Справа № 286/1954/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ

30 січня 2024 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л.

з секретарем Максимець О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Овручі заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яресько Тарас Віталійович, про компенсацію витрат на правничу допомогу , -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 02.01.2024 в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» (р/р НОМЕР_1 в АТ «ТАСкомбанк», код ЄДРПОУ: 35625014), що знаходиться за адресою: вул. Симона Петлюри, 30 в м. Київ, до ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , було відмовлено.

03.01.2024 представник відповідача - адвокат Яресько Т.В. надав до суду заяву, в якій просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) на користь ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 3000 грн. за відвідування представником відповідача - адвокатом Яреськом Т.В. двох судових засідань (15.11.23 та 02.01.24) та витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 5000 грн. фіксованого гонорару за представництво інтересів ОСОБА_1 по справі №286/1954/23 (в т.ч., але не виключно, написання заяв по суті, клопотань, тощо), мотивуючи тим, що рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 02.01.2024 по справі № 286/1954/23 в задоволенні позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 було відмовлено.

Представництво інтересів відповідача здійснював адвокат Яресько Т.В. на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги №23106 від 06.07.2023.

В якості доказів понесених відповідачем витрат на правничу (правову) допомогу представником відповідача адвокатом Яресько Т.В. разом із відзивом були подані: копія договору про надання правничої (правової) допомоги №23106 від 06.07.2023 з копією додатку №1 до договору; копія акту наданих послуг №1 від 18.07.2023; копія розрахункової квитанції №18/07/23 від 18.07.2023; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; Ордер.

Відповідно до п.2 додатку №1 до договору розмір гонорару за домовленістю сторін складає фіксовану суму 5000 гривень. За домовленості сторін до зазначеної суми не входить вартість відвідування адвокатом судових засідань, що складає 1500 гривень за кожне судове засідання, що сплачується окремо в порядку, узгодженому сторонами.

На виконання припису ч.8 ст.141 ЦПК України, враховуючи узгоджену домовленість адвоката Яреська Т.В. із відповідачем про сплату вартості судових засідань, що складає 1500 гривень за кожне судове засідання, представником відповідача - адвокатом Яреськом Т.В. у судовому засіданні від 02.01.2024 до закінчення судових дебатів була зроблена заява про понесення відповідачем витрат на оплату відвідування представником відповідача - адвокатом Яреськом Т.В. 2 (двох) судових засідань 15.11.23 та 02.01.24 з вартістю одного судового засідання 1500 гривень та загальною вартістю 3000 гривень за два судових засідання.

02.01.2024 адвокат Яресько Т.В. та відповідач підписали акт приймання - передачі послуг №1 від 02.01.2024 тим самим підтвердивши, що послуги з відвідування двох судових засідань 15.11.23 та 02.01.24 адвокатом Яресько Т.В. були надані в повному обсязі. Відповідач оплатив послуги у розмірі 3000 гривень, про що отримав від адвоката Яреська Т.В. відповідну розрахункову квитанцію №02/01/24 від 02.01.2024, як це передбачено п.7.5 додатку №1 до договору.

Отже, із позивача на користь відповідача підлягають стягненню документально підтверджені витрати за відвідування представником відповідача адвокатом Яреськом Т.В. двох судових засідань вартістю 1500 гривень за кожне судове засідання загальною вартістю 3000 гривень, а також фіксований гонорар вартістю 5000 гривень.

05.01.2024 представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» - Панкратова Тетяна Вадимівна надіслала заперечення на заяву адвоката Яреська Т.В. від 03.01.2024 про компенсацію витрат на правничу допомогу, в якому просить в задоволенні заяви відмовити, врахувавши, що заявлені витрати на надання правової допомоги є необгрунтовані, недоведені та є неспівмірними зі складністю справи, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування представником відповідача надано: копію договору про надання правничої (правової) допомоги №23106 від 06.07.2023 з копією додатку №1 до договору; копію акту наданих послуг №1 від 18.07.2023; копію розрахункової квитанції №06/06/23 від 18.07.2023; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; ордер, копію акту наданих послуг №1 від 02.01.2024; копію розрахункової квитанції №02/01/24 від 02.01.2024.

