Справа №2-942 2008р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2008 року Ленінський районний суд м. Донецька у складі:
Головуючого судді: Іванова І.П.
при секретарі: Іншаковій О.Г.
за участю сторін:
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Донецькгірмаш» про поновлення на роботі та оплату лікарняних листів, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Донецькгірмаш» про поновлення на роботі та оплати лікарняних листів, мотивуючи свої вимоги тим, що вона працювала на ВАТ «Донецькгірмаш», в інструментальному цеху фрезерувальником 2-го розряду. 04.02.2008 року вона була звільнена за п.3 ст. 40 КЗпП України. Вважає, що підстав для звільнення не має, тому, що з 04.02.2008 року вона була на лікарняному.
У судовому засіданні позивачка позов підтримала, пояснивши суду, що відповідач оплатив їй лікарняні листи, але ж з сплаченою сумою вона в повному обсязі не згодна.
Представник відповідача з позовом не погодився, надавши суду відгук на позовні вимоги позивачки, вказавши , що 29 листопаду 2007 року наказом № 38-В позивачці була оголошена догана за порушення трудової дисципліни, а саме: ОСОБА_1 була відсутня на роботі без поважних причин з 1 листопада по 23 листопада 2007 року.
ОСОБА_1 систематично допускала порушення трудової дисципліни у вигляді відмови від виконання трудових обов'язків, систематичних прогулах з листопаду 2007 по січень 2008 року.
30 січня 2008 року комітетом профспілки ВАТ «Донецькгірмаш» було дано згоду на звільнення ОСОБА_1 згідно п.3 ст. 40 КЗпП України.
Наказом № 18к від 4 лютого 2008 року, ОСОБА_3 була звільнена згідно п.3 ст. 40 КЗпП України.
В день видання наказу ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці. Про причини її відсутності, вона не повідомляла адміністрацію ВАТ «Донецькгірмаш».
6 січня 2008 року від ВАТ «Донецькгірмаш» на адресу ОСОБА_1 був відправлений лист з додатком наказу про звільнення, а також з проханням з'явитися у відділ кадрів для проведення повного розрахунку з нею. У вказаному листі, ОСОБА_1 було роз'яснено, що відповідно до ст. 47 КЗпП України, якщо працівник в день звільнення не працював, то вказані суми повинні виплатити не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимог про розрахунок. Позивачка вимогу про розрахунок не пред'являла.
Про те, що ОСОБА_1 знаходилась на лікарняному, адміністрація ВАТ «Донецькгірмаш» дізналася з її позовної заяви.
Станом на 25.03.2008 року, позивачка лікарняний лист не пред'являла адміністрації ВАТ «Донецькгірмаш».
Крім того, представник позивача пояснив та надав суду копію наказу від 04.04.2008 року за № 46к, згідно якого були внесені зміни в наказ від 04.04.2008 року № 18к «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідачка вважається звільненою з 07.03.2008 року, останній день її хвороби.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивачку та представника відповідача, допитавши свідків, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, суд вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Пункт 3 ст. 40 КЗпП України надає власнику можливість розірвати трудовий договір у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення. Таке звільнення проводиться за певних умов:
1)робітник не виконує або неналежним чином виконує свої трудові обов'язки, які витікають з трудового договору, правил внутрішнього трудового розпорядку;
2)невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків зроблене без поважних причин (умисне або по необережності);
3)невиконання або неналежне виконання повинне бути систематичним. Трудову дисципліну яку порушують систематично визнаються робітники, що мали, дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни і що порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення. Дисциплінарні стягнення погашаються, якщо протягом року після їх застосування працівник не порушив дисципліну знову ( ст. 151 КЗпП);
4) накладення дисциплінарного стягнення допускається тільки протягом місяця з моменту виявлення провини.
ст. 147 КЗпП України передбачає тільки одне дисциплінарне стягнення — догану, — що має значення для звільнення по п.3 ст. 40 КЗпП України.
Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надане право прийому на роботу (обрання, твердження і призначення на посаду) даного працівника. До ухвалення дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен витребувати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване тільки одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений їм орган повинен враховувати ступінь тяжкості скоєної провини і заподіяну їм шкоду, обставини, при яких скоєно проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівнику під розписку в триденний термін.
Так, судом встановлено, що позивачка працювала у відповідача в інструментальному цеху, фрезерувальником 2-го розряду.
У зв'язку з тим, що з 1 листопада по 23 листопада 2007 року вона не з'являлась на роботі без поважних причин, то своїм наказом від 29.11.2007 року № 38В, відповідач наклав на неї дисциплінарне стягнення у вигляді догани (а.с. 13-16). Цей наказ позивачка не оскаржувала.
Оскільки позивачка в подальшому відмовилась від виконання свої трудових обов'язків, то Президіум комітету профсоюзу відповідача, на своєму засіданні 30.01.2008 року, дав згоду адміністрації підприємства на звільнення позивачки згідно п.3 ст. 40 КЗпП України.
Своїм наказом від 04.02.2008 року № 18к, відповідач звільнив позивачку згідно п.3 ст. 40 КЗпП України.
29.02.2008 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом. При слуханні справи відповідачу стало відомо, що в день звільнення позивачки вона знаходилась на лікарняному.
Після пред'явлення лікарняних листів позивачкою відповідачу, наприкінці березня 2008 року, відповідач своїм наказом від 04.04.2008 року № 46к змінив наказ про звільнення позивачки від 04.02.2008 року № 18к, звільнивши її 07.03.2008 року.
Цих даних у суді не оскаржувала і позивачка, але суду вона пояснила, що дійсно не виходила на роботу з 1 листопада по 27 листопада 2007 року, оскільки вважала, що виконувати ту роботу, яку їй надавали, а саме відновлювати токарні різці, є не доцільним.
З тих же підстав вона відмовлялась виконувати роботу і у січні 2008 року.
Оскільки вона була звільнена 04.02.2008 року, коли пішла на лікарняний, то вважає, що відповідач звільнив її не законно. При цьому не заперечувала, що вона не попереджала відповідача, що знаходиться на лікарняному. Лікарняні листи вона надала відповідачу після звернення до суду з вказаним позовом, наприкінці березня 2008 року. Вона отримала кошти за лікарняними листами, але ж вважає, що вони були нараховані не вірно. При цьому ні яких пояснень та доказів з цього приводу суду не надала.
Суд вважає, що вказані пояснення позивачки є голослівними та ні чим не підтвердженими.
З пояснень свідків, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, вбачається, що в листопаді 2007 року позивачка ні кого не повідомивши з адміністрації заводу, самовільно залишивши місце роботи, не виходила на роботу с 1 по 27 листопада 2007 року. За цей проступок вона отримала догану. Але ж і потім відмовлялась виконувати свої трудові обов'язки, у зв'язку з чим вона і була звільнена.
Таким чином, суд вважає, що при звільнені позивачки відповідач діяв в межах трудового законодавства, а тому позов позивачки задоволенню не підлягає в повному обсязі.
На підставі ст. ст. 232, 233 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
У позовній заяві ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Донецькгірмаш» про поновлення на роботі та оплату лікарняних листів -відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Рішення винесено в нарадчій кімнаті.