15 про надання фінансової допомоги на зворотній основі, згідно умов якого Міністерство фінансів України зобов’язувалось в серпні 1994 року надати Виконавчому комітету Одеської обласної ради фінансову допомогу на зворотній основі у сумі 1 490 000,00 крб. підприємствам теплоенергетики, що перебувають у комунальній власності, а також при необхідності використовувати її для кредитування теплоенергетичних підприємств інших міністерств та відомств /крім підприємств Міненерго України/ пропорційно постачання ними тепла для потреб житлово-комунального господарства, без права використання цих коштів на споживання та погашення заборгованості перед бюджетом, з оплатою 30 процентів річних, а Виконавчий комітет Одеської обласної ради зобов’язувався забезпечити повне повернення коштів та процентів до 20 грудня 1994 р.

28 серпня 1995 р. між Міністерством фінансів України та Одеською обласною державною адміністрацією укладено додаткову угоду № 14-304/15-Д95 до договору № 14-304/15 від 30.09.1994 р., якою доповнено пункт 1.1. абзацом другим такого змісту: „Мінфін пролонгує Одеській облдержадміністрації строк повернення залишку заборгованості станом на 01 липня 1995 року в сумі 1 490 000,00 крб. за плату 30% річних до 29 вересня згідно з договором № 14-304/15 від 30.09.1994 р. та додатковою угодою до нього №14-304/15-Д від 28.03.1995 р. на загальну суму 1 490 000,00 крб.”; пункт 1.2. викладено в наступній редакції: „Одеська облдержадміністрація зобов’язується починаючи з липня 1995 року, повне повернення фінансової допомоги по договору № 14-304/15 від 30.09.1994 р. у сумі 1 490 000,00 крб. за плату 30% річних та перерахування суми нарахованих процентів за користування нею до 29 вересня 1995 р. на рахунок Мінфіну”; доповнено договір пунктом 1.8. такого змісту „Термін дії договору № 14-304/15 від 30.09.1994 р., додаткової угоди до нього № 14-301/15-Д від 28.03.1995 р. та цієї додаткової угоди встановлюється з дня підписання до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.  

Твердження представника позивача на те, що між Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси та Одеської обласною державною адміністрацією склалися бюджетні правовідносини, судом до уваги не приймається виходячи з наступного.

Специфіка бюджетних правовідносин обумовлена, імперативним порядком їх виникнення, - вони виникають лише на підставі нормативно-правового акту (відповідного закону про бюджет або відповідного рішення про місцевий бюджет) і носять державно-владний характер.

Кредитні правовідносини, що склалися у 1994 році між позивачем та відповідачем внаслідок укладеного договору від 30.09.1994 р. №14-304/15, носили цивільно-правовий характер, оскільки виникли на підставі вказаного договору за волевиявленням сторін.

Заборона здійснювати кредитування за рахунок бюджету була передбачена ст. 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 1994 рік", у зв'язку з цим, зазначені кошти не були враховані при складанні та виконанні Державного бюджету України відповідного року, що свідчить про відсутність бюджетних правовідносин. Зазначене додатково підтверджується Постановою Верховної ради України від 22.02.1996 р. № 63/96-ВР "Про звіт про виконання Державного бюджету України на 1994 рік".

Надана головним фінансовим управлінням облдержадміністрації інформація про стан взаємних розрахунків між державним та місцевим бюджетами (лист від 01.11.2002 р. № 9-00/3068) Управлінню консолідованої звітності з виконання бюджетів Державного казначейства України також підтверджує відсутність заборгованості перед державним бюджетом.

Таким чином, оскільки зазначені правовідносини носили цивільно-правовий характер, на них бюджетне законодавство не поширювалося. Зазначені правовідносини підпадають під сферу регулювання цивільного законодавства України.

У зв’язку з набранням чинності Цивільним кодексом України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з Прикінцевими положеннями Цивільного кодексу України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

До договорів, що були укладені до 01 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Оскільки вищезазначені правовідносини припинилися до набрання чинності Цивільним кодексом України, на них розповсюджується дія Цивільного кодексу УРСР.

Щодо строку позовної давності у даному спорі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР, загальний строк позовної давності для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до п. 1.2. договору № 14-304/15 від 30.09.1994 р., початок спливу позовної давності визначається з 20 грудня 1994 р. (без урахування п. 1.6 вказаного договору), тобто коли сплинув строк, в межах якого боржник мав повернути суму кредиту (ст. 76 ЦК УРСР).

