ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/1794/17 Провадження 1-кп/636/508/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2024                                                                місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_4 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора Чугуївської місцевої прокуратури – ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

захисника – адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві кримінальне провадження за обвинувальним актом №12017220440000428 від 09 квітня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старики Горохівського району Волинської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, раніше судимого – Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч.1 ст. 115 КК України до 15 років позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

09.04.2017 біля 00:30-00:40 години, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, разом із ОСОБА_9 знаходився в парку неподалік від кафе «Ліра», розташованого за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Старонікольська, 45.

В ході спілкування між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на побутовому грунті почалась сварка, під час якої вони виказували на адресу один одного образи. В ході розвитку конфлікту у ОСОБА_8 на грунті неприязних стосунків, які склались між ним та ОСОБА_9 , виник умисел на вбивство останньої.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 дістав кухонний ніж, який знаходився у нього, та, усвідомлюючи, що завдання ножових поранень людині може викликати її смерть, а також бажаючи настання таких наслідків, завдав ним три удари в область грудної клітини та два удари в область кісті лівої руки ОСОБА_9 , заподіявши, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №114-Чт/17 від 08.05.2017, наступні тілесні ушкодження:

- колото-різане поранення лівої половини грудної клітини з пошкодженням біля серцевої сумки та серця (по ходу раневого каналу: колото-різане поранення грудної клітини в області лівої молочної залози, колото-різане поранення 7 ребра, біля серцевої сумки, колото-різане поранення правого шлуночка серця, перегородки серця, крововилив у ліву плевральну порожнину);

- непроникаюча колото-різана рана правої молочної залози;

- непроникаюча колото-різана рана лівої молочної залози;

- дві різані рани на кісті лівої руки.

В цей час на територію парку увійшли ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які почувши заклики ОСОБА_9 про допомогу, зробили ОСОБА_8 зауваження, який вважаючи, що ним виконані всі дії, необхідні для реалізації його умислу, припинив свої злочинні дії та залишив місце події.

ОСОБА_9 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці. Причиною смерті ОСОБА_9 стала крововтрата, що розвилась внаслідок колото-різаного поранення грудної клітини із пошкодженням околосерцевої сумки та серця.

Дотримуючись засад кримінального судочинства, а саме доступу до правосуддя і змагальності сторін та свободи в поданні ними доказів, відповідно до вимог ст. 351 КПК України, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою провину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, кваліфікацію злочину, а також наслідки злочину не оспорював та пояснив, після того, як його дружину взяли під варту за вироком суду – 05 квітня 2017 року, він три доби майже не спав, перебував «як в тумані», бо не знав як жити далі, в нього на руках залишився малолітній син дружини.

З потерпілою ОСОБА_9 він познайомився того вечора в кафе «Роднічок», де вони спільно проводили час. Під час перебування в кафе він вживав алкоголь – горілку та якусь закуску, проте не вважає, що був в стані сп`яніння. ОСОБА_9 залишилась без своєї компанії, та попросила щоб він її проводив додому, бо до неї хтось приставав. Вони сіли в таксі, що перебувало поруч із кафе «Роднічок», доїхали до кафе «Ліра», вийшли з таксі та пройшли до скверу, де були лавки. Потім вони сиділи на лавці та спілкувались із нею. В якійсь момент ОСОБА_9 почала вкрай негативно та образливо висловлюватись на адресу його дружини, далі все було як в тумані, він побачив, як він тоді вважав, викрутку, що лежала там же, на лавці, та стоячи навпроти ОСОБА_9 , яка також в той момент стояла, завдав кілька ударів (більше двох) потерпілій в область грудної клітини. Після цього він побачив, що в нього в руках не викрутка, а ніж, та почав викрикувати на адресу потерпілої: «Дивись, що ти наробила!». Ніж він кинув десь поруч із лавкою, не розумів, що зробив на той момент. Крові у ОСОБА_14 він не бачив, не повністю розумів, що саме сталось, які ушкодження він їй завдав.

В той момент до них підійшла компанія з кількох хлопців, після цього він, залишивши ОСОБА_15 на лавці, розвернувся та попрямував повз ту компанію хлопців в бік площі. Компанії хлопців він, проходячи повз, сказав, щоб викликали «Швидку».