Проте, зазначені вище документи не можна вважати належним підтвердженням понесення відповідачем розміру витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 25 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером, підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.

Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція, яка підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства.

Отже, із зазначеного вище вбачається, що прибутковий касовий ордер є підставою для приймання готівки, а про сам факт її приймання свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру.

Таким чином, належним доказом підтвердження понесеного відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, є саме квитанція до прибуткового касового ордеру, що узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду.

Однак, для підтвердження оплати гонорару та вартості відвідування адвокатом судових засідань з боку відповідача, адвокатом додається розрахункова квитанція №02/01/24 від 02.01.2024 та розрахункова квитанція №06/06/23 від 18.07.2023 про отримання готівки, які слід наголосити сформовані самим адвокатом, які не є квитанцією до прибуткового касового ордеру.

Тобто, в даному випадку додані докази не є належним підтвердженням сплати гонорару та вартості відвідування адвокатом судових засідань, оскільки вказані документи не відносяться до переліку доказів про які наголошено Верховним Судом, як такі, що свідчать про здійсненну відповідну оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Адже, вказані докази не є квитанцією до прибуткового касового ордеру, не є платіжним дорученням з відміткою банку або іншим банківським документом, не є касовим чеком.

Вказані докази суто сформовані самим адвокатом та не можуть свідчити про дійсне отримання коштів у сумі 3000 гривень та 5000 гривень. В даному випадку існує ризик, що адвокатом Яресько Т.В. навмисно створений відповідний доказ для відображення інформації щодо отримання вищезазначених коштів у загальній сумі 8000 гривень.

Отже, беручи до уваги відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, заява адвоката Яресько Т.В. не підлягає задоволенню.

Крім того, ТОВ «ФК «ЄАПБ» вважає, що заявлені витрати на надання правової допомоги є неспівмірними. Представник звертає увагу суду, що детального опису про надану правову допомогу до вищезазначеної заяви та відповідного відзиву по справі стороною відповідача не було надано, що позбавляє можливості сторону позивача ознайомитися з обсягом послуг наданих адвокатом Яресько Т.В.. Заявлена вартість виконаних робіт з огляду на малозначність справи є неспівмірною зі складністю справи, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Тому, враховуючи вищевикладене, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не вбачає підстав для відшкодування витрат на правову допомогу адвоката Відповідача у розмірі 8000 гривень.

Врахувавши позиції учасників та дослідивши в судовому засіданні письмові докази, суд вважає, що заяву слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (пункт 53 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Судом встановлено, що 18.07.2023 представником відповідача - ОСОБА_1 адвокатом Яресько Т.В. до суду було подано відзив на позовну заяву по справі №286/1954/23, в якому зазначено, що у зв`язку з розглядом судом вказаної справи відповідач планує понести судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. за відвідування адвокатом судових засідань із розрахунку 1500 гривень за кожне судове засідання та 5000 гривень фіксованого гонорару. До відзиву було надано докази понесення відповідних витрат.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 02.01.2024 в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» ОСОБА_1 було відмовлено.

Питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалося. Однак, адвокатом Яреськом Т.В. у судовому засіданні 02.01.2024 була зроблена заява про понесення відповідачем витрат на правову допомогу. 03.01.2024 представник відповідача - адвокат Яресько Т.В. надав до суду заяву про стягнення судових витрат з доказами, а тому умови визначені ч. 8 ст. 141 ЦПК України для можливості подання доказів на підтвердження розміру витрат, які позивач сплатив у зв`язку з розглядом справи, стороною відповідача дотримано.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу регламентовано у ст.ст. 133-137 ЦПК України.

Так, відповідно до положень ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи має подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України поряд з тим передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт ( наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт ( надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами ( ч.5 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд відмічає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21) Верховний Суд дійшов висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 2 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 3 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Тобто вказана судова практика є незмінною.

У ч.48 постанови від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Такого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 листопада 2019 року у справі №902/347/18, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, обсягом та витраченим часом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом при дослідженні письмових доказів встановлено, що 06.07.2023 між ОСОБА_1 та адвокатом Яресько Тарасом Віталійовичем було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №23106.