Враховуючи наявність додаткової угоди від 28.08.1995 р. до вказаного договору, строк дії договору, а відповідно і строк повернення кредиту, був пролонгований до 29.09.1995 р. У зв'язку з цим, строк позовної давності для захисту позивачем своїх прав та інтересів сплинув 30.09.1998 р.

До того ж, посилання позивача на деякі нормативно-правові акти (зокрема, Бюджетний кодекс України, Закон України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", Інструкцію "Про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби", затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2003 р. № 290 тощо), судом оцінюється критично, оскільки вони набрали чинності у відповідності з Указом Президента України від 10.06.1997 р. № 503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" після того, як сплинув строк на пред'явлення позову за вказаним договором.

Крім того, відсутність у відповідача заборгованості перед державним бюджетом підтверджується наступним.

У річному звіті про виконання обласного бюджету за 1994 рік, перевіреному фахівцями Міністерства фінансів України, в пасиві балансу (колонки 6,7, рядки 02,03) заборгованості обласного бюджету по позичках, одержаних з державного бюджету, немає.

На запит управління консолідованої звітності з виконання бюджетів Державного казначейства України № 06-10/1007 від 30 жовтня 2002 р. Головне фінансове управління облдержадміністрації надало Інформацію про стан взаємних розрахунків між Державним та місцевим бюджетом, в якій також відсутня заборгованість по договору перед державним бюджетом.

Крім того, статтею 46 Закону України „Про Державний бюджет України на 2001 рік" Державному казначейству України було надано право у разі несвоєчасного погашення заборгованості за взаємними міжбюджетними розрахунками застосувати безспірне її стягнення.

Будь-яких заходів щодо погодження сум заборгованості відповідача по договору № 14-304/15 від 30.09.1994 р., а також їх безспірного стягнення не проводилось.

До того ж, протягом більш ніж 10 років Міністерство фінансів України не зверталось до відповідача із вимогами повернення боргу за договором у досудовому порядку.

При нарахуванні пені позивач посилається на Інструкцію про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затверджену наказом Державної податкової адміністрації України № 290 від 11.06.2003р.

Відповідно до Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вищезазначений порядок застосовується з 1 липня 2003 року.

Розрахунок пені зроблено позивачем із застосуванням зворотної сили закону і без надання будь-яких обґрунтувань в цій частині позовних вимог.

В наданих поясненнях Міністерства фінансів України зазначено, що відповідно до ч.2.ст. 14 Закону Української РСР „Про бюджетну систему Української РСР" позички з республіканського бюджету надаються тільки в разі тимчасових касових розривів при виконанні обласних і міських бюджетів. Разом з тим, Міністерством фінансів України не надається будь-яких пояснень щодо підстав посилання на цю норму, тобто залишається невідомим до яких відносин необхідно її застосовувати. Вважаємо посилання на зазначену статтю Закону є безпідставним і необґрунтованим.

Також, посилаючись на ту ж саму статтю 14 Закону УРСР „Про бюджетну систему Української РСР", в якій дійсно мова ведеться про надання коштів державного бюджету місцевим бюджетам, Міністерством фінансів України розширено межі застосування цієї норми і відповідно визначено відносини між Міністерством фінансів УРСР та Одеським облвиконкомом як бюджетні.

Пунктом 1.3 Договору № 14-034/15 встановлено, що „Облвиконком зобов’язується передбачати в договорах з підприємствами і організаціями, які отримують фінансову допомогу на зворотній основі, заходи по забезпеченню повернення в установлений строк сум одержаної фінансової допомоги та процентів, а також укласти з цими підприємствами і організаціями договори..." Зміст цього пункту Договору також підтверджує, що кошти надходили не до бюджету, і бюджетні правовідносини не виникали.

В своїх поясненнях Міністерство фінансів України посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 5 липня 1995 року № 496 „Про продовження термінів погашення кредитів та бюджетних позичок" , відповідно до якої була укладена додаткова угода до Договору № 14-034/15.

Однак, в змісті постанови № 496 чітко розмежовані норми щодо кредитів і норми щодо бюджетних позичок. Відносини між Міністерством фінансів України та облвиконкомом визначені як кредитні, що також відображено у вищезазначеній додатковій угоді.