Приїхавши додому на таксі, вдома він побачив, що руки в крові та почав мити руки, витирати їх серветками, поранень на своїх руках він при цьому не бачив. Потім він ліг спати та прокинувся вранці, коли почув, що вибивають двері. Після цього співробітники поліції відвезли його до відділення поліції, де йому пропонували вживати алкоголь, надавали можливість випити та закусити. Після того як він випив горілки, його повезли на освідування на стан алкогольного сп`яніння.

Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_8 своєї провини та надання відповідних показів на підтвердження цього, провина останнього підтверджується дослідженими судом доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_6 , яка суду повідомила, що її дочка разом із подругою, ОСОБА_16 , 08 квітня 2017 року поїхали до с. Кочеток на день народження. В ночі, десь без чверті три, до неї додому приїхала поліція та повідомила про те, що її дочку знайшли вбитою.

Показаннями свідка ОСОБА_17 , яка в суді пояснила, що в квітні 2017 року, точної дати вона не пам`ятає, ввечері вона приїхала в кафе «Роднічок» в м. Чугуєві. В кафе вона побачила ОСОБА_18 , яка вже відпочивала в кафе із чоловіком – обвинуваченим ОСОБА_19 . Вона з ОСОБА_20 поспілкувалась хвилин 20, ОСОБА_21 була у піднесеному настрої, розповідала, що познайомилась із хорошим чоловіком. Через деякий час ОСОБА_21 попрощалась із нею та разом із ОСОБА_19 вийшла з кафе, вони сіли у таксі та поїхали. Наступного дня вона дізналась, що ОСОБА_22 було вбито.

Показаннями свідка ОСОБА_23 , який повідомив, що 08 квітня 2017 року до них додому приїхали його сестра ОСОБА_24 з чоловіком, ОСОБА_25 та його племінницею - ОСОБА_9 , а також його брат ОСОБА_26 із співмешканкою ОСОБА_27 , – привітати його дочку із днем народження. Приблизно о 20 годині він відвіз на своєму автомобілі до м. Чугуєва сестру з чоловіком та племінницю. При цьому ОСОБА_28 він відвіз до нього додому – на вул. Кожедуба, а сестра із ОСОБА_9 після цього попросили підвезти їх до кафе «Роднічок». Там він дівчат висадив та поїхав додому. На наступний день зранку, йому родичі повідомили, що ОСОБА_22 вбито.

Показаннями свідка ОСОБА_29 , яка в суді пояснила, що 08 квітня 2017 року до них додому приїхали сестра її чоловіка - ОСОБА_24 з чоловіком, ОСОБА_25 , та племінницею чоловіка - ОСОБА_9 , а також його брат ОСОБА_26 із співмешканкою ОСОБА_27 , – привітати їх дочку із днем народження. Приїхали вони всі десь о третій годині, а десь о 20 годині чоловік повіз на своєму автомобілі до м. Чугуєва сестру з чоловіком та племінницю. Зі слів чоловіка їй відомо, що ОСОБА_28 він висадив біля дому – на вул. Кожедуба, а сестру із ОСОБА_9 підвіз на їх прохання до кафе «Роднічок». Там він дівчат висадив та поїхав додому. На наступний день зранку, від родичів вони з чоловіком дізнались, що ОСОБА_22 вбито.

Показаннями свідка ОСОБА_12 , що повідомив, на початку квітня 2017 року, більш точної дати він не пам`ятає, він із друзями – ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , гуляли центром ОСОБА_33 . Пізно ввечері або вночі, точного часу він не пам`ятає, вони перебували у сквері поблизу кафе «Ліра» та почули жіночі крики. Побачили, що на лавці перебувала дівчина, а перед нею стояв чоловік та, як побачив свідок, завдавав удари або замахувався рукою в її бік. Точно він не пам`ятає, але той чоловік, стоячи до них спиною завдав дівчині більше одного удару. Коли тому чоловіку крикнули щось на кшталт «Мужик, припини!», він повернувся в їх бік, пішов до них, вони розступилися та той чоловік пройшов повз них.

Дівчина залишилась сидіти чи лежати на лавці, ОСОБА_34 викликав «Швидку».