Відповідно до п.3 вказаного договору розмір гонорару, який клієнт оплачує адвокату за надану в межах цього договору правничу (правову) допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання.

В додатку №1 до договору про надання правничої (правової) допомоги №23106 від 06.07.2023 адвокат Яресько Т.В. та клієнт ОСОБА_2 погодили порядок оплати правничої (правової) допомоги адвокату за представництво інтересів клієнта по справі №286/1954/23 ( в т.ч., але не виключно, написання заяв по суті, клопотань тощо). Адвокат зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у суді першої інстанції відповідно до підсудності справи.

Вартість послуг за домовленістю сторін складає фіксовану суму 5000 гривень. До зазначеної суми не входить вартість відвідування адвокатом судових засідань, що складає 1500 гривень за кожне судове засідання, що сплачується окремо в порядку, узгодженому сторонами.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 18.07.2023 до договору №23106 про надання правничої (правової) допомоги від 06.07.2023, вартість послуг виконавця складає 5000 гривень, а саме: представництво інтересів клієнта по справі№286/1954/23 (в т.ч., але не виключно написання заяв по суті клопотань тощо). Вказаний акт підписано сторонами.

Копія розрахункової квитанції №06/06/23 згідно договору про надання правничої (правової) допомоги №23106 від 06.07.2023 свідчить, що ОСОБА_3 на користь адвоката Яресько Т.В. було сплачено 5000 гривень за представництво інтересів клієнта по справі №286/1954/23 (в т.ч., але не виключно написання заяв по суті клопотань тощо).

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 02.01.2024 до договору №23106 про надання правничої (правової) допомоги від 06.07.2023 вартість послуг виконавця складає 3000 гривень, а саме: участь в судовому засіданні 15.11.2023 та 02.01.2024 по справі №286/1954/23. Вказаний акт підписано сторонами.

Копія розрахункової квитанції №02/01/24 згідно договору про надання правничої (правової) допомоги №23106 від 06.07.2023 свідчить, що ОСОБА_3 на користь адвоката Яресько Т.В. було сплачено 3000 гривень за участь в судовому засіданні 15.11.2023 та 02.01.2024 по справі №286/1954/23.

В заперечені на заяву адвоката про компенсацію витрат на правничу допомогу представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» від 05.01.2024 зазначає, що вартість виконаних робіт представником відповідача є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України, є неспівмірною зі складністю справи та документально не підтвердженою.

Суд, не може покласти в основу рішення по справі посилання сторони позивача, що докази на підтвердження оплати гонорару та вартості відвідування адвокатом судових засідань з боку відповідача, а саме: розрахункова квитанція №02/01/24 від 02.01.2024 та розрахункова квитанція №06/06/23 від 18.07.2023 про отримання готівки, які сформовані самим адвокатом, які не є квитанцією до прибуткового касового ордеру та не є належним підтвердженням сплати гонорару, оскільки однією із особливостей процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі №160/6899/20 зазначив про те, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04), заявник має право на відшкодування витрат у розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений (справа "Немайстер проти Австрії), у рішенні "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Завданням суду при розгляді справи не є оцінка вищевказаних причин чи підстав, чи оцінка якості роботи адвоката, а є визначення обґрунтованого і адекватного розміру грошової суми, що підлягає стягненню з позивача за надані відповідачу послуги.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним.

Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, враховуючи характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд приходить до висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 5400 грн. 00 коп., а саме: 3000 грн. 00 коп. за участь адвоката у судових засіданнях та 2400 гривень за представництво інтересів клієнта по справі (в т.ч., але не виключно написання заяв по суті тощо) та відповідно до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви.

Керуючись ст.ст.133,137,139, 141,246,263-265,268,270 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Заяву задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, що знаходиться за адресою: вул. Симона Петлюри, 30 в м. Київ, на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 5400 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог відмовити.

На рішення суду до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А. Л. Гришковець

Повне рішення виготовлено 5 лютого 2024 року.