Також в своїх поясненнях Міністерство фінансів України „кваліфікувало" кошти, надані Одеському облвиконкому згідно Договору № 14-034/15 та додаткової угоди, „не як поворотну фінансову допомогу...., а як позичку з Державного бюджету України, тобто - бюджетну позичку". При цьому Міністерство фінансів України робить такий висновок з наступного:

1. Відносини, що виникають в процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, контролю за їх виконання регулюються Бюджетним кодексом України (ст. 1 БКУ).

2. Загальні правила виконання Державного бюджету України встановлені у ст. 50 БКУ.

3. Надходження від погашення та обслуговування фінансової допомоги, наданої з державного бюджету на зворотній основі, являються доходами бюджету.

4. Одеський облвиконком, Одеська обласна державна адміністрація не є особами, які сплачують податки відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", тому визначення поворотної фінансової допомоги, надане в зазначеному Законі, в даному випадку не застосовується.

На думку суду, з всього вищенаведеного неможливо зробити висновок щодо прирівнювання понять „поворотна фінансова допомога" та „бюджетна позичка".

Через здійснення „підміни" понять, Міністерство фінансів України ввело відносини, що склались між Міністерством фінансів УРСР та Одеським облвиконкомом, в сферу дії статті 17 Бюджетного кодексу України, яка стосується бюджетних позичок, тобто позичок, наданих з державного бюджету. Але, як було вказано вище, в Законі Української РСР „Про Державний бюджет України на 1994 рік" не враховано зазначені у Договорі № 14-034/15 кошти, відповідно, кошти надавались не з державного бюджету, а бюджетні відносини не виникали.

З цих же підстав суд вважає необґрунтованим посилання Міністерства фінансів України на ст. 22 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", відповідно до якої „органи державної податкової служби України є органами стягнення простроченої заборгованості за ...бюджетними позичками". В зв’язку з тим, що між сторонами склалися цивільно-правові відношення за Договором № 14-034/15, суд вважає що органи податкової служби не мають права стягувати заборгованість за цим Договором.

Також Міністерством фінансів України надані листи фінансового управління виконавчого комітету Одеської обласної Ради народних депутатів від 23.05.1995р. № 4-20/594, від 08.09.1995р. № 4-20/1068, листи Фінансового управління Одеської обласної державної адміністрації від 09.10.1995р. № 4-20/1184, від 19.10.1995р. № 4-20/1222, з яких, як стверджує Міністерство фінансів України, вбачається перерахування фінансової допомоги у повному обсязі.

Але, по-перше, у змісті зазначених листів відсутні будь-які посилання на Договір № 14-034/15, і тому вони не приймаються до уваги, відповідно до вимог ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

По-друге, якщо зазначені листи дійсно стосуються Договору № 14-034/15, то постають питання: чому листування припиняється в 1995 році (адже більше листів не надано) і поновлюється лише в 2005 році? Яким чином реагувало Міністерство фінансів України на листи фінансового управління 1995 року? (у справі немає жодних доказів, з яких з'ясовувалась би позиція Міністерства фінансів України на той час).

В поясненнях Міністерство фінансів України зазначає, що надає засвідчені копії платіжних доручень, яки підтверджують перерахування коштів відповідачу за спірним договором. Але як вбачається з наданих копій платіжних доручень № 239 від 29.08.1994 року, № 273 від 06.09.1994 року, № 319 від 30.09.1994 року, № 360 від 14.10.1994 року, № 391 від 19.10.1994 року кошти за цими дорученнями перераховувались як фінансування за рахунок цільового кредиту банку відповідно до графи „призначення платежу” цих доручень.

Отже, будь-яких доказів щодо отримання облвиконкомом коштів саме за Договором № 14-304/15 від 30.09.1994 року позивачем не надано (первинні документи, які відповідно до ст. 1 Закону України ,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення).

Відповідно до ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України „обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування..".

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси до Одеської обласної державної адміністрації, Одеського головного фінансового управління обласної державної адміністрації про стягнення 10 791 669,13 грн. за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Управління державного казначейства в Одеській області та Міністерства фінансів України, та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів –Одеського обласного управління національного банку України та Одеської обласної ради відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 11 серпня 2006 р.

             Суддя                                                                                 Петров В.С.