Показаннями свідка ОСОБА_10 , який повідомив суду, що шість років тому, навесні, точну дату він не пам`ятає, він із друзями гуляли в ОСОБА_35 , було вже після півночі, по вул. Старонікольській, неподалік від кафе «Ліра» вони почули жіночі крики, побачили чоловіка, який стояв перед лавкою, на якій сиділа жінка. Чоловік стояв до них спиною, свідок при цьому чув глухі звуки завдання ударів, бачив, як той чоловік завдає жінці, що сиділа перед ним, ударів. Чим саме завдавались удари – він не розгледів. Потім той чоловік припинив свої дії та пішов в їх бік, вони розступились, чоловік пройшов повз них і пішов далі. Вони підійшли до лавки, там лежала жінка, звала на допомогу. Того чоловіка він встиг розгледіти, він був високого зросту. Потім свідок викликав «Швидку», при цьому повідомив, що жінці погано. В обвинуваченому він впізнав того чоловіка, що бачив у сквері, - як під час судового розгляду, так і в ході слідчих дій.

Аналогічними показаннями свідка ОСОБА_12 , який перебував в одній компанії із ОСОБА_10 .

Показаннями свідка ОСОБА_36 , яка пояснила суду, що того вечора вона з ОСОБА_37 відпочивала в кафе «Роднічок», де, близько півночі, до них за стіл підсів незнайомий чоловік, років сорока, високий та лисуватий. Чоловік поводився спокійно, розмову з ними не підтримував, в якійсь момент розповів, що його дружину взяли під варту за вбивство. Трохи пізніше в кафе приїхали подруги ОСОБА_38 та вона із ними танцювала, спілкувалась, виходила на вулицю та поверталась до приміщення кафе. Коли ОСОБА_39 уходила додому, ОСОБА_21 була в кафе разом із подругами. Пізніше свідок дізналась про вбивство ОСОБА_38 .

Показаннями свідка ОСОБА_40 який поясняв суду, що працює таксистом в м. Чугуєві. Навесні 2017 року, на початку квітня, ввечері він перебував біля кафе «Роднічок» в м. Чугуєві, чекав на клієнтів. До його автомобіля таксі підійшов високий чоловік та спитав, чи вільний він. Після цього той чоловік разом із дівчиною сіли на пасажирське сидіння його таксі та попросили підвезти їх до кафе «Ліра». Від пасажирів він чув запах алкоголю, від кого саме – пояснити не може. Пасажири поводились спокійно, конфлікту між ними не було, гучно не розмовляли. По приїзду чоловік оплатив поїздку, вони вийшли з машини та він розвернувся й поїхав. В його присутності чоловік та дівчина не сварились. При цьому свідок під час судового розгляду стверджував, що обвинувачений схожий на того чоловіка, якого він тоді підвозив.

Протоколом огляду місця події від 09 квітня 2017 року, де зазначено, що місцем огляду є дерев`яна лавочка, розташована в 25 метрах від кафе «Ліра» за адресою: м. Чугуїв, вул. Старонікольська, 45, де було виявлено труп ОСОБА_9 , виявлено та зафіксовано сліди злочину, вилучені та долучені до справи речі, які в подальшому постановою слідчого від 18 травня 2017 року визнано речовими доказами. Під час огляду слідчим зафіксовано обстановку на місцевості, розташування трупу ОСОБА_9 .

Протоколом огляду місця події від 09.04.2017, де зазначено, що місцем огляду є домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де за місцем фактичного мешкання ОСОБА_8 слідчим виявлено та вилучено речі, які в подальшому постановою слідчого від 18 травня 2017 року визнано речовими доказами.

Висновком експерта №114-Чт/17 від 08.05.2017, в якому експерт вказав, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_9 виявлено наступні тілесні ушкодження: - колото-різане поранення лівої половини грудної клітини з пошкодженням білясерцевої сумки та серця (по ходу раневого каналу: колото-різане поранення грудної клітини в області лівої молочної залози, колото-різане поранення 7 ребра, білясерцевої сумки, колото-різане поранення правого шлуночка серця, перегородки серця, крововилив у ліву плевральну порожнину).

