Провадження №6-а/748/10/19

Єдиний унікальний № 2-а-7975/11

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2019 року м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області

в складі: головуючого–судді ОСОБА_1,

при секретарі Решітько А.Д.,

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові заяву ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні, -

В С Т А Н О В И В:

03 січня 2019 року до суду звернулася ОСОБА_2 (далі - заявниця) із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні у справі № 2-а-7975/11, з ОСОБА_3 на неї.

В обгрунтування заяви зазначено, що вона є дружиною померлого 22 липня 2015 року ОСОБА_3, якому за рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31.08.2011 була перерахована і призначена до виплати додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, віднесеній до категорії 3, відповідно до ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції, що діяла до 01 січня 2008 року, у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 25 листопада 2010 року по 23 травня 2011 року, з урахуванням виплачених сум.

На думку заявниці, оскільки вона після смерті чоловіка прийняла спадщину, є єдиною спадкоємицею, яка прийняла спадщину тому і відповідно, є правонаступницею у виконавчому провадженні.

Учасники справи в судове засідання не з’явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. Представником заявниці надано клопотання про розгляд справи у її відсутності. Чернігівське об’єднане управління Пенсійного фонду України, яке є правонаступником управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області в судове засідання явку свого представника не забезпечило, надавши через канцелярію суду відзив, в якому просять відмовити в задоволенні заяви про заміну стягувача та розглядати справу без участі їх представника. Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в судове засідання явку свого представника не забезпечило, надавши заяву про розгляду справи без участі їх представника, вирішення даного питання відносять на розсуд суду ( а.с. 19 ).

       Відповідно до положень ст. 379 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється в зв’язку з неявкою всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Згідно ч. 5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Частиною 1 ст. 264 КАС (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується із ч. 1 ст. 379 КАС (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст.1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В силу ст.1219 Цивільного кодексу не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

При цьому, статтею 1227 Цивільного кодексу визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, право на отримання заборгованості з пенсії правонаступник має у випадку, якщо пенсія була нарахована померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, однак не отримана померлим.

Аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2017 року у справі №673/1097/16.

Як вбачається з листа Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області від 14.01.2019, постанова Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31.08.2011 по справі № 2-а-7975/11 до Головного управління не надходила та на виконанні не перебуває ( а.с. 20).

Відповідно до повідомлення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 11.01.2019, вказане вище рішення на обліку не перебуває (а.с. 19).

Згідно записів у копії свідоцтва про смерть ОСОБА_4 І-ЕЛ № 254742 ОСОБА_3 помер 22 липня 2015 року ( а.с. 4).

Спадкоємицею після померлого ОСОБА_3 є його дружина – ОСОБА_2, яка прийняла спадщину за законом, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, яке зареєстровано в реєстрі державним нотаріусом Чернігівської районної державної нотаріальної контори – ОСОБА_5, за № 1-1863 ( а.с. 5 ).

Таким чином, неодержана за рішенням суду пенсія, що належала ОСОБА_3 і залишилися ним не одержаною в зв'язку із його смертю, повинна бути виплачена його правонаступнику – дружині ОСОБА_2.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі «ОСОБА_6 проти України» (заява № 40450/04) зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 29 червня 2004 року у справі «Півень про України» визначено, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишаться невиконаними, завдаючи шкоди одній стороні.

Отже, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, посилання відповідача на те, що замінити сторону виконавчого провадження можливо лише за обов'язкової умови відкриття виконавчого провадження, є безпідставними.

Аналогічна правова позиція наведена постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 686/15913/17, від 24 травня 2018 року у справі №2а-7560/11.

Враховуючи наведене, слід замінити сторону виконавчого провадження - стягувача ОСОБА_3 на його правонаступника: ОСОБА_2.

       Керуючись ст. ст. 243, 379 КАС України, ст. 1,15 Закону України «Про виконавче провадження»,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні, задовольнити.

Замінити стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2011 року по справі № 2-а-7975/11, ОСОБА_3 на його правонаступника - ОСОБА_2.

       Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги в п’ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя: С.П. Меженнікова