Причиною смерті ОСОБА_9 стала крововтрата, що розвилася внаслідок колото-різаного поранення лівої половини грудної клітини із ушкодженням білясерцевої сумки та серця.

Вищевказані тілесні ушкодження утворились за життя в результаті одноразового впливу із достатньою силою гострокінцевого одностороннє гострого клинка колюче-ріжучего знаряддя із П-образним поперечним перерізом обушка, ребра якого були визначені, довжина клинка не менше 12 см. Вказані тілесні ушкодження мають пряме відношення до настання смерті та, стосовно живих осіб, ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. Виявлені при проведенні експертизи тілесні ушкодження - непроникаюча колото-різана рана правої молочної залози, непроникаюча колото-різана рана лівої молочної залози, дві різані рани на кисті лівої руки, - мають ознаки легких тілесних ушкоджень, за критерієм тривалості розладу здоров`я.

Висновком експерта №103-Ч/17 від 04.05.2017, наданим за наслідками проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_8 , в ході якої встановлено, що у ОСОБА_8 має місце різана рана правої кісті. Вказане ушкодження утворилось від впливу знаряддя, що має ріжучі властивості, індивідуальні особливості якого не відобразились, можливо у строк 09.04.2017.

Висновком експерта №146-Ч/17 від 24.05.2017, наданим в ході проведення додаткової судово-медичної експертизи ОСОБА_8 яким встановлено, що різана рана на правій кисті ОСОБА_8 могла утворитися під час завдання ним ударів по тілу ОСОБА_9 , також могла утворитися від впливу ножа, наданого на експертизу.

Висновком експерта №377 від 16.05.2017, згідно висновків якого встановлено генетичні ознаки (ДНК-профілі) зразків крові трупа ОСОБА_9 та підозрюваного ОСОБА_8 .

На наданому для дослідження кухонному ножі виявлено кров людини та клітини з ядрами. Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профілі) слідів крові і клітин з ядрами, виявлених на кухонному ножі.

Генетичні ознаки (ДНК-профілі) сліду крові та клітин з ядрами, виявлених на клинку ножа, збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка крові трупа ОСОБА_9 та не збігаються із генетичними ознаками (ДНК-профілем) підозрюваного ОСОБА_8 .

Генетичні ознаки (ДНК-профіль) сліду крові та клітин з ядрами, виявлених на руків`ї кухонного ножа є змішаними, містять генетичні ознаки більш ніж однієї особи, серед яких містяться генетичні ознаки (ДНК-профілі) зразків крові трупа ОСОБА_9 та підозрюваного ОСОБА_8 .

За нормативним визначенням умисне вбивство (ст. 115 КК України) з об`єктивної сторони характеризується діянням у вигляді протиправного посягання на життя іншої людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеним діянням та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямий або непрямий умисел), коли особа усвідомлює, що у результаті її дій потерпілий помре, і бажає настання смерті або свідомо припускає настання таких наслідків.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» питання про умисел, у тому числі на позбавлення іншої особи життя, необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Суд враховує характер дій обвинуваченого ОСОБА_8 , той факт, що він умисно завдавав удари ножем по грудній клітині потерпілої у спосіб та за обставин, викладених у вироку, та приходить до висновку, що обвинувачений не міг не розуміти можливі негативні наслідки своїх дій, що фактично настали у виді смерті ОСОБА_9 , і бажав їх настання.

Оцінюючи вказані вище показання обвинуваченого на предмет їх достовірності, колегія суддів приходить до висновку, що показання ОСОБА_8 в достатній мірі узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні доказами, мають взаємодоповнюючий, логічний, послідовний характер. Колегія вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого ОСОБА_8 та визнання його винуватості.

Дотримуючись принципів змагальності та безпосередності, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів встановила в діях ОСОБА_8 умисел на вчинення злочину проти життя і здоров`я особи.

Аналізуючи обставини, які були предметом дослідження, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_8 в обсязі пред`явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) є доведеною. Дії ОСОБА_8 суд кваліфікує за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме як протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство), вчинене особою, яка раніше вчиняла умисне вбивство.

Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі.

Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК України колегією суддів не встановлено, оскільки всі письмові та речові докази встановлені, зібрані та перевірені органом досудового розслідування, а згодом судом, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. Істотних порушень прав та свобод людини, визначених ст. 87 КПК України, судом не встановлено. Досліджені в судовому засіданні речові докази, документи, висновки експертів відповідають вимогам щодо їх отримання, проведення та оформлення, складені уповноваженими процесуальними особами відповідно, узгоджуються між собою, та не викликають сумнівів у колегії суддів. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки колегії суддів під час розгляду справи, встановлено не було.

Дослідивши і перевіривши надані в ході судового розгляду показання потерпілої та свідків, які також є процесуальними джерелами доказів, колегія суддів дійшла висновку, що ці показання є конкретними та узгоджуються з сукупністю інших доказів, які судом покладено у вирок.

Потерпіла та свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів і підстав сумніватися у показах даних осіб колегія суддів не вбачає.

Підстави ставити під сумнів вказані вище показання, речові докази, документи, висновки експертів відсутні, всі вони узгоджуються між собою, є належними, допустимими, достовірними доказами, та не викликають сумнівів у колегії суддів.

Дослідивши у змагальній процедурі й зіставивши зазначені докази, оцінивши їх в аспекті ст.94 КПК з точки зору належності, допустимості й достовірності, а також з`ясувавши передбачені ст.91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, колегія суддів вважає, що ці докази в їх сукупності та взаємозв`язку доводять факт вчинення обвинуваченим кримінально-караного діяння, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України і вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_8 .

Правові підстави для застосування відносно обвинуваченого положень ст.ст. 69, 69-1 КК України відсутні.  

Даними, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_8 встановлено, що він на момент затримання офіційно не працевлаштований, на час розгляду справи судом - не одружений, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше судимий, має постійне місце реєстрації та мешкання, за місцем якого характеризується посередньо.

Відповідно висновку судово-психіатричного експерта №355 від 15.05.2017 ОСОБА_8 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі дисоціального розладу особистості. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_8 перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_8 відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , передбачених ст. 66 КК України, колегія суддів не встановила.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що визнання вини, не є само пособі тотожнім щирому каяттю, з огляду на те, що щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Така позиція суду узгоджується з висновками викладеними у постановах ВС/ККС №166/1065/18 від 18.09.2019, №643/13256/17 та від 07.04.2021 №263/15605/17. Однак, у матеріалах кримінального провадження стосовно обвинуваченого відсутні такі дані.

Щире каяття засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини, характеризується щирим осудом цієї поведінки, висловленні жалю з приводу вчиненого, вибаченні перед потерпілими та прийнятті заходів по відшкодуванню шкоди.

Формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого правопорушення, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Щире каяття - це обставина, яка відображає психічний стан особи, котра вчинила злочин. Каяття передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї злочинної поведінки, усвідомлення вини, почуття сорому, докорів сумління. Тобто щире каяття - це передусім морально-психологічне явище, яке виявляється у самозасудженні особою вчиненого нею злочину, його наслідків, прагненні усунути заподіяну шкоду та рішенні особи більше не вчиняти злочинів. Такий психічний стан особи може свідчити про позитивну перебудову свідомості особи та втрату або зниження ступеня її суспільної небезпечності, про реальну можливість виправлення цієї особи. Виходячи із змісту терміна «щире каяття», для визнання наявності у справі даної обставини, яка пом`якшує покарання, суду необхідно встановити щирість висловлювань особи про те, що вона шкодує про вчинене, засуджує свою поведінку та бажає виправитися. Для цього щире каяття, як внутрішнє переживання особи, повинно віднайти свій зовнішній прояв. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує фактичні обставини вчиненого злочину, визнає свою вину частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Однак, обвинувачений під час судового розгляду не висловив щирого осуду своєї поведінки, його ставлення до вчиненого виразилось лише у словах, а тому суд вважає, що така поведінка обвинуваченого ОСОБА_8 не свідчить про щире розкаяння особи у вчиненому. Зважаючи на вказане, в діях ОСОБА_8 не проявилося щире каяття.

Так, під час розгляду колегією суддів численних клопотань сторони обвинувачення про продовження стосовно ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу, останній заперечуючи проти клопотання прокурора, неодноразово наголошував на тому, що взагалі не розуміє, в зв`язку із чим він перебуває під вартою; в ході допиту свідків під час судового розгляду наголошував на тому, що пояснення свідків не відповідають фактичним обставинам справи.

Факт того, що під час надання пояснень в судовому засіданні 08.11.2023 та під час промови у судових дебатах - 02.02.2024 ОСОБА_8 вибачився перед потерпілою – матір`ю загиблої ОСОБА_9 , на думку колегії суддів, не може в повній мірі свідчити про каяття обвинуваченого, оскільки за час розгляду справи судом, впродовж більш ніж шести років потерпіла ОСОБА_6 була присутня на кожному судовому засіданні, проте слова вибачення почула лише після допиту судом всіх свідків. Відомостей про вжиття обвинуваченим будь-яких заходів, спрямованих на фактичне відшкодування потерпілій завданих їй матеріальних збитків та моральної шкоди суду не надано.

Крім того, під час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_8 давав різні за змістом показання щодо обставин події, а тому відсутні підстави вважати, що він активно сприяв розкриттю злочину.

На підставі наведеного, суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого відповідно до положень ст.66 КК України не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд вважає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебувала в стані алкогольного сп`яніння.

Призначаючи покарання, колегія суддів керується положеннями ст. 65 КК України, а саме виходить з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєного злочину, обтяжуючі покарання обставини, особу ОСОБА_8 , його ставлення до скоєного злочину та вважає, що при визначенні покарання для виправлення обвинуваченого і попередження скоєння ним нових злочинів необхідно призначити покарання пов`язане з ізоляцією від суспільства, що на думку суду буде мати виховний вплив на особу обвинуваченого.

При обранні міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який має схильність до вчинення кримінальних правопорушень проти життя та здоров`я особи, вік обвинуваченого, його стан здоров`я, сімейний стан, зокрема обвинувачений не одружений, відсутність офіційного працевлаштування, відсутність обставин, що пом`якшують покарання та обставину, що його обтяжує, ставлення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, поведінку обвинуваченого як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи, відсутність у обвинуваченого стійкого прагнення компенсувати потерпілій завдану кримінальним правопорушенням моральну та матеріальну шкоду, думку потерпілої, яка наполягала на призначенні найсуворішого покарання для обвинуваченого.

Згідно із ч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Як убачається з роз`яснень Верховного Суду України щодо правильного і однакового застосування вказаної норми, які містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», довічне позбавлення волі призначається лише у випадках, спеціально передбачених КК України і за умови, що суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк. Призначення цього покарання повинно мотивуватись у вироку з обов`язковим наведенням обставин, які, на думку суду, перешкоджають застосуванню позбавлення волі на певний строк.

Тобто обставиною, яка зумовлює призначення довічного позбавлення волі й водночас указує на неможливість досягнення мети покарання шляхом застосування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, є винятково високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину й особи злочинця. Вона визначається сукупністю всіх зібраних у справі даних, що стосуються вчиненого злочину, особи винного й обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. На таку небезпеку можуть, зокрема, вказувати: наявність у вчиненому діянні декількох із альтернативно передбачених диспозицією ознак відповідного складу злочину; відсутність обставин, що пом`якшують покарання тощо.

Отже, колегія суддів ураховує всі обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який має одну не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість - був засуджений за вчинення особливо тяжкого злочину, пов`язаного з позбавленням життя людини, його ставлення до вчиненого, відсутність його щирого каяття у скоєному, обставини, за яких було вчинено кримінальне правопорушення та яке за своїм характером відносяться до особливо тяжких злочинів, спосіб та обставини вчинення злочину, наявність у вчиненому діянні лише однієї із альтернативно передбачених диспозицією статті КК ознак відповідного складу злочину.

Тому суд, зважаючи на вищевикладене, враховуючи тяжкість наслідків вчиненого кримінального правопорушення, його суспільну небезпеку, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючої обставини, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на певний строк, передбачений санкцією п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки вважає що будь-який інший вид покарання, не забезпечить мету покарання у виді виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

При цьому, доводи потерпілої, її представника та прокурора про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання у вигляді довічного позбавлення волі, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, на переконання колегії суддів, у справі відсутні підстави для висновку, що застосування строкового покарання у виді позбавлення волі в максимальному розмірі буде не достатнім для досягнення його мети.

Водночас суд зауважує, що призначення такого покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеній у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015, в яких ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету - покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Згідно з ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015), зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. У строк попереднього ув`язнення включається, зокрема, строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції від 18.05.2017 р., який набув чинності 21.06.2017), попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Верховний суд у висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо застосування ч. 5 ст.72 КК України, викладеному у справі № 440/853/17 від 13.03.2018 визначив, що у випадку, коли станом на 20.06.2017 особа мала право на застосування до неї положень, передбачених ч.5ст.72 КК України (в редакції від 26.11.2015), відповідно до ч.5 ст.72 КК України відсутні підстави для застосування відносно неї положень цього Закону (в редакції від 18.05.2017), яким погіршуватиметься становище цієї особи.

Таким чином, суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_8 в строк відбування покарання період його попереднього ув`язнення, а саме з 09.04.2017 по день постановлення вироку з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Потерпілою ОСОБА_6 під час досудового розслідування заявлено цивільний позов, який вона та її представник під час судового розгляду справи повністю підтримали та просили стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої в рахунок відшкодування матеріальних збитків, пов`язаних із організацією поховання дочки - 19 000 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди – 10 000 000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_8 вимоги цивільного позову повністю визнав та не заперечував проти його задоволення.

При вирішенні цивільного позову, суд приймає до уваги положення Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 р.) щодо необхідності дотримання балансу між правами підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, з одного боку, та інтересами жертви, - з іншого.

При вирішенні питання про відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілої суд враховує положення ч. 5 ст. 128 КПК України, згідно якої суд, якщо процесуальні відносини у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, може застосувати норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Положеннями ч. 1 ст. 129 КПК України встановлено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Враховуючи, що визнання цивільного позову обвинуваченим не суперечить вимогам закону (ст. ст. 16, ч.1 ст. 1166, ст. 1190, ч. 2 ст. 1192 ЦК України), керуючись ч.4 ст.174 ЦПК України, суд доходить висновку, що цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, - в межах суми, що підтверджується наданими до суду доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого; забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих; надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Згідно ст. 2 вказаного Закону поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» витрати на поховання (у тому числі на ритуальні послуги і обряди) відшкодовуються тій особі, яка понесла ці витрати.

Враховуючи положення ст.1201 ЦК України суд дійшов висновку, що з обвинуваченого слід стягнути на користь потерпілої витрати на поховання дочки у загальному розмірі 7565,00 грн., розмір яких підтверджується відповідною накладною (Т. 1 а.с. 70), у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення з обвинуваченого вартості поминальних обідів у розмірі 11110,00 грн., суд зазначає наступне.

Стаття 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначає поховання померлого як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Тобто, виходячи із визначення поняття поховання, відповідно до закону, до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.

Отже, витрати на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання (а саме поминальні обіди та роковини), не відносяться до витрат на поховання.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19.03.2018 р. у справі № 554/1793/15-ц.

Таким чином, позовні вимоги про відшкодування витрат на поминальні обіди в сумі 11110, 00 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Оцінюючи вимоги потерпілої про стягнення моральної шкоди, яка оцінена нею в загальній сумі 10 000 000 гривень, суд виходить з характеру і обсягу фізичних страждань потерпілої, що виникли в результаті протиправних дій обвинуваченого, моральної шкоди у вигляді змін нормального ритму життя, морально-психологічного хвилювання у зв`язку з втратою єдиної дочки, принципів виваженості та справедливості, враховує те, що потерпілій в результаті протиправних дій ОСОБА_8 безумовно завдано суттєвих моральних страждань.

У постанові Великої Палати ВС від 15 грудня 2020 року № 752/17832/14-ц визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру.

При цьому, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення – право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм законодавства (постанова ВП ВС від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц). Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ (рішення від 22 лютого 2005 року у справі «Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine, заява № 47148/99).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. В деяких випадках в законодавстві визначено мінімальний розмір моральної шкоди. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).

Таким чином, колегія суддів визнає доведеними ті обставини, що потерпіла зазнала душевних страждань у зв`язку зі смертю дочки; втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню; потерпіла позбавлена можливості матеріальної та моральної підтримки дочки в подальшому своєму житті та в старості; відновити попередній стан життя потерпілої не можливо. 

За викладених вище обставин, приймаючи до уваги вимоги законодавства, суд приходить до висновку про те, що позивачу ОСОБА_6 з вини ОСОБА_8 була заподіяна моральна шкода, котра полягає у тому, що позивач втратила єдину дочку, з якою постійно проживала. Також наведені обставини свідчать про те, що внаслідок зазначених вище подій, що є предметом даного судового розгляду, суттєво та назавжди порушений нормальний життєвий ритм позивача. Неправомірні дії обвинуваченого погіршили соціальне благополуччя потерпілої та вимагають від неї додаткових зусиль для нормалізації свого життя.

Отже, беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що наступили, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, яких зазнала потерпіла, їх тривалість, та зважаючи на обставини, за яких було заподіяно моральну шкоду, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення, а з обвинуваченого ОСОБА_8 слід стягнути на користь потерпілої ОСОБА_6 1000000,00 грн. моральної шкоди.

Визначаючи саме такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що життя людини є найвищою соціальною цінністю, а тому на підставі ст. 1167 ЦК України така шкода підлягає відшкодуванню і з урахуванням наведених норм права та встановлених судом обставин справи. Ця сума, враховуючи особу обвинуваченого і характер його дій, на думку суду, відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.

Крім того, з обвинуваченого на користь потерпілої підлягають стягненню понесені нею та документально підтверджені судові витрати, зокрема – витрати з оплати юридичної допомоги в сумі 2000,00 грн (Т. 1 а.с. 76).

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого згідно ст. 124 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370, 374, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого п.13 ч. 2 ст.115 КК України, та призначити йому покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» відносно ОСОБА_8 залишити без змін.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з 09 квітня 2017 року, тобто з моменту його фактичного затримання.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України (в редакції закону № 838-VIII від 26.05.2015) зарахувати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 09.04.2017 по 05.02.2024, тобто по день постановлення цього вироку, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведені у кримінальному провадженні судові експертизи у загальному розмірі 2379,52 грн (дві тисячі триста сімдесят дев`ять грн 52 коп).

Стягнути з з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь потерпілої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рахунок відшкодування матеріальних збитків 7565,00 грн (сім тисяч п`ятсот шісдесят п`ять грн 00 коп.), в рахунок відшкодування судових витрат – 2000,00 грн (дві тисячі грн 00 коп) та в рахунок відшкодування моральної шкоди – 1000000,00 грн (один мільйон грн 00 коп.).

В задоволенні решти вимог цивільного позову – відмовити.

Речові докази: 1) вилучені 09.04.2017 під час огляду місця події – ділянки місцевості поблизу кафе «Ліра», розташованого за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Старонікольська, 45, змиви речовини бурого кольору, вилучені під час огляду місця події, ніж; 2) вилучені у Чугуївському МРВ ХОБСМЕ речі від трупу ОСОБА_9 – куртку жіночу, блузу; 3) вилучені 09.04.2017 під час огляду домоволодіння АДРЕСА_2 : куртку чоловічу, барсетку (гаманець чоловічий) з нашаруванням речовини бурого кольору, рулон туалетного паперу з нашаруванням речовини бурого кольору, змив речовини бурого кольору з підлоги біля унітазу, змив речовини бурого кольору з бокової спинки ванни, змив речовини бурого кольору з ручки дверей, що ведуть до ванної кімнати, брюки чоловічі – знищити.

Військовий квиток серії НОМЕР_2 на ім`я « ОСОБА_8 », паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 на ім`я « ОСОБА_8 », трудова книжка серії НОМЕР_4 на ім`я « ОСОБА_8 », свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 на ім`я « ОСОБА_8 », які зберігаються в матеріалах кримінального провадження №12017220440000428 - направити до установи відбування покарання для долучення до особової справи ОСОБА_8 і зберігання.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, право на ознайомлення з журналом та технічним записом судового засідання і подати на них письмові зауваження. Засуджений має право подати клